Первинні організації Профспілки не тільки захищають трудові права людей праці, але й завжди підтримують спілчан в їхніх ініціативах і захопленнях. Тому не дивно, що в кожній з них є свої «зірки»: обдаровані співаки, танцюристи, художники, літератори, спортсмени… От, приміром, Денис Шевчук – безсумнівна «зірка» ПО ПМГУ на Запоріжвогнетрив. Чоловік працює начальником центральної лабораторії метрології та техніки управління технологій та якості підприємства, є активним членом ПМГУ, а ще – Чемпіоном України з класичного пауерліфтингу!
Голова ПО ПМГУ на Запоріжвогнетрив Олена Логунова поговорила з Денисом Юрійовичем про його трудове, профспілкове і спортивне життя. От що він розповів:
– Життя моє і всіх українців було б значно кращим, якби не війна. Але нічого не вдієш, отака у нас сьогодні реальність. Доводиться робити те, що можеш, там, де ти є. Тож працюю. Наша лабораторія виконує важливі завдання – ми забезпечуємо контроль, обслуговування, ремонти, повірки, калібрування контрольно-вимірювальних пристроїв в усіх підрозділах підприємства.
З початку повномасштабного вторгнення разом із колегами беру участь у волонтерському русі. Був у групі «гуманітарного конвою» під час евакуації дітей з окупованої території, розвозив обіди нашим захисникам на блок-пости, допомагав відновлювати електропостачання після ворожих атак на Запоріжжя.
Як начальник, намагаюсь створити сприятливу атмосферу в колективі лабораторії, роблю все можливе, щоб людям добре працювалося. Радує, що в цьому мені завжди готова допомогти наша Профспілка. В її дієвості я не раз переконувався на практиці.
От, наприклад, у 2023 році ми з іще кількома однодумцями вирішили спробувати розв’язати одну гостру проблему: працівники, які живуть у Південному та Космічному мікрорайонах, скаржилися, що не можуть нормально доїхати на роботу та з роботи.
Зібравши інформацію про кількість таких осіб, звернулися до профкому ПМГУ. Голова первинки Олена Логунова підказала нам, куди рухатися далі, як правильно оформити необхідні документи, і далі вже цим питанням займався профком. Завдяки спільній роботі профспілкового комітету та адміністрації підприємства було затверджено новий маршрут, виділено транспорт та кошти для організації перевезень, які, до слова, відповідно до колективного договору, безкоштовні.
І з поїздкою на Чемпіонат України наша первинка мені посприяла. Серйозно займатися пауерліфтингом я почав у вересні 2020 році, але після розгортання повномасштабної трохи втратив форму – забагато справ вважав більш пріоритетними. У 2023 році повернувся до повноцінних тренувань. А у 2024-му скористався можливістю пільгового оздоровлення від профкому – поїхав у санаторій «Стожари» в Східниці.
Той, хто знається на пауерліфтингу, в курсі, наскільки в цьому виді спорту важливий процес відновлення організму. У Карпатах я отримав можливість як слід зміцнити здоров’я: свіже повітря, чиста вода, якісне медичне обслуговування. У підсумку вийшов на пік своїх фізичних можливостей – і ми з тренером подумали, що я маю спробувати свої сили на Чемпіонаті.
Готувалися дуже серйозно, кожен день після робочої зміни – виснажливе тренування. Коли прийшов час вирушати в Коломию, на Івано-Франківщину, на змагання, я знов звернувся у профком.
У Чемпіонаті брали участь спортсмени з багатьох областей України. Наша запорізька команда показала гідні результати. Пауерліфтинг – силове трибір’я, тож за правилами ми виконували три базових вправи: присідання зі штангою на плечах, жим лежачи на лаві та станову тягу. Підсумки підбивалися за сумою, моя сягнула 582,5 кг – і принесла мені перше місце серед спортсменів вагою 120+ в категорії «Ветерани» (40-49 років). А у становій тязі я спромігся встановити особистий рекорд – 240 кг. Звісно, був задоволений. Однак ми з тренером вже поставили нову мету: у наступному році хочеться здолати відмітку 682,5 кг – це норматив для Кандидата в майстри спорту.
Там, на помості, важко було не фізично, адже тіло треноване та сильне, а психологічно – заважали тривога, сумніви, переживання. Але завдяки підтримці моїх колег та друзів, мотивації від тренера, мені вдалося подолати все. У такі моменти розумієш, що перемога – це здобуток не лише твій, а й тих, хто поруч. Спорт вчить бути сильним тілом і духом, долати труднощі в житті, досягати нових цілей, а ще він гуртує. Я відчув це повною мірою, коли повернувся на робоче місце після змагань – і колеги зустріли мене оплесками.