Історія успіху «Запоріжсталі»
Новости ПАО "Запорожсталь"
14 листопада 2022р.
10-ті: Конструктивний соціальний діалог!
У 2012 році на «Запоріжсталі» відбулася низка змін. Профспілковий комітет очолив Леонід Анісімов, життя якого багато років було пов'язане з комбінатом.У серпні цього ж року на комбінаті пройшла зміна ТОП-менеджменту. «Запоріжсталь» очолив молодий та перспективний генеральний директор Ростислав Шурма. У зв'язку з цими подіями у працівників виникало багато питань, пов'язаних із майбутнім підприємства. Але новий власник та керівництво підприємства всі сумніви швидко розвіяли, і поставили перед колективом завдання зробити комбінат одним із найкращих не лише в Україні, а й у Східній Європі.
Комбінат щомісяця став давати прибуток. Продовжується інтенсивна реконструкція та модернізація. Головними на підприємстві стають питання охорони праці, підвищення ефективності виробництва та якості продукції, зниження її собівартості, зміцнення трудової, технологічної та виконавської дисциплін.
У голови профкому склалися добрі ділові відносини з новою адміністрацією, а основні зусилля партнерів були спрямовані на розвиток та зміцнення традицій, що склалися у трудовому колективі та у профспілковій організації «Запоріжсталі».
Успішно відбувалися щорічні переговори щодо укладання Колективного договору. Кожен новий договір у соціальному аспекті не поступався попередньому
Із запровадженням на комбінаті з 1 жовтня 2018 року системи індивідуальних соціальних пакетів «Мій вибір» на підприємстві розширився набір соціальних благ.
У ці роки доброю традицією стало проведення сімейних святкових вечорів, присвячених Міжнародному жіночому дню, Дню матері, Міжнародному Дню сім'ї. Особливою популярністю у металургів користувалося сімейно-спортивне свято «Тато, мама, я – запоріжсталівська родина». Профспілкові активісти брали участь у соціально-екологічних акціях «Чисте місто», «Зелене місто», «Врятуємо Дніпро разом».
25 листопада 2019 року директором "Запоріжсталі" став Олександр Мироненко. А за кілька місяців у світі почалася пандемія коронавірусної інфекції, яка відбилася і на роботі підприємства, і на роботі профспілкової організації.Незважаючи на досить непросту ситуацію, завдяки злагодженій роботі всіх цехів та підрозділів, а також тісній співпраці адміністрації та профспілкового комітету, підприємству вдалося подолати всі кризові моменти, зберегти виробничі темпи та трудовий колектив.
80-ті: Перебудова
У 80-х роках на «Запоріжсталі» вперше серед металургійних підприємств країни спільним рішенням дирекції та профкому заводу було затверджено умови щоденного змагання. А вже 1985 року розпочалася Перебудова, яка принесла зміни до всіх сфер життя та економічних відносин. Ці обставини вимагали зміни форм та методів роботи профспілкової організації.Нестійкість економіки та розбіжності у політиці негативно вплинули на роботу всього промислового комплексу країни. Значним образом це віддзеркалилось і на металургійному виробництві. Це був нелегкий період у діяльності профкому підприємства, який на той час очолював Леонід Безлєпкін.
В діяльності профспілкової організації підприємства пріоритетними стали проблеми економіки, соціального захисту працівників, збереження колективу, зміцнення трудової та технологічної дисципліни.
Основним законом підприємства, його конституцією стає колективний договір, що визначає взаємовідносини між профспілковим комітетом та адміністрацією.
Тільки тісна співпраця та повне порозуміння між профспілковим комітетом та дирекцією комбінату дозволили подолати кризу, зберегти трудовий колектив та всю соціальну сферу.
90-00-ті: Незалежність. Становлення
Після здобуття Україною незалежності найважчим випробуванням для колективу «Запоріжсталі» став перехід на ринкові умови господарювання. У цей час по-новому осмислювалася роль і значення профспілки.
Профспілкова організація успішно вирішувала питання, які найбільше хвилювали металургів. В основі цих успіхів було соціальне партнерство та довіра між профспілковим комітетом та правлінням комбінату, які багато років очолювали Леонід Безлепкін та Віталій Сацький.
Зі ці часи активно розвивалася соціальна політика та розбудувалася інфраструктура підприємства.
У 1989 році на підприємстві запрацював Фонд милосердя та здоров’я, що оказував допомогу металургам, які опинились у скрутному становищі.
На початку 90-х було створено виробничо-тваринний комплекс, який забезпечував продуктами харчування столові, буфети та магазини «Запоріжсталі».
У 1998 на березі Азовського моря вперше прийняв відпочиваючих тільки но побудований пансіонат «Металург». Робітники підприємства протягом року відпочивали та оздоровлювались в санаторії-профілакторії на о. Хортиця, на базах відпочинку «Металург», та «Бригантина». Діти сталеварів відпочивали у дитячих оздоровчих центрах «Супутник» та «Молода гвардія».В 2000 році вперше було заключено договір медичного страхування робітників та ветеранів підприємства.
Плоди співробітництва між керівництвом комбінату та профкомом особливо яскраво були виражені у колективному договорі, який неодноразово у 2000-х роках визнавався переможцем конкурсу на найкращий колективний договір серед підприємств гірничо-металургійного комплексу України, організованому Центральною радою профспілки металургів і гірників України.
У 2008 році Федерація профспілок України провела Всеукраїнський конкурс на найкращий колективний договір та визнала, що колективний договір «Запоріжсталі» є одним із найбільш соціально-орієнтованих у країні.
50-ті: Відновлення. Розвиток виробництва та соціальної сфери
У п'ятдесяті роки велика увага в країні приділялася розвитку металургійної промисловості. Це дало потужний поштовх до зростання виробничих потужностей «Запоріжсталі».Профспілкові організації у цей період узагальнювали та пропагували передові методи праці, досвід новаторів інших підприємств та найкращих робітників.
Наприкінці 50-х років в країні почався рух за відповідальне ставлення до праці. У цехах ставало дедалі більше учнівської молоді, робітники допомагали один одному в оволодінні професією.
Беручи активну участь у вирішенні соціально-економічних завдань, профком заводу під керівництвом Василя Ольхового продовжував займатися питаннями виховання робітників.
Велика увага приділялася також соціальній сфері: молодіжним гуртожиткам, санаторію-профілакторію, базі відпочинку «Металург», дитячим садкам. Цю роботу продовжив і Василь Бойко, котрий був головою профкому наприкінці 50-х років. Він став організатором першого професійного свята запоріжсталівців – Дня металургів, яке вперше відзначили 20 червня 1958 року.
60-70-ті: науку у виробництво
У 60-х роках профспілковий комітет «Запоріжсталі» очолювали Анатолій Семенов, Микола Герасименко, Михайло Горбатих та Олександр Коваленко, які доклали чимало зусиль у розвиток виробничої та соціальної сфер «Запоріжсталі», впровадженню у виробництво новітніх досягнень науки та техніки, розгортанню житлового будівництва.
Профспілковий комітет цілеспрямовано пропагував нові форми господарювання, прогресивні методи роботи, підтримував різноманітні трудові ініціативи.
У 70-ті роки головами профспілкового комітету обиралися Сергій Зеленський, Валентин Галко та Петро Руденко, які приділяли основну увагу роботі профспілкової організації з удосконалення виробництва, умов праці, підвищення якості продукції, розвитку соціальної інфраструктури, вирішення житлових проблем.
40-ві: Все для фронту. Евакуація. Відродження
До початку війни «Запоріжсталь» був одним із найбільших та найсучасніших металургійних заводів у Європі. Обладнання цехів гарячої та холодної прокатки, як за технологією, так і за масштабами виробництва гарячо- та холоднокатаного листа, було унікальним, єдиними у країні.З перших днів війни завод був повністю переключений на потреби оборонної промисловості. Війна стала чинником й для перебудови діяльності профспілкової організації підприємства.
Профспілкові організації цехів вели роботу зі збирання теплих речей, перев'язувальних матеріалів. Профспілковий та молодіжний активи стали ініціаторами недільників зі збору коштів у Фонд оборони.
18 серпня розпочався демонтаж основного обладнання цеху холодної прокатки, а згодом й інших цехів. 3 жовтня 1941 року об 11 годині з заводу пішов останній ешелон із робітниками та їхніми сім'ями.
Два роки, з 4 жовтня 1941 року до 13 жовтня 1943 року, Запоріжжя було в окупації. За цей час німецько-фашистські загарбники завдали «Запоріжсталі» методичного та варварського руйнування.
З перших днів звільнення міста на «Запоріжсталь» прибувають її колишні робітники та інженерно-технічні працівники. Вже з 18 жовтня
розпочалося відновлення структурних підрозділів заводу, призначено начальників основних цехів.
У цей період почали створюватися профспілкові осередки у кожному колективі. Профактив брав участь у організації відновлювальних робіт, вирішував різні життєві та соціальні проблеми.
11 лютого 1944 року відбулася перша повоєнна профспілкова конференція «Запоріжсталі». Профспілкову організацію очолив Ковтонюк.
Друга повоєнна конференція профспілкової організації «Запоріжсталі» відбулася 2 серпня 1944 року. Завком очолив Іван Садовський.
На третій конференції, що відбулася 12 лютого 1945 року, головою профкому було обрано Івана Тихонова, який керував роботою профорганізації в період важких випробувань два повоєнні роки.
30 червня 1947 року завод «Запоріжсталь» знову увійшов до числа діючих підприємств чорної металургії країни. Цього дня дала перший чавун доменна піч №3. Через місяць були прокатані перші злитки на слябінгу. 30 серпня почав працювати безперервний стан гарячої прокатки. 28 вересня прямо з цеху холодної прокатки № 1 рушив перший ешелон зі сталевим листом для автомобілебудівників.У цей період роботою профкому «Запоріжсталі» керував Іван Борисенко, а діяльність профспілкової організації була спрямована на покращення умов праці та відпочинку металургів, зміцнення трудової дисципліни, забезпечення їдалень заводу сільськогосподарською продукцією. На надання допомоги тим трудівникам, у яких не повернулися з фронту чоловіки, батьки та сини.
ЧЕРЕЗ ДЕКІЛЬКА ДНІВ КОМБІНАТ ТА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ "ЗАПОРІЖСТАЛІ" ВІДМІТЯТЬ 89-ТУ РІЧНИЦЮ З ДНЯ ЗАСНУВАННЯ. ПОЗАДУ ЗАЛИШИЛИСЬ СКЛАДНІ РОКИ БУДІВНИЦТВА ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА, ВДОСКОНАЛЕННЯ ЙОГО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ. ВІРИМО ЩО ПОПЕРЕДУ НАС ЧЕКАЄ НОВИЙ НЕ МЕНЬШ БУРХЛИВИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ «ЗАПОРІЖСТАЛІ» ТА ПРОПОНУЄМО ПРИГАДАТИ ОСНОВНІ ЕТАПИ З ЖИТТЯ ПІДПРИЄМСТВА
30-ті: На етапі будівництва
Будівництво металургійного комплексу у Запоріжжі – майбутнього заводу «Запоріжсталь» – розгорнулося у 1931 році.
16 листопада 1933 року було виплавлено перший запоріжсталівський чавун. Цей день став днем народження не лише комбінату, а й його профспілкової організації. Саме тоді, у 1933 році, було створено прообраз нинішнього профкому – завком «Чермета»,який займався питаннями розцінки та оплати праці, забезпечення харчування та питного режиму, житловим облаштуванням та організацією побуту жінок. Очолював його на початковому етапі – Борисов.
Усюди, де йшло будівництво, створювалися виробничі потужності, де вводилися до ладу нові цехи, де йшла боротьба за підвищення продуктивності праці, де працювали, навчалися та відпочивали металурги, створювалися профспілкові організації, які були опорою та захистом для робітників.
Металурги йшли у завком та цехкоми зі своїми ініціативами, пропозиціями щодо організації праці, передових починів, зміцнення трудової дисципліни, ділилися своїми бідами та проблемами, будучи впевненими, що тут їх зрозуміють, підтримають, допоможуть.
У середині 30-х років головним стрижнем розвитку був стаханівський рух. На комбінаті його ініціаторами стали колективи доменного, мартенівського та прокатного цехів. Профспілкові організації забезпечували гласність змагання, залучаючи до лав стаханівців дедалі більше запоріжсталівців.
У 1938 році на заводі проходила звітно-виборна профспілкова кампанія, результатом якої стало обрання нового складу профспілкового комітету та його голови, яким став Петро Перов.
Профспілкова організація комбінату за тих часів підбивала підсумки змагання, відзначала передовиків, поширювала їхній досвід роботи. Дбала профспілка і про поліпшення умов праці: у цехах будували зручні побутові приміщення, душові, організовували роботу їдалень, турбувалися про охорону праці, забезпечення робітників житлом, паливом, тощо.У довоєнні роки роботу профспілкової організації «Запоріжсталі» у різні часи очолювали Поляков, Миргородський, Бутенко, Підмарков. Це були відповідальні люди, які повністю віддавали всі свої сили справі, турбувалися про людей та колективи цехів. На них була висока відповідальність та вимоги того лихоліття.