До Дня металурга
Валерій Сєдов: «Тільки нерозумні роботодавці бачать у нас ворогів»
стаття у номері 27 (23711) від 14 липня 2016 року
Валерій Сєдов після закінчення факультету промислового транспорту Запорізького машинобудівного інституту працював на заводі «Дніпроспецсталь». Там же на громадських засадах почав кар'єру профспілкового діяча. Із листопада 2012 року - голова Запорізького обласного комітету Профспілки металургів і гірників України.
- Коли інженер перетворюється на профспілкового лідера, громадська діяльність перемагає виробничу?
- Виходить, що так. Працюючи на «Дніпроспецсталі», я був членом цехового комітету, очолював комісію із заробітної плати профкому підприємства. Потім запросили працювати в ПМГУ начальником відділу соціально-трудового захисту та правових відносин. Мені важко особисто оцінювати свої лідерські якості, але 2009 року мене обрали заступником, а 2012-го - головою обкому ПМГУ.
- Профспілка представлена на всіх профільних підприємствах області?
- Ні. Є в області підприємства, де немає наших первинних організацій. Це залежить тільки від ініціативи працівників. Для створення профспілкового осередку на підприємстві досить трьох чоловік. Ми, звичайно, займаємося мотивацією, залученням до наших лав працівників галузі, але право вибору залишається за людьми. Наша профспілка відкрита не тільки для металургів і гірників, будь-який робітник на будь-якому підприємстві може створити первинку.
- За рахунок яких коштів існує комітет?
- Профспілкові внески. Тільки внески. Вони складають один відсоток від зарплати. Окремо, відповідно до Закону про профспілки, наші первинним організаціям відшкодовують 0,3% від фонду оплати праці підприємства - на оздоровчі, культурно-масові, спортивні заходи.
- Де ці кошти накопичуються? У профспілкового осередку є свій рахунок у банку?
- Так, профспілковий осередок - юридична особа.
- А буває цільова грошова допомога від великого бізнесу?
- Таких випадків, щоб бізнес за власною ініціативою дав грошей профспілці, я не пригадаю. Як правило, на цю тему з адміністрацією підприємства ведуть перемовини наші первинки. Але ми, якщо можна так висловитися, про додаткове фінансування домовилися один раз і на тривалу перспективу: якщо закон передбачає 0,3% від фонду зарплати на профспілкову діяльність, то, згідно з нашою галузевою угодою, ця частка становить 0,5%. Це мінімум. На великих підприємствах є й два, й три, й чотири відсотки. Ці гроші йдуть, насамперед, на оздоровлення працівників та членів їх сімей.
- Зараз підприємства позбавляються від соціальних об'єктів - дитсадків, дитячих таборів, профілакторіїв...
- Були і є в нас побоювання, що працівники залишаться без соціалки. Так, позбавляються. Хтось зовсім продає. Хтось, усе ж, залишає, створюючи з таких об'єктів дочірні підприємства. Наприклад, «Запоріжсталь», створила таке дочірнє підприємство «Соціальні ініціативи Запоріжжя», у віданні якого - профілакторій, палац культури, спорткомплекс, база відпочинку, дитячий оздоровчий табір «Супутник» (єдиний діючий на Великому Лугу). Ми вплинути на такі рішення власників не можемо. Можемо лише шукати альтернативу - укладаємо угоди з базами відпочинку та профілакторіями, і смію запевнити, принаймні рівень літнього відпочинку та оздоровлення наших працівників нижче не став.
- Ви згадали «Супутник», а що з дніпроспецсталівською «Чайкою»?
- На мою думку, проблема табору в тому, що там немає нормальних дитячих спальних корпусів. Ті, що є, побудовані ще в 1946 році. Як можна в них селити дітей, якщо ми турбуємося про їхнє здоров'я? Але це не означає, що діти заводчан перестали влітку відпочивати. Відпочивають в інших установах... Узагалі, профспілки виходять зі старої радянської ролі давача матеріальної допомоги та розподільника путівок і набуває своєї нормальної функції: це, найперше, відстоювання інтересів найманих працівників - робочі місця, зайнятість, зарплата, охорона праці. Аж до акцій протесту, наприклад, - марш протесту 6 липня проти підвищення комунальних тарифів, який ми недавно організували в Києві.
- Тобто, народ має право на повстання?
- Думаю, так, якщо він бачить, що в країні хтось узурпує владу. Я вважаю наш Майдан історичною подією. Шкода, він не виправдав наших надій і сподівань. Із різних причин. Може, у нас ще все попереду... А поки ми виходимо на мітинги. Можна говорити, що таке різке підвищення тарифів - явище об'єктивне, що ми прийшли до європейських норм, але, почекайте, давайте спочатку прийдемо до європейських норм за іншими показниками - щодо зарплати, рівня послуг. 43,3 відсотка - індекс інфляції за 2015 рік. Зростання зарплати, навіть у металургів, після того, як, на мою думку, ми вдало провели переговори по колдоговорам, склав від 20 до 33%. Тобто, реальна зарплата за минулий рік зменшилася вдвічі. Працівник платить податки, щоб держава належним чином утримувала всю соціальну інфраструктуру, щоб працівнику було комфортно в побуті, а у відповідь отримує дворазове підвищення тарифів. Прем'єр-міністр, віце-прем'єр, міністр соцполітики кажуть: «Я даю субсидії». Не дають. Це не вони дають, а люди - зі своїх податків.
- У металургів зарплата значно вище, ніж в інших галузях.
- Я вважаю це справедливо, враховуючи умови праці, складність праці. Це праця, як кажуть, до сьомого поту. А раз до сьомого поту, то повинно бути й відновлення робочих сил. Тому існують доплати за інтенсивність праці, шкідливість, вечірні та нічні зміни, щоб людина могла відновитися: калорійно харчуватися, якісно лікуватися. А не для того, щоб забезпечувати когось субсидіями. Я розумію об'єктивні причини: агресія, війна, на деяких напрямках зруйнувалася логістика - транспортна, поставок і збуту... Але, знаєте, тут на своєму місці опинилися менеджери, яких усі звикли дорікати за високі зарплати. Саме вони в короткий термін налагодили логістику, й наші металургійні підприємства не зменшили виробництво, не зупинилися, а продовжують працювати, і навіть, як показує статистика, нехай потроху, але нарощувати прибуток. Лідери в галузі, звичайно, - «Запоріжсталь», «Коксохім», «Вогнетрив», Дніпрорудненський ГЗК. «Вогнетрив», до речі, лідер зі зростання зарплати - 33%. Феросплавний - не повернувся до докризового рівня (2007), але працює стабільно. Зараз реанімують Запорізький алюмінієвий комбінат. Він, звичайно, не поверне повний обсяг виробництва, але алюмінієву катанку буде випускати, а це - нові робочі місця. На мій погляд, це навіть прорив - повернути наш алюмінієвий до життя.
- Нові робочі місця - добре, а як бути зі старими: модернізація, автоматизація виробництва призводить до їх скорочення. Яка доля тих, хто підпадає під скорочення?
- Так, і модернізація, й автоматизація, а десь узагалі згортається виробництво. Я можу оцінювати навіть за кількістю членів нашої профспілки. Двадцять років тому було більше 50 тисяч, зараз 37 тисяч чоловік. Якщо металургійний комплекс встане, а він буде модернізуватися, навіть не знижуючи рівня виробництва, йому треба шукати заміну. Вихід я бачу в розвитку середнього бізнесу. Не малого, а саме середнього. Я якось був у Туреччині, їхав по дорозі Стамбул - Анкара. Дорога - це інфраструктура. Там уздовж траси модулі - великовузлове складання провідних світових автомобільних брендів, переробки сільгосппродукції, трикотажні фабрики. А подивіться у нас на трасу Харків - Сімферополь - моторошні посадки уздовж дороги й більше нічого. Звичайно, така зміна структури економіки вимагає великих інвестицій, а до нас інвестори боялися йти через повальну корупцію, а тут ще й війна. Великі ризики. Але й великі перспективи: у нас що мало сільгосппродукції для переробки?
- Ви якось відстежуєте долю людей, що потрапляють під скорочення?
- Звичайно. Ми навіть страхуємо на цей випадок. У нас у колдоговорах записано, що людина, яка потрапляє під скорочення, має протягом двох місяців один вільний, але оплачуваний день на тиждень для пошуку роботи. Виплачуємо певні допомоги.
- До вас звертаються кандидати перед виборами із проханням за винагороду підтримати їх у виборчому процесі? Наприклад, «Профспілки - за Хоменка!»? Мережа чималенька - 37 тисяч голосів.
- 37 тисяч. А ще члени сімей... Ні, не звертаються. Я розумію, про що ви кажете. Нас навіть намагалися ловити на останньому мітингу в Києві – ось зараз хтось буде розплачуватись із учасниками. Варіант із «тітушками» - не наш. Повторюся: просто профспілки почали займатися своєю прямою справою - боротьбою за права працівників, а не тільки роздачею путівок. Щодо виборів, то наш майданчик відкритий для будь-якого кандидата: приходь, агітуй, переконуй. Ось ви зараз посміхнетесь, але на останніх місцевих виборах організувати зустріч із нашою профспілкою до нас звернувся лише Володимир Буряк. Зібралися в актовому залі. Звернувся б хтось інший - так само б зібралися. Але ніхто не звернувся.
- Правову допомогу в індивідуальному порядку надаєте?
- Звичайно. У нас є індивідуальний захист членів профспілки. Робоче місце головного технічного інспектора праці - в профкомі «Запоріжсталі» (просто ближче до заводів), це - Олександр Дорошенко, телефон 218-33-93. Головний правовий інспектор - Віктор Щербак, телефон 233-15-52. До всього - наш сайт (zp-ok-pmgu.com) із функцією зворотного зв'язку. Працюємо по кожному випадку. Ось недавно з п'ятьох працівників утримали з кожного середню зарплату за псування устаткування. Ми втрутилися - в устаткуванні виявили заводський брак, а робітники не винні. Гроші їм повернули.
- Коли ви втручаєтесь у діяльність адміністрації, вас, напевно, на підприємствах зустрічають як ворогів?
- Рідко, але буває. Я вважаю, що нерозумні керівники зустрічають нас як ворогів.
- А розумні?
- А всіх інших я хочу привітати з професійним святом. Ми прожили складний рік - як загалом у країні, так і металургійний. Наш рік - від Дня металургів до Дня металургів. І я хочу від щирого серця побажати металургам здоров'я і більше радощів!
Підготував Микола Михайлов
"Запорізька правда"
газета Запорізької обласної ради