У Профспілці важливо відчувати себе захищеним - Запорожский обком ПМГУ

Саме такої думки старший майстер відділу технічного контролю Тетяна Кругова. Ця молода дівчина сумлінно ставиться до дорученої справи і завжди реагує на звернення своїх товаришів по роботі, прагне справедливості, поважного ставлення до людей праці. Більшість її колег — це жінки, котрі як ніхто інший потребують захисту й уваги. Сьогодні Тетяна висловлює нашій газеті свій погляд на актуальні питання профспілкового життя.

- Я прийшла на комбінат у 2012 році контролером ВТК. Група цього відділу, до складу якої я входжу і зараз, працює на слюсарноскладальній дільниці цеху №10, і там моїм першим керівником стала старший майстер Валентина Бачурина. Саме Валентина Іванівна ближче познайомила мене з виробництвом, номенклатурою ремонтно-механічного цеху, особливостями виготовлення та застосування його продукції. Я дуже вдячна цій чудовій жінці як своїй наставниці за увагу та підтримку. Адже молодим фахівцям нелегко пізнавати усі тонкощі самостійно, а знання, якими поділилася зі мною Валентина Іванівна, її опіка дуже допомогли мені у майбутньому.

Крім своїх безпосередніх колег, я здружилася з персоналом цеху №10. У ньому познайомилася з дуже енергійною та сонячною Оксаною Андрєєвою, яка на той час працювала крановим машиністом. Завдяки їй я глибше дізналася про культурно-масову, а згодом — і профспілкову роботу на комбінаті.

З того часу я почала брати участь у молодіжному житті ЗТМК: виступала на конкурсі художньої самодіяльності до Міжнародного жіночого дня, допомагала на суботниках, разом зі своєю командою відповідала на питання брейн-рингів... Наше молодіжне життя вирувало, і згодом я познайомилася з головою спортивного клубу Сергієм Стороженком. Він підтримав моє бажання брати участь у змаганнях, і я разом зі своїми колегами відстоювала спортивну честь ВТК на спартакіадах. Наша збірна, яка складається з кількох невеликих цехів, декілька років посідала призові міста з легкої атлетики. Мою зацікавленість молодіжним життям комбінату помітила досвідчена голова нашого цехкому, ветеран комбінату Антоніна Коваленко, і я погодилася на її пропозицію стати молодіжним лідером ВТК.

У 2015 році Валентина Бачурина передала мені повноваження старшого майстра і пішла на заслужений відпочинок. Тож я стала керувати групами ВТК цехів №9 і №10, а молодіжним лідером ми тоді обрали Катерину Тараненко. Вперше як голова цехкому я спробувала свої сили у 2017 році, коли колектив ВТК довірив мені цю відповідальну посаду.

- Основними цілями цієї організації є представництво і захист соціально-трудових прав, професійних інтересів членів ПМГУ. Сьогодні конче необхідно відчувати себе захищеним, зберегти своє робоче місце, мати прийнятні умови праці. Надзвичайно важливим для всіх титаномагніївців я вважаю колективний договір, у якому з урахуванням фінансових можливостей ЗТМК максимально застосовуються пільги і гарантії для працівників. Тому я активно беру участь у підготовці і прийнятті цієї своєрідної “конституції” комбінату, у переговорах з адміністрацією відстоюю вимоги співробітників ВТК, які є членами нашої профспілки. Я впевнена у тому, що всі ті, хто заробляють собі на життя важкою працею, мають право на гідні зарплату, пільги та компенсації, забезпечення якісним спецодягом, гарні умови відпочинку. Я відслідковую, у яких умовах працюють і проводять виробничі перерви мої колеги, зважаю на їх відгуки про якість послуг, які пропонують бази і дитячі табори, з якими профком комбінату укладає договори на літо, а потім надаю свої зауваження та пропозиції керівництву відділу і профспілковому комітету ЗТМК, і ми разом шукаємо варіанти вирішення наболілих питань. Мені неважко знайти спільну мову з молодіжною радою ВТК, адже я сама колись очолювала цю організацію і залишаюся молодим фахівцем, тому розумію, що зараз турбує нашу молодь, чого їй не вистачає.

- Я брала участь у семінарі-навчанні профспілкового активу на комбінаті. Завдяки знанням, які отримала від фахівців Запорізького обкому Профспілки, мені було набагато легше готуватися до звітно-виборних зборів у ВТК. На занятті було цікаво, всі лектори провели чудові інтерактиви, донесли до нас необхідну інформацію. Можливо, для багатьох досвідчених голів цехкомів вона була відомою, а мені залишалося тільки уважно слухати, запам’ятовувати, розуміти, задавати питання. Для мене таке навчання було особливо важливим, адже я вперше мала звітувати перед колективом про роботу профкому. Після семінару все проаналізувала, глибше розібралася в організаційних питаннях, навчилася оформлювати документацію. Це додало мені неабиякої впевненості: зрештою я зуміла допомогти порадами профгрупоргам під час звітно-виборних заходів у профгрупах і, паралельно з цим, зібрати необхідні дані та скласти звіт за 2017-2019 роки моєї роботи на чолі профспілкового комітету відділу.

- Зараз на обліку у профспілковій організації ВТК перебуває 86 осіб, що складає 85,4% від загального числа працюючих. Цей показник — не випадковість, адже переваги членства у Профспілці очевидні, і я не забуваю про них розповідати новоприйнятим працівникам. Вони давно відомі: це захист від незаконного звільнення, можливість придбати влітку путівки за пільговою вартістю, щоби оздоровити себе і членів родини, скористатися грошовими виплатами тим, хто їх гостро потребує. Завдяки профкому члени Профспілки мають право на отримання коштів, беручи участь у культурномасовій діяльності, спортивній роботі, у нас не залишаються поза увагою ювіляри, батьки першокласників, донори. Якщо ж хтось із працівників хоче покинути лави Профспілки, я з’ясовую, що не так, чому не подобається. Адже часто буває, що людину не проінформували про діяльність профкому, або вона неправильно зрозуміла пояснення.

- Довіра — це справді основа роботи будьякої профспілки. Без неї навіть неможливо отримати будь-яку посаду, адже усі ці питання вирішуються шляхом голосування, а кожен голос “за” є свідоцтвом підтримки тих планів і ідей, які пропонує нам кандидат. Той, хто втрачає довіру, зазвичай надовго у профспілках не затримується. Як можна працювати з тим, хто пообіцяв, а не зробив, кому довірили цінності, а він їх собі привласнив? Довіру втратити легко, а ось знову здобути її — дуже важко. Тому це робота для принципових, відповідальних людей, яких об’єднують одні й ті самі обставини, для тих, хто впевнений у своїх силах, може твердо відстоювати свою позицію і відзвітувати за кожний свій крок. Роль профспілкового лідера у цій справі надзвичайно важлива, оскільки на нього орієнтуються інші члени Профспілки, очікують від нього сміливих і правильних рішень. Саме такі профгрупорги - майстри Ольга Конько і Наталя Булгакова, контролери Ольга Шаповалова і Наталія Іванова. Ці люди дуже допомагають мені у роботі, вони — моя підтримка і опора.

- Насамперед дуже хочеться відчувати себе під надійним захистом, а його нам забезпечує той Кодекс, який є чинним зараз. Так, ми знаємо, що його початковий варіант було прийнято ще за радянських часів — тоді, коли існувала планова економіка. Але відтоді у нього поступово вносилися зміни, які допомагали зберегти рівноправ’я у трудових відносинах між працівником та працедавцем, особливо за часи нових ринкових реалій незалежності України. Той закон, що згодом може буде запропонований до прийняття, перекреслює всі набутки трудящих нашої держави, домовленості профспілок з бізнесом і владою й загалом, досягнення міжнародного профспілкового руху. На жаль, ми не бачимо різниці між новим законопроєктом і тим, який був знятий з розгляду у зв’язку з відставкою Кабміну. Щодо думок про його наповнення, наша позиція залишилася незмінною: бажаємо зберегти баланс між робочим і вільним часом, не хочемо, аби керівництво мало змогу звільнити працівника суто за власним бажанням, без урахування його думки тощо. Це питання набуло більшої актуальності, коли в Україну масово повернулися наші співвітчизники з заробітків. І зараз влада має унікальний шанс їх втримати, створивши умови, щоби громадяни нашої країни розбудовували свою, а не чужу державу, піднімали вітчизняну економіку. Тож чекаємо на мудрі, виважені рішення.

- Нам треба більше ініціативних, бойовитих, справді небайдужих людей, здатних відстоювати інтереси трудящих у рамках чинного законодавства, піднімати імідж Профспілки, наповнити девіз “Разом ми — сила” реальними діями. Взагалі про профспілковий рух мають говорити у ЗМІ не тільки під час масових демонстрацій, а й у повсякденному житті, бо не лише державна влада і бізнес намагаються бути корисними для людей, активне суспільство тут теж відіграє важливу роль. Також не завадило б підсилити роль сучасних інформаційних технологій у залученні до лав ПМГУ нових членів, у виконанні повсякденних профспілкових завдань, у навчанні активу. Цього можна досягти за допомогою тематичних груп у соціальних мережах, месенджерах. Важливо тільки дбати про цікавість їх вмісту і корисність у поширенні ідей профспілкового руху, активно спілкуватися з користувачами Інтернету, відповідати на питання. Ця робота в Україні тільки починається, тож хочеться побажати усім нам, спілчанам, успіху.

- Очікую, що наша Профспілка залишиться такою самою сильною та згуртованою, якою вона є зараз. У період важких змін наша організація має вистояти і бути опорою спілчанам, місцем, де вони можуть поділитися своїм болем і завжди знайдуть підтримку. Гірники та металурги — це особливий народ, вони знають, що кожна копійка у їх справі добувається натхненною і у той самий час дуже важкою працею. Вони тримають на своїх могутніх плечах економіку нашої держави і дійсно заслуговують глибокої поваги.