Архив "Публикации СМИ" - стр.-1 - Запорожский обком ПМГУ

Поиск
***** Профспілки - за єдину Україну, мир і злагоду в суспільстві, поліпшення добробуту людей! ***** Профсоюзы - за единую Украину, мир и согласие, улучшение благосотояния людей! ***** Запоріжжя - це Україна! ***** Запорожье - это Украина! *****

Перейти к контенту

Главное меню:

Архив "Публикации СМИ" - стр.-1

Публикации в СМИ
1 февраля 2017 г.




Бизнесмены, которых украинцы привыкли считать самыми богатыми, одновременно являются самыми большими должниками страны

В Украине правило 19-начала 20 века, гласившее "Les affaires, c'est l'argen des autres" (в переводе с французского − "Бизнес должен строиться не за свои деньги, а за деньги других людей") достигло максимального воплощения в жизнь. Украинский крупный частный бизнес развивался за счет чужих денег: средств как в национальной, так и в иностранной валюте.

Во-первых, владельцы крупного бизнеса накапливали финансовые обязательства в виде банковских кредитов (в национальной и иностранной валюте), некоторые выпускали еврооблигации. Во-вторых, «правилом хорошего тона» крупных бизнесменов Украины до недавнего времени было иметь собственный банк, что означало для владельцев переход на более изощренный уровень использования чужих денег: возможности приумножать капитал за счет депозитов населения и латать дыры в трудные времена за счет денег государства. Банкротство таких банков в 2014-16 гг нанесло государству убытки на 130 млрд грн (выплаты вкладчикам и задолженность по кредитам рефинансирования НБУ), что сопоставимо с расходами на оборону страны в течение 16-ти месяцев и с расходами на социальную защиту и обеспечение населения за 10 месяцев (по данным бюджета-2016). Причины произошедшего лучше всего описывает цитата американского специалиста в расследовании мошенничества в финансовом секторе Вильяма Блэка, который сказал, что «лучший способ ограбить банк – быть его владельцем».

Слабоконкурентная среда, где отсутствовал контроль и где от «иностранного влияния» с упорным постоянством защищали отечественный автопром, металлургию, аграрный и финансовый сектора, сформировала у крупного бизнеса неадекватное представление о реальности и своей стоимости. На чужих деньгах, при благоприятной конъюнктуре 2005-08 гг и без каких-либо ограничений в использовании заемного капитала, украинские бизнес-империи бурно росли. Полоса финансовых и политических потрясений 2008-09 гг и 2014-15 гг показала настоящую цену этого «роста». За него Украина уже сполна заплатила: падением экономики, девальвацией гривни, затяжным кризисом в промышленности и углубляющимся социальным расслоением населения. В 2015-16 гг удельный вес заработной платы в структуре ВВП сократился до исторического минимума в 39%, в то время как удельный вес прибыли в структуре доходов ВВП поднялся до исторического максимума в 45%. А по индексу паритета покупательской способности Украина пребывает на 113 месте между Марокко и Гватемалой - странами, где в разы меньше дорог, школ, больниц и остальных привычных украинцам социальных благ. Влияние крупного бизнеса на власть и общественные настроения с помощью политических партий и медиа обусловили устойчивость этой системы к стороннему воздействию и ее ожесточенное сопротивление любым попыткам изменить правила игры.

А король-то голый!

Генри Форд в 20-х годах прошлого века утверждал, что законы бизнеса (согласно которым источник денег для фабрики – это сама фабрика, а не банк) подобны законам силы тяжести: кто им противится, тому суждено испытать на себе их могущество. Украинские миллиардеры занимали деньги и пытались «догнать и перегнать Америку» в наличии роскошных яхт и самолетов, но забыли о главном – о бизнесе, которому заявленные «понты» должны соответствовать. Но поскольку кроме продажи сырья и выкачивания последних соков из советского промышленного наследства ничего нового придумать не могли, жизнь быстро вернула все на свои места. «Богатейшие люди страны» на самом деле − нищие, их дорогие «игрушки» им не принадлежат, и судя по состоянию их бизнеса, они никогда не смогут вернуть свои долги.

Отечественный крупный бизнес, выросший в 90-е по принципу «бои без правил», до сих пор пребывает в убеждении, что Украина – уникальная страна, где можно по-быстрому «срубить денег», а правила - для кого-то другого, но не для них. Эта убежденность в доступности легких денег находит отклик во всех слоях украинского общества благодаря созданным и финансируемым крупным бизнесом политическим партиям и медиа. Все ждут чуда: то миллиардных инвестиций, то зарплат по €1 тыс, то пенсий по €500, то списания государством всех долгов и прочее. Но лопнувшие пузыри украинских миллиардеров – яркое доказательство, что чужие деньги не помогут, если нет долгосрочной стратегии и правильной бизнес-модели. Свежим примером стала группа «Приват», где под вывеской самого крупного и технологичного банка оказалась дыра почти в полторы сотни миллиардов.

Как мы считали долги

Обычно на слуху – только активы богатейших украинцев, а не долги, за которые эти активы были приобретены. Издание БИЗНЕС решило восполнить этот пробел и оценило величину долга самых богатых украинцев перед отечественными и иностранными банками, прочими кредиторами (включая обязательства перед Фондом гарантирования вкладов физических лиц (ФГВФЛ), а также их личные финансовые поручительства перед НБУ по кредитам рефинансирования) на основе открытых источников, в том числе СМИ и реестра судебных решений. Сумму долгов крупных бизнесменов мы сравнили с величиной их активов, указанной в публичных исследованиях состояний самых богатых украинцев (http://magazine.nv.ua/article/post/29663-zolotye-nashy,http://forbes.net.ua/ratings/4 ). В результате выяснилось, что долги многих крупных бизнесменов Украины существенно превышают сумму их активов. Представляем двадцатку самых крупных должников страны перед государством, бизнесом и населением.



1.Игорь Коломойский
Сумма долга: 16,128 миллиардов долларов

Бизнес-империя: активы промышленно-финансовой группы «Приват» - это производство и продажа нефтепродуктов, металлургия, промышленная химия, горнорудная, пищевая промышленность, медиа и телекоммуникации.
Проблемы и долги: минус 120 млрд грн — столько составила "дыра" в капитале ПриватБанка, финансовой сердцевины бизнес-империи «Приват». Доля Коломойского в банке составляла 49,98 %. Таким образом, его долги – 60 млрд грн. Дыра образовалась в результате кредитования связанных с владельцами банка компаний, многие из которых оказались в оффшорах. Для спасения ПриватБанка государство было вынуждено его национализировать и взять под контроль. В ином случае банк пришлось бы ликвидировать, и сумма вкладов, подлежащих выплате, составила бы 90 млрд грн – это столько же, сколько пришлось выплатить вкладчикам всех выведенных с рынка неплатежеспособных банков за два года.
У остальных бизнесов Коломойского также долги: в частности, у компании МАУ - 1 млрд грн, у компании «Укрнафта» - около 12 млрд грн.

2. Олег Бахматюк
Сумма долга: 5,345 миллиардов долларов

Бизнес-империя: агрохолдинг UkrLandfarming (производство зерна, яиц, сахара, животноводство) с одним из крупнейших земельных банков в мире, банки «Финансовая инициатива» и VAB банк. В 2010-12 гг UkrLandfarming провел более 10-ти поглощений и вырос почти в пять раз, во многом за счет заимствований: кредита в $600 млн. Deutsche Bank и Сбербанка России и $ 500 млн. от размещения евробондов в 2013 г. В Украине банки Бахматюка привлекали депозиты населения и прокредитовали его бизнес на 31 млрд. грн, и получили 8,5 млрд грн кредитов рефинансирования от НБУ, по которым Бахматюк дал финансовое поручительство.

Проблемы и долги: в 2014 г акционер исчерпал возможности привлечения дополнительного капитала. Банк «Финансовая инициатива» и VAB банк не смогли выполнить обязательства перед вкладчиками и были признаны неплатежеспособными. Их задолженность перед населением составляет 15 млрд. грн (из этой суммы 11,1 млрд грн подлежит выплатам за счет ФГВФЛ). Идут судебные разбирательства относительно взыскания сумм финансовых гарантий в размере 8,5 млрд грн (при общей задолженности по рефинансированию в 10,8 млрд. грн.).
Долг ULF по еврооблигациям - $500 млн. При этом еврооблигации субхолдинга Авангард составляют $200 млн. или 5,2 млрд. грн. и были реструктуризированы. Помимо задолженности по еврооблигациям, компании Олега Бахматюка должны в общей сумме $754 млн., или 19,6 млрд. грн (объем задолженности перед государственными банками составляет 3,9 млрд. грн., перед российскими банками - 260 млн. грн., перед иностранными банками - 12,8 млрд. грн., остальная задолженность - 2,7 млрд грн). Общая задолженность компаний составляет 37,8 млрд. грн ($1,4 млрд).

3.Сергей Тарута
Сумма долга: 3 миллиарда долларов

Бизнес-империя: группа Индустриальный Союз Донбасса (собственник 24,99% доли). В 2004-2008 гг ИСД привлекла около $3 млрд кредитов, включая кредиты IFC и ЕБРР, на масштабную модернизацию металлургических предприятий группы.
Проблемы и долги: с 2009 года из-за падения мировых цен на сталь бизнес группы становится убыточным, и ИСД допускает дефолт сначала по оплате банковского долга, а затем формальный дефолт по еврооблигациям. В 2010-2011 гг продолжались переговоры по реструктуризации долгов ИСД, которые были приостановлены из-за разногласий между российскими и украинскими акционерами ИСД: украинские акционеры блокировали попытки российских утвердить довнесение средств в капитал чтобы не допустить размыва своей доли
К началу 2016 года, источники Коммерсанта оценивали общий долг ИСД в размере $5-7 млрд. Открытые источники сообщали, что ВЭБ, российский мажоритарный акционер ИСД начал активные поиски потенциальных покупателей своей доли в ИСД, а доля Таруты арестована по иску ВТБ.

4.Константин Жеваго
Сумма долга: 2,942 миллиарда долларов

Бизнес-империя: горнорудная компания Ferrexpo (oдин из крупнейших добытчиков и экспортеров железной руды в Украине), индустриальная группа АвтоКрАЗ, банк «Финансы и Кредит».
Проблемы и долги: с 2013 г. с падением мировых цен на железорудный концентрат выручка Ferrexpo упала в нecкoлькo рaз. В 2014 г Жеваго потерял Стахановский вагоностроительный зaвoд и керченский судостроительный зaвoд «Залив». Безнадежные долги его различных бизнесов перед собственным банком «Финансы и кредит» на сумму 22 млрд грн привели к тому, что банк не смог выполнять обязательства перед вкладчиками, и был признан неплатежеспособным. Его задолженность перед населением составляет 17 млрд грн, из которых 10,5 млрд грн компенсировано из ФГВФЛ за счет государственного бюджета. Бизнесмену предстоит отвечать в суде за невозвращенное рефинансирование банка «Финансы и Кредит» в размете 1,4 млрд грн, залогом по которому выступает его личное финансовое поручительство. При этом общая сумма задолженности по рефинансированию перед НБУ составляет 7,1 млрд грн. Компания АвтоКрАЗ имеет проблемную задолженность перед государственным Ощадбанком на сумму 1,3 млрд грн., в связи с чем продолжаются судебные разбирательства. В мае 2016 Ощадбанк подал в Хозяйственный суд Полтавской области заявление о признании АвтоКрАЗа банкротом. Общая сумма убытков, нанесенных государству, составляет 17,5 млрд грн.

5.Семья Гута
Сумма долга: 1,297 миллиардов долларов

Бизнес-империя: агрохолдинг «Мрия», который до 2014 года был одним из ведущих сельскохозяйственных производителей в Украине и расширялся благодаря заимствованиям в иностранной валюте. Большой земельный банк и положительные финансовые показатели, внушали доверие кредиторов к компании.

Проблемы и долги: в отчете Standard & Poor’s 2013 г прогнозировался дефолт компании, связанный с ухудшением операционных показателей и реализации стратегии агрессивного расширения. В 2015 году общий долг компании перед кредиторами составлял 33,7 млрд грн, из них задолженность по еврооблигациям - 12,3 млрд грн. После продолжительных переговоров кредиторы агрохолдинга согласились списать 70% долгов в обмен на акции компании. С июня 2015 кредиторы и держатели облигаций вложили в компанию $77 млн. для поддержки и восстановления операционной деятельности компании.

6.Андрей и Сергей Клюевы
Сумма долга: 1,483 миллиарда долларов

Бизнес-империя: компания Activ Solar, занимающаяся производством поликремния и запуском солнечных электростанций, под которую в 2009 братьям Клюевым удалось пролоббировать закон о высоких «зелёных» тарифах. Activ Solar была австрийской компанией, а кредиты на ее развитие брались преимущественно в российских банках (Сбербанк, ВТБ, ВЭБ) и их дочерних структурах. Значительная часть проблемных кредитов Active Solar была профинансирована государством. Один из активов Activ Solar, Завод полупроводников в Запорожье, в 2009 году получил в Укрэксимбанке два займа на €230 млн. и 1,5 млрд грн. Причем эти кредиты выдавались под залог продукции будущих периодов, которую планировалось произвести в 2011-2018 гг.

Проблемы и долги: Activ Solar оказалась не способной обслуживать полумиллиардный долг и была объявлена банкротом. Крымские СЭС компании не могут погасить кредиты на сумму €800 млн. Долги предприятий, связанных с Activ Solar, перед Ощадбанком составляют свыше $500 млн. Сумма претензий государственного Укрэксимбанка к предприятиям Клюевых составляет 5,1 млрд грн.

7.Ринат Ахметов
Сумма долга: 5, 231 миллиарда долларов

Бизнес-империя: компания SCM (металлургия и энергетика), ее агрессивное расширение в 2005-2013 гг сопровождалось активными заимствованиями, преимущественно в долларах США.
Проблемы и долги: ослабление мировых рынков металлургической продукции и сырья, российская военная агрессия, девальвация гривни. 2014 г - дефолт ДТЭК по долговым обязательствам на сумму около $3 млрд, неплатежеспособность “Метинвеста”, чья задолженность на момент дефолта также составляла около $3 млрд. Обе компании находятся в завершающей стадии сложных и длительных переговоров с кредиторами по реструктуризации задолженности. На 30 сентября 2016 года общий долг “Метинвеста” составлял $2,9 млрд, а ДТЭК - около $2,3 млрд.

8.Виктор Нусенкис
Сумма долга: 1,1 миллиарда долларов

Бизнес-империя: основные активы его группы «Донецксталь» - Донецкий металлургический завод, Ясиновский коксохимический завод, Макеевский коксохимзавод, шахтоуправление Покровское и Донецкий электротехнический завод. Большую роль в развитии бизнеса в 90-х гг сыграло знакомство Виктора Нусенкиса с Геннадием Васильевым, (на тот момент - прокурор Донецкой области, а затем - генеральный прокурор Украины).

Проблемы и долги: к 2008 г «Донецксталь» накопила финансовую задолженность в $800 млн. и допустила дефолт, после чего начались переговоры по реструктуризации задолженностей, которые завершились соглашением с кредиторами в 2010. Однако, война на Донбассе и ухудшение глобальных рынков резко ухудшили положение «Донецкстали», группа вступила в новые переговоры по реструктуризации, которые продолжаются до сих пор. Задолженность «Донецкстали» перед кредиторами составляет около $1,1 млрд, большая часть которой перед российскими ВТБ и Сбербанком.

9.Виктор Полищук
Сумма долга: 769 миллионов долларов

Бизнес-империя: сеть бытовой электроники «Эльдорадо», ТЦ Гулливер и банк «Михайловский». Полищук развивал свой бизнес, в том числе и банк «Михайловский», благодаря кредитам, полученным в государственном Ощадбанке, на общую сумму 20 млрд грн.

Проблемы и долги: Банк «Михайловский» с самого начала своей деятельности вел агрессивную кампанию по привлечению средств вкладчиков. В мае 2016 года НБУ признал банк «Михайловский» неплатежеспособным, а в ноябре Шевченковский суд Киева принял решение об аресте ТРЦ Гулливер по делу о хищении средств банка «Михайловский». Кредиты компаний Полищука на общую сумму 20 млрд грн являются проблемными и фактически невозвратными. Кроме того, в результате афер в банке «Михайловский», на государство легли дополнительные обязательства в виде 1,2 млрд грн.

10.Станислав Березкин
Сумма долга: 704 миллионов долларов

Бизнес-империя: группа «Креатив» (производство подсолнечного масла).

Проблемы и долги: при продаже бизнеса в 2015 году аудит нового акционера выявил недостачи и проблемы с финансовой документацией, в частности, фальсификацию финансовой отчетности за предыдущие периоды, которая подавалась в банки для получения новых кредитов. Значительная часть кредитных средств направлялась на личные инвестиционные проекты и личные нужды владельцев. Государственный Ощадбанк выиграл суд у поручителей по «Креативу» Максима Березкина (сын Станислава Березкина) и Юрия Давыдова на сумму почти в $200 млн. Ранее Ощадбанк выиграл суд у Максима Березкина на сумму $25 млн. и был наложен арест на все движимое и недвижимое имущество.

11.Юрий Иванющенко
Сумма долга: 546 миллионов долларов

Бизнес-империя: предприятия группы «Азовобщемаш» (производство цистерн для нефтепродуктов и сжиженного газа, химических растворов; вагонов и полувагонов для угля, железорудного концентрата, химических удобрений, зерна и других насыпных грузов). В группу входят ЧАО «Азовэлектросталь», завод «Азовмаш».
Проблемы и долги: группа «Азовобщемаш» привлекла кредиты на сумму $575,8 млн. в десяти банках, среди которых Укрэксимбанк, Сбербанк России, ВТБ Банк, Альфа-Банк, Райффайзен Банк Аваль и другие. Предприятия еще с 2012 г. начали терять российский рынок сбыта, который был основным (в производстве цистерн доля поставок в РФ составляла около 80%). В 2013 г. «Азовмаш» получил два стабилизационных кредита по финансированию контрактов – от Альфа-Банка Украина и Сбербанка России в размере $20 млн. По оценкам экспертов, эти средства направлялись не в производство, а выводились за рубеж. Одним из вариантов решения проблемы с долгами рассматривается смена собственников в пользу банков.

12.Владимир Костельман
Сумма долга: 404 миллионов долларов

Бизнес-империя: «Фоззи Групп» (крупнейшие розничные сети страны — «Сільпо» и «Фора».

Проблемы и долги: ВТБ Банк подал против структур Владимира Костельмана, владельца "Фоззи Групп", 37 исковых заявлений, общая сумма требований по которым составила 10,5 млрд грн, из них по 9 кредитным договорам сумма требований составила 2,2 млрд грн, и по 28 договорам финансового поручительства — 8,2 млрд грн. В июле Печерский районный суд Киева арестовал все денежные средства на счетах ООО "Фоззи Фуд" по иску ВТБ Банка в объеме просроченной компанией задолженности по кредитному договору от 2007 года (сумма 239,1 млн грн) по кредитам, которые компания заняла в сумме 62,9 млн грн и $9,6 млн.

13.Александр Тисленко
Сумма долга: 350 миллионов долларов

Бизнес-империя: финансово-промышленная группа «Альтком» (проектирование и строительство инфраструктурных проектов - Международный аэропорт «Донецк», Арена «Львов», автодорожный мост в Туркменистане и жилых комплексов). Основные победы компании на тендерах связаны с периодом подготовки к Евро-2012, когда ее курированием занимался вице-премьер Борис Колесников. В 2008-2013 гг компания получила подряды в общей сложности на 9,8 млрд грн.

Проблемы и долги: Задолженность группы и связанных компаний в гривневом эквиваленте перед Проминвестбанком составляет 9,1 млрд грн. Из них долларовый объем составляет $158 млн. Задолженность считается безнадежной, так как практически все лица, фигурирующие в исках, прописаны либо в Донецке, либо в Крыму.

14.Леонид Климов
Сумма долга: 346 миллионов долларов

Бизнес-империя: финансовая группа «Приморье» (контролирует одесские рынок «Привоз» и все стройки вокруг него, три гостиницы «Черное Море», ЦУМ, футбольный клуб «Черноморец» и парк Шевченко в Одессе).

Проблемы и долги: в 2011-2014 гг компании, связанные с Климовым, взяли кредиты в Имэксбанке на 10,2 млрд грн, многие из них были выданы под залог стадиона «Черноморец». В 2011 ФК «Черноморец» под залог своей базы и части «Нового Привоза» взял кредит на $40 млн. в Сбербанке России. В 2009-2014 контролируемый Климовым Имэксбанк получил два стабилизационных кредита от НБУ на сумму в 3,4 млрд грн, из которых погашено было только 400 млн.грн, а в 2013 был выдан еще один кредит на 300 млн. грн. ФК «Черноморец» не вернул кредит, взятый в Сбербанке России. Сбербанк России выиграл суд первой инстанции с иском на сумму более 1 млрд грн. В 2015 году Имэксбанк был признан неплатежеспособным. Общий ущерб, который нанесен государству в результате деятельности группы, составляет 8,1 млрд грн.

15.Дмитрий Святаш
Сумма долга: 300 миллионов долларов

Бизнес-империя: корпорация «Автоинвестстрой» (АИС), крупнейший игрок автомобильного рынка Украины.
Проблемы и долги: в 2007-2009 гг предприятия корпорации «АИС» активно набирали валютные кредиты под личные обязательства собственников, либо под залог движимого и недвижимого имущества. Корпорация «АИС» также брала кредиты в Мегабанке, Кредит Европа Банке и Омегабанке. Невыполнение взятых на себя обязательств корпорацией «АИС» на сумму более $100 млн. вынудило УкрСиббанк в свое время не только подать в суд, но и просить помощи у посольства Франции. На сегодняшний день группа «АИС» ведёт судебные разбирательства со многими банками, а общая задолженность составляет более $300 млн. дол.

16.Виктор Дзензерский
Сумма долга: 245 миллионов долларов

Бизнес-империя: корпорация Веста (производство и утилизация свинцово-кислотных аккумуляторных батарей).

Проблемы и долги: в 2011 г. вышла на IPO и была оценена в $190 млн. После того как группа стала с 2014 г. нарушать условия кредитных договоров, начались судебные разбирательства. Задолженность корпорации «Веста» и связанных компаний перед кредиторами составляет 6,36 млрд грн, из которых, валютные долги составляют $162 млн.

17.Александр и Вячеслав Константиновские
Сумма долга: 185 миллионов долларов

Бизнес-империя: сеть ресторанов «Пузатая хата», строительство офисного центра Sky Towers.

Проблемы и долги: в 2007-2008 гг Укрсоцбанк предоставил сети ресторанов «Пузатая хата» кредит на сумму $70 млн. для расширения бизнеса (было открыто 22 новых ресторана). На строительство еще одного проекта Константиновских, офисного центра Sky Towers, был взят кредит в размере более чем 3 млрд грн в государственном Укрэксимбанке. В 2008 г. начались перебои с выплатой процентов, а в начале 2010 г. сеть заведений перестала обслуживать кредит, и Хозяйственный суд Киева начал процедуру банкротства сети. Это не помешало Константиновским и дальше открывать новые рестораны сети. Строительство центра Sky Towers так и не завершено, а кредиты не выплачены.

18.Владимир Лукьяненко
Сумма долга: 172 миллиона долларов

Бизнес-империя: Владимир Лукьяненко до недавнего времени являлся основным бенефициаром Сумского машиностроительного НПО им. Фрунзе, которым он фактически владел с 1989 года, оставив должность министра химического и нефтяного машиностроения СССР.

Проблемы и долги: Долгое время семья Лукьяненко контролировала предприятие через кипрские фирмы, таким образом, выплачивая налоги не в Украине. Во времена правления Лукьяненко, предприятие набрало кредитов на 4,8 млрд грн, которые не выплачены до сих пор. Лукьяненко обвиняют в блокировании работы предприятия в связи с тем, что его главным конкурентом является российская «Группа ГМС», членом совета директоров и крупнейшим совладельцем которой выступает сын Лукьяненко – Владимир Лукьяненко-младший.

19.Тариэл Васадзе
Сумма долга: 145 миллионов долларов

Бизнес-империя: корпорация УкрАВТО, входит в число крупнейших в Украине производителей и импортеров автомобилей. Корпорация включает в себя несколько десятков компаний и предприятий, среди крупнейших активов – Запорожский автомобилестроительный завод и польский автопроизводитель FSO.

Проблемы и долги: в 2012-2013 гг Запорожский автозавод для расширения производственных мощностей привлек кредитов на общую сумму в 3 млрд грн.
Просроченные кредиты Запорожского автозавода составляют в Укрэксимбанке - 680 млн. грн., а в обанкротившемся Дельта Банке на 820 млн. грн. Общая задолженность предприятий корпорации УкрАВТО оценивается в 3,7 млрд грн.

20.Анатолий Юркевич
Размер долга: 133 миллионов долларов

Бизнес-империя: группа компаний «Милкиленд».

Проблемы и долги: через UniCredit Bank Austria и Raiffeisenbank группа привлекла кредит в размере $58,6 млн. на развитие бизнеса. Задолженность компаний, связанных с Юркевичем, государственному Укрексимбанку составляет 3,5 млрд грн. Также, «Милкиленд» намерена завершить переговоры с кредиторами и подписать соглашение о реструктуризации кредита в размере $58,6 млн. Ранее компания подписала договор о реструктуризации $14,5 млн. дол. перед ПАО «Кредит Агриколь».

Андрей Каут
1 февраля 2017 г.



ПАО «Запорожсталь» в 2016 году увеличил налоговые перечисления в бюджет Украины на 28% (на 704 млн гривен), направив в государственную казну рекордную сумму в размере 3,2 млрд гривен. В 2015 году комбинат выплатил государству 2,5 млрд гривен налогов и сборов.

Объем налоговых отчислений предприятия в местный бюджет в 2016 году возрос на 66% (на 255 млн гривен) – до 640 млн гривен. В 2015 году этот показатель составлял 385 млн гривен.

Комбинат ежегодно наращивает объем отчислений в бюджеты всех уровней, несмотря на кризис в отрасли, в частности снижение спроса и цен на металлопродукцию, продолжающийся упадок внутреннего рынка, давление монополий. Укрепить свои позиции ПАО «Запорожсталь» удалось за счет эффективной работы, направленной на снижение издержек, реализации крупных модернизационных проектов, программ энергосбережения, повышения качества продукции, эффективного использования производственных ресурсов.

«Увеличение выплаты налогов в первую очередь свидетельствует о прозрачной работе комбината «Запорожсталь». Налоги – это стабильная выплата зарплат и пенсий бюджетникам, работающая экономика, реализация важных инфраструктурных проектов, нормальная жизнь Запорожья и Запорожского края. Мы это понимаем и, со своей стороны, делаем все необходимое для того, чтобы обеспечить своевременное поступление налогов в полном объеме», ‑ отметил Генеральный директор ПАО «Запорожсталь» Ростислав Шурма.

Эффективная работа комбината «Запорожсталь» отразилась на росте заработной платы сотрудников, которая в 2016 году увеличилась на 16,8%, составив по итогам декабря 2016 года в среднем по комбинату 11120 гривен.

ПАО «Запорожсталь» является одним из крупнейших налогоплательщиков Украины и Запорожской области. Комбинат входит в ТОП-100 крупнейших плательщиков налогов Украины, который составляет Государственная фискальная служба по итогам уплаты налогов в сводный бюджет страны.
25 января 2017 г.



1 березня в Україні підвищать тариф на електроенергію для населення з 1,29 грн до 1,68 грн за кВт·год у межах найбільш поширеної норми від 100 до 600 кВт·год, що є останнім підвищенням згідно з меморандумом з МВФ від лютого 2015 року.

Пільгоий тариф до 100 кВт·год включно підвищиться трохи менше, на 26%, з 0,714 до 0,9 грн за кВт·год.
Тариф у межах норми «для багатіїв» (від 600 кВт·год і більше) підвищиться найменше – лише на 3%, з 1,638 грн до 1,68 грн за кВт·год.

Відзначимо, що поки електроенергія для приватних споживачів продовжує зростати, Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг, ухвалила рішення знизити оптово-ринкову ціну електроенергії з 1 січня на 10% і з 1 квітня на 5,8%.


25 января 2017 г.



Подорожают многие товары и услуги, среди которых - ж/д билеты, бензин, алкоголь и билеты в кино.

В наступившем году украинцев ожидает новая волна подорожаний. Несмотря на то, что повышения тарифов, как заверяют власти, не будет, увеличивать расходы семейного бюджета все равно придется.

Так, уже известно, что платить больше придется за алкоголь и табак, бензин и проезд на ж/д поездах. Дороже станет и поход в кино. Очевидно, что в случае дальнейшего падения гривны цены на все продукты питания и вещи будут расти.

Ж/д билеты

В 2017 году обещают подорожание билетов на поезда сразу на треть. Если цены поднимут, то проехать в купе из Киева во Львов обойдется в 365 грн вместо 270 грн, из Киева в Днепр - 300 грн вместо 220 грн, а второй класс в Интерсити Киев-Одесса будет стоить 345 грн вместо 256 грн.

Тарифы покрывают только 35% себестоимости, и новые цены без комплексных реформ ничего не дадут.
Пока процесс подорожания затягивают в Мининфраструктуры - глава ведомства Владимир Омелян уверяет, что сначала улучшат сервис. Но по словам экспертов, повышение цен этому не поможет.

“Тарифы покрывают только 35% себестоимости, и новые цены без комплексных реформ ничего не дадут“, - рассказал журналистам издания Вести директор Центра транспортных стратегий Сергей Вовк.
Ранее повышение объясняли нехваткой денег на ремонты составов, хотя, как прежде рассказывали источники на железной дороге, деньги есть, просто идут не туда: “Все знают о миллионах, которые идут по цепочке наверх от проводников - так они откупаются от проверок. В локомотивном хозяйстве злоупотребляют на снабжении запчастями. Плюс бодяжат ГСМ и лакокрасочные материалы“.

Алкоголь

С этого месяца Кабмин повышает акцизы и на алкоголь, главной производной для которого и является сахар. Согласно принятому закону, акциз вырастет на 20% на крепкое спиртное и на 12% на пиво и вино. Это отразится как на отечественном, так и на импортном алкоголе.

С 3 декабря спиртное подорожало из-за поднятия минимальной цены на него. Также собираются поднять и акциз на табак - на 30%. Таким образом каждая пачка сигарет вырастет в цене на 4-5 грн.
Эксперты прогнозируют, что  с подорожанием алкоголя продажи в магазинах будут падать, а покупатели будут переходить на алкоголь хенд-мейд - самогон.
“Себестоимость литра самогона почти равна килограмму сахара - это 15-16 грн, плюс дрожжи и электричество. Продают его по 20-25 грн за литр. Никто не будет брать водку за 70 грн, если в соседнем подъезде будут продавать “пол-литру“ по 15 грн“, - говорит эксперт по алкогольному рынку Вячеслав Сокерчак.

Правда, в этом году дорожает и сахар: согласно проекту постановления Кабмина, минимальная цена на сахар из свеклы может возрасти почти в полтора раза - до 9,078 тыс грн за тонну.

Электричество и бензин

С 1 марта, уже в пятый раз за последние полтора года, подорожает электроэнергия. Например, до 100 кВт заплатим уже 90 коп вместо нынешних 71,4 коп за кВт, от 100 до 600 кВт, а также все, что свыше этой отметки, придется оплачивать по единому тарифу - 1,68 грн за каждый киловатт вместо нынешних 1,29 грн (до 600 кВт) и 1,638 грн (свыше 600 кВт).
Электроэнергия подорожает в пятый раз за последние полтора года.
По словам экономического эксперта Андрея Блинова, подорожание электроэнергии может происходить и дальше, так как цены для промышленности гораздо выше. Хотя ранее вице-премьер-министр Розенко сообщал, что цены на коммуслуги уже зафиксированы, и повышать их в 2017 году не будут.

Вслед за светом также подорожает и топливо. По прогнозам Блинова, бензин вырастет на 25%, то есть А-95 будет 30-31 грн. “Это связано с решением ОПЕК о сокращении добычи нефти, из-за этого она может вырасти в цене до $70 за баррель“.

Кино

Дороже станет и смотреть новые фильмы на больших экранах кинотеатров. В частности, из-за высокого курса доллара и повышенного в прошлом году 20% НДС, отечественные кинотеатры решили поднимать цены на 10%.
За билеты в кино придется платить на 10 гривен больше.
Например, если билет в 2016 году стоил 100 грн, то в наступившем году он обойдется на 10 грн дороже. Станет дороже смотреть и кабельное телевидение дома: 1 января телеоператоры начнут требовать с операторов платного телевидения плату за вещание каналов в их сетях. Соответственно, цена за кабельное может увеличиться в несколько раз.

Напомним, вместе со всеми повышениями цен вырастет и минимальная зарплата - до 3200 грн. Как это повышение скажется на украинцах и что изменит - покажет время.
20 січня 2017 р.




Із 01.01.2017 р. у розрахунок оплати праці повернули стару, добре забуту, доплату до мінімальної зарплати. Однак, як її застосовувати за наявності в законодавстві різноманіття доплат, надбавок, компенсаційних виплат і гарантій… не пояснили.

Лише 12.01.2017 р. з’явилося роз’яснення від Мінсоцполітики щодо застосування норм Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII у частині проведення доплати до мінімальної зарплати згідно зі ст. 31 Закону про оплату праці.

Нагадаємо: якщо ж нарахована зарплата за виконану місячну норму праці є нижчою за розмір мінімальної зарплати, тоді роботодавець має провести доплату до рівня мінімальної зарплати, яку слід виплачувати щомісяця одночасно з виплатою зарплати.
Однак поза увагою Мінсоцполітики в наведеному роз’ясненні лишилася набагато складніша проблема із сумою індексації зарплати.

Яким варіантом користуватися:

  • варіант 1 — суму індексації плюсувати до розміру зарплати працівника, а надалі вже визначати необхідну суму доплати до мінімальної зарплати, якщо зарплата працівника нижче мінімальної зарплати;

  • варіант 2 — суму індексації визначати вже після того, як була обчислена необхідна сума доплати до мінімальної зарплати, якщо зарплата працівника нижча за мінімальну зарплату.

Адже доки відсутнє належне роз’яснення Мінсоцполітики, законодавчі норми дозволяють обґрунтувати як перший, так і другий варіанти.

На користь першого варіанта виступає той факт, що суми виплат, пов’язані з індексацією зарплати працівників, належать до фонду додаткової зарплати (пп. 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5). При цьому, як ми знаємо, відповідно до абз. 7 п. 4 Порядку № 1078: сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується — пропорційно відпрацьованому часу. Тобто, виходить, її рахуємо як виплату за відпрацьований час. Доплатою до мінімальної зарплати ми лише дотягуємо розмір нарахованої зарплати працівникові за виконану норму праці до розміру мінімальної. Якщо ж індексація — частина зарплати, і для неї не зроблено винятків у ст. 31 Закону про оплату праці, то вона має входити до зарплати при обчисленні суми доплати до мінімальної зарплати.

На користь другого варіанта виступає сам механізм проведення індексації. Адже індексації підлягає оплата праці найманих працівників у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер (п. 2 Порядку № 1078). А доплата до мінімальної зарплати входить до фонду додаткової зарплати (пп. 2.2.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5).

Тож і вона має індексуватися, а отже — і суму індексації нараховуємо вже після визначення суми доплати до мінімальної зарплати.

До того ж, як рахуватимемо суму підвищення зарплати, якщо не враховувати сюди й доплату до мінімальної?

Адже в місяці підвищення посадових окладів (тарифних ставок) суму зростання зарплати визначають з урахуванням усіх виплат, що не мають разового характеру. Якщо сума такого зростання зарплати перевищує суму можливої індексації, тоді виплату індексації не проводять. У випадку ж коли розмір підвищення зарплати менше суми можливої індексації, то суму індексації обчислюють як різницю між сумою індексації та підвищення зарплати.

От таку маємо дилему… і сподіваймося, що Мінсоцполітики прояснить це питання оперативно.

20 січня 2017 р.


З початком нового 2017 року з’являються і нові зміни в трудовому законодавстві України.
Зокрема йдеться по Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VII.
В даному Законі докорінно змінено суть поняття «мінімальна заробітна плата», яка викладена в новій редакції в Кодексі Законів про працю (КЗпП) та Законі України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР.
До прийняття цих змін мінімальна зарплата визначалась, як розмір зарплати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не могла провадитись оплата, до якої не включались доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. У новій редакції цю норму виключено.
До мінімальної зарплати застосовується нове визначення – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Законом про Держбюджет 2017 (від 21.12.2016 року №1801/VII) встановлено розмір мінімальної заробітної плати – 3 200 грн.
Також, новим є те, що внесено зміни щодо визначення системи оплати праці, на сьогодні це тарифна та інші системи, що складаються на основі оцінки складності кваліфікації працівника та виконуваних робіт.
Особливий резонанс викликали зміни щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, тепер проводити перевірку роботодавців з питань дотримання норм трудового законодавства та застосовувати фінансові санкції можуть: інспекції з питань праці (Державна служба України питань праці), Фіскальна служба та органи місцевого самоврядування.
Закон став суворішим до недобросовісних роботодавців, оскільки влада посилила покарання у разі порушення трудового законодавства.
Новим Законом ст. 265 КЗпП доповнено — встановлено відповідальність за: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні — у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (з 01.01.2017 — 9600 грн); недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод при проведенні перевірки з питань виявлення порушень щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків — у 100-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (з 01.01.2017 — 320 тис. грн).

Отже, в загальному, відповідальність яка застосовується до роботодавців така:

  1. Фінансова відповідальність (згідно ст. 265 КЗпП)
  • 100 мінімальних заробітних плат (320 000 грн.) – у разі перешкоджанню перевірки державному інспектору неоформлених працівників трудовим договором, виплати заробітної плати без нарахування і сплати єдиного внеску;
  • 30 м.з.п. (96 000 грн.) – за кожного працівника який: працює без договору; оформлений на неповний робочий день, але фактично працює повний робочий день; видана заробітна плата без відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку; порушено терміни виплати або виплачено не в повному обсязі заробітну плату;
  • 10 м.з.п. (32 00 грн.) - за кожного працівника якому оплата праці здійснюється без дотримання держаних гарантій (неоплачена понаднормова робота, у вихідні та святкові дні, за роботу у нічний час);
  • 3 м.з.п. (9 600 грн.) - за затримку виплати заробітної плати більше ніж на 1 місяць або виплат не в повному обсязі, а також у разі не допуску інспекторів до перевірки;
  • 1 м.з.п. (3 200 грн.) у разі неподання або несвоєчасного подання повідомлення про прийняття працівника на роботу та інші порушення трудового законодавства.

  1. Адміністративна відповідальність ( застосовується якщо порушення в судовому порядку не визнано грубим)
  • 30-100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510-1 700 грн.) – за порушення вимог законодавства про оплату праці;
  • 100-300 н.м.д.г. (1 700-5 100 грн.) – за повторне порушення протягом року або якщо вчинено щодо неповнолітнього, вагітної жінки, самотнього батька або матері, що виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
  • 500-1000 н.м.д.г. (8 500-17 000 грн.) – допуск до роботи без оформлення трудового договору (контракту);
  • 1000-2000 н.м.д.г. (17 000-34 000 грн.) – повторне порушення протягом року щодо допуску до роботи без відповідних документів;
  • 50-100 н.м.д.г. (850-1 700 грн.) – у разі не усунення порушень за вимогою інспекторів;
  • 20-40 н.м.д.г. (340-680 грн.) – за порушення законодавства про охорону праці.

  1. Кримінальна відповідальність
  • За незаконне звільнення працівника: штраф від 2000 до 3000 н.м.д.г. (34 000- 51 000 грн.); 3 роки без права займати посаду керівника; виправні роботи на строк до 2 років.
  • Повторне порушення або вчинення неправомірних дій до соціально захищених категорій громадян: штраф від 3000 до 5000 н.м.д.г. (51 000-85 000 грн.); 5 років без права займати посаду керівника; виправні роботи на строк до 2 років; арешт до 6 місяців.
  • За умисну не виплату заробітної плати більше ніж 1 місяць: штраф від 500 до 1000 н.м.д.г. (8 500-17 000 грн.); виправні роботи на строк до 2 років; позбавлення волі на термін до 2 років без права бути керівником на 3 роки.
  • За нецільове використання коштів призначених для оплати праці: штраф від 1000 до 1500 н.м.д.г. (17 000-25 500 грн.); обмеження волі до 3 років; позбавлення волі на термін до 5 років без права бути керівником 3 роки.

Отже, як бачимо,  на несправедливого  та жадібного роботодавця, який намагається ухилитись від своїх зобов’язань чекають серйозні неприємності. Таким чином, влада намагається захистити права працівників та вивести з тіні «зарплату в конвертах».

Автор: Юрист адвокатського об'єднання "Адвокатська сім"я Лисенко" Ірина Кочерга
20 января 2017 г.






Команда ресурсу «Протокол» категорично проти керування водіями автомобілів у стані алкогольного, наркотичного  чи іншого сп’яніння і вважає це тяжким злочином оскільки може призвести до загибелі людей. Навіть пляшку пива заборонено пити перед тим як сідати за кермо!  Незважаючи на досвід інших країни, вважаємо, що заборона без обмежень на дозу вжитого алкоголю повинна залишатись, а покарання посилюватись.  
Проте, випадки коли поліцейські безпідставно прагнуть притягнути до відповідальності водія, який вже не знаходиться у стані сп’яніння, будуть існувати завжди. Копу може не подобатись зовнішній вигляд водія, запах від нього, його хода, спосіб розмови. Часто так буває, що у водій вживав алкоголь багато годин тому, і вже має право керувати ТЗ, проте залишкові сліди алкоголю спонукають патрульного до незаконних дій.
Водію щоб правильно вести в такій ситуації і не бути позбавленим прав керування або притягнутим до штрафу, треба знати Інструкцію. Насправді вона не велика, але корисна. Вивчайте!

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства внутрішніх
справ України,
Міністерства охорони
здоров’я України
09.11.2015  № 1452/735

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
11 листопада 2015 р.
за № 1413/27858

ІНСТРУКЦІЯ
про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння
або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

I. Загальні положення

1. Ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп’яніння), та оформлення результатів такого огляду.
2. Огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану.
3. Ознаками алкогольного сп’яніння є:
запах алкоголю з порожнини рота;
порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
4. Ознаками наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
почервоніння обличчя або неприродна блідість.
5. Ця Інструкція не поширюється на проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертиз.
6. Огляд на стан сп’яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
7. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров’я).
8. У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп’яніння учасників цієї пригоди є обов’язковим у закладі охорони здоров’я.

II. Проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння поліцейським і оформлення його результатів

1. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
2. Огляд на стан алкогольного сп’яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
3. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
4. Огляд на стан сп’яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
5. Перед проведенням огляду на стан сп’яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп’яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
6. Огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
7. Установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
8. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
9. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
10. Результати огляду на стан сп’яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп’яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп’яніння.
Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
11. Оформлення матеріалів огляду на стан сп’яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством.
12. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров’я.

III. Проведення огляду на стан сп’яніння в закладах охорони здоров’я і оформлення його результатів

1. Перелік закладів охорони здоров’я, яким надається право проведення огляду на стан сп’яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
2. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров’я і відповідають установленим МОЗ вимогам.
3. Огляд у закладах охорони здоров’я щодо виявлення стану сп’яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
4. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп’яніння в обстежуваної особи.
5. Лікар (фельдшер) повинен ознайомитися з документами особи, яку оглядає (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо) (за наявності).
6. Відсутність документів не може бути причиною для відмови у проведенні огляду на стан сп’яніння. У цьому разі в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3) (далі – акт медичного огляду), зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі надходження документів дані про оглянуту особу долучаються до акта медичного огляду.
7. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов’язкове.
8. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп’яніння.
9. Використання в закладах охорони здоров’я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
10. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.
11. За збереження та транспортування ємностей з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоров’я, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоров’я, у якому проводився відбір біологічного середовища.
12. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
13. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
14. Якщо водій – учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов’язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров’я, куди він доставлений.
15. За результатами огляду на стан сп’яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
16. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
17. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
18. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».
19. Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров’я.
20. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров’я.
21. Кожний випадок огляду на стан сп’яніння у закладі охорони здоров’я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5).
22. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп’яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
23. Організація забезпечення закладів охорони здоров’я бланками акта медичного огляду, висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння покладається на Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальників структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Відсутність бланків акта медичного огляду на стан сп’яніння та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння не може бути приводом для відмови в огляді на стан сп’яніння.
24. Український моніторинговий та медичний центр з наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України здійснює клінічний моніторинг якості та результатів медичних оглядів клініко-анамнестичних даних обстежуваної особи та методичний контроль за проведенням оглядів на стан сп’яніння.

Т.в.о. начальника
Департаменту патрульної
служби Міністерства
внутрішніх справ України
майор міліції                                        О.Ю. Фацевич




В.о. директора
Департаменту медичної
допомоги Міністерства
охорони здоров’я                               В.В. Кравченко



18 января 2017 г.



Міністерство соціальної політики щодо застосування Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі – Закон) інформує.

Законом приведено поняття мінімальної заробітної плати у відповідність до європейської практики та міжнародних норм, зокрема шляхом:

– запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати (як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою);

– встановлення мінімального посадового окладу у розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

– незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при побудові схем посадових окладів, визначенні плати за надання адміністративних послуг, судового збору, суми податків тощо.

Із 01.01.2017  прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, Законом України „Про Державний бюджет України на 2017 рік” затверджено у розмірі 1 600 гривень, мінімальну заробітну плату в місячному розмірі – 3 200 гривень, у погодинному розмірі – 19,34 гривні.

Згідно із Законом при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

У випадку, коли працівнику встановлені доплати за роботу у шкідливих умовах праці, зазначені доплати мають виплачуватись понад розмір мінімальної заробітної плати (3 200 гривень).

Якщо ж умовами оплати праці передбачено підвищення посадових окладів працівників, наприклад, за роботу в установах і організаціях, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за роботу в певних типах закладів, за роботу у шкідливих та важких умовах праці, то зазначене підвищення враховується до мінімальної заробітної плати.

Якщо працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому заробітна плата є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов’язаний  провести доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно із заробітною платою.

Якщо ж працівник не виконав місячну норму праці, перебував у відпустці, на лікарняному, працює неповний робочий час  тощо, то оплата його праці проводиться пропорційно виконаній нормі праці.

Час простою не з вини працівника оплачується згідно з нормами статті 113 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) без проведення доплати до рівня мінімальної заробітної плати.

При запровадженні підсумованого обліку робочого часу з обліковим періодом місяць робота понад нормальну тривалість робочого часу за обліковий період оплачується як надурочна і зазначена виплата здійснюється понад розмір мінімальної заробітної плати.

Якщо робота при підсумованому обліку робочого часу виконується в межах встановленої працівнику тривалості робочого часу,  яка є меншою нормальної тривалості робочого часу, відповідно до графіку роботи, йому нараховується заробітна плата у розмірі не нижчому від мінімальної заробітної плати.

Для підприємств, на яких встановлено підсумований облік робочого часу,  з метою зменшення годин надурочної роботи та навантаження на фонд оплати праці рекомендується застосовувати такі облікові періоди як півріччя, рік.

Законом також внесено зміни до законів України, в яких заробітна плата або посадові оклади визначались на основі мінімальної заробітної плати. Відповідно до цих змін розміри заробітної плати та посадових окладів будуть визначатись у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Звертаємо увагу, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.12.2016 № 1037 „Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”.

Із 01.01.2017 посадові оклади (тарифні ставки) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери розраховуються виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, визначеного у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, який у 2017 році  становить 1 600 гривень.

При цьому керівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери з метою недопущення „зрівнялівки” в розмірах заробітної плати доручено забезпечити в межах фонду оплати праці диференціацію заробітної плати працівників, які отримують її  на рівні мінімальної, за рахунок встановлення доплат, надбавок, премій залежно від складності, відповідальності  та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його праці.

У зв’язку з цим місцевим державним адміністраціям треба взяти на особистий контроль питання забезпечення підвищення мінімальної заробітної плати, особливу увагу звернути на недопущення „зрівнялівки” в розмірах заробітної плати, скорочення працівників, переведення їх на неповний робочий час.

Підвищення мінімальної заробітної плати не може бути підставою для звільнення. Водночас відповідно до статті 32 КЗпП у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших) працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Статтею 56 КЗпП передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Також звертаємо увагу, що змінювати істотні умови праці роботодавець вправі лише за наявності змін в організації виробництва та праці. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів” визначено, зокрема, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну або на індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо.
10 января 2017 г.




Киевский международный экономический форум (КМЭФ) - постоянно действующая международная площадка, где эксперты вместе с представителями международного бизнеса и власти ищут ответы на ключевые вопросы, которые стоят перед украинской экономикой на пути ее развития, определяют стратегии имплементации лучшего мирового опыта, а также строят новые партнерские отношения для международной торговли и глобальных инвестиций.

МИССИЯ КМЭФ
· Сформировать общее видение путей модернизации экономики Украины

· Разработать стратегии реформирования экономики Украины, которые будут основываться на новых подходах к образованию, науке, развитию приоритетных отраслей и «точек роста» путем консолидации представителей бизнеса, власти и экспертного сообщества в рамках форума   

·  Довести разработанные стратегии до правительства Украины и международных деловых и политических кругов

·  Сформировать команду единомышленников: бизнесменов, чиновников и экспертов, которые примут участие в усовершенствовании стратегии экономического реформирования страны и ее практической реализации  

· Создать условия для конструктивного диалога между представителями бизнеса, власти и профессионального экспертного сообщества по вопросам поиска новых источников и ресурсов экономического роста

·  Вовлечь в процесс обсуждения и консолидировать на площадке форума все стороны, заинтересованные в реализации новой стратегии экономического роста страны  

ОРГАНИЗАТОРЫ
 АССОЦИАЦИЯ "ИННОВАЦИОННОЕ РАЗВИТИЕ УКРАИНЫ"

Ассоциация "Инновационное развитие Украины" объединяет ведущие международные и национальные компании в сфере информационных и других высоких технологий, машиностроения, микроэлектроники, энергоэффективности, образования и науки. Миссией Ассоциации является создание условий для высокотехнологичного бизнеса в Украине.

 K.FUND

Фонд Василия Хмельницкого K.Fund основан в 2015 году для поддержки проектов в области образования и экономики. Миссия K.Fund — предоставлять ключи для развития и реализации, обеспечивать возможности получать новые знания и навыки, способствовать открытиям и помогать выходить на новый уровень. K.Fund открывает путь к мечте.

УКРАИНСКИЙ СОЮЗ ПРОМЫШЛЕННИКОВ И ПРЕДПРИНИМАТЕЛЕЙ

Украинский союз промышленников и предпринимателей – крупнейшее и старейшее в Украине объединение представителей деловых кругов и субъектов экономической деятельности всех форм и видов. УСПП – неправительственная организация. Союз основан в феврале 1992 года с целью защиты экономических и социальных прав предпринимателей, работающих в Украине.



Четверта промислова революція: перспективи для України
26 января 2018 г.

8 ноября 2016 г.



У книзі «Немає спогадів без тебе» Ельчин Сафарлі зронив фразу: «Осінь — це сезон перевірки на наявність боргів перед минулим». Чи доречно говорити ці слова кадровику? Так! У кадровика три кредитори: роботодавець, працівник і, звісно, контролюючі органи. Перший — дає кредит професіоналізму, другий — довіри, третій — спокою. І, звісно ж, кредитори вирізняються кращою пам’яттю, ніж боржники. Проте, осінь для кадровика — це час, коли потрібно думати, як платити цим кредиторам. Підготовка та й, власне, сам квест під назвою «Графік відпусток» вимагає неабияких вкладень. Для успішного проходження квесту варто запам’ятати «Правило дев’яти»

Графік відпусток:
9 правил Графік відпусток — обов’язковий документ для будь-якої організації з найманими працівниками (незалежно від їх штатної кількості)

1. Графік затверджується наприкінці року (як правило — до початку нового року)
2. Для графіка немає законодавчо встановленої форми, але є зручна рекомендована, від експертів журналу «Кадровик-01»
3. Обов’язкова умова — погодження графіка з профспілкою (а за її відсутності — уповноваженим представником від працівників)
4. До графіка відпусток включаємо усіх працівників, які перебувають у трудових відносинах.
5. Сумісники — теж люди, а директор — також працівник
6. Особи, які залучені за цивільно-правовими угодами, до графіку НЕ ВКЛЮЧАЮТЬСЯ
7. При складанні графіка обов’язковим є дотримання гарантій трудового законодавства (тривалість відпустки, надання в зручний час тощо)
8. Державні інспектори з праці перевіряють наявність графіка, надання відпусток згідно з ним, а також факт ознайомлення працівників
9. Будь-які зміни до графіка оформляють у письмовому вигляді, аби за потреби довести факт погодження сторонами перенесення відпустки.


Після того, як запам’ятали, ні — з’їдати папірець не потрібно, як і тремкою рукою натискати «Delete» чи «Backspace». Попіл за вітром — теж не варіант. Закляття «відвести очі» не спрацює, особливо у випадку контролюючих органів. Головоломка має дешифратор. Кожне із 9-ти правил має УПВ. УПВ = Увага+Порада+Важливо. Отже, на допомогу кадровику — рішення квесту «Графік відпусток»…

Поняття «графік відпусток»

Правило 1. Графік відпусток — обов’язковий документ для будь-якої організації з найманими працівниками (незалежно від їх штатної кількості). Це випливає як зі статті 10 Закону України Про відпустки (Закон № 504), так і з самого КЗпП (див. статтю 79).

Увага Порада Важливо

Увага. Графік відпусток — це локальний нормативний акт для кожного підприємства, установи, організації (далі — організація), який визначає черговість надання оплачуваних відпусток у календарному році. Він має відбивати розподіл часу відпусток між працівниками всіх структурних підрозділів. Такий графік розробляється щороку в листопаді-грудні на наступний календарний рік. Якщо його не складено вчасно, виправляйте порушення одразу після виявлення.

Порада. Графік відпусток — не лише обов’язковий організаційний документ, а й зручний інструмент планування. За його допомогою вирішуються два важливих питання:

  • забезпечується реалізація права працівника на відпочинок, причому з урахуванням його особистих інтересів;
  • ураховуються інтереси роботодавця, який має можливість спланувати і забезпечити нормальну роботу організації за умови прогнозованої відсутності працівників.

Наявність графіка дає можливість роботодавцю своєчасно письмово попередити працівника про дату початку відпустки, підготувати відповідні розпорядчі документи, виплатити працівнику заробітну плату за час відпустки і, врешті-решт, відправити у відпустку працівника, що з якихось причин відмовляється використати право на відпочинок.

Важливо. У роботодавця є обов’язок, який багатьом видається не вартим уваги. Йдеться про необхідність письмово повідомляти працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну (див. ч. 11 ст. 10 Закону № 504). Однак роботодавець зобов’язаний це робити, а інспектор з праці неодмінно поцікавиться цією складовою процедури.

Строк затвердження

Правило 2. Графік затверджується в кінці року, як правило, до початку нового.

Увага Порада Важливо

Увага. Графік відпусток затверджується роботодавцем (ч. 10 ст. 10 Закону № 504).

Порада. На заздалегідь оформленому грифі затвердження керівник організації проставляє особистий підпис і дату затвердження. Датою графіка відпусток є дата його затвердження.

Важливо. Процедуру і строки розробки доречно регламентувати в одному з локальних нормативних актів організації (наприклад, в інструкції з діловодства (з 2015 року це теж обов’язковий локальний акт для будь-якої організації); якщо інструкцію ще розробляєте, приділить увагу графіку в Правилах внутрішнього трудового розпорядку).

Форма графіка відпусток

Правило 3. Для графіка немає законодавчо встановленої форми, але є зручна рекомендована форма графіка відпусток — від експертів журналу «Кадровик-01».

Увага Порада Важливо

Увага. Інколи з різних підстав запланований період відпустки не збігається з фактичним. Тож у графіку варто передбачати графи для інформації про перенесення відпустки, в яких зазначатимемо підставу для перенесення та нову узгоджену сторонами дату.

Порада. Можлива наявність і графи «Примітки», куди вноситиметься інформація про використання лише частини запланованої в календарному році відпустки, що спростить роботу з підготовки проекту графіка в наступному році, а також інформація щодо заміни частини відпустки грошовою компенсацією, звичайно з дотриманням вимог частини четвертої статті 24 Закону № 504.

Важливо. Тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 к. д.

Зразок графіка відпусток



Погодження з профспілкою

Правило 4. Обов’язкова умова — погодження графіка з профспілкою (уповноваженим представником від працівників, трудового колективу).

Увага Порада Важливо

Увага. Складений графік погоджується з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а за його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, наприклад Радою трудового колективу (ч. 10 ст. 10 Закону № 504, ч. 4 ст. 79 КЗпП).

Порада. Доречно направляти проект графіка для погодження із супровідним листом, в якому зазначити, зокрема, прохання про термін погодження (наприклад, погодити проект графіка до 25.12.2016).

Важливо. Погодження засвідчується проставлянням грифу «ПОГОДЖЕНО» з зазначенням прізвища уповноваженої особи або посиланням на протокол засідання, наприклад, Ради трудового колективу.

Кого з працівників включати до графіка

Правило 5. До графіка відпусток включаємо всіх працівників, які перебувають у трудових відносинах. Сумісники — теж люди, а директор – також працівник.

Увага Порада Важливо

Увага. Право на відпочинок мають не лише громадяни України, а й іноземці, особи без громадянства, які працюють в Україні на законних підставах на умовах трудового договору. На працівників ФОП означене право теж поширюється (див. ст. 2 Закону № 504 та ст. 74 КЗпП ).

Порада. До проекту графіка необхідно включати усіх найманих працівників, що працюють в організації, у т. ч. працівників, які не входять до складу структурних підрозділів (наприклад, керівник організації, його заступники, помічники керівника та ін.). Відпустку сумісника теж плануємо за графіком!

Важливо. Треба врахувати, що у відпускний період в організації має залишитись особа, наділена правом підпису, зокрема, фінансових, кадрових документів.

Підрядники до графіка не включаються

Правило 6. Особи, які виконують роботи за цивільно-правовими угодами, до графіка не включаються.

Увага Порада Важливо

Увага. Право на відпустку мають лише працівники організації, тобто ті, хто працює на умовах трудового договору.

Порада. Не плутайте трудовий договір і договір підряду (договір цивільно-правового характеру). Останній — із царини цивільного права, а не трудового. Плутанина може коштувати занадто дорого (до 30 мінімальних зарплат за кожного «працівника»).

Важливо. На підрядника (виконавця) не поширюються вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку замовника. Свій режим роботи та відпочинку він організовує і планує самостійно.

Дотримання гарантій трудового законодавства

Правило 7. При складанні графіка обов’язковим є дотримання гарантій трудового законодавства.

Увага Порада Важливо

Увага. Тривалість щорічної основної відпустки не може бути меншою за 24 календарні дні. Надається вона за робочий рік, а не за календарний.

Робочий рік відрізняється від календарного тим, що відлічується не з 1 січня, а з дати прийняття на роботу (дати укладення трудового договору).

Дізнатися, кому з працівників належить щорічна основна відпустка більшої тривалості, можна зі статті 6 Закону № 504.

Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, мають право на щорічну основну відпустку в 28 календарних днів (к. д.).

Не всі, звісно, працівники, а лише ті, на кого натрапляємо у Списку робіт, професій і посад, затвердженому постановою КМУ від 09.06.1997 № 570.

Відпустка більшої тривалості, до 56 к.д. — традиційна преференція очільників освітніх закладів та науковців. Порядок її надання визначений постановою КМУ від 14.04.1997 №346.

Відпустка інваліду I або II групи 30 к. д., а інваліду III групи — 26 к. д.

Працюючому неповнолітньому віком до 18 років — 31 к. д.

Інтереси сезонників і тимчасових працівників (строк трудового договору — до 2 місяців, а у разі заміщення відсутнього працівника — до 4 місяців) у площині відпусток дещо ущемлені. Адже їм відпустка надається пропорційно до відпрацьованого часу (Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою КМУ від 28.03.1997 № 278 ).

Для деяких осіб тривалість відпустки встановлюється не базовим Законом, а окремими законодавчими актами. За будь-яких обставин вона не може бути меншою за ту, що визначена статтею 6 Закону № 504.

Приклад
Тривалість відпустки державного службовця —30 к. д. (ст. 57 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII).
Тривалість відпустки прокурора — 30 к. д. (ч. 1 ст. 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII).

Маємо врахувати й те, що чимало хто з наших колег має право на відпустку в зручний час.

Порада. Роботодавцю варто вести облік працівників, які мають право на використання відпустки у зручний для них час, аби на початковому етапі складання графіка відпусток з’ясувати побажання щодо використання відпустки та з урахуванням цього скласти графік. У подальшому, упродовж року працівникам усіх категорій відпустки мають надаватися згідно з графіком відпусток. У разі необхідності використання відпустки не за графіком, за певних обставин, які виникли у працівника, це питання вирішується за погодженням сторін трудового договору, тобто між роботодавцем та працівником.

Важливо. Формулювання «надання відпустки у зручний для працівника час» передбачає, що при складанні графіка відпусток у насамперед з’ясовується, коли працівнику, що має відповідне право, буде зручно отримати відпустку, а не те, що працівник може використовувати право на відпустку на власний розсуд, коли йому заманеться.

Перевірка наявності та дотримання графіка відпусток

Правило 8. Державні інспектори з праці перевіряють наявність графіка, надання відпусток згідно з графіком, а також факт ознайомлення працівників.

Увага Порада Важливо

Увага. Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів затверджено наказом Мінсоцполітики України від 02.07.2012 № 390 . Порядок містить дуже корисну для будь-якого кадровика інформацію — Перелік питань, що підлягають перевірці.

Порада. Дотриманню законодавства про відпустки приділяють значну увагу під час перевірок.

Наприклад, інспектори з праці контролюють правомірність і дотримання умов надання:
  • щорічних відпусток (п. 4.2.1–4.2.11 Переліку питань);
  • відпусток у зв’язку з навчанням, творчих відпусток (п. 4.3.2–4.3.3 Переліку питань);
  • соціальних відпусток (п. 4.4.1–4.4.3 Переліку питань);
  • відпусток без збереження заробітної плати (п. 4.5.1, 4.5.2 Переліку питань).

Важливо. Особливу увагу інспекторів з праці привертає питання — чи визначено графіком черговість надання відпусток (п. 4.2.5 Переліку питань).

Зміни до графіка

Правило 9. Будь-які зміни до графіка оформляємо у письмовому вигляді, так, аби можна було довести факт погодження перенесення відпустки як зі сторони роботодавця, так і працівника.

Увага Порада Важливо

Увага. Якщо працівник звертається до роботодавця із заявою про надання щорічної основної відпустки або її частини в інший термін, ніж це передбачено графіком відпусток, роботодавець може погодитися з проханням працівника, але має й право відмовити у задоволенні прохання. Без згоди роботодавця працівнику не може бути надано щорічну відпустку поза межами, обумовленими графіком.

Порада. Якщо запланований період відпустки не збігається з фактичним, слід відобразити це у графіку відпусток. У графах, передбачених для внесення інформації про перенесення відпустки, зазначте підставу для перенесення й нову узгоджену сторонами дату відпустки.

Важливо. До графіка відпусток можуть вноситися зміни, але недотримання умов графіка працівником, що брав участь у його складанні, і тому є документальне підтвердження, може кваліфікуватися як порушення працівником трудових обов’язків, за яке його може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності/

Квест завершено.

Відтак, ми дали лиш вудило, рибу доведеться добувати самим. Звісно, якщо у вас немає доступу до системи «Expertus: Кадри». Якщо є — питання хліба насущного перед вами не стоїть, як і ризик звинувачення в некомпетентності від керівництва. Це було б можливо за єдиної умови — ви не вмієте читати. Читати ви вмієте, тому, звичайно, прочитаєте покроковий алгоритм розроблення графіка відпусток — зі зразками наказів щодо початку роботи над графіком, повідомлень керівникам структурних підрозділів про необхідність починати роботу з графіком відпусток. Власне, й саму форму графіку, адаптовану під потреби і ситуації, що виникають повсякчас.

А ще — скрипт про внесення змін до графіка, надання відпустки поза графіком, інструменти з погашення заборгованості по відпустках за минулі роки і ще багато смаколиків.

Борг — початок рабства, навіть гірше рабства, тому що кредитор невблаганніший за рабовласника: він володіє не тільки вашим тілом, але й вашою гідністю і може, при нагоді, нанести йому тяжкі образи, зазначив Віктор Гюго. Мінімізуємо ризики такого характеру (див. інфографічну пам’ятку від експертів MCFR: Кадри) і нехай нагоди завжди працюють тільки на краще.

1 ноября 2016 г.

ОФИЦИАЛЬНЫЙ ПРЕСС-РЕЛИЗ IMF GROUP UKRAINE


(свободно для использования СМИ)

Independent Macroeconomic Forcoasts Group (Ukraine) являющаяся независимым неформальным объединением экономистов Украины, ставящей своей целью прогнозирование основных тенденций развития экономики страны и анализ решений, принятых финансовыми властями, завершила эконометрический расчет по вопросу повышения минимальной зарплаты в 2017 году до 3200 гривен.

Основываясь на открытых данных статистики бюджетной, монетарной и фискальной политики, изучив заявления (включая пресс-конференцию вице-премьера по социальной политике и премьер-министра Украины, а также данные изложенные на официальных сайтах и в пресс-релизах на Правительственном портале), включая комментарии критиков правительственного решения со стороны основных экономических экспертов и комментарии ведущих журналистов, мы осуществили собственные расчеты, и пришли к следующим выводам:



1. Решение о повышении минимальной зарплаты до 3200 грн. приведет к увеличению фонда оплаты труда в экономике в 2017 году на 28,1 млрд. грн., включая 12,8 млрд. грн. в государственном секторе и 15,3 млрд. грн. в частном секторе. Учитывая тот факт, что выплаты эти будут касаться в первую очередь беднейших слоев населения страны, мы можем с уверенностью утверждать, что на эти 28 млрд. грн. будет увеличен ЧИСТЫЙ ВНУТРЕННИЙ СПРОС в экономике на продукты преимущественно отечественного производства, преимущественно продовольственной корзины.

2. В зависимости от того, насколько предпринимателями страны будет или не будет востребована налоговая льгота по уплате НДФЛ – это приведет к увеличению уплаты этого налога от 0,42 до 5,04 млрд. гривен.

3. Уплата ЕСВ (поступающего в Пенсионный Фонд) увеличится в результате такого повышения на 63,1 млрд. грн. а уплата единого налога, поступающего в местные бюджеты на 10,3 млрд. гривен.

4. Расходы консолидированного бюджета Украины в результате принятия такого решения увеличатся на 12,8 млрд. гривен, а поступления от увеличения поступлений всех видов налогов вырастут на 73,8 млрд. грн. Таким образом «чистые дополнительные поступления» в Консолидированный бюджет Украины (включая Пенсионный фонд) от повышения минимальной зарплаты до 3200 грн. в 2017 году составят 60,1 млрд. грн.

5. Мы однозначно негативно оцениваем увеличение «фискального процента ВВП» (возрастание уровня налоговой нагрузки на экономику) в результате такого решения правительства на 2,3% ВВП до итоговых 42,3% (отталкиваясь от прогноза МВФ по ВВП Украины на 2017 год в 2571 млрд. грн.), даже не смотря на очевидный позитивный эффект от роста внутреннего спроса на 3,5% ВВП (конечные потребительские расходы домохозяйств в 2 кв. 2016 составили 355,9 млрд. грн. умножим данное значение на 2 и на темпы роста ВВП в 2017—получим объем внутреннего спроса 2017 года- 809,5 млрд. грн. +28,1млрд. увеличат его на 3,5%) в будущем году (за счет роста зарплат наименее обеспеченных), однако не можем не признать что ЭТО БУДЕТ ИМЕТЬ МИНИМАЛЬНОЕ ВЛИЯНИЕ НА УРОВЕНЬ ПОТРЕБИТЕЛЬСКОЙ ИНФЛЯЦИИ В 2017 ГОДУ. Согласно нашим расчетам, инфляция в будущем году не превысит значения в 8-10%.



6. Мы также отрицаем не только существенное, но и какое бы то ни было негативное влияние решения о повышении минимальных зарплат до 3200 гривен на уровень цен в 2017 году через инструмент «монетарной инфляции» и любые риски, связанные с этим фактором, поскольку дефицит бюджета-2017 не только не вырастет от данного повышения, но и, как свидетельствует вышеприведенный расчет, снизятся ввиду того, что в бюджет поступит дополнительные 60,1 млрд. гривен. Соответственно на эту сумму уменьшится как «чистый фискальный разрыв» бюджета 2017 года, так и необходимость его покрытия за счет покупки госбумаг со стороны Нацбанка. Соответственно, это позволит НБУ в 2017 году проводить более консервативную монетарную политику, не увеличивая темпы прироста денежной базы ради потребностей финансирования дефицита бюджета и не порождая дополнительных рисков «монетарной инфляции».

7. Прогнозное значение «недопоступлений» в Пенсионный фонд в текущем году на 80,45 млрд. грн. за счет снижение ЕСВ до 22% в 2017 году будет покрыто за счет заявленного повышения минимальной зарплаты как минимум на 60 млрд. гривен, что, мы надеемся, положит конец дискуссии о целесообразности снижения налогообложения фонда зарплаты труда в стране.





8. Резюмируя, мы хотели бы еще раз подчеркнуть, что не смотря на всю прозвучавшую в последние дни критику (большая часть которой не была подкреплена соответствующими расчетами, пригодными для профессионального изучения и дискуссии), запланированное на 2017 год повышение минимальной зарплаты не рождает дополнительных ни инфляционных рисков ни рисков увеличения дефицита бюджета, а напротив, может иметь хоть и не значительное, но положительное влияние на увеличение внутреннего спроса.

Исследование подготовили экономисты
IMF Group Ukraine:
Grigory Kukuruza, Volodymyr Zhuk и Mykhaylo Kukhar
3 октября 2016 г.


10.03.2016, 09:00 | Статьи, Общество

Уряд, який упродовж двох років цілеспрямовано доводив країну до кризи, нарешті помітив, що в країні зростає рівень бідності. І вирішив з цим боротися. Не підвищенням соцстандартів чи зменшенням тарифів і цін. Кабмін пішов второваною попередниками стежкою, ухваливши стратегію подолання бідності до 2020 року. Але завдяки цим папірцям українці не стануть заможнішими, скоріше, кількість бідних скоротиться за рахунок зростання чисельності жебраків.

Презентуючи стратегію, міністр соціальної політики Павло Розенко зазначив, що ця програма здатна знизити рівень бідності за абсолютним критерієм з 28% до 15%. Тобто уряд обіцяє, що за п'ять років з-поміж майже 11 млн українців, доходи яких менші за 75% прожиткового мінімуму, 6 млн стануть заможнішими.   

Рівень бідності серед працюючих українців також планується до 2020 року скоротити з 18,5% до 11%, а безробіття приборкати до 9%.

Заступник голови Федерації профспілок України Сергій Кондрюк у коментарі «ВВ» зазначив, що нині політика уряду перекреслює сенс легальної праці. Адже вона підсаджує все населення на голку житлових субсидій.

«Уряд заявив про необхідність встановлення ринкових цін на газ, електрику тощо. Водночас Кабмін, попри закони ринку, заморожує мінімальну зарплатню на рівні 2000 року за її реальною споживчою вартістю. Людина, яка чесно відпрацювала цілий місяць, змушена канючити допомогу в держави, бо не може заробити собі на життя. Навіть ще парадоксальніше: чим більше людина заробляє легально, тим менше в неї шансів отримати субсидію», - підкреслив Сергій Кондрюк.  

Наполеонівські цілі уряду, викладені в цій стратегії, досягатимуться шляхом реалізації стратегічних напрямів щодо: розширення доступу до продуктивної зайнятості, сприяння зростанню доходів населення від зайнятості та виплат у системі державного соціального страхування для створення умов гідної праці; забезпечення доступу населення до послуг соціальної сфери незалежно від місця проживання, мінімізації ризиків соціального відчуження сільського населення; протидії соціальному відчуженню та мінімізації ризиків бідності найбільш вразливих категорій населення; запобігання бідності та недопущення виникнення осередків хронічної бідності й соціального відчуження серед внутрішньо переміщених осіб.

За словами експерта з питань соціальної політики Андрія Павловського, схожі програми затверджували уряди Януковича та Азарова.

«Але після кожного ухвалення стратегії подолання бідності в країні ставало ще більше злиденних людей. Стратегія - це просто красиве слово. В ній написано, яких заходів необхідно вжити, але не вказується, за рахунок чого», - констатував він у коментарі «ВВ».

У реалізацію стратегії, мабуть, не вірять самі урядовці. Адже як умови для її втілення у життя Кабмін називає малоймовірні речі. Наприклад, дотримання принципів соціальної справедливості у розподілі суспільного багатства або проведення структурних економічних реформ, модернізацію підприємств та інноваційного розвитку виробництва, розвиток малого та середнього бізнесу і відновлення інвестиційної привабливості країни. Також урядовці вважають, що необхідною умовою є відсутність активної фази військового конфлікту на сході України. Тобто насправді стратегія є елементарною відпискою, бо виконувати її заважатиме геть усе. Однак уряд присягається продемонструвати результати своєї роботи.

«Ми абсолютно чітко фіксуємо основні напрями діяльності уряду України щодо подолання бідності в нашій державі. Усі ці заходи мають завершитися у 2020 році досягненням певних показників», - констатував Розенко під час презентації стратегії.

Отож, уряд має на меті жонглювання показниками, які, за їх бажанням щоразу будуть лише покращуватися. Вочевидь, навіть тоді, коли бідних стане ще більше, а ті, хто вже були за межею, перетворяться на жебраків.

Нагадаємо, загальний прожитковий мінімум на 2016 рік задекларований у держбюджеті на рівні 1330 грн. Уряд вважає, що дітям до 6 років вистачатиме 1167 грн на місяць, від 6 до 18 років - 1445 грн. Прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1378 грн, а для пенсіонерів - 1074 грн. Визнати те, що офіційний прожитковий мінімум для різних груп населення суттєво занижений, довелося навіть Мінсоцполітики. Визнати, але не підвищити.

За словами Андрія Павловського, уряд заморозив соцстандарти на рівні 2013 року. За цей період ті ж тарифи на газ, опалення тощо підвищилися в кілька разів, зросли споживчі ціни на продукти харчування. Офіційна інфляція з кінця 2013 року до сьогодні склала 76,3%. А уряд вирішив проіндексувати пенсії та зарплати лише на 12%, скаржачись на брак коштів.

Але це лише свідчить про небажання шукати джерела наповнення бюджету й спрямовувати кошти на соціальні потреби.

«Вони ж мовчать про те, що минулого року 11,5 млрд грн перекачали в офшорні зони. Ця сума могла б покрити соціальні витрати і суттєво підтримати держбюджет. Яценюк визнав, що  тільки на держзакупівлях було розкрадено 50 млрд грн. Ось де наші зарплати, пенсії та підвищення соцстандартів. А збільшення податку на дивіденди до 20% могло б додати в держбюджет 14,5 млрд грн, які б можна було витратити на соціальні потреби», - додав Павловський.

Проте уряд не зацікавлений у тому, щоб українці ставали заможнішими. Тому й продовжує політику, спрямовану вже навіть не на виживання населення, а на його вимирання. Недарма за прогнозами ООН, яка висловила стурбованість рівнем смертності в Україні, до 2030 року нас залишиться 36 мільйонів. Тож розраховувати на реальну боротьбу з бідністю в нашій країні не варто.

Сергій Кондрюк впевнений, що бідність страшна ще й тим, що змушує більш-менш розсудливих людей шукати альтернативу тим умовам, у які їх загнала держава.

«У 1990-х роках за кордон виїжджали «мізки» - кандидати й доктори наук, потім п'ятами накивали «м'язи». Нині вже починає втікати генофонд - молодь, яка знає про високу плату за навчання в Україні. Самі батьки зацікавлені в тому, щоб їхня дитина отримала освіту в Польші чи Чехії, сподіваючись, що це дасть їй більше шансів залишитися працювати й жити у Європі. Бідність вбиває ринок праці, виробництво. Громадяни «голосують ногами» проти цієї недолугої політики, виїжджаючи за кордон у пошуках елементарного заробітку, або тікають у тінь чи в криміналітет», - підсумував Кондрюк.

Катерина МІЦКЕВИЧ
Експертна думка
«Левова частка українців сьогодні ходить у магазини й аптеки, як до музеїв»
Сергій КОНДРЮК,
заступник голови Федерації профспілок України:
«Ключовою проблемою України є генерація бідності серед працюючих людей. Сьогодні рентабельність легальної праці в нашій країні нульова. Підтвердженням цього є занижена мінімальна зарплатня, близька до рівня офіційного прожиткового мінімуму, який навіть за розрахунками Мінсоцполітики повинен бути удвічі більший. Тож переважна більшість пересічних українців апріорі не може забезпечити себе та свої сім'ї необхідними товарами і послугами. Тому подолати бідність в Україні без вирішення ключової проблеми - політики дешевої рабсили - це блеф.

Сьогодні в країні продукується кілька видів специфічної бідності. Наприклад, є енергетична бідність: значна частина населення не має можливості отримати в необхідній кількості електроенергію і газ по нинішніх цінах. У нас є освітня бідність, медична, культурна, оздоровча...  І всі ці типи бідності помножуються на продуктову скруту. Левова частка українців сьогодні ходить у магазини й аптеки, як до музеїв: подивилися, ковтнули слину і пішли додому.

Тому на перший погляд рішення про ухвалення стратегії подолання бідності є позитивним кроком, адже уряд вперше за два роки заговорив про реальні соціальні проблеми. Однак ці розмови є порожніми, бо неможливо подолати бідність, не ліквідувавши її першопричину. Такі гасла вводять суспільство в оману!»
«Головною причиною бідності в багатій Україні є патологічна жадібність нашої еліти»
Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ,
експерт з питань соціальної політики:
«Ухвалення стратегії є наслідком дворічного реформування країни урядом Яценюка, яке й спричинило масове зубожіння та бідність.

За стандартами ООН, бідним вважається той, хто витрачає на продукти харчування та проживання менш як 5 доларів у день і менш як 150 доларів у місяць. В Україні мінімальна зарплатня становить 1378 грн, пенсія - 1074 грн. Цих коштів не вистачає навіть на те, щоб фізіологічно відновлювати сили, не кажучи вже про задоволення духовних, культурних та інших потреб. Тому, згідно з методологією ООН, в Україні 80% населення опинилися за межею бідності.

Урядовці  кажуть, що Україна є небагатою країною. Але це брехня. У нас 40% європейських чорноземів, уся таблиця Менделєєва в природних ресурсах, працьовитий народ. Головною причиною бідності в багатій Україні є патологічна жадібність нашої еліти, яка служить олігархам, а не національним інтересам. У нас десяток олігархічних кланів контролюють фактично 80% економіки - це неефективна феодально-олігархічна модель.

Бідність можна подолати лише за умов зростання економіки. Уряд же своїми діями ще більше заганяє українців у злидні. Тому першим, найважливішим кроком до економічного розвитку має бути повне перезавантаження нинішньої влади, очищення уряду і парламенту від маріонеток олігархів. Для цього потрібно наважитися і провести дочасні парламентські вибори, що  дозволить сформувати значно компетентніший уряд. Також нам слід відмовитися від політики шокової терапії і думати про розвиток власної промисловості та інновації».
26 сентября 2016 г.


 Юлія Лавреха «TaxLink, платформа податкових знань» експерт

Державна фіскальна служба України в листі від 25.08.2016 р. №28602/7/99-99-15-02-01-17 «Щодо актуалізації реєстру неприбуткових установ та організацій» надала інформацію стосовно алгоритму дій для оновлення реєстру неприбуткових організацій та приведення у відповідність до вимог Податкового кодексу (далі –ПК) України.

Нагадаємо, що з 01.01.2015 р. неприбуткові організації не є платниками податку на прибуток підприємств щодо всіх доходів за умови виконання низки вимог, у тому числі щодо змісту установчих документів. Згідно з перехідними положеннями, неприбуткові організації, внесені до Реєстру, не виключатимуться з Реєстру до 01.01.2017 р., проте з настанням цієї дати в установчих документах повинні міститися обов’язкові положення, передбачені п. 133.4 ст. 133 ПК України. Таким чином, 01.01.2017 р. контролюючі органи повинні будуть перевірити всі зареєстровані неприбуткові організації та виключити з реєстру ті з них, які не відповідають законодавчим вимогам. Виключення з реєстру означатиме, що така організація повинна буде сплачувати податок на прибуток на загальних умовах.

16.07.2016 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 р. №440 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру» (далі – Порядок № 440).

Протягом 2-х місяців (з дати набрання чинності Порядку №440) ДФС України надсилатиме запити всім неприбутковим організаціям, окрім тих, чиї установчі документи оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». На запит неприбуткова організація має надати копії установчих документів (а ЖБК також повинні надати копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом). Такі копії повинні бути завірені підписом керівника або інших уповноважених осіб та печаткою неприбуткової організації (за наявності).

Якщо надіслані копії документів відповідатимуть вимогам п. 133.4 ст. 133 ПК України, неприбуткова організація буде внесена до нового реєстру, а також їй присвоюється одна з ознак неприбутковості, передбачених Порядком №440. Строк для розгляду документів – 1 місяць. Так само будуть внесені до нового реєстру неприбуткові організації, установчі документи яких оприлюднені в загальнодоступних джерелах та містять вказані п. 133.4 ст. 133 ПК України положення.

Неподання організацією документів або невідповідність цих документів не матиме наслідком виключення з Реєстру, оскільки контролюючі органи не наділені таким повноваженням до 01.01.2017 р. Таким організаціям надсилатимуться повідомлення про невідповідність їх документів.

Варто зазначити, що записи з чинного реєстру не будуть перенесені автоматично до нового Реєстру, кожна неприбуткова організація буде заноситися до Реєстру окремо, тому ті неприбуткові організації, які не доведуть до відома контролюючого органу відповідність своїх установчих документів вимогам п. 133.4 ст. 133 ПК України, з 01.01.2017 р. опиняться поза Реєстром неприбуткових організацій і повинні будуть сплачувати податок на прибуток на загальних підставах.

В майбутньому неприбуткові організації, які не подадуть документи на запит або отримають повідомлення про невідповідність документів, для включення до нового Реєстру повинні внести зміни до установчих документів та подати до контролюючого органу реєстраційну заяву з позначкою «зміни» або «доповнення» за формою №1-РН, що наведена у додатку 1 до Порядку №440, а також завірені копії установчих документів (для ЖБК – ще й копії документів, які підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом). Строк розгляду – 14 календарних днів з дня отримання. Подання заяви та документів може бути здійснено особисто представником неприбуткової організації, надіслано поштою або засобами електронного зв’язку. Якщо установчі документи неприбуткової організації оприлюднені на порталі електронних сервісів, така організація може не надавати копії своїх установчих договорів.

ДФС України нагадала, що Реєстр неприбуткових організацій, оновлений за порядком №440, буде у відкритому доступі, однак міститиме лише загальну інформацію для ідентифікації самої неприбуткової організації. Не розкриватимуться дані про місцезнаходження організації, її засновників, керівників та головних бухгалтерів, а також економічні відомості, які характеризують фінансово-економічні показники господарської діяльності неприбуткової організації. До реєстру будуть внесені лише неприбуткові організації зі статусом юридичних осіб.

Надалі контролюючий орган здійснює моніторинг відомостей, що містяться в Реєстрі, відомостей щодо найменування неприбуткової організації та інших, зазначених у реєстраційній заяві, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також щодо неприбуткових організацій.
16 сентября 2016 г.

УНИАН


Дані умови передбачають проведення пенсійної реформи, оптимізацію системи виплат субсидій компослуг та вироблення механізму підвищення тарифів на газ та опалення.


Ілюстрація / REUTERS

Для отримання ще одного траншу розміром 1,3 мільярда доларів від Міжнародного фонду за програмою EFF, Україна повинна провести непопулярну пенсійну реформу, оптимізувати систему виплат житлових субсидій та виробити механізм підвищення тарифів на газ та опалення.

Про це повідомляє Апостроф з посиланням на оновлену версію меморандуму про співпрацю з МВФ.

"Значна частина нових вимог МВФ пов'язана з пенсійною реформою. Фонд вважає за необхідне консолідувати пенсійне законодавство, яке сьогодні складається з двох десятків окремих документів", - йдеться в повідомленні.

Зазначається, що Україні потрібно в грудні 2016 року прийняти закон, який би передбачав поступове підвищення пенсійного віку. У цьому законі також слід передбачити скорочення підстав для дострокового виходу на пенсію та посилення підстав для отримання мінімальної пенсії.

"Серед інших вимог до пенсійної реформи – встановлення єдиного принципу пенсійного забезпечення без надання пільг для будь-яких професій (крім військових), розширення бази для внесків у систему соціального забезпечення, встановлення справедливого податкового режиму для пенсій, забезпечення більш тісної зв'язки між пенсійними внесками і розміром пенсії, що має, в свою чергу, стимулювати громадян декларувати свої реальні доходи", - підкреслює видання.

Крім того, передбачається, що фінансування різних категоріальних надбавок до трудових пенсій буде передано від Пенсійного фонду держбюджету.

Крім того, передбачається скасування спецпенсій і створення умов для запровадження накопичувальної системи пенсій (в доповнення до існуючої солідарної системи).

"Ще однією вимогою є запровадження до кінця жовтня тимчасового механізму коригування тарифів на газ та опалення на щоквартальній основі, на випадок, якщо тарифи відхиляються від рівня повного покриття імпортної вартості газу на 10%", - йдеться в повідомленні. Читайте також МВФ виділив Україні третій транш кредиту.

До кінця жовтня Кабінет міністрів повинен затвердити та опублікувати перелік державних підприємств, визначивши, які з них залишаться в держвласності, які будуть приватизовані, а які – ліквідовані. До кінця грудня мають бути прийняті законодавчі зміни для більш прозорої приватизації.

Також до жовтня всі високопоставлені чиновники повинні подати електронні декларації про своє майно за 2015 рік, і до цих даних буде забезпечений вільний доступ на єдиному веб-сайті.

До кінця вересня уряд має подати до парламенту законопроект про обіг сільськогосподарських земель і прийняти закон, що посилює норми Цивільного процесуального кодексу та Господарсько-процесуального кодексу щодо внутрішніх транзакцій і арешту банківських рахунків.

В кінці листопада 2016 року, відповідно до умов меморандуму, парламент повинен прийняти законодавство про Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), яка отримає широкий спектр повноважень, що дозволяє не залежати від інфраструктури інших відомств.


16 сентября 2016 г.

МВФ выдвинул Украине новые условия: опубликован текст меморандума о сотрудничестве

Для продолжения финансирования МВФ Украине придется поднять пенсионный возраст.



Украина рассчитывает до конца 2016 года получить еще один транш размером $1,3 млрд от Международного фонда по программе EFF. Однако для этого стране необходимо провести непопулярную пенсионную реформу, оптимизировать систему выплат жилищных субсидий и выработать механизм повышения тарифов на газ и отопление. Все эти условия содержатся в обновленной версии меморандума о сотрудничестве с МВФ.

Международный валютный фонд (МВФ) 14 сентября одобрил выделение Украине третьего транша кредита в $1 млрд в рамках программы расширенного финансирования (EFF), подписанной в 2015 году.

В фонде не исключили, что до конца 2016 года Украина сможет получить еще один транш. Однако его сумма, а также время выделения пока не определены. При этом в Национальном банке Украины (НБУ) заявили, что следующий транш МВФ составит $1,3 млрд. По словам главы НБУ Валерии Гонтаревой, в ближайшее время ожидается приезд в Киев миссии фонда.

"Апостроф. Экономика" удалось получить копию новой редакции меморандума о сотрудничестве Украины с МВФ - после второго пересмотра. Документ подготовлен для получения нового, четвертого по счету, транша.

В меморандуме содержится ряд условий, так называемых "маяков", которые фонд выдвинул Украине для получения следующего транша.

Значительная часть новых требований МВФ связана с пенсионной реформой. Фонд считает необходимым консолидировать пенсионное законодательство, которое сегодня состоит из двух десятков отдельных документов.

Украине надо в декабре 2016 г. принять закон, который бы предусматривал постепенное изменение пенсионного возраста. При этом новый возраст для выхода на пенсию не указан.

В этом законе также следует предусмотреть сокращение оснований для досрочного выхода на пенсию и ужесточение оснований для получения минимальной пенсии.

Среди других требований к пенсионной реформе – установление единого принципа пенсионного обеспечения без предоставления льгот для каких-либо профессий (кроме военных), расширение базы для взносов в систему социального обеспечения, установление справедливого налогового режима для пенсий, обеспечение более тесной связки между пенсионными взносами и размером пенсии, что должно, в свою очередь, стимулировать граждан декларировать свои реальные доходы.

Кроме того, предусматривается, что финансирование различных категориальных надбавок к трудовым пенсиям будет передано от Пенсионного фонда в госбюджет.

Помимо того, предполагаются отмена спецпенсий и создание условий для введения накопительной системы пенсий (в дополнение к существующей солидарной системе).

Еще одним требованием является введение до конца октября временного механизма корректировки тарифов на газ и отопление на ежеквартальной основе, на случай, если тарифы отклоняются от уровня полного покрытия импортной стоимости газа на 10% или более.

До конца октября Кабинет министров должен утвердить и опубликовать перечень государственных предприятий, определив, какие из них останутся в госсобственности, какие будут приватизированы, а какие – ликвидированы. До конца декабря должны быть приняты законодательные изменения для более прозрачной приватизации.

Также до октября все высокопоставленные чиновники должны подать электронные декларации о своем имуществе за 2015 год, и к этим данным будет обеспечен свободный доступ на едином вебсайте.

До конца сентября правительству необходимо подать в парламент законопроект об обороте сельскохозяйственных земель и принять закон, усиливающий нормы Гражданского процессуального кодекса и Хозяйственно-процессуального кодекса в отношении внутренних транзакций и ареста банковских счетов.

В конце ноября 2016 года, согласно условиям меморандума, парламент должен принять законодательство о Национальном антикоррупционном бюро Украины (НАБУ), которое получит широкий спектр полномочий, позволяющий ему не зависеть от инфраструктуры других ведомств.

Также МВФ дал прогноз развития экономики Украины до 2021 года, согласно которому рост ВВП Украины в 2017 году может составить 2,5%, в 2018 – 3, в 2019 – 3,5, в 2020 и 2021 годах – 4%.


1 июля 2016 г.


Собрался на выходные в село к бабушке? Будь готов к дебатам на тему экономики, поскольку за полтора месяца после майских бабушка наверняка успела насмотреться выступлений Тимошенко у Шустера. Мы расскажем о самых важных понятиях украинской экономики, объяснив сложные термины на понятных примерах, чтобы ты мог наконец-то аргументированно возразить на бабушкины призывы “все отнять и поделить”.



Есть вещи, которые лучше понимать самому. "Благодаря" кризису украинцы все больше интересуются экономикой и скучные слова вроде "диверсификации" и "рефинансирования" вызывают не меньше эмоций, чем футбольный матч. Но обилие малопонятных терминов — часто лишь способ для политиков скрыть свои провалы. Мы собрали 20 важных экономических терминов, которые помогут тебе разобраться в жизни страны.

1. ВВП — показатель, мало влияющий на твой доход. Но он растет даже в кризис, за это власть его и любит

Валовой внутренний продукт указывает суммарную стоимость товаров и услуг, произведенных страной, но сам по себе не говорит о стойкости экономики или темпах модернизации.

Представь себе такую ситуацию: Инженер Вася работает на большом заводе. В этом году предприятие произвело в полтора раза больше продукции и все ждут прибавки к зарплате. Но завод задолжал много денег, руководители цехов и рабочие воруют, а оборудование нужно менять, ведь оно устарело. Вася знает это и понимает, что не дождется повышения оклада.

Связь между ВВП и нашим достатком такая же. До 2008 года он у нас рос быстрее, чем в Польше, но кризис все равно наступил. Власть любит называть рост ВВП своей победой, а на самом деле это только возможность для развития страны.


Темпы роста ВВП Украины были большими, чем в Польше. И что с того?

2. Государственный долг — это не так плохо, как ты думаешь. Важно то, как мы тратим одолженные деньги

Представь, два человека взяли долг в банке. Один потратил деньги на счетчики для воды и тепла, второй купил себе новый айфон, ведь старый уже надоел. Отдавать им одинаковую сумму, но кредит первого будет окупаться за счет меньших платежей, а второму остается только смотреть на айфон, который через год будет уже немодным. Так вот, Украина как раз в роли покупателя айфона, ведь мы проедали кредиты, а не тратили их на развитие страны.

Сам по себе долг не страшен, если правительство тратит деньги на полезное дело — например, строительство новых заводов или модернизацию инфраструктуры. Кредиты берут даже развитые страны, но там понимают, что деньги придется отдавать, и используют их, чтобы в будущем получить прибыль. А наши политики говорят об одолженных деньгах так, будто это подарок стране, а не будущие долги.


Госдолг Украины в динамике. Иллюстрация Лига:Закон

3. Рефинансирование — попытка спасти наши деньги, похожая на воровство из бюджета. Или наоборот

В соцсетях часто ругают НБУ: мол, в стране мало денег, а Гонтарева раздает миллиарды частным банкам. Но рефинансирование — единственный способ спасти кризисный банк, а значит — деньги вкладчиков. Допустим, у тебя есть знакомый-таксист, который должен тебе 1 000 гривен. Его машину забрали на штрафплощадку, и он просит еще 500, чтобы ее выкупить. Если знакомый вернет машину, то пойдет "таксовать" и вернет тебе 1500, иначе будет сидеть без денег, и тебе тысячу не вернет. Государство так же дает кредиты банкам, чтобы они не разорились и смогли отдавать деньги НБУ и вкладчикам.

Разница в том, что ты не одолжишь денег человеку, который никому не отдает долги, еще и планирует уехать, а НБУ так делает: чиновники ведь не свои деньги отдают. Вот и подарили за два года 19 миллиардов сомнительным банкам, а те исчезли вместе с деньгами. А всего "лопнувшие" банки получили от государства 53 миллиарда — отдавать их теперь некому. Так рефинансирование стало способом помочь "своим" за счет бюджета.


Фото: Julia berezovska
4. Накопительная пенсионная система — возможность откладывать деньги на пенсию, которую мы увидим нескоро

Представь, ты пришел в автосалон, чтобы купить автомобиль. Но тебя просят заплатить деньги не за свою машину, а в общий фонд автосалона. За этот счет компания будет выдавать машины тем, кто перед тобой в очереди, а уже потом тебе — если автомобили не закончатся. Дикость, правда? Сегодняшняя пенсионная система так и работает — за это ее называют "солидарной". Мы платим Пенсионному фонду, а он потом будет начислять нам пенсии. Денег там все меньше — нынешней молодежи может и не хватить. Ведь в Украине пенсионеров уже на полмиллиона больше чем работающих, которые платят пенсионные взносы. Популисты вроде Ляшко любят требовать повышения пенсий, но молчат о том, где взять на это деньги.

Накопительная система похожа на банковский депозит: люди откладывают деньги на собственных счетах  и получают дивиденды. Если ты платишь взносы — будешь получать пенсию независимо от состояния Пенсионного фонда. Но в 2017 году мы не "перейдем на новую систему", как пишут в СМИ. Накопительная система дополнит старую и будет постепенно ее вытеснять. Резкого перехода не получится, ведь миллионы людей получают пенсию из "общего котла" или годами платили туда взносы.


Фото: Paulien Osse

5. НДС — самый важный налог для бюджета и коррупционеров

Украинцы часто спрашивают в Сети, как рассчитать НДС, ведь налог на добавленную стоимость зависит от "истории" товара, а не только дохода. Допустим, предприятие продало ткань за 1000 гривен и заплатило 200 гривен НДС, то есть 20%. Покупатель сшил из нее рубашки и продал уже за 4000 гривен. Но налога он заплатит не 800, а 600 гривен. Остальные 200 в бюджет уже отдал продавец ткани. Покупатель рубашек сэкономит на НДС уже 800 гривен — это называется "налоговый кредит".

Но если рубашки проданы за границу, государство должно вернуть предприятию все 600 гривен, ведь экспортерам положены льготы. Вот тут и начинается коррупция. Налоговики задерживают возврат НДС — государство задолжало уже 20 миллиардов — а предприниматели дают взятки за ускорение процесса. Поэтому НДС часто называют "коррупционным" и требуют его отменить. Но дело не в налоге, а в нечестных чиновниках — они способны даже на вывозе мусора построить незаконную схему. Нужно сажать взяточников, а не отменять налог, дающий 39% доходов бюджета.

6. Торговый баланс — способ оценить успешность нашей внешней торговли

Если ты заработал 5 тысяч, а потратил  7, то остался в минусе. Торговый баланс — это тоже разница между заработанным и потраченным, только здесь идет речь об импорте и экспорте. Например, Украина в январе этого года заработала на экспорте 2 миллиарда долларов — круто, правда? Но на покупку импортных товаров мы потратили 2,3 миллиарда — а значит, несмотря на доходы, у нас возник дефицит валюты. Нельзя судить о внешней торговле только по экспорту — это все равно, что считать свою зарплату, но не учитывать расходы. При отрицательном торговом балансе в стране не хватает валюты для импорта продукции, и доллары приходится покупать за границей, а это невыгодно.



7. Тендер — способ заработка для коррупционеров. Но если следить за закупками, чиновники не смогут воровать из бюджета

Представь, ты решил сделать ремонт и нанял рабочих. Для ремонта требуются стройматериалы, поэтому ты отправляешь рабочих на рынок и просишь выбрать нужные материалы, чтобы было качественно и подешевле. Точно так же поступает государство, когда нужно купить, например, лекарства или еду для солдат. Проводится аукцион, на котором комиссия изучает предложенные варианты и выбирает лучший — эти торги еще называют тендером. Но во время ремонта ты будешь контролировать рабочих, ведь если ты дал им 2000 гривен на новую дверь, они могут купить хорошую, а могут — старую и битую за 500, чтобы положить разницу в свой карман. А вот государство не следило за тендерами, и это помогало членам комиссий отдавать выгодные контракты "своим" или просто воровать деньги под видом закупок.

Чтобы следить за тендерами, волонтеры разработали систему электронных торгов ProZorro. Она позволяет всем желающим видеть процесс и результаты тендеров. Сейчас электронные торги обязательны для всех, но чиновники уженаучились мухлевать и здесь: например, проводят конкурсы ночью, чтобы никто не видел, или придумывают повод, чтобы разорвать контракт с победителем. Но благодаря ProZorro эти нарушения заметны, и правоохранители должны на них реагировать. Ведь причина коррупции — не формат торгов, а люди, которые их проводят.

8. Теневая экономика — законный бизнес, который не платит налоги

При словах "теневая экономика" мы обычно представляем контрабандистов и наркодиллеров. Но стихийный продуктовый рынок возле метро или газетный киоск в переходе — такие же представители "тени". А самый распространенный вид уклонения от налогов — зарплата в конвертах, в них за год выдают до 300 миллиардов гривен!
Большинство "теневиков" скрываются не из-за того, что их бизнес — преступный. Просто они не хотят платить налоги. Такое предприятие может работать легально, но занижать доходы или не оформлять сотрудников — например, половина перерабатывающей промышленности ушла в тень. Или же вообще не регистрироваться — мелкие предприниматели вроде таксистов и строителей могут без этого обойтись.

Вот тебе неожиданный вывод: "теневая экономика" помогает людям переживать кризис, ведь у них остается больше денег на собственные нужды. Но если в бюджете мало денег, государство поднимает налоги — и тогда за "теневиков" платят честные предприниматели.



9. Олигарх — человек, заработавший на близости к власти. В Украине это проверенный способ стать миллиардером

Как ты думаешь, кто больше похож на олигарха: владелец незаконных МАФов, которого не трогают из-за дружбы с местным начальником милиции, или Билл Гейтс? Так вот, больше похож владелец МАФов. Ведь олигарх — не презрительное название богатого человека вроде "буржуя", а тот, чье богатство основано на близости к власти и преференциях. Олигарх не обязательно занимает государственный пост, главное для него — поставить "своих людей" на должности или договориться с нынешними чиновниками. Они помогут ему выиграть тендер, примут нужные решения или не пустят на рынок конкурента. Так заработали деньги 2/3 украинских миллиардеров. Эти связи помогают "дерибанить" природные ресурсы вроде угля и газа или получать деньги для банков. Зачем тогда олигарху вкладывать деньги в высокие технологии, если он и так зарабатывает? Поэтому у нас много богачей, но "умную" продукцию приходится покупать за границей.

10. Реальный доход — показатель твоего достатка, о котором не любят говорить политики

Если смотреть только на цифры, то наши зарплаты постоянно растут — прямо как в Европе. Чувствуешь радость? Вряд ли, ведь цены и тарифы поднимаются еще быстрее. Если ты зарабатываешь в два раза больше, а цены увеличились в три раза, то твой реальный доход снизился. За свои деньги ты можешь купить меньше товаров и услуг, чем раньше. Виновата в этом не только инфляция, а и повышение цен из-за рыночного сговора. В отличие от ВВП или средней зарплаты, реальный доход отражает уровень достатка населения. Поэтому политики реже говорят о нем на ток-шоу: проще ведь похвалиться тем, что ВВП вырастет еще на процент.


Фото: ubr.ua

11. Рентабельность — то, от чего зависит успешность бизнеса

Представь, некий коррумпированный чиновник купил должность за 10 тысяч долларов. Каждый год он получает в среднем 4 тысячи долларов взяток. Это и есть рентабельность: 4 тысячи или 40% в год. Она показывает, как скоро окупятся вложенные в что-либо деньги. 40% — выгодное вложение, ведь если рентабельность составляет 5%, "отбивать" стоимость покупки придется 20 лет. Бывает и хуже: например, Минэнергетики обещает увеличить рентабельность шахт до нуля — значит, они работают в убыток. В таком случае инвесторы обойдут предприятие стороной: зачем им рисковать?

12. Добавленная стоимость — то, за счет чего ты получаешь зарплату. Чем она выше, тем лучше ты будешь жить

Когда ты хочешь кушать, то идешь в магазин и покупаешь там продукты или готовую еду. Причем торт стоит дороже, чем его составляющие: мука, яйца, сахар и так далее. Ведь кто-то уже купил все нужное, потратил время на выпечку, приложил свои умения, чтобы торт вышел съедобным и никто им не отравился, привез его в магазин возле твоего дома. Стоимость производства готового продукта из чего-либо и называют добавленной стоимостью, за ее счет получает зарплату производитель, в нашем случае — кондитер.

Чем сложнее продукция, тем дороже она по сравнению с составляющими — этот принцип работает не только для еды, но и для товаров вроде автомобилей и самолетов. Но если рецептов тортов полно в Сети, то для постройки техники нужны научные разработки и планирование, уникальные умения и технологии. А значит, добавленная стоимость будет еще выше и обеспечит зарплатой не только заводских рабочих, а и ученых. И ещё значит, что развитая сложная промышленность подталкивает развитие науки и образования. Поэтому промышленные страны и живут хорошо: они перерабатывают продукцию, делая ее во много раз дороже, и этим обеспечивают свой достаток.


Фото: Wikipedia

13. Сырье — выгодный экспортный продукт, который в будущем сделает тебя бедным

Чтобы сделать что-то продвинутое и получить ту самую добавленную стоимость, нужно сырье — сталь, например, или резина. Украина производит много сырья, экспорт растет и все вроде бы счастливы, но ставка на сырье делает тебя беднее. Если представить мир как автозавод, то Украина — поставщик стали, из которой делают автомобили. Франция или Германия по такой логике — инженеры, которые делают из сырья детали, а потом собирают готовые машины. Постепенно автомобили дорожают, ведь их "начиняют" сложной техникой вроде бортовых компьютеров, добавляют удобства. А вот сделать дороже сталь не выйдет: как ты улучшишь кусок металла?

Украина тратит все больше на "умную" продукцию, а ее доходы не растут. Если же завышать цены — завод просто найдет нового поставщика: товар-то примитивный, и найти другой — легко. Самое выгодное решение — научиться делать из стали хотя бы детали: их проще продать за большую цену. Тогда сырье не будет тянуть экономику на дно.


Фото: Viktor Mácha

14. Дефолт — банкротство страны, которое иногда приносит пользу. Но Украину он оставит без кредитов и банков

При слове "дефолт" многие украинцы представляют апокалиптическую картину: талоны на продукты, остановка предприятий, дефицит и так далее. Но дефолт — всего лишь невозможность страны платить собственные долги. Дальше все зависит от успеха переговоров с кредиторами. При этом экономика может продолжать работать. Никто не приедет из США и не заберет за долги КБ Антонова и киевское метро — в этом отличие дефолта от банкротства предприятия.

Иногда дефолт называют чуть ли не средством спасения украинской экономики. Мол, и гривна не упадет, и экономика после кризиса здоровее станет, и новые отрасли появятся. Но Украина зависит от международной помощи и в случае дефолта мы можем лишиться кредитов МВФ и США. Из-за кризиса снова будут исчезать банки — в Украине они обычно забирают с собой деньги. Вот тогда будет и доллар по 50, и остановки предприятий, а из-за падения гривны подорожает вся импортная продукция.

15. Покупательная способность — то, что мешает нам радоваться самым низким в Европе ценам на еду и лекарства

Инженер Вася, о котором мы уже говорили, отдает за коммуналку значительную часть своей зарплаты и по доброте душевной искренне жалеет уехавших за границу украинцев — там ведь газ еще дороже. В это же время его польский коллега Яцек платит по таким же тарифам, но радуется жизни и низким ценам. Просто Вася платит условных 50 долларов со своей зарплаты в 200 долларов, а Яцек — из своих 750 долларов. Это и есть покупательная способность: из-за маленькой зарплаты украинец может купить меньше "самых дешевых в Европе продуктов", чем поляк или чех "дорогой еды по ценам ЕС". Нет, тебя не обманывают, что у нас низкие цены на еду и лекарства, но жить не хуже европейцев это помогает только тем, кто зарплату получает где-нибудь в США или Канаде. Поэтому в Украине выгодно быть программистом: выполнил заказ для иностранца, получил "почти американскую" зарплату — и потратил ее у нас.

16. Диверсификация — способ быть независимым от поставщиков или покупателей

Представь, в доме есть один телевизор, а члены семьи любят разные программы. В результате тот, кто первый схватит пульт, определяет, что смотреть. Всем это надоело, и на кухне появляется другой телевизор, а на компьютере — программы для просмотра ТВ онлайн. Теперь досуг семьи не зависит от владельца пульта. Это и называется диверсификацией.
По этой же причине Украина закупает газ и ядерное топливо сразу у нескольких поставщиков: если нет единственного продавца, то никто не сможет диктовать нам свои условия. Разнообразить полезно не только пути поставки, а и виды товаров. Если в супермаркете будут продавать только кефир и гречку, в магазин перестанут ходить, когда эта пища надоест людям. Украинский экспорт ничем не отличается от такого супермаркета, только вместо кефира и гречки у нас зерно и металл.

17. МВФ — банк, чьи деньги транжирит правительство, а отдавать их будем мы. Ведь власть после ухода не несет никакой ответственности

Помнишь соседа, который взял кредит, пропил бабки и свалил, а семья теперь отдает? Вот точно так же наше правительство берет деньги у МВФ. Оно не умеет стимулировать экономику, не нашло точки роста, а только повышает налоги и берет в долг. Вспомни, мы набрали долгов почти как США, но наша экономика не стала хоть чуть-чуть похожа на американскую. Ведь мы берем кредиты не для того, чтобы строить заводы, а чтобы отдавать старые долги. Или же просто откладываем деньги в резерв — а тем временем набегают проценты.

Власть не понимает, как развивать бизнес, чтобы налогов и других доходов хватало на нужды государства, зарплаты, пенсии, еще и оставалось хоть немного на погашение долгов. Последние два года долги только растут. А МВФ зарабатывает на Украине, ведь его "помощь" потом придется возвращать с процентами.

18. Оффшор — законное средство не платить налоги, которым пользуются политики, чтобы прятать свои деньги

Помнишь легенды о кладах? Так вот, люди прятали их по разным причинам: кто-то — чтобы скрыть награбленное или не отдавать долги, другие боялись, что их деньги украдут. Оффшоры — это те же сундуки с кладами, но на уровне государств, и деньги в них прячут тоже по разным причинам. В таких странах низкие налоги и легко зарегистрировать компанию, поэтому бизнес предпочитает их "родным" государствам.  

Сами оффшоры законны, и туда часто уходят компании из неблагополучных стран, ведь дома бизнес могут "отжать". Но еще часто используют политики, чтобы прятать там заработанные деньги, ведь в большинстве стран депутатам и госслужащим нельзя владеть бизнесом, а в оффшорном государстве можно скрыть данные о получателе прибыли. Также через фирмы на Багамах или Виргинских островах из Украины выводят деньги. Все это — поводы для расследований, но "посадить кого-то за оффшоры" или запретить их — обычный популизм, которым политики пользуются, чтобы понравиться избирателю.


Фото: страница Юлии Тимошенко в Facebook

Например, Юлия Тимошенко сейчас обещает искоренить оффшоры, и даже обвиняет несогласных с ней в саботаже, а раньше сама пользовалась оффшорами. А Олег Ляшко требует импичмента президента из-за "Панамского скандала", хотя следственная комиссия по этому поводу еще даже не начала работу. Панаму наше законодательство оффшором вообще не считает, но кого это волнует?


Фото: страница Олега Ляшка в Facebook

19. Свободная экономическая зона — возможность законно платить налоги. Но придут ли инвесторы — зависит от привлекательности региона

Представь, в небольшом  городке всех предпринимателей освободили от налогов. Даже если город бедный и поэтому непривлекательный для розничной торговли и мелких предпринимателей, туда придет крупный бизнес. Ведь большие компании продают товары не только по месту производства, а и в других регионах. С приходом крупного бизнеса в городке появится работа, а значит, он будет богаче и постепенно в нем начнут развиваться и местные предприятия. Территории с налоговыми льготами для бизнеса называют свободными экономическими зонами. По такому пути пошел Гонконг — благодаря льготам он стал центром международной торговли КНР и превосходит остальной Китай по ВВП на душу населения. Объединенные Арабские Эмираты тоже используют СЭЗ чтобы меньше зависеть от нефти, и доля услуг в их ВВП уже достигла 50%. Но свободные экономические зоны не гарантируют процветания: бизнесу нужны не только льготы, но также правовая защита и стабильная экономика. В Украине уже создавали СЭЗ, но предприятий там становилось даже меньше.

Кроме обычных льготных зон, есть и свободные таможенные зоны — туда можно ввозить товары без пошлин. Это и есть порто-франко, о котором часто говорят в Одессе. Он работает по принципу зон Duty Free в аэропортах: ты свободно провозишь и покупаешь товары, но на выходе проходишь таможенный контроль — иначе через эти зоны возили бы контрабанду. Такие СЭЗ действуют в портах, а введение свободного режима в целой области фактически отделяет ее от Украины. Это не привлечет в Одессу инвесторов, зато поможет российским спецслужбам расшатать обстановку в области.

20. Инфляция — одна из причин того, что наши реальные доходы упали. Но цены растут не только из-за нее

Представь, что в один день все проснулись и обнаружили, что денег у всех стало в два раза больше. В этот же день цены на все товары тоже вырастут вдвое — иначе производителям будет невыгодно работать, и покупательная способность гривны упадет снова-таки в два раза. Если государство печатает гривну, чтобы хватило на выплаты, происходит то же самое, только медленнее. Поэтому когда Тимошенко обещает где-то взять деньги на повышение зарплат, она предлагает нам увеличить инфляцию, просто говорит это более красивыми словами. Но цены растут не только из-за инфляции, продавцы и производители поднимают их, чтобы заработать больше. Есть и другая причина: если продукция импортная, ее покупают за доллары. Когда доллар дорожает, цены растут вслед за курсом.

Политики любят использовать умные слова, ведь дилетант кажется профессионалом, когда начинает говорить о диверсификации, оффшорах и дефолте. Очень просто ругать власть за рефинансирование банков или хвалиться ростом ВВП под чутким руководством твоей партии. Намного сложнее разобраться в ситуации и придумать реальный выход. Правда, большинству политиков это не нужно — им главное показать себя с лучшей стороны, а не решить проблему. Поэтому учи экономику сам и объясняй другим, чтобы на следующих выборах не купиться на чьи-то пустые обещания.
28 марта 2016 г.


КОНДРЮК Сергій – кандидат на посаду голови ФПУ

Шановні делегати!
Що ми маємо на сьогодні?
- Зарплатний грабіж і ціновий геноцид;
- Руйнацію системи охорони праці і банкрутство соцстраху;
- Тотальне обрізання трудових і профспілкових прав.
Ось короткий діагноз хвороб в трудовій сфері, від яких все більше страждають члени профспілок.

А яка реакція на це самих профспілок,  національного профцентру ФПУ?

Не буду обтяжувати Вас переліком наданих мною пропозицій і напрацювань Антикризового профспілкового штабу, який я очолював ,але левова частина з них була проігнорована чи забалакана.
В результаті, що було загрозами - стало бідою!

Шановні колеги, я маю чітке розуміння економічної сутності і суспільної небезпеки цих страшних явищ, тому ми маємо покроковий план солідарних дій ,щоб зупинити соціально -трудову катастрофу. Але це перший етап.
Другий – це система колективних дій для забезпечення гідної оплати та належної безпеки праці, це забезпечення ,нарешті, поваги до Людини Праці!

Наступне : ми з Вами свідомі, що профспілки, а також ФПУ ,як його головна складова, потребують не косметичного, а капітального ремонту.
І не колись, а негайно – занадто вже багато пішло тріщин, і вони зростають!
І починати треба з поваги до себе, але…

• Будинок профспілок спалений, а ми досі не домоглись відшкодування збитків з винних.
• В минулому році всіх членів Ради бандити взяли у заручники, труїли газом, але ми досі не домоглись покарання винних.
• Яценюк під стенограму планував знищити ФПУ, а ми досі не домоглись, принаймні ,вибачень чи спростувань.

Ще можна навести десятки, якщо не сотні гострих питань, які як сніжний ком все накопичуються, а замість чіткої відповіді лише пустопорожні розмови…
Хто винний у слабкості і неадекватності дій профспілок – це вже питання істориків.

Дуже важливо. Нам не просто вкрай необхідно відновити повагу до ФПУ, а також самих до себе.

Можливо ,це вже було слід зробити під час передвиборчої компанії, коли визначилось п’ять кандидатів на посаду голови ФПУ.
Всі п’ять  разом мали  проїхати по більшості регіонів ,зустрітись з більшістю делегатів і профактиву і дати відповіді на ці та інші питання.
Саме під час зустрічей і мали формуватися пріоритети і програмні завдання роботи ФПУ, а не писатись на паркеті в теплих кабінетах.  Але маємо те, що маємо…

Наразі ,ключовим є формування новітньої якості профспілкової роботи.

По-перше, створення системи солідарних і РЕЗУЛЬТАТИВНИХ профспілкових дій.
Це і створення реального фонду солідарності(страйковий фонд), це і розгалужене навчання новітнім технологіям профспілкової роботи, це і активна взаємодія із іншими організаціями тощо
Відповідні напрацювання готові і давно чекають свого застосування.
Серця первинок, обкомів, членських і керівництва ФПУ мають почати битись в унісон!

Друге – створення системи оперативного і дійового захисту кожного профлідера, кожного профактивіста.
Вороги мають знати, що отримають жорстку солідарну відсіч, якщо зачеплять профспілковця!
Тут без розкачки – відразу після з’їзду ця система захисту має запрацювати.
Первинка має діяти спокійно, бо буде під захистом
Обкоми, міськоми мають вирішувати профспілкові завдання і знати, що вони під захистом.

Третє. Наголошую – ветерани мають бути під надійним профспілковим крилом. Ми маємо максимально використовувати їх можливості і досвід в роботі. Без коріння немає гілок і плодів!
Безперечно, окремої уваги потребує молодь – і робітнича, і студентська!

Молодим профлідерам мають бути відкриті всі напрямки роботи ФПУ, і надано максимальне сприяння для реальної профспілкової роботи.
Ми консолідуємо мудрість і молоду наснагу!

Передостаннє.
Ми всі потребуємо якісно нового рівня соцдіалогу.
Вже не можна терпіти процесу ради самого процесу – члени профспілок правомірно вимагають РЕЗУЛЬТАТУ.
Гра в піддавки має залишитись в минулому. Кожна проблема повинна мати своє вирішення – такий новий девіз нового соцдіалогу!
Запевняю – у нас багато різноманітних інструментів і механізмів переконати владу і бізнес знаходити з нами правильні компроміси.

Ми вже маємо багато ініціатив, що вигідні членам профспілок і цікаві для роботодавців і влади
Мої чисельні перемовини з політиками, роботодавцями, громадськими діячами переконали мене у великих шансах ФПУ нарешті зайняти гідне місце в суспільстві, а не продовжувати пасти задніх.

Шановні делегати – при Вашій волі і нашій дружній роботі профспілки таки стануть авторитетними у суспільстві.
Більш того – ФПУ стане локомотивом соціального прогресу в нашій державі.

На останок, але найголовніше.
Ми нарешті маємо сформувати довготривалий план консолідованої системної допомоги нашим воїнам, їх реабілітації після повернення до дому, уваги до сімей загиблих Героїв. Це не повинно бути ,як зараз ,піаром окремих посадовців. Це має стати повсякденною турботою.
Треба було б детально зупинитись
  • на планах принципово нової міжнародної роботи,
  • на нових можливостях взаємодії з неурядовими організаціями,
  • про підготовлений план профспілкового медіа-наступу і результативної співпраці зі ЗМІ,
  • про те, як профспілкове майно має перестати бути причиною скандалів і ганьби, а нарешті має почати реально слугувати рядовим членам профспілок і профруху…,
але час виступу обмежений.

Намічена робота дозволить нарешті зробити імідж ФПУ позитивним.
Названі мною завдання ,ой, не прості, але реальні.
Шановні делегати, Вам завтра повертатись на роботу в колективи.
Вам завтра говорити профактиву, який Ви, підкреслюю ,персонально Ви, обрали курс – чи далі пробувати ще трошки протриматись на плаву, чи оновлювати профрух ,реально захищаючи Людину праці.

Ми повинні і можемо зробити ФПУ сильною і авторитетною!
У нас попереду багато спільних справ і перемог!
ЄДНАЙМОСЯ!!!


23 марта 2016 г.

Киев. 17 марта. УНИАН.  Профсоюзы требуют повышения реальных заработных плат работников в рамках  нового генерального соглашения с работодателями и правительством.  Об этом заявил председатель совместного представительного органа  объединений профсоюзов (СПО), глава Федерации профсоюзов Украины (ФПУ)  Григорий Осовый на пресс-конференции в УНИАН.  

“Правительство и сторона работодателей довольно четко давали сигнал о  том, что они готовы к заключению генерального соглашения. Единственный,  кто не был готов - это профсоюзная сторона. И не был готов не по  техническим причинам, а исключительно из-за того, что мы имеем разные  взгляды и разные позиции в отношении тех норм, которые мы хотим видеть в  новом генеральном соглашении”, - сказал он.

По словам заместителя главы СПО Сергея Кондрюка, присутствовавшего на  пресс-конференции, основными требованиями профсоюзов являются повышение  реальной заработной платы, устранение дискриминации в разных видах  трудовой деятельности и задолженности по зарплатам.

“Первое, о чем должны договорится стороны - это как вернуть реальную  стоимость заработной платы, то есть компенсировать инфляцию 2014-2015  годов. Это 78% “украденной” заработной платы… Второе - это отсутствие  дискриминации. Не может быть так, чтобы полицейскому высшего ранга  устанавливали зарплату в 90 тыс. грн, а учителю с высшей категорией или  врачу-нейрохирургу платили зарплату в размере 2,5 тыс. грн ставки”, -  подчеркнул Кондрюк.

При этом заместитель председателя Независимого союза горняков Украины  Анатолий Акимочкин, также присутствовавший на пресс-конференции,  отметил, что даже уступки со стороны профсоюзов не дали возможности  найти компромисс.

Кроме того, члены профсоюзных объединений выразили готовность к началу  акций протеста и предложили работодателям и правительству начать  конструктивный диалог.

Как сообщал УНИАН, по словам премьер-министра Арсения Яценюка,  правительство пока не располагает необходимым финансовым ресурсом для  немедленного повышения социальных стандартов в Украине.

Ранее глава правительства отмечал, что Кабинет министров Украины  проведет первую в текущем году индексацию зарплат и пенсий в мае  текущего года, как и запланировано в государственном бюджете на текущий  год.

Прожиточный минимум, согласно бюджету, с 1 января 2016 года  составляет 1330 грн, с 1 мая - 1399 грн, с 1 декабря - 1496 грн. Размер  минимальной зарплаты: с 1 января - 1378 грн, с 1 мая – 1450 грн, с 1  декабря – 1550 грн.

Инфляция в Украине в 2015 году (декабрь 2015 года к декабрю 2014 года)  выросла до 43,3% по сравнению с инфляцией 24,9% в 2014 году.  В текущем году правительство прогнозирует инфляцию на уровне 12%.
26 февраля 2016 г.


Правительство пересмотрело состав потребительской корзины, экспертная комиссия увеличила количество предоставляемых парикмахерских услуг с четырёх до шести раз в году, но при этом мобильные телефоны и полотенца эксперты признали роскошью.

Об этом свидетельствует протокол заседания комиссии, предоставленный Министерством соцполитики на запрос правозащитника Станислава Батрина, основателя проекта “Открытый Суд”.

Как сообщило Министерство социальной политики, Комиссия по научно–общественной экспертизе еще в ноябре 2015 года провела ряд заседаний по пересмотру содержимого наборов непродовольственных товаров, продуктов питания и услуг для основных социально – демографических групп населения (“потребительская корзина”).

Исходя из протокола заседания, комиссия не согласилась с тем, чтобы учесть в потребительской корзине позиции “полотенце махровое” (2 шт. на одно лицо), “памперсы”, “мобильный” (один на 5 лет). По поводу необходимости учета позиции “памперсы”, – решили обратиться в Минздрав для выяснения целесообразности.

При этом, комиссия посчитала справедливым изменить позицию “парикмахерские услуги” для трудоспособных лиц и лиц, утративших трудоспособность, с 4 до 6 стрижек на год.

Следует отметить, что вопреки требованиям гласности к процессу проведения экспертизы, заседания под председательством Минсоцполитики фактически прошли в закрытом режиме.

Сам проект постановления Кабмина об утверждении “потребительской корзины” хоть и не обнародован, но на скорую руку был передан на рассмотрение Кабинета министров.

В то же время правительство в очередной раз сознательно нарушило требования законодательства и, без утверждения соответствующих наборов, подготовило проект бюджета на 2016 год с полным игнорированием решения суда.

Стоит отметить, что за неисполнение решения суда предусматривается уголовная ответственность – лишение свободы на срок от 3 до 8 лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет.

В состав комиссии вошли представители Минсоцполитики, Минэкономики, Минфина, Минздрава, а также Федерации работодателей Украины, Федерации металлургов Украины, Объединения организаций работодателей в Украине, а также профсоюзы.

Напомним, в 2015 году Кабинет министров проиграл две судебных дела о необходимости пересмотра прожиточного минимума и содержания “потребительской корзины” по иску правозащитника Станислава Батрина. Сейчас решение суда подлежит принудительному исполнению, а государственная исполнительная служба открыла соответствующее производство. Государственный исполнитель решает вопрос об ответственности должностных лиц правительства и соответствующих министерств за невыполнение решения суда.

17 ноября 2015 г.


11 листопада 2015 року  Київський апеляційний адміністративний суд відмовив Кабінету Міністрів України у задоволенні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яким уряд було зобов`язано ...

11 листопада 2015 року Київський апеляційний адміністративний суд відмовив Кабінету Міністрів України у задоволенні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яким уряд було зобов`язано встановити справедливий розмір прожиткового мінімум за позовом правозахисника, керівника проекту «Відкритий Суд», Станіслава Батрина. Таким чином, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції підтвердили порушення урядом базових соціальних гарантій, передбачених статтею 48 Конституції України. Таке рішення матиме колосальні наслідки для мільйонів громадян.

Рішення суду набуває законної сили з моменту його проголошення. З сьогоднішнього дня ми починаємо готувати документацію для виконання рішення суду та безпрецедентно звертаємося до органів Міністерства юстиції України для його примусового виконання. Своїми діями з апеляційного оскарження та затягування розгляду справи, уряд демонструє небажання виконувати рішення суду. Наразі ж  уряд повинен забезпечити проведення наукового – громадської експертизи, переглянути набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, та встановити об’єктивний прожитковий мінімум. І це має відбутися ще у 2015 році, – позивач.

Проте, нас дивують заяви не причетних (!) до процесу перегляду прожиткового мінімуму (і власне до будь – яких результатів даної справи) політиків, зокрема Наталії Королевської, “Опозиційного Блоку”, та їх довіреної особи Ірини Касьян, які в ЗМІ не тільки видають себе за учасника даної справи, але й коментують її результат як власні досягнення.Такі заяви дійсності не відповідають і спростовуються офіційними документами, які не містять даних ані про пані Королевську, ані про І. Касьян як про учасників даної справи, яка завершилася поразкою уряду. Це свого роду плагіат з боку політиків.

Ми наголошуємо на необхідності спростування будь – якої причетності політиків чи інших зацікавлених осіб до результатів даної справи, а в подальшому, – до будь – яких наступних наших дій, які будуть спрямовані до виконання рішення. Так звана “опозиція” не має відношення до справи взагалі.

Як повідомлялося, 17 вересня 2015 року Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення у справі за позовом правозахисника, керівника проекту “Відкритий Суд” Станіслава Батрина, яким було визнано дії уряду України протиправними та зобов’язано переглянути розмір прожиткового мінімуму в Україні. Апеляційна інстанція залишила дане рішення в силі. Текст судового рішення буде виготовлено в 5 денний термін.

Результати справи висвітлювалися:

Неправдива інформація про справу та її учасників вчора розміщена Опозиційним Блоком тут:

Джерело: Станіслав Батрин, к.ю.н., керівник проекту “Відкритий Суд”
5 ноября 2015  г.


Это видео было показано на Киевском Международном Экономическом Форуме 2 октября. Оно длится целых 8 минут, но стоит вашего драгоценного времени, если вы хотите понять глубинные причины социально-экономических проблем в Украине. Понять — чтобы знать, как решать и с чего начинать. В нем доступно  объясняется, почему сегодня в Украине доминирует сырьевая экономическая модель, и как отсутствие реальных реформ за 23 года постепенно ухудшало и без того плачевную ситуацию.

Даже если вам не нужно объяснять, что курс доллара растет не только из-за событий в восточных регионах, посмотрите — ролик, созданный Инновационным парком BIONIC HILL, поможет вам собраться с мыслями для следующего раунда политических баталий с друзьями или родственниками.

5 ноября 2015  г.


Это видео было показано на Киевском Международном Экономическом Форуме 2 октября. Оно длится целых 8 минут, но стоит вашего драгоценного времени, если вы хотите понять глубинные причины социально-экономических проблем в Украине. Понять — чтобы знать, как решать и с чего начинать. В нем доступно  объясняется, почему сегодня в Украине доминирует сырьевая экономическая модель, и как отсутствие реальных реформ за 23 года постепенно ухудшало и без того плачевную ситуацию.

Даже если вам не нужно объяснять, что курс доллара растет не только из-за событий в восточных регионах, посмотрите — ролик, созданный Инновационным парком BIONIC HILL, поможет вам собраться с мыслями для следующего раунда политических баталий с друзьями или родственниками.

Україна: з третього світу в перший
Если вы предпочитаете тексты и картинки, специально для вас мы расшифровали этот блестящий ролик.

Плачевная статистика твердит "Просыпайтесь!"

Несмотря на то, что Украина географически расположена в Европе, и что мы уже успели подписать соглашение об Ассоциации с Европейским союзом, статистика международных рейтингов показывает: по уровню социально-экономического развития Украина может войти разве что в Африканский союз. Вот несколько отрезвляющих фактов:
1. Ежегодно население Украины сокращается приблизительно на 300 тыс. человек, что равно населению среднего европейского города, такого как, например, Флоренция.
2. Средняя продолжительность жизни в Украине на 10 лет меньше, чем в развитых странах.

3. Согласно рейтингу стран наиболее благоприятных для рождения ребенка (Where-to-be-born Index) Украина занимает 78 место из 80. К примеру, Сирия занимает 73 место.

4.В среднем в год в Киеве работают на 292 часа больше чем в Париже. При этом продуктивность труда в 3 раза ниже, чем в Беларуси, в 4 раза ниже, чем в Европе и в 6,5 раз ниже, чем в США.


5. Согласно данным МВФ, за период с 1993 по 2013 гг. рост реального ВВП в Украине составил 0%

6. С 1991 года Украина потеряла 1/5 часть экономики.
7. Согласно критериям ЕС лишь 5% населения страны можно отнести к среднему классу.

8. В соответствии с Индексом конкурентоспособности (Global Competitiveness Index) Украина занимает 76 место из 144.

9. 20 млн. трудоспособного населения производит на $35 млрд. меньше экспортной продукции, чем доход компании IBM в которой работает 431 тыс. сотрудников.

10. Ежегодный отток прибыли из Украины оценивается в $8 млрд.


11. Ежегодный дефицит внешнеторгового баланса приблизительно оценивается в $15 млрд.
12. В рейтинге стран по уровню защиты прав на частную собственность Украина занимает 135 место из 144.

13. По уровню коррупции Украина 118 в мире из 144 стран-участниц рейтинга.

14. По уровню привлекательности налогового законодательства для иностранных инвесторов Украина занимает 137 место.
15. В структуре экспорта сырьевая экономика занимает 57%.


Мы накопили большой вагон проблем и множество долгов
Статистика — это не мертвые цифры, а сжатое отображение реалий украинской экономики и социального сектора, ключевыми проблемами в которых являются:
1. Острый недостаток квалифицированных специалистов в системе государственного управления.
2. Наращивание импорта продукции и услуг вместо налаживания национального производства.
3. Регуляторная политика государства направлена на уничтожение малого и среднего бизнеса.
4. Национальные компании не конкурентоспособны.
5. Большое количество иностранных кредитов, которые увеличивают внешний долг.
6. Нежелание государственных клановых элит проводить реальные реформы. Как результат — консервация неэффективной системы государственного управления и отсутствие внутреннего спроса на инновации.
7. Система направлена на стимулирование чиновников к коррупции. В их интересы не входит создание инновационной, конкурентной экономики и прозрачного административного аппарата, так как при такой системе их капиталы и методы накопления (а значит, и влияние) окажутся под угрозой.
Решение — в экономическом патриотизме
Решением проблем, которыми переполнены абсолютно все сферы в государстве, должны стать идеология экономического патриотизма и принцип меритократии (власти компетентных) как в сфере государственного управления, так и в бизнесе. Вот, что это означает на практике:
1. Отказ от движения по инерции. Государство — не пассивный наблюдатель, а форвард в создании условий для развития и роста общества.

2. Построение украиноцентричной государственной модели, которой будут управлять профессиональные чиновники и компетентные политики.


3. Подотчётность власти гражданам.

4. Развитие научно и интеллектуально емкого производства.

5. Создание условий для импортозамещения и увеличение производства продукции с большой добавочной стоимостью.
6. Временное освобождение от налогов для малого и среднего бизнеса.
7. Предоставление кредитов для стимулирования экспорта.
8. Ликвидация регуляторных барьеров. Регулирование тарифов в пользу национальных производителей.
9. Строительство инфраструктуры, обеспечение государственных заказов и прозрачное проведение тендеров.
10. Развитие и модернизация системы образования на основе передовых международных стандартов.

Подводя итог, стоит сказать…

Мы можем винить в своих неудачах агрессивную политику России или слишком высокие требования Европейского союза, но прежде всего давайте посмотрим в зеркало на самих себя. Сегодня ни политическое руководство страны, ссылаясь на тяжелые времена и военную интервенцию России, ни простые граждане, даже в лице пенсионеров, которые продолжают голосовать за гречку, не имеют права тормозить социально-экономические трансформации, которые являются острой необходимостью для выживания и развития государства.
Повышение уровня гражданской сознательности, создание уникальной национальной идеи, способной объединить западные и восточные регионы страны вокруг общих целей, а также искоренение клановости в бизнесе и политике являются залогом создания правового государства и проведения эффективных реформ не на словах, а на деле.

2 октября 2015 г.

Разработан законопроект о коллективных договорах и соглашениях


Минсоцполитики передало на согласование в профсоюзы законопроект "О коллективных договорах и коллективных соглашениях".

Как сказано в Пояснительной записке к законопроекту, он учитывает:

1) рекомендации экспертов Международной организации труда (ограничен срок действия коллективных договоров и соглашений, срок переговоров, предоставлена возможность приостановления действия коллективных договоров и соглашений, обеспечено право физических лиц, использующих наемный труд, заключать коллективный договор);

2) нормы Рекомендации о коллективных договорах № 91 Международной организации труда;

3) нормы Директивы Рады 91/533/ЄЕС (установлена обязанность работодателя информировать работников о коллективном договоре и коллективном соглашении, что на него распространяются, внесение изменений и дополнений в указанный коллективный договор, соглашение), а также нормы Директивы Рады 2001/23/ЄС (установлен срок действия условий коллективного договора в случае реорганизации, смены собственника юридического лица (обособленного структурного подразделения юридического лица), прекращения деятельности первичной профсоюзной организации).

Кроме того, законопроектом вводится:

1) новый вид коллективных соглашений — подотраслевые, в переговорах по заключению которых могут принимать участие нерепрезентативные всеукраинские объединения организаций работодателей, хозяйственные объединения и общественные организации (их объединения), представляющие интересы работодателей определенного вида или нескольких видов экономической деятельности;

2) новая форма осуществления социального диалога — заключение социальных пактов, содержащих договоренности сторон, в том числе на национальном и территориальном уровнях социального диалога.

Проект Закона Украины от Минсоцполитики

Пояснительная записка к Закону Украины о коллективных договорах

Сравнительная таблица к Закону Украины о коллективных договорах



2 октября 2015 г.


Суд признал незаконным "нищенский" прожиточный минимум и обязал Кабмин пересмотреть его

Нынешний прожиточный минимум - 1 218 грн в месяц или 7 грн в час - является "унизительным" для граждан Украины. Правозащитники настаивают на 7 тыс. грн в месяц.


Окружной административный суд Киева 17 сентября обязал Кабмин пересмотреть размер прожиточного минимума и установить его на таком уровне, который будет соответствовать требованиям ст.48 Конституции Украины и закону "О прожиточном минимуме".

Об этом ZN.UA
сообщил Станислав Батрин – правозащитник, руководитель проекта "Открытый Суд", выступивший инициатором иска к Кабинету министров о незаконности действий правительства.

Как поясняет Батрин решение суда, оно означает, что правительство Арсения Яценюка, как и правительство Николая Азарова, "действовали незаконно, определяя прожиточный минимум на 2015 год на уровне 1 218 грн".


"Это несправедливо, это незаконно и это унизительно для нас как для граждан мириться с тем, что правительство вместо реформ убеждает нас жить в "розовых очках" и оценивать свою жизнь в +1 218 грн в месяц или 7 грн в час", - подчеркивает Батрин.
"Все предыдущие решения правительства можно считать популизмом", - добавляет он.


В ходе слушания дела было установлено, что правительство не может предоставить доказательства того, что размер прожиточного минимума был определен на основании научно-общественной экспертизы (как это требуется в ст.4 закона "О прожиточном минимуме").


Также Кабмин попытался переложить ответственность с себя как коллегиального органа на отдельные министерства. Позиция представителя КМУ сводилась к тому, что правительство не может отвечать за бездействие министерств. "Эта позиция оказалась слабой, поскольку закон четко возлагает именно на правительство обязанность установления размера прожиточного минимума, а также предоставляет полномочия к осуществлению руководством над всеми министерствами", - поясняет Батрин.


Иск против Кабмина о размере прожиточного минимума был подан в апреле 2015 года.


Полный текст решения будет обнародован в течение пяти дней.


На сегодня уровень прожиточного минимума составляет 1218 грн в месяц для трудоспособного человека и 949 грн - для нетрудоспособного, пенсионера. Инициаторы судебного иска к Кабмину ставят целью обосновать и зафиксировать прожиточный минимум на уровне не менее 7 000 грн.


Накануне Верховная Рада проголосовала за
повышение соцстандартов с 1 сентября, в рамках которого прожиточный минимум будет повышен до 1330 грн (ранее планировалось, что такой уровень будет установлен с 1 января 2016 года).

Ранее сообщалось, что суд обязал
Кабмин пересмотреть "потребительскую корзину" впервые за 15 лет. В правительстве признали, что с 2000 года "проводили работу" по пересмотру "потребительской корзины", однако никаких решений никто не принимал.

17 сентября 2015 г.

Неприятная правда: экономика Украины ничем существенно не отличается от экономики России


Благосостояние обеих стран зависит от сырья: Россия "подсела" на нефть и газ, Украина - на металл и зерно. Хватит смеяться над соседом, пора обратить внимание на проблемы Украины и начать их решать.

В последнее время украинцы любят потроллить россиян падением цен на нефть и курсом рубля, однако мы часто не задумываемся, что эти проблемы относятся в равной степени и к Украине. Мы тоже не сумели создать успешную экономику. Радует лишь то, что у Украины есть шанс, которым мы хоть и "со скрипом", но пользуемся.

Курс рубля меняется синхронно с изменением цены на нефть


На этом графике, опубликованном Bloomberg, совмещены два показателя — курс рубля к доллару и цена на нефть марки Brent. Совпадение — 82%. Это значит, что заверения российских властей о мощной промышленности и сильной экономике — ложь. Россия не смогла создать развитую промышленность, которая генерировала бы высокую добавленную стоимость и обеспечивала экономический рост. Экономика России критически зависит от сырья, цена на которое последнее время снижается.

Информация о структуре российского экспорта (за январь-август 2014 года) подтверждает эти слова: минеральное топливо и нефть — основной экспортный товар России.

ВВП Украины зависит от  цены на сырье и металл


У Украины схожая ситуация, но с поправкой на товар. Украина знаменита благодаря металлу и зерну — именно цены на эти товары влияют на ВВП Украины.  


И именно эти товары — лидеры в структуре украинского экспорта. Хотя зависимость и не такая сильная, как у России.


Поэтому Украина, как и Россия, находится в опасной ситуации, ведь цены сырьевых товаров подвержены значительным колебаниям, особенно в сельском хозяйстве — на них влияет урожай в других странах, климат, болезни растений ... И как раз в сентябре этого года цены на продовольствие в мире снизились до рекордного с 2008 года уровня.

Цены на металл тоже продолжают снижаться. Очень неприятная ситуация для Украины.

Чтобы исправить положение, необходимо привлекать инвестиции в промышленность, развивать прикладную науку и IT, которые являются основой технологического успеха.

11 августа 2015 г.

Недельный рацион семьи в разных странах мира (21 фото)


Американский фотограф Питер Менцель в течении полутора лет объездил 46 стран мира и попросил у местных семей предоставить недельный рацион и его стоимость. Менцель выбирал среднестатистические семьи — по доходу, количеству детей и образу жизни.
Смотрим на его проект «Голодная планета»:

1. Немецкая семья Меландер из городка Бертихайд. Стоимость продуктов питания на неделю для 4 человек составила 375,39 евро (500 долларов и 7 центов). Любимая еда этой семьи: жареная картошка с луком, беконом и селёдкой, жареная лапша с яйцами и сыром, пицца, ванильный пудинг. На фотографии видно, что в рационе преобладают мясо, хлеб, овощи, огромное количество алкогольных и безалкогольных магазинных напитков.




2. Семья Куттен-Кассес из городка Эрпельданг, Люксембург. Стоимость продуктов на неделю для 4-х человек составила 347,64 евро (465 долларов и 84 цента). Любимая еда семьи: пицца с креветками, курица в винном соусе и турецкий кебаб. На фотографии видно, что преобладают хлеб, пицца, алкоголь, фрукты:



3. Семья Лемон из городка Монтре, Франция. Стоимость продуктов на неделю для 4-х человек составила 315,17 евро (419 долларов и 95 центов ). Любимая еда этой семьи: макароны карбонара, абрикосовые пироги, тайская кухня. На фотографии видно, что преобладают фабричные продукты и немного фруктов:


4. Семья Браун из городка Ривьер-Вью, Австралия. Стоимость продуктов питания на неделю для 7 человек составила 481,14 австралийских доллара (376 долларов и 45 центов). Любимая еда этой семьи: австралийские персики, пирог, йогурт. На фотографии преобладают огромное количество мяса, магазинные напитки и рафинированные продукты, фрукты:


5. Семья Мелансон из городка Икалуит, Канада (арктическая территория). Стоимость продуктов на неделю для 5 человек составила 345 долларов. Любимая еда семьи: мясо нарвала и белого медведя, пицца с сыром, арбузы. На фотографии видно, что преобладают мясо, рыба, овощи, фабричные продукты:


6. Семья Ревис из Северной Каролины, США. Стоимость продуктов на неделю для 4 человек составила 341 доллар и 98 центов. Любимая еда семьи: спагетти, картофель, курица в кунжуте. На фотографии преобладают чипсы, пиццы и огромное количество рафинированных продуктов, мяса и мясных полуфабрикатов, магазинных напитков:


7. Семья Укита из городка Кодаира, Япония. Стоимость продуктов на неделю для 4 человек составила 37.699 йен (317 долларов и 25 центов). Любимая еда семьи: блюдо из рыбы сашими, фрукты, пирожные и чипсы. На фотографии преобладают рыбные продукты, соусы и специфическая японская еда:


8. Семья Мэдсен из поселения Сан-Норе, Гренландия (автономная территория Дании). Стоимость продуктов на неделю для 5 человек составила 1928.80 датских крон (277 долларов и 12 центов). Любимая еда семьи: мясо белого медведя и нарвала, тушёная тюленина. На фотографии преобладают мясо и фабричные продукты:


9. Семья Бэйтон из городка Клинбурн, Англия. Стоимость продуктов на неделю для 4 человек составила 155,54 британских фунтов (253 доллара и 15 центов). Любимая еда семьи: авокадо, бутерброды с майонезом, суп из креветок, шоколадный торт со сливками. На фотографии преобладают шоколадные батончики, рафинированные продукты и немного овощей:


10. Семья Аль-Хаган из Кувейта. Стоимость продуктов на неделю для 8-х человек составила 63,63 динара (221 доллар и 45 центов). Любимая еда семьи: курица с рисом басмати. На фотографии преобладают фрукты, овощи, лаваш, яйца и какие-то непонятные коробки:


11. Семья Касалес из городка Гуэрноваца, Мексика. Стоимость продуктов на неделю для 5-ти человек составила 1862,78 мексиканских песо (189 долларов и 9 центов). Любимая еда семьи: пицца, крабы, паста (макароны) и курица. На фотографии видно, что преобладают фрукты, хлеб, огромное количество кока-колы и пива:


12. Семья Донг из Пекина, Китай. Цена продуктов питания в Китае на неделю для 4-х человек составила 1 233,76 юаней или 155 долларов и 6 центов на день покупки. Что едят китайцы? Любимая еда китайской семьи: жареная свинина с кисло-сладким соусом. На фотографии преобладают фрукты, овощи, мясо, рафинированные продукты:


13. Семья Собжинш из городка Констнцин-Жезорна, Польша. Стоимость продуктов на неделю для 5 человек составила 582,48 злотых (151 доллар и 27 центов). Любимая еда семьи: свиные ноги с морковью, сельдереем и пастернаком. На фотографии видно, чт о в наборе преобладают овощи, фрукты, шоколадные батончики и корм для животных:


14. Семья Селик из Стамбула, Турция. Стоимость продуктов на неделю для 6 человек составила 198,48 турецких лир (145 долларов и 18 центов). Любимая еда семьи: воздушное печенье Melahat. На фотографии преобладают хлеб, овощи, фрукты:


15. Семья Ахмед из Каира, Египет. Стоимость продуктов на неделю для 12 человек составила 387,85 египетских фунтов (68 долларов и 53 цента). Любимая еда семьи: окра с бараниной. На фотографии преобладают овощи, фрукты, зелень и мясо:


16. Семья Батсуури из Улан-Батора, Монголия. Стоимость продуктов на неделю для 4 человек составила 41 985,85 тугриков (40 долларов и 2 цента). Любимая еда семьи: пельмени из баранины. На фотографии преобладают мясо, яйца, хлеб, овощи:


17. Семья Паткар из Ужжан, Индия. Стоимость продуктов на неделю для 4 человек составила 1 636,25 рупий (39 долларов и 27 центов). Любимая еда семьи: рисовые хлопья. На фотографии преобладают овощи и фрукты:


18. Семья Айме из Тинго, Эквадор. Стоимость продуктов на неделю для 9 человек составила 31 доллар и 55 центов. Любимая еда семьи: картофельный суп с капустой. На фотографии преобладают овощи, фрукты, крупы, картофель, бананы:


19. Семья Натомо из Куакуру, Мали. Стоимость продуктов на неделю для 15 человек составила 17670 франков (26 долларов и 39 центов). Любимая еда семьи: блюда из риса. На фотографии преобладают крупы и овощи:


20. Семья Намгай из Шимхей Виллидж, Бутан. Стоимость продуктов на неделю для 13 человек составила 224,93 нгултрума (5 долларов и 3 цента). Любимая еда семьи: грибы, сыр и свинина. На фотографии преобладают овощи, зелень и немного фруктов:


21. Семья Абубакар из лагеря беженцев Брейджинг, Чад. Стоимость продуктов на неделю для 6 человек составила 685 африканских франков (1 доллар и 23 цента). Любимая еда семьи: суп из баранины. На фотографии преобладают мешки с крупой:



6 августа 2015 г.

ВВП УКРАЇНИ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ

«В настоящее время украинская экономика так слаба, что ВВП на 45 миллионов жителей находится на уровне ВВП Шлезвиг-Гольштейна, где населения 2,8 миллиона человек»

Глава Восточного комитета немецкой экономики Экхард Кордес


Вступ


Ми досить часто чуємо, як політики, фінансисти, експерти вимірюють надходження або витрати державного бюджету, використовуючи певне відсоткове співвідношення до ВВП. Так, «…у 2015 році витрати на безпеку і оборону складуть 5% ВВП» або «У 2014 році реальний ВВП знизився на 6,8% в порівнянні до 2013 року…». Що ж це за цифри і як їх розуміти пересічному українцю? Чи відображають показники українського ВВП реальний стан справ у країні?

Фахівці ГО «Публічний аудит» вирішили пояснити значення валового внутрішнього   продукту   та   його   роль   в   економіці   країни   простими   й зрозумілими словами.

Суть, значення та види ВВП


На початку 1995 року Міністерство статистики України завершило розробку національних рахунків згідно з концепцією, затвердженою ООН. Як результат, Україна перейшла від статистики балансу народного господарства до прийнятої в усьому світі системи національних рахунків (СНР) – це складна система  макроекономічних  показників,  яка  відображає  динаміку найважливіших процесів і явищ в економіці. Вона потрібна для країни так само, як для підприємства бухгалтерський облік, бо відображає узагальнену картину розвитку економіки на макрорівні.

Базовим показником СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП) – один із   найважливіших   показників  розвитку  економіки   та  основний   показник сумарного обсягу виробництва товарів та послуг за певний період.

Розрізняють:

  • номінальний ВВП (ВВПн) – це загальний обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва;

  • реальний ВВП (ВВПр) – загальний обсяг виробництва, який вимірюється в постійних (незмінних, базових) цінах, які приймаються за базу, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва.

Вимірюється ВВП вартістю товарів та послуг, виготовлених для кінцевого використання і визначається двома способами:

1) шляхом додавання всіх витрат для купівлі всього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному році:

  • особисті споживчі витрати включають витрати домашніх господарств на різноманітні товари та послуги;

  • валові інвестиції – це затрати на устаткування, верстати, виробничі будівлі, матеріально-технічні запаси, житлове будівництво;

  • державні закупівлі товарів і послуг – це затрати, що йдуть безпосередньо на утримання шкіл, лікарень, наукових закладів, трансфертні платежі, інші соціальні витрати;

  • чистий експорт – це різниця між експортом та імпортом, яка показує, на скільки іноземні витрати на придбання товарів і послуг,

вироблених у конкретній країні, перевищують витрати цієї країни на придбання товарів і послуг, вироблених в інших країнах.
2) шляхом додавання всіх доходів, одержаних від реалізації всього обсягу кінцевих товарів поточного року:

  • амортизаці́йні  відрахування  –  відрахування  частини  вартості  основних фондів для відшкодування їх зносу;

  • заробітна плата включає відрахування на соціальне страхування;

  • рента – орендна плата за нерухомість;

  • відсоток – плата за користування позикою;

  • прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

Теоретично ВВП за витратами і доходами має збігатися, але на практиці, як правило, має місце перевищення ВВП за витратами, оскільки деякі доходи зазвичай приховуються. Про це буде йтися в наступних розділах.

Статистичні дані та їх аналіз


Відповідно до офіційних даних Державної служби статистики України:

За статистикою, номінальний ВВП України має постійну тенденцію до  зростання  –  за  винятком  періоду  фінансово-економічної  кризи  2008 року. З’ясуємо, що ж стоїть за щорічним зростанням показника ВВПн та що це означає для пересічного українця?

Оскільки річний номінальний ВВП, як зазначалося раніше, це загальний обсяг товарів і послуг, які були вироблені або здійснені в країні за цінами, дійсними на момент операції, щорічна тенденція зростання такого ВВП жодним чином не говорить про виключно позитивні тенденції в національній економіці та, як наслідок, зростання добробуту українців.

Первинними даними, на основі яких вираховується номінальний ВВП, є показники загальних продажів компаній. Але протягом року ціни на товари та послуги змінюються, тому при визначенні динаміки ВВП за декілька років важко зрозуміти, за рахунок чого відбулися ці зміни: за рахунок зростання (зменшення) цін або за рахунок зростання (скорочення) виробництва, споживання товарів чи послуг.

Для усунення фактору впливу змін цін та визначення справжнього обсягу товарів і послуг за різні роки потрібно вирахувати реальний ВВП у цінах одного, базового, року, і для цього застосовується дефлятор ВВП (або індекс цін).

Наприклад:

  • у 1997 році номінальний обсяг ВВП становив 486,2 млрд грн, а індекс цін дорівнював 121,7, тобто був на 21,7% вищим порівняно з базовим 1995 роком;

  • у 1990 році номінальний обсяг ВВП становив 273,2 млрд грн, а індекс цін – 85,7, тобто був на 14,3% нижчим порівняно з базовим 1995 роком.

Обсяг реального ВВП із урахуванням індексу цін дорівнюватиме:

  • для 1997 року – 399,5 млрд грн ((486,2 / 121,7)*100);

  • для 1990 року – 318,8 млрд грн ((273,2 / 85,7)*100).

Таким   чином,   показник   «обсяг   реального   ВВП»   дає   правдиву картину стану національної економіки, оскільки відкидається такий показник похибки, як інфляція (або зниження купівельної спроможності національної валюти) або дефляція (зростання купівельної спроможності національної валюти).

Спробуємо розглянути тенденцію реального ВВП України за 2010–2014 роки та перший квартал 2015-го року відповідно до даних Державної служби статистики України (базовий 2010 рік)*.

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ


(без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.
Починаючи з 2014 року, також без частини зони проведення антитерористичної операції)


*www.bank.gov.ua/files/GDP_u.xls

** співвідношення обсягу поточного реального ВВП до обсягу номінального ВВП попереднього року

Із наведеної таблиці помітно, що з 2010 до 2013 років обсяг реального ВВП мав тенденцію щорічного зростання, крім цього індекси фізичного обсягу за ці роки нижче 100 % не знижувалися, а отже, обсяг реального ВВП кожного наступного року дорівнював або перевищував обсяг номінального ВВП попереднього року. Така позитивна динаміка вказувала про незначне, але все ж таки зростання економіки України в загальному розумінні.

У поданому графіку бачимо, як змінилася картина в 2014 році. Зростання обсягу номінального ВВП у порівнянні з 2013 роком сягнуло майже 101,5 млрд грн, або 107 %, у той самий час обсяг реального ВВП у 2014 році впав на 40 млрд грн і зрівнявся з показником реального ВВП 2012 року. Такі значні перепади, коли номінальний ВВП зростає, а реальний падає, відбувається під час інфляції в зв’язку з ростом цін на товари та послуги з одночасним скорочення обсягів виробництва, споживання (надання) цих товарів (послуг). У підсумку скорочується купівельна спроможність населення та падіння рівня життя.

Тенденція збільшення номінального ВВП разом зі скороченням реального продовжується і в 2015 році. Так, за І квартал поточного року обсяг номінального  ВВП  сягнув  позначки  у  367,6  млрд  грн,  що  є  рекордною  за останні п’ять років, але обсяг реального ВВП в порівняні з І кварталом 2014 року скоротився на 13 % і становив лише 259,8 млрд грн (для порівняння, у І кварталі 2012 року реальний ВВП становив 264,9 млрд грн). Тобто, можна припустити, що країна повернулася до показників трирічної давнини і передумов для призупинення подальшого падіння наразі не очікується.

Крім  цього,  інфляція  має  не  тільки  монетарний  характер  через девальвацію  гривні,  однією  з  найважливіших  причин  інфляційного  сплеску може  бути  катастрофічне зростання  тарифів  на  комунальні  послуги,  яке продовжуватиметься і в наступному 2016 році.

Підтвердженням наших припущень є прогноз керівництва НБУ, згідно з яким до кінця 2015 року падіння ВВП очікується на рівні 9,5 % (
http://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/07/150703_sa_nbu_forecast), ЄБРР прогнозує падіння на рівні 9 % (http://dt.ua/ECONOMICS/yebrr-pogirshiv-prognoz- padinnya-vvp-ukrayini-do-9-174942_.html).

Не оминув гучної заяви стосовно ВВП і Президент України. Так, 12 січня  2015  року  Петро  Порошенко  схвалив  Стратегію  сталого  розвитку «Україна-2020»,  в  якій  пообіцяв  до  2020  року  збільшити  ВВП  на  душу населення у 2 рази: з 8,5 тис. дол. США до 16 тис. дол. США (майже на 100%).

Президент вів мову про так званий ВВП за паритетом купівельної спроможності (ВВП за ПКС), який враховує вартість життя та рівень інфляції в різних країнах.

Паритетом купівельної спроможності називається формулювання закону єдиної ціни для міжнародних ринків: купівельна спроможність деякої суми на одному ринку повинна бути рівна купівельній спроможності цієї ж суми на ринку іншої країни, якщо перевести дану суму за поточним обмінним курсом в іноземну валюту.

Для   порівняння,   за   даними   МВФ,   ВВП    на   душу   населення, розрахований    за    показником    паритету    купівельної    спроможності становить:

З наведеного графіка простежується чітка тенденція за останні три роки (2012–2014) між обсягом реального ВВП та ВВП за ПКС, а саме: падіння ВВПр в 2014 році та досягнення рівня 2012 року, так і падіння ВВП за ПКС в 2014 році в порівняні з 2013 роком та майже досягнення рівня 2012 року.

Таким чином, можна зробити припущення, що для досягнення амбітних планів Президента України збільшити ВВП на душу населення за ПКС майже вдвічі, необхідно збільшити обсяг реального ВВП за п’ять років вдвічі, або на 20 % щорічно.

Проте плани президентської команди явно не співпадають із прогнозами експертів  МВФ,  які  ставлять  за  мету  досягнення  Україною  в  2016  році зростання реального ВВП до 2 % із поступовим зростанням до 4 % у 2020 році (
http://www.imf.org/external/pubs/ft/scr/2015/cr1569.pdf).

Отже, сподіватися, що показник ВВП на душу населення, який характеризує середні доходи і витрати абстрактного мешканця країни, в короткостроковому майбутньому досягне позначки в 16 тис. дол. США, наразі не доводиться.

На скільки обсяги ВВП відображають дійсний стан економіки України?


Доволі часто нам доводиться чути таке поняття, як «тіньова економіка» або  «тіньова  економіка  досягла  <…>  рівня  ВВП».  Тіньова  економіка  в Україні — сукупність видів економічної діяльності, заборонених законодавством України, або тих, які з різних причин не враховані в офіційній статистиці (
https://uk.wikipedia.org/wikі).

До структури тіньової економіки входять:

1
. Неофіційна економіка. Сюди належать всі легально дозволені види економічної діяльності, у рамках яких має місце невраховане офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховування цієї діяльності від оподаткування. Чим вищий рівень інфляції і більші податки, що зменшують реальні доходи населення,  тим  сильніші  стимули  до  отримання  доходу  у формах, які не так легко виявити, наприклад, у вигляді готівки або бартеру.
2. Нелегальна (фіктивна) економіка. Економічна діяльність господарюючих суб’єктів, яка приховується з метою ухиляння від сплати податків або здійснюється без відповідних дозволів та ліцензій: крадіжки, спекулятивні угоди, хабарництво і всілякі шахрайства, пов’язані з отриманням і передачею грошей.
3. Підпільна (кримінальна)  економіка. Вона охоплює заборонені законом види економічної діяльності, спрямована на створення антиблаг та є прямою загрозою безпеці людини, суспільства, держави. Є підстави вважати, що підпільна економіка зростає швидше, ніж легальна. І навіть із занепадом останньої підпільна економіка процвітає.
Тіньова  економіка  має об’єктивний характер та існує  у всіх країнах,  відрізняючись лише обсягами, формами та засобами контролю. У високорозвинутих країнах, за різними оцінками, вона становить близько 17% ВВП, у країнах із перехідною економікою – більше 20% ВВП, а в країнах, що розвиваються (країни третього світу), – більше 40% ВВП*.

*Емцева Л.Н., Скрыбцова Е.И. «Теневая экономика: преимущества и недостатки» София, том 14, с.58-60

Державна служба статистики України останніми роками визначає обсяги тіньової економіки в середньому від 15 % до 18 % ВВП.

За розрахунками австрійського економіста Ф. Шнайдера, рівень тіньової економіки в Україні становить 52,8% від офіційного ВВП.

У  червні  заступник  міністра  фінансів  України  Олена  Макеєва  в своєму інтерв’ю зазначила, що тіньовий бізнес в Україні становить 67%.
http://forbes.ua/ua/news/1396691-tinovij-biznes-v-ukrayini-dosyag-67?

Найбільш поширений метод підрахунку обсягу тіньової економіки від обсягу ВВП країни є метод «витрати населення — роздрібний товарообіг», який полягає у виявленні перевищення споживчих грошових витрат населення на придбання товарів (послуг) над загальним обсягом продажу населенню товарів (послуг) усіма суб’єктами господарювання. У 2012 році, за інформацією Міністерства    економічного    розвитку    і    торгівлі    України, рівень тіньової економіки,  вирахуваний  за  таким  методом,  становив  приблизно  45 %  ВВП (
https://uk.wikipedia.org/wikі).

На основі вказаних даних можна припустити, що рівень тіньової економіки в Україні 2014 року становив від 300 млрд грн до 800 млрд грн, тобто офіційна статистика не враховує майже половини обсягу національного ВВП країни. Відповідно, з зазначених сум не були сплачені податки та збори, що, безумовно, вплинуло на обсяг дохідної частини держбюджету.

Проте наявність значного тіньового сектору економіки в Україні не є новиною для українців, а ось чи офіційний статистичний обсяг ВВП країни відображає справжній стан економіки?

Напевне, всі чули про «безтоварні господарські операції», «податкові ями». Податкова яма в розумінні податківців – суб’єкт господарської діяльності (підприємство), який використовують інші платники податків не з комерційною метою (купив-продав), а для одержання «податкової вигоди». Вигодою може бути мінімізація податків, несплата податку в повному обсязі, незаконне   відшкодування   ПДВ   із   бюджету   тощо.   Цей   суб’єкт   нібито постачає  компаніям  реального  сектора  товари/послуги  («безтоварні операції»). Кошти перераховуються на їхні рахунки в банках, а після цього або видаються  готівкою  співробітникові  (виплата  зарплати,  відрядження, поточні видатки), або перераховуються на картку. Далі готівка за вирахуванням комісії в розмірі приблизно 7–10% передається замовникові. Таке підприємство виписує податкові накладні та інші первинні документи, тим самим даючи можливість своїм контрагентам формувати витратну частину й податковий кредит, але при цьому не декларуючи валового доходу й податкових зобов’язань (
http://voxukraine.org/2015/06/11/podatkovi-yamy/). Далі всі ці операції лягають в офіційну статистику та відображаються в підрахунку ВВП країни за рік.

Одним із напрямів діяльності Державної фіскальної служби України є виявлення та ліквідація таких «податкових ям», але сама фіскальна служба визнає, що «середньомісячний обсяг схемного кредиту з ПДВ у минулому році (2014)  досягнув  3,9  млрд  грн»  (
http://voxukraine.org/2015/06/11/podatkovi-yamy/). Можна припустити, що за рік таких «безтоварних операцій» було здійснено на загальну суму не менше, ніж 280–300 млрд грн (3,9 млрд грн х 12 місяців х 6), що становить п’яту частину, або 20 % від номінального ВВП України за 2014 рік. Як наслідок, маємо завищення офіційного обсягу ВВП на цю суму.

Підбиваючи  підсумки,   треба   обов’язково  зазначити,  що   офіційний показник ВВП країни жодним чином не показує реального стану національної економіки,  оскільки неврахування  таких  показників,  як  обсяг  тіньової економіки, суми «безтоварних операцій» говорить лише про його відносність, а не абсолютність.

З’ясувавши, що впливає на рівень ВВП ззовні, розглянемо, як формується показник зсередини і які його тенденції. Згідно з даними НБУ, джерела доходів ВВП такі:


*www.bank.gov.ua/files/GDP_u.xls

Як бачимо з наведеної таблиці, найбільшу частку в структурі ВВП займають: переробна промисловість, оптова й роздрібна торгівля та чисті податки на продукти, причому обсяг чистих податків у І кварталі 2015 року сягнув розміру 65299 млн грн, що становить 18 % від загального обсягу ВВП, тоді як у І кварталі 2014 року цей обсяг становив лише 13 %. Обсяги переробної промисловості та торгівлі в І кварталі 2015 року також номінально зросли на 13% та на 17% відповідно. Але в той саме час згідно даних (стор.5) реальний ВВП за цей період скоротився на 17 %. Завдяки чому?

Згідно даних статистики індексу виробництва базових галузей, за період січень-квітень 2015 обсяги виробництва переробної промисловості порівняно з відповідним періодом попереднього року знизились на 20,4 %, торгівля впала в середньому на 23 %, добувна промисловість скоротилась на 26,7 %.

Крім того, падіння зазнали і інші галузі: обсяги виробництва коксу та нафтопродуктів   (-50%),   машинобудування   (-25%),   хімічна   промисловість (-22,8%).*




Отже, цілком логічним виникає питання: Чому при сталій тенденції скорочення промисловості України більше, ніж на 20%, зниження об’ємів роздрібної торгівлі на чверть (знизилась купівельна спроможність), Уряд разом з НБУ, МВФ прогнозують падіння вітчизняного ВВП лише на 9 %? А відповідь така – реальне падіння базових галузей економіки, з яких складається ВВП, повною мірою компенсується зростанням відпускних цін на товари та послуги і сплатою підприємствами, громадянами країни збільшеного обсягу податків і зборів з таких товарів (з 13% до 18%). Таким чином,  ВВП  штучно  надули  податками,  що  взагалі  суперечить  природі його формування і меті підрахунку.

На підтвердження вказаного проведемо порівняння з іншими країнами, наприклад США, країни Євросоюзу, де структура ВВП за джерелами доходів відрізняється від структури ВВП України, оскільки в ньому відсутня така складова як податки на продукти (податок з обороту, ПДВ, акциз).

У структурі ВВП США в основному представлені галузі послуг, особливо фінансової сфери. В українському ВВП сфера послуг представлена в основному торгової галуззю.

Структура ВВП США в поточних цінах за галузями, 2002–2008 рр.,%

Джерело даних: Bureau of Economic Analysis (BEA), US Department of Commerce

Структура  ВВП  Німеччини  у  поточних  цінах  за  галузями,  млрд евро*

*https://www.destatis.de/EN/FactsFigures/NationalEconomyEnvironment/NationalAccounts/DomesticProduct/Tables/ImportantEconomicIndicators.html

Як  бачимо  з  наведених  прикладів,  в  США   та  Німеччині  під  час підрахунку обсягу ВВП за джерелами доходів або галузями економіки такий показник, як чисті податки на продукти відсутній, адже вони є похідними від суми вироблених (проданих) товарів і не є таким товаром.

І, на наш погляд, це не випадково. Оскільки чисті податки на продукти – це непрямі податки, вони встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу, оплачуються покупцями при купівлі товарів та отриманні послуг, та є по суті свої додатковими. А отже їх врахування в офіційній статистиці ВВП несе  лише  штучне  збільшення  кінцевої  суми  такого  ВВП, який  не  буде підкріплений реальним обсягом вироблених (проданих) товарів чи наданих послуг.

Отже, огляд структури номінального ВВП України в черговий раз доказує, що його зростання відбувається завдяки девальвації гривні, зростанню відпускних цін на імпортні та вітчизняні товари, а також катастрофічному зростанню тарифів на житлово-комунальні послуги.

Крім цього, замість стимулювання економіки та послаблення податкового  тиску  на  підприємців,  держава  в  особі  Уряду  продовжує обкладати   податками   населення,   сума   яких   також   враховується   в загальній сумі ВВП країни, що, по-перше, не є складовою ВВП інших економічно розвинутих країнах, а по-друге, сума сплачених податків є похідною від суми виробленої продукції чи наданої послуги.

Підводячи підсумки аналізу такого макроекономічного показника, як валовий внутрішній продукт України, приходимо до висновків, що цей показник є не більше, ніж статистичною «цифрою», яка не віддзеркалює справжній стан економіки країни, а тим більше окремого громадянина. ВВП штучно «надувається» завдяки зарахуванню «безтоварних операцій», сплаченими податками, що немає в інших країнах, фактором інфляції, підвищенням адміністративно регульованих цін (тарифів), а також не враховує обсяги тіньової економіки.

Для того щоб з’ясувати справжній стан добробуту окремого громадянина та країни в цілому, розглянемо інший економічний показник, а саме: купівельну спроможність населення.


Купівельна спроможність населення


Окрім  ВВП,  ще  одним  надважливим  показником  розвитку  економіки країни   та   добробуту  кожного   її   громадянина  є   показник   купівельної спроможності населення, який  відображає,  скільки  одиниць  товару  може придбати окремий громадянин за середню заробітну плату в Україні.

За інформацією Федерації профспілок України, за підсумками 2014 року купівельна  спроможність  населення  щодо  придбання  «борщового  набору» знизилася  на 33%,  придбання  кубів  гарячої  води —  на 42,5%.  У результаті прийнятих     рішень     про     підвищення     з 1 квітня     2015     року     тарифів на електроенергію    для    населення,    фінансова    можливість    громадян    на її придбання знизиться на 30%.

За період   з січня   2014   по січень   2015   років   підвищились   тарифи на водопостачання   (на 48,9%),   електроенергію   (на 11,3%),   природний   газ (в 6 раз),   гарячу   воду   та опалення   (на 45,4%),   каналізацію   (71,4%);   ціни на продукти харчування (на 10–70%, а деякі й на 100%), проїзд у громадському транспорті (на 42,7%) та медикаменти (на 49,2%).

http://www.unn.com.ua/uk/news/1445455-kupivelna-spromozhnist-naselennya-schodo-pridbannya-borschovogo-naboru-znizilas-na-33-profspilki

Розглянемо динаміку вартості основних продуктів харчування та заробітних плат за останні вісім років.

*згідно з даними Державного комітету статистики України:

Як бачимо з наведеної інформації, середня заробітна плата за останні вісім років підвищилася на 109,4 % з 1930,0 грн у липні 2008 року до 4042,0 грн у травні 2015 року.

Разом  з  тим  ціни  на  основні  продукти  харчування  за останні  8  років зросли на 270–490 %, залежно від виду.

Враховуючи суттєву розбіжність між динамікою росту цін на продукти харчування та заробітних плат протягом 2008–2015 років, купівельна спроможність населення, за основними видами продуктів, впала від 1,5 до 2,5 разів.

Слід звернути увагу, що 2008 рік був роком глибокої світової фінансової кризи, найгіршої з часів   вел икої  депресії  , але не зважаючи на це громадянин України у 2008 році міг дозволити собі купити продуктів в 1,5-2,5 рази більше, ніж у 2015 році. Зубожіння населення досягнуло рівня гіршого, ніж у 2008 році.

Крім цього, з січня 2014 року реальна заробітна плата має стабільну тенденцію до скорочення, що є наслідком до стрімкого падіння споживчих настроїв населення*. Такий стан справ говорить, що населення України почало економити та дозволяти собі купувати лише речі першої необхідності.


*
http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=17600970

У той же показники ВВП, навпаки, демонструють щорічне зростання національної економіки, що дуже зручно для можновладців при звітуванні про результати своєї діяльності.


Висновки


За офіційним визначенням, валовий внутрішній продукт – один із найважливіших показників розвитку економіки й основний показник сумарного обсягу виробництва товарів та послуг.

За офіційною статистикою ВВП (номінальний) в Україні майже завжди має приріст завдяки девальвації гривні, зростанню відпускних цін на імпортні та вітчизняні товари, а також катастрофічному зростанню тарифів на житлово- комунальні послуги. Проте справжню картину економіки розкриває реальний ВВП, вирахуваний у незмінних цінах базового року. Під час дослідження було з’ясовано, що реальний ВВП за 2014 рік впав на 6,8%, а за I квартал 2015 року – на 17,2%. Держава в особі Уряду вирішила компенсувати падіння обсягів промисловості і торгівлі, а отже, реального ВВП, за рахунок збільшення сум  сплачених  простими  громадянами  та  підприємствами  податків  і зборів, які в свою чергу, не є складовою ВВП в інших економічно розвинутих країнах та є похідними явищами від суми виробленої продукції чи наданої послуги.

Вказане дозволило урядовцям зменшити паніку в країні і спрогнозувати падіння реального ВВП не на 20–25 %, а лише на 9%.

Таким чином, макроекономічний показник – валовий внутрішній продукт України є не більше, ніж статистичною «цифрою», яка не є віддзеркаленням справжнього стану економіки країни, а тим більше окремого громадянина. Оскільки ВВП штучно «надувається» завдяки зарахуванню «безтоварних операцій», сплаченими податками, що немає в інших країнах, фактором інфляції, підвищенням адміністративно регульованих  цін  (тарифів),  а  також  не  враховує  обсяги  тіньової економіки.

Демонстрація щорічного зростання валового внутрішнього продукту та, як наслідок, всієї національної економіки, є дуже зручним для можновладців при звітуванні про результати своєї діяльності, в той час як інший показник – купівельна спроможність населення – вказує на значне у 2015 році зубожіння населення –в 2,5 рази гірше, ніж у 2008 році, рік світової фінансової кризи.


Пропозиції


Переглянути порядок формування показника ВВП, який не дозволив би штучно    його    збільшувати,    залучивши    досвід    економічно розвинутих країн, а саме:
прибрати зі структури джерел ВВП частку чисті податки на продукти, оскільки вони є похідною від обсягу проданих товарів, послуг і не відображають сам обсяг продукції (послуг);
залучивши Державну фіскальну службу, відокремлювати з обсягу ВВП суми «безтоварних операцій»;
Детінізація  економіки   шляхом   подолання   причин   та   передумов тіньових явищ шляхом створення сприятливих умов для залучення тіньового капіталу в легальний сектор економіки, а саме створення досконалої податкової системи, з прозорим механізмом надання податкових пільг. Запровадити жорсткі санкції для платників податків, які порушують порядок сплати податків.

ГО "ПУБЛІЧНИЙ АУДИТ"

26 июня 2015 г.

Что такое ловушка бедности. И как в нее попадают люди, компании и государства


Украина в очередной раз оказывается заложницей собственной экономической нестабильности и несогласованности действий разных ветвей власти. С древнейших времен считается само собой разумеющимся, что «бедные беднеют, а богатые богатеют». Почему это происходит, и как это работает?


Представьте себе человека, у которого нет образования и даже средней квалификации, и который вынужден работать на двух или трех низкооплачиваемых работах, чтобы прокормить семью. Он (или она) работает буквально на износ. Или у него только одна работа – на местном заводе. И ему повезло, что он имеет хотя бы такую – просто ни в его городе, ни где-либо поблизости нет никакой другой. Но зарплату не платили с прошлого сентября. Для того чтобы просто физически выжить, он вынужден копаться в огороде, как делали люди еще тысячи лет назад. Даже если у него появляется свободное время, его совершенно нечем занять, кроме разве что распития низкокачественного алкоголя и общения с людьми, которые находятся в точно такой же ситуации, как и он.

Деморализованные люди часто винят в своем тяжелом положении что угодно и кого угодно, кроме самих себя: «да что же я могу сделать» и т.п.

У него нет ни времени, ни сил, ни денег, ни путей, ни примера для развития. Он не в состоянии создать более высокую прибавочную стоимость и не в состоянии этому научиться. Ему неоткуда взять идеи о лучшей жизни – он просто не имеет понятия, как это делается. Он практически никогда не видел людей, которые живут иначе. Каждый день его жизни тянет его вниз физически и морально.

А потом, «вдруг», наступает катастрофа. Закрывается завод, некоторое время по инерции выживавший благодаря бросовой дешевизне неквалифицированного труда. Но теперь он не может конкурировать с современными высокотехнологичными производствами где-то в Китае, на Тайване или в США.  

Все, крышка захлопнулась. Это и есть ловушка бедности.

Но почему же, собственно, это «ловушка»? Может быть, это просто безнадега лишает сил и воли к действиям? Деморализованные люди часто винят в своем тяжелом положении что угодно и кого угодно, кроме самих себя: «да что же я могу сделать» и т.п.
Не все так просто. На самом деле у ловушки бедности есть мощные и жестокие механизмы, которые надо знать, чтобы иметь шанс ее победить.

Необходимо сразу сделать важную оговорку: «бедность», по большому счету, не имеет ничего общего с имущественным положением, и не является ярлыком, и тем более оскорблением.

Если у бедного человека когда-либо и появляется небольшая сумма, накопленная тяжелым трудом, то она, как правило, слишком мала, чтобы сделать какую-либо инвестицию. А в странах с широко распространенной бедностью нет и развитых механизмов/институтов розничного инвестирования. Но самое главное, отсутствуют даже минимально необходимые знания об инвестициях и базовая финансовая грамотность и культура. Деньги не работают для бедных.

Знаете ли вы, что жизнь бедного человека обходится ему гораздо дороже, чем богатому?

Бедные тратят больше денег на единицу любой потребляемой продукции, потому что они не в состоянии закупать ее оптом или в крупной расфасовке, или заранее, или в удачный момент, или в нужном месте (гипермаркете за городом).

Бедные тратят больше не только на единицу одинаковой продукции, но и на выполнение каждой функции, так как вынуждены покупать более дешевые, некачественные вещи, которые быстрее выходят из строя (помните: «мы не настолько богаты, чтобы покупать дешевые вещи»).

Бедные не в состоянии планировать свою жизнь, поэтому они, как правило, не могут купить заранее билет, путешествие и другие услуги – и поэтому покупают их дороже.

Если же дело касается займов, бедные платят вообще баснословную цену: ставки, прямые и скрытые, по потребительским, ломбардным и «зарплатным» кредитам часто доходят до эффективных сотен и тысяч процентов годовых.

Получается, что бедных действительно бессовестно эксплуатируют? Маркс все еще жив?

И снова не все так просто. В действительности едва ли не больший экономический ущерб бедные наносят себе сами.

Еще одна фундаментальная причина по которой «бедный» человек гораздо легче и бездумнее расстается с деньгами – это кажущаяся бессмысленность и бесцельность накоплений
.

Широко известен феномен импульсивных покупок, активно используемый маркетологами потребительских товаров. Но мало кому известно, что самые импульсивные покупатели – малоимущие люди, которые, сознательно или не очень, используют такие покупки для поднятия настроения, покупая, в основном, практически бесполезные дешевые вещи, потому что дорогие полезные вещи они позволить себе не в состоянии. Это – хорошо исследованный факт, на котором построены многочисленные рекламные кампании.


Еще одна причина, по которой бедные тратят деньги на бессмысленные или, по крайней мере, не слишком необходимые приобретения – это желание хоть каким-то способом поднять свой видимый социальный статус. Это вполне понятное, очень человеческое, подростковое по своей сути желание выделиться или утешиться любым доступным способом. Купить iPhone, даже если ты студент, живущий в общежитии, или взять в кредит автомобиль лучший, чем у коллеги по работе, джинсы помоднее, или просто еще одну яркую кофточку.


Так возникают элементы «показного потребления» (conspicuous consumption), которого богатые себе не позволяют. Часто, к сожалению, подобные желания доходят до абсурда, как в историях о начинающих «бизнесменах» из 1990-х годов, которые имели хоть и старый, но мерседес – и были вынуждены в нем спать, потому что жить было больше негде.


Наконец, еще одна, фундаментальная причина, по которой «бедный» человек гораздо легче и бездумнее расстается с деньгами – это кажущаяся бессмысленность и бесцельность накоплений. Бедный человек знает, а точнее, думает, что знает, что ему никогда не удастся накопить на хороший дом или на обучение детей в Гарварде. Он просто не представляет себе, как это – иметь свой дом на берегу океана. Возникает ответное защитное чувство отторжения и желание «хоть немного пожить прямо сейчас».


Ловушка бедности действительно держит и топит тех, кто в ней находится – чем дальше, тем больше. В итоге и получается, что «деньги идут к деньгам», а «у бедного отнимется». Вот так это работает, и никакой религиозной мистики. Во все времена и по всей Земле.


Кто-то, конечно, зарабатывает на обирании попавших в ловушку бедности немалые деньги. И становится богаче. Но гораздо большие деньги и гораздо большие возможности теряют все – по обе стороны ловушки. Потому что ловушка бедности – это не игра с нулевой суммой, а игра с уменьшающейся суммой. Бедные беднеют, и количество денег, которые можно на них заработать, быстро уменьшается. Это – не win-win, даже не win-lose, а lose-lose ситуация. И это, как правило, недоступно для понимания или воинственно игнорируется теми «богатыми», кто строит свой заработок на ловушке бедности.


Ловушка бедности – это не игра с нулевой суммой, а игра с уменьшающейся суммой. Бедные беднеют, и количество денег, которые можно на них заработать, быстро уменьшается
.

Все вышеописанное является хорошо изученным и описанным социально-экономическим феноменом. Структура расходов бедных разительно отличается от структуры расходов богатых, и далеко не только процентным содержанием расходов на еду и предметы первой необходимости. Более того, на этом феномене построены целые глобальные индустрии. Если в это с трудом верится, то для осознания масштаба вспомните хотя бы, с чего начался глобальный финансовый кризис 2007-2008 годов: с subprime mortgages в США, то есть с низкокачественных займов на жилье. Иными словами, с займов на жилье, выданных тем, кто не мог себе их позволить. Бедным.


Наиболее развит феномен ловушки бедности в нескольких известных регионах: Африке, Азии, Латинской Америке. Однако на территории бывшего СССР этот феномен имеет, пожалуй, наиболее массовый и систематический характер из-за того, что миллионы людей одновременно в течение почти столетия, полного трагедий и катастроф, находятся в условиях бедности, агрессивно насаждаемой государственным устройством.


Давайте проведем еще одну аналогию.


Итак, человек, попавший в ловушку бедности – это человек, живущий в изолированном мире себе подобных, с абсурдной «логикой» и правилами, враждебными к новым идеям и внешней среде. Он не способен и не стремится создавать и развиваться. Он подвержен приступам «показного потребления». Он регулярно принимает саморазрушительные экономические решения. Поэтому его ежедневная жизнь ведет только к более глубокой изоляции и вскоре приводит к разрушению и самого этого замкнутого, искусственного маленького мира. Катастрофа, разрушение его мира, в силу его ограниченного кругозора и искаженного мышления, как правило, наступает «внезапно».


А теперь попробуйте вместо слов «человек, попавший в ловушку бедности» подставить слово «олигарх» и перечитать предыдущий абзац.


Да, вот именно. «Олигарх», в отличие от настоящего предпринимателя – это человек, который так и не перестал быть бедным. Он думает и поступает как бедный, и потому все, что он умеет – это только ввергать все больше людей в ловушку бедности.
Глобальный финансовый кризис 2007-2008 годов начался с subprime mortgages в США, то есть с низкокачественных займов на жилье. Выданных тем, кто не мог себе их позволить. Бедным
.

А теперь посмотрите на страну (или страны), в которой ученые, образование и здравоохранение не упоминаются ни в новостях, ни в государственных программах, если таковые вообще еще есть. Номинальный доход на душу населения – как в стране третьего мира, а реальный – вообще как в Центральной Африке. На 75% территории никогда не было ни газа, ни электричества, ни дорог. Но зато – концентрация «Бентли» и «Майбахов» в столице в разы выше, чем в Вашингтоне, и почти столь же высока, как в Нигерии или Зимбабве. А бесполезные и заоблачно дорогостоящие зрелища типа Олимпиады или Чемпионата мира являются «предметом гордости».


Да, это целые страны, с головой увязшие в ловушке бедности  и продолжающие уверенно погружаться в нее. Целые страны, состоящие из людей, которые тоже увязли в ловушке бедности – и в слепоте своей считают, что у каждого из них своя особая история.


Трудно выдернуть из ловушки бедности целую страну. Для этого нужно начать с каждого человека, и с каждого бизнеса.


Слава Рабинович
российский финансист,

управляющий Diamond Age Capital Advisors

26 июня 2015 г.

Іван Крулько презентував концепцію нового масштабного закону про молодь


Новий закон про молодь об’єднає найкращі практики та досвіди країн ЄС і світу щодо розвитку молодіжної політики в оптимальних для України моделях. Про це сьогодні під час круглого столу в УНІАН повідомив депутат від фракції «Батьківщина», ініціатор закону Іван Крулько. Він зазначив, що разом з експертами, Міністерством молоді та спорту та Програмою розвитку ООН (UNDP) розпочинає роботу над написанням нового масштабного закону про молодь.

За його словами, цей документ повинен імплементувати Європейську хартію участі молоді в громадському житті на місцевому та регіональному рівнях.

«Загалом нашими експертами аналізується близько 40-ка діючих законодавчих актів про молодь країн ЄС і Швейцарії. Після їхнього аналізу ми оберемо оптимальні для України моделі та адаптуємо їх», – зазначив Іван Крулько.

Народний депутат розповів, що в законі пропонується ввести низку нових термінів і понять. Зокрема, участь молоді, молодіжна робота, активна громадянська позиція, молодіжний працівник, молодіжний центр тощо.

«Наприклад, участь молоді означає, що всі рішення, які приймаються державою та стосуються молоді, приймаються за участю молоді. Жодних рішень про молодь без молоді. Цей принцип має бути застосований не тільки у вигляді поняття, він має знайти своє відображення скрізь у молодіжній політиці», – наголосив він.

За словами Крулька
, кожен розділ закону стосуватиметься окремої теми.

«Це – культурний розвиток і мобільність молоді, освіта і виховання, здоров’я та фізична культура, зайнятість і працевлаштування, житло і будівництво власного житла, родини, правовий захист та інформування», – перерахував депутат від «Батьківщини».

Він зазначив, що при написанні принципів молодіжної політики буде використано литовський досвід.

Що ж стосується фінансової підтримки молодіжної політики, депутат наголосив, що до цього питання потрібно підійти по-новому.

«Ми пропонуємо цікаву ініціативу в законі. Має бути спеціальний фонд підтримки молодіжних ініціатив, який зможе залучати не тільки бюджетне фінансування, й фінансування від інших країн, міжнародних інституцій, який зможе виступати грантодавцем для реалізації молодіжної політики», – наголосив
Іван Крулько.

Він також зауважив, що закон матиме ще низку новацій щодо створення національної волонтерської служби, молодіжних центрів підтримки ініціатив молоді та інших аспектів створення та реалізації молодіжної політики.

«Загалом ми хочемо написати такий закон, який стане своєрідною конституцією для молоді», – підсумував депутат.

http://ba.org.ua/ivan-krulko-prezentuvav-koncepciyu-novogo-masshtabnogo-zakonu-pro-molod/

16 июня 2015 г.

7 вимог профспілок до Уряду та Верховної Ради

Прямий эфір: 15 червня 2015 г.

П
ід час заходу голови провідних галузевих профспілок оголосили свої соціально-економічні вимоги до Кабінету Міністрів України. Прес-конференція відбулась після переговорів з керівниками депутатських фракцій та головою Верховної Ради України Володимиром Гройсманом, яким очільники профспілок передали список своїх вимог.

Учасники:
Осовий Григорій, голова Федерації профспілок України; Кондрюк Сергій, керівник Антикризового профспілкового штабу; Волинець Михайло, голова Конфедерації вільних профспілок України; Кубраченко Анатолій, голова Профспілки працівників машприладбудування; Нікітіна Тетяна, голова Профспілки працівників держустанов; Оніщук Анатолій, голова всеукраїнського профспілкового об’єднання «Єдність»


Відео UkrinformTV на YouTube - https://www.youtube.com/watch?v=MU77hxSWpRU

16 июня 2015 г.

ПрофЛідер

Группа у Фейсбуці "ПрофЛідер" про перебіг останніх подій
пов'язаних з вимогами профспілок до Уряду України


Спочатку профлідерів недопустили на нараду керівників парламентських фракцій...
Але активність профспілкової групи підтримки зробила свою справу - вже через годину Гройсман запросив до спілкування профспілкову делегацію
Не пухнаста вийшла розмова, але на диво конструктивна - профспілкові вимоги взяті в роботу
.
















7 апреля 2014 г.

"Волчья" цена на газ завышена в 3 раза — Ю.Тимошенко

Лидер «Батькивщины» Юлия Тимошенко в ночь с пятницы на субботу в эфире программы «Шустер LIVE» на телеканале «112 Украина» подробно и с помощью наглядных слайдов на экране продемонстрировала, что цена на газ для населения сейчас должна составлять 2356 грн за тысячу кубометров.

Данную цену она получила путем расчета цены на «смесь» из 19,5 млрд кубометров газа украинского производства и 2 млрд — импортного газа.


Таким образом, назначенная с апреля текущего года НКРЭКУ во главе с 24-летним бывшим менеджером Рошена Вовком цена на газ для населения в 7188 грн за тысячу кубометров в три с лишним раза превышает цену, озвученную вчера главой «Батькивщины».

Присутствовавший в студии глава «Нафтогаза» Кобелев не согласился с этими расчетами, на что Тимошенко предложила создать на следующей неделе в парламенте специальную следственную комиссию по этому вопросу, которую намерена возглавить лично.

Однако даже если принять цену на газ для населения в Украине на уровне импортной цены газа, как это предложил Кобелев, то и в этом случае, по утверждению Тимошенко, цена получилась завышенной. Я также писал на днях об этом очевидном факте (248 долл по официальному курсу — это 5,8 тыс грн, что намного ниже "волчьей" цены в 7,2 тыс грн).

Тимошенко показала на слайде, что в расчете при таком варианте НКРЭКУ заложил цену на импортный газ в 295 долл за тысячу кубометров, тогда как реальная цена российского газа на второй квартал, которая была названа два дня назад, равна 248 долл (причем, в третьем квартале импортный газ будет непременно еще дешевле).

На эту информацию от Тимошенко глава «Нафтогаза» Кобелев вчера не нашел, что возразить...


Автор: Мишель Пророк

Несколько фото из выступления Ю. Тимошенко на "Свободе слова" (С.Шустер) 3 апреля 2015 г.






1 апреля 2015 г.

ПУБЛІЧНИЙ АУДІТ

Дослідження тарифів на житлово-комунальні послуги.
Частина ІІ. Опалення, енергоефективність, ОСББ


Тарифи на опалення


Забезпечення рівних можливостей доступу споживачів до отримання житлово-комунальних послуг – базовий принцип державної політики у сфері житлово-комунальних послуг.  

Протягом багатьох років якість надання населенню житлово-комунальних послуг залишалась на низькому рівні. Поряд з цим була необґрунтованою й тарифна політика на послуги ЖКГ, що ускладнювало модернізацію підприємств галузі та гальмувало підвищення енергоефективності житлово-комунального господарства.


У рамках виконання Меморандуму з ключовим кредитором країни МВФ прийнято рішення з 1 квітня 2015 року підвищити тариф на тепло для населення на 72%. (http://tsn.ua/groshi/z-kvitnya-teplo-dlya-naselennya-podorozhchaye-azh-na-72-413055.html).

Крім того, за інформацією Міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина, в Україну повернуть норму, коли плату за теплопостачання в оселях, що надається в опалювальний сезон, розіб’ють на всі 12 місяців року. (
http://tsn.ua/groshi/ukrayinciv-zmusyat-platiti-za-teplopostachannya-navit-vlitku-413535.html).

Враховуючи занепокоєння громадян анонсованим підвищенням тарифів на житлово-комунальні послуги, громадська організація «Публічний аудит» вирішила дослідити обґрунтованість та доцільність такого подорожчання.

За даними Державної служби статистики, в Україні налічується 19,4 млн квартир. Із них – 37% двокімнатних, 32,8% трикімнатних, 19,3% однокімнатних та 10,9% квартир із чотирма і більше кімнатами. Централізованим опаленням обладнано близько 65 % житлового фонду. (
http://www.ukrstat.gov.ua/)


Наразі в Україні діє подвійна система нарахувань за теплопостачання. Так, споживачі енергоресурсів платять або за фактично спожиті гігакалорії при обладнанні житлових будинків та/або квартир приладами обліку теплової енергії, або за нормовану кількість теплової енергії відповідно до загальної площі приміщення (в разі відсутності лічильників).

Тариф на централізоване постачання гарячої води диференціюється залежно від наявності (відсутності) рушникосушників, підключених до систем гарячого водопостачання.

Діючі тарифи затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг далі – НКРЕКП) від 17.10.2014 № 146 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб’єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» (зі змінами від 28.11.2014 № 710
та від 18.12.2014  № 822).

Відповідно до зазначеної постанови, НКРЕКП для ПАТ «Київенерго» з 21.11.2014 затверджено такі тарифи:


На прикладі ПАТ «Київенерго» структура тарифу виглядає таким чином.


Формує тариф на централізоване опалення ПАТ «Київенерго» за таким алгоритмом.


Тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для населення встановлюються НКРЕКП для кожного надавача послуг окремо.

Так, приміром, для Кузнецовського міського комунального підприємства встановлено тарифи:

на централізоване опалення:

для абонентів житлових будинків із будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії – 94,24 грн/Гкал (із ПДВ);
для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії — 2,65 грн/м2за місяць протягом опалювального періоду (з ПДВ);
на централізованого постачання гарячої води:

за умови підключення рушникосушників до систем гарячого водопостачання — 12,52 грн/м3(з ПДВ);
за відсутності рушникосушників – 11,97 грн/м3 (із ПДВ).


Для Комунального підприємства «Теплові мережі Харківського району Харківської районної державної адміністрації»:

з централізованого опалення:

для абонентів житлових будинків із будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії – 606,97 грн/Гкал (з ПДВ);
для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії – 17,47 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з ПДВ).


Як помітно з наведених даних, тарифи на теплову енергію різних підприємств-виробників мають суттєві розбіжності. Так, вартість послуг Кузнецовського міського комунального підприємства в 6,5 разів нижча за аналогічні послуги КП «Теплові мережі Харківського району Харківської районної державної адміністрації» та в 4 рази нижча за послуги ПАТ «Київенерго».


За інформацією екс-міністра ЖКГ Олексія Кучеренка, ціна послуг в областях відрізняється з трьох причин:

тип і ефективність обладнання (у нових котлів вищий ККД);
протяжність і стан тепломереж (від цього залежить величина втрат);
корупція – «Не виключаю, що при затвердженні тарифів в Нацкомуслуг деяким регіонам вдалося узгодити завищені розцінки. Тому громадянам потрібно звертатися до місцевих органів влади і вимагати аудиту та перерахунку. Наприклад, у Запоріжжі, завдяки активності людей, тепло і вода вже подешевшали». http://ukr.segodnya.ua/economics/enews/karta-tarifov-zhkh-v-ukraine-gde-dorozhe-560310.html
)
Разом з тим відповідно до пункту 5 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зі змінами, державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на принципі забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо.

Яким чином можлива реалізація цього базового принципу отримання житлово-комунальних послуг, якщо їх вартість у різних регіонах відрізняється в декілька разів? Запитання риторичне.

Натомість можновладці не дуже цим переймаються – більш актуальною для них є проблема забезпечення прибутку для приватизованих підприємств теплокомуненерго за рахунок збільшення тарифів.

Крім того, норми Постанови КМУ «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 № 869 (зі змінами) не стимулюють підвищення енергоефективності підприємств-монополістів, оскільки в ці норми закладено принцип індивідуального ціноутворення (витрати підприємства + прибуток).

Натомість ефективним стимулом модернізації підприємств-монополістів, зменшення витрат енергоресурсів та підвищення їх енергоефективності, було б встановлення не індивідуального тарифу для кожного підприємства, виходячи з його витрат та планових прибутків, а граничного.

Граничний тариф спонукав би власника для отримання прибутку інвестувати в модернізацію свого підприємства, зменшувати витрати та підвищувати енергоефективність або не робити цього та працювати в ”0”.

За умови існування конкурентного ринку, споживач мав би можливість сам обирати постачальника теплової енергії, що стимулювало б модернізацію підприємств та зниження тарифів. За відсутності конкуренції ці «стимули» має створювати держава.

Дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил
щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.


Ще одним базовим принципом державної політики у сфері житлово-комунальних послуг є дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Безумовно, найкращим контролером якості та кількості отриманої теплової енергії є квартирний та/або будинковий прилад обліку теплової енергії, але враховуючи, що індивідуальний облік тепла відсутній у близько 95 % наявного житлового фонду, вирішено розглянути дотримання цього базового принципу державної політики за існуючих умов.

Як уже зазначалося в попередньому розділі, в разі відсутності лічильників діє система нарахувань за теплопостачання за нормовану кількість теплової енергії відповідно до загальної площі приміщення (м2).

Слід звернути увагу, що при визначенні тарифу на опалення враховується лише площа (м2), при цьому до уваги не береться об’єм приміщення (м3), хоча витрати теплової енергії безпосередньо залежать саме від об’єму.


*На фото квартира Київського міського Голови Віталія Кличка

Наявна система розрахунку створює нерівні умови для власників квартир. Мешканці квартир заввишки 4,8 м та 2,4 м платять однаково, хоча витрачають зовсім різну кількість теплової енергії.

Власники менш комфортного житла дотують власників більш комфортного.

Проаналізуємо ще одну «пляму» в чинних нормативних документах – збільшення тарифу за централізоване постачання гарячої води за умови підключення рушникосушника до систем гарячого водопостачання при одночасній оплаті за опалення санвузлу.

За чинними тарифами, в разі підключення рушникосушника до систем гарячого водопостачання вартість 1 м3 гарячої води підвищується з 23,43 грн до 25,06 грн (на прикладі ПАТ «Київенерго»).

Рушникосушник – це не кран, він не постачає воду до помешкання, а виконує функцію опалення санвузлу (увесь рік), тобто постачає теплову енергію.

Разом з тим площа санвузлу, за опалення якої вже фактично сплачено у складі збільшеного тарифу гарячої води, включається до загальної опалювальної площі квартири при розрахунку вартості централізованого опалення, що призводить до подвійної оплати.

Порахуємо орієнтовну суму переплат населення внаслідок «неуважності нормотворців» (з розрахунку площі санвузла – 3 м2).



Опалювана площа квартири (будинку садибного типу) – загальна площа квартири, а також будинку садибного типу без врахування площі лоджій, балконів, терас – «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (зі змінами).

Якщо згадати історію тарифів ЖКГ, то за часів СРСР опалення оплачувалося, виходячи з житлової площі квартири.

Проте в 1992 році Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.92 № 193 тарифи на теплопостачання житлової площі квартир були поширені на їх загальну площу.

Внаслідок цього витрати населення збільшилися на 20-30%.

На сьогодні досі чинним є Указ Президента України Леоніда Кравчука від 24.04.1992 № 276, який скасовував зміну бази нарахування плати за опалення з житлової площі квартири до загальної, оскільки така зміна суперечила статті 66 Житлового Кодексу.



Проте згодом були внесені зміни до статті 66 Житлового Кодексу і все стало на свої місця: надходження підприємств теплокомуненерго підвищилися на 20–30 % без будь-яких інвестицій, модернізацій або покращення якості послуг, а населення й по сьогоднішні сплачує ці 20–30 %.

Розглянемо ще один приклад «досконалості» стандартів та нормативів надання житлово-комунальних послуг населенню – норми витрат теплової енергії.

Відповідно до роз’яснень Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 27.01.15 (http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/article?art_id=244981026&cat_id=35086
) та роз’яснень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.10.14, норми витрат теплової енергії на опалення житлових будівель, встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько–побутові потреби в Україні» КТМ 204 України  244-94. http://www.minregion.gov.ua/news/minregion-rozyasnyue-schodo-zastosuvannya-norm-postanovi-pro-vstanovlennya-derzhavnih-socialnih-standartiv-u-sferi- zhitlovo-komu-910675/

Так наприклад, для ПАТ «Київенерго» тариф за опалення 9,20 грн./м2, розраховано виходячи з норми витрат теплової енергії 0,147 Гкал/м2 (КТМ 204 України 244-94, сторінка 89) та відповідає встановленій вартості 1Гкал –374,6 грн.


1Гкал = 374,60 грн.
0,0245Гкал = 9,20 грн.
0,0245Гкал * 6 місяців (опалювальний період) = 0,147Гкал (КТМ 204 України 244-94)


Слід зазначити, що норми «КТМ 204 України 244-94» затверджувались Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 року та розроблялись на підставі норм та рекомендацій 1979-1987 років:



Наприклад Державними будівельними нормами України ДБН-в.2.6-31:2006, що були офіційно видані Міністерством будівництва, архітектури та  житлово-комунального господарства України у 2006 році, встановлено вдвічі нижчі тепловитрати багатоповерхових будинків, ніж нормами «КТМ 204 України 244-94», які зараз застосовуються при визначенні тарифів.


За ДБН 2006 року, максимальний показник тепловитрат багатоповерхових житлових будинків складає 89 Квт/м2, що в перерахунку відповідає 0,0765 Гкал/м2.

При цьому для Києва застосовується вдвічі вища норма з «КТМ 204 України 244-94» – 0,147 Гкал/м2, а в деяких містах та областях України ще вища.

Державні будівельні норми України ДБН-в.2.6-31:2006 затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.09. 2006 № 301 та набрали чинності з 01.04.2007.

Вимоги ДБН-в.2.6-31:2006 є обов’язковими для юридичних і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності на території України незалежно від форм власності та відомчої належності.

Положення ДБН-в.2.6-31:2006 мають використовуватися при проектуванні будинків і споруд, що опалюються, при новому будівництві, реконструкції й капітальному ремонті, при складанні енергетичного паспорта, визначенні витрат паливно-енергетичних ресурсів для опалення будинків.

Застосування застарілих норми при формуванні тарифів на опалення, створює ризик завищення обсягів споживання теплової енергії населенням та як наслідок зайвих витрат коштів громадянами.

В грошовому еквіваленті, розбіжність між нормами тепловитрат «КТМ 204 України 244-94» та ДБН-в.2.6-31:2006 складає 4,42 грн./м2 абоm48% від встановленого тарифу без лічильника (на прикладі тарифу ПАТ «Київенерго»).

Для більшої наочності «нереальності» норм тепловитрат «КТМ 204 України 244-94», що застосовуються зараз в Україні, порівняємо ці норми з нормами тепловитрат, що діють на інших територіях пострадянського простору.

КТМ 204 України 244-94:


Розрахуємо місячну норму тепловитрат за КТМ 204 України 244-94:

Порівняємо місячні норми тепловитрат за КТМ 204 України 244-94, яка використовується в Україні для розрахунку тарифів для населення, з місячними нормами витрат теплової енергії в Якутії.

Якутія розташована в північно-східній частині Сибіру. Більше 40% території Якутії знаходиться за Північним полярним колом.


Клімат в Якутії, відрізняється тривалим зимовим і коротким літнім періодами. Квітень і жовтень в Якутії – зимові місяці.

За абсолютною величиною мінімальної температури (до -70 ° C) і за сумарною тривалістю періоду з негативною температурою (до 9 місяців на рік) республіка не має аналогів на Північній півкулі. Абсолютний мінімум температури практично скрізь в республіці нижче -50 градусів. Опалювальний сезон в Якутії починається в серпні і триває більше 250  днів.



Для порівняння: середньорічна температура повітря в Україні коливається від +11°C… +13°C на півдні до +5 °C… +7 °C на півночі.

Пересічна середня температура найхолоднішого місяця (січня) на північному сході України становить −7 °C… −8 °C.

Не дивлячись на суттєві кліматичні відмінності України та Якутії, які напряму впливають на обсяг споживання теплової енергії, місячні норми тепловитрат в Україні (КТМ 204 України 244-94) майже тотожні з нормами, що застосовуються в Якутії. Відхилення складає 5-10%.

Враховуючи, що обсяг тепловитрат окрім кліматичних умов, залежить також від стану житлового будинку та року його будівництва, для чистоти експерименту зробимо ще одне порівняння.

Місто Іжевськ – столиця Удмуртської Республіки.

Кліматичні умови майже тотожні з українськими: найтеплішим місяцем є липень – його середня температура за становить +19°C Самий холодний місяць – січень, його середня температура становить -12.4°C.


Порівняємо наведені місячні норми споживання теплової енергії з діючими в Україні:

норми тепловитрат встановлені для Києва вищі на 29%, а для Білопілля та Глухіва Сумської області вищі на 46% за максимальні норми в Іжевську, що застосовуються для 3-4 поверхових будівель 1928-1965 років забудови;

в порівнянні з середніми нормами Іжевська (0,016 Гкал/м2), норми тепловитрат для Киян вищі на 53%,  для мешканців Білопілля та Глухіва Сумської області вищі на 74%;

відхилення від мінімальної норми тепловитрат (0,008Гкал/м2), що застосовується в Іжевську для будинків 2000-2008 років забудови, для Києва складає +206%, для Білопілля та Глухіва Сумської області +247%.

Для того щоб впевнитись, що житлові будинки Іжевську за технічним станом не кращі за українські, далі наведено кілька прикладів з Яндекс-карти.

Вулиця 10-річчя Жовтня, 23 (Іжевськ) 5-ти поверхова будівля 1993 року, місячна норма тепловитрат – 0,016 Гкал/м2:



Вулиця 10-річчя Жовтня, 20 (Іжевськ) 9-ти поверхова будівля 1973 року, місячна норма тепловитрат – 0,016 Гкал/м2:



Наведені факти є поясненням для громадян, які дивуються – чому після встановлення теплолічильника, при такому ж споживанні тепла, як і раніш, витрати на опалення скорочуються на 30-50 відсотків. Вся справа в нормах.

Крім того тариф – 9,20 грн. є єдиним для всіх Киян, які не мають будинкових або індивідуальних приладів обліку споживання тепла. Така ж практика застосовується у всіх областях України.

При цьому, слід звернути увагу, що витрати теплової енергії в різних будинках відрізняються та залежать від наступних факторів:


Наприклад: утеплення фасадів будинку та встановлення металопластикових вікон скорочує витрати теплової енергії до 30 відсотків.

При цьому, проведення громадянами за власний рахунок енергозберігаючих заходів, ніяким чином не впливає на суми у квитанціях та тарифну політику постачальників тепла. Що в свою чергу не стимулює населення зберігати тепло.

І хоча за інформацією міністра ЖКГ Геннадія Зубко,  Уряд планує частково відшкодовувати громадянам кошти, витрачені на утеплення будинків, розмір компенсації буде складати лише 30-40 відсотків та на вартість опалення це не вплине. (
http://glavcom.ua/news/277630.html)


Всі перелічені «прогалини» у нормативних документах та порядку формування тарифів ЖКГ, а також їх наслідки у вигляді зайвих витрат з боку населення, можливо усунути під час проведення реформи ЖКГ.

У контексті анонсованої реформи ЖКГ, слід звернути увагу на існуючий Європейський  досвід у сфері житлово-комунального господарства,  зокрема, щодо присвоєння кожному будинку класу енергоефективності, в залежності від обсягів споживання теплової енергії. Далі тариф формується в залежності від встановленого класу.

Крім того, враховуючи щорічні мільярдні переплати з боку населення, внаслідок недосконалої тарифної та нормативної політики, з метою негайного усунення причин таких переплат, варто було б зобов’язати надавачів послуг, встановити будинкові прилади обліку теплової енергії, за власний рахунок.


Енергоефективність


За повідомленням прес-служба Віце-Прем’єр-Міністра Геннадія Зубко від 12.02.2015 тема енергоефективності має бути серед ключових на міжнародній конференції з підтримки реформ в Україні, яка запланована на квітень місяць. (http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=247947798&cat_id=244276429)

За результатами досліджень проекту «Ukrainian Energy Index», невисока ефективність сектора ЖКГ (62% від рівня ЄС) пояснюється відсутністю приладів обліку споживання енергоресурсів, недоліками тарифної політики і відсутністю реальних кроків з його реформування протягом останніх 20 років. (
http://www.energy-index.com.ua/uk/)

Рейтинг енергоефективності областей України, потенціал її підвищення до рівня ЄС та можливої щорічної економії:




Як видно з наведених даних, Україна має величезний потенціал для підвищення енергоефективності до рівня країн ЄС, реалізація якого спроможна забезпечите енергетичну незалежність України.

Загальний економічний ефект від підвищення енергоефективності в Україні до рівня ЄС, складає понад 11 мільярдів Євро щорічно.

Потенціал енергозбереження житлового сектора України оцінюється у  € 4 млрд або 11,4 млрд м3 природного газу.

Деякі аспекти законодавчого регулювання організації співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).


Кабінетом Міністрів України внесений на розгляд Верховної Ради України, проект Закону України «Про особливості здійснення права  власності у багатоквартирному будинку» (реєстр. № 1565 від 22.12.2014).

У законопроекті пропонується визначити особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку.  Врегулювати правові, організаційні та економічні відносини, пов‘язані з реалізацією прав та виконанням обов‘язків співвласників.

Вказаним законопроектом, зокрема передбачено порядок проведення загальних зборів співвласників багатоквартирних будинків.


На думку законодавців ініціативній групі мешканців, яка бажає провести загальні збори у своєму будинку, не достатньо розмістити у загальнодоступному місці при вході до кожного під’їзду оголошення, про проведення таких зборів.

Для цього, відповідно до законопроекту необхідно за 10 днів до проведення зборів, особисто кожному мешканцю, вручити під розписку повідомлення про їх проведення. Або відправити кожному мешканцю поштове повідомлення рекомендованим листом.

Слід звернути увагу, що до проведення зборів та створення ОСББ, в будинку відсутні будь які спільні грошові фонди та штатні посади. Тобто ініціатор проведення зборів, повинен реалізувати запропоновані законотворцями заходи за власний рахунок та у свій вільний час, що значно скоротить кількість ініціативних мешканців.



Як видно з наведених норм законопроекту, прийняття рішень співвласниками багатоквартирних будинків потребує 75 відсотків голосів, в разі не набрання яких, ініціативна група, за власний рахунок та у свій вільний час, має проводити письмове опитування.

Для порівняння, навіть при обранні Президента України законодавство вимагає значно менший відсоток голосів, Закон України «Про вибори Президента України» (зі змінами):


Крім того, законодавець вважає що розміщення повідомлення про прийняте загальними зборами рішення, у загальнодоступному місці при вході до кожного під’їзду багатоквартирного будинку замало.


Таким чином, ініціатор проведення загальних зборів, діючи відповідно до законопроекту, за свою ініціативу отримає 3000 – 9000 грн. витрат з власної кишені та витрати власного часу в 20 – 30 днів для проведення всіх передбачених законопроектом процедур.

Запропонований законопроектом порядок проведення загальних зборів, прийняття та оформлення прийнятих рішень фактично дублює діючі норми Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», жодним чином не спрощує їх та не стимулює процес об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Разом з цим, прикінцевими положеннями проекту Закону України «Про особливості здійснення права  власності у багатоквартирному будинку» громадянам відводиться річний термін для створення об’єднань співвласників, після закінчення якого, управитель призначається виконавчим органом відповідної місцевої ради.


Враховуючи, що створенням об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, мають займатись звичайні громадяни, які не завжди мають відповідну юридичну освіту та досвід оформлення документації, першочергові процедури створення ОСББ мають бути максимально простими, зрозумілими та не повинні потребувати спеціальних знань, навичок та фінансових витрат.

Як це виглядає на практиці:


Не потребує додаткових знань, навичок та фінансових витрат: ініціативна група мешканців будинку, для проведення загальних зборів, розміщує оголошення при вході до кожного під’їзду та/або робити обхід квартир з усним повідомленням про місце та час їх проведення.

Потребує додаткових знань, навичок та фінансових витрат (чим обмежує реалізацію прав громадян на створення ОСББ):

поштове відправлення рекомендованим листом, повідомлення про місце та час проведення загальних зборів (близько 10,0 грн. кожне відправлення);
поштове відправлення рекомендованим листом, повідомлення про прийняте загальними зборами рішення (близько 10,0 грн. кожне відправлення);
складання, друк, копіювання повідомлень про проведення зборів, рішень за результатами їх проведення, протоколів та інших документів  (орієнтовно 10,0 грн. на кожного мешканця будинку).
Якщо будинок на 100 квартир, ініціативна група має витратити щонайменше 3000 грн. на проведення загальних зборів, оформлення їх результатів та повідомлення мешканців про прийняті рішення.

А якщо квартир у будинку 300, це 9000 грн. з кишень ініціативної групи.

А якщо 75 відсотків голосів не набрано з перших зборів, других, третіх, – витрати відповідно множаться х2, х3 і так далі.

І це тільки фінансові витрати, не враховуючи витрат часу та нервів.

Навряд чи буде багато ініціаторів, охочих одночасно витратити десяток зайвих тисяч гривень та власний час, – на що й розраховують законодавці.

Населення схвильоване, доходи зменшуються, витрати збільшуються, кожен зайнятий власними проблемами, яке там створення ОСББ, тим паче ще й займатись оформленням кіпи документів та нести фінансові витрати.

А через рік, згідно з законопроектом, прийде управитель, призначений виконавчим органом відповідної місцевої ради, і буде тим самим бездонним ЖЕКом, але не комунальним – а приватним.

Крім того, поза увагою законотворців залишилась процедура зняття, призначеного виконавчим органом відповідної місцевої ради, управителя, яка нажаль не знайшла свого відображення в законопроекті № 1565.


Висновки:


1. Тарифи на теплову енергію різних підприємств – виробників мають суттєві розбіжності. Так, вартість послуг Кузнецовського міського комунального підприємства в 6,5 раз нижча за аналогічні послуги Комунального підприємства «Теплові мережі Харківського району Харківської районної державної адміністрації» та в 4 рази нижча за послуги ПАТ «Київенерго».

2. Внаслідок розбіжності (в окремих випадках в кілька разів) в тарифах на теплову енергію для різних областей України, не реалізується базовий принцип державної політики у сфері житлово-комунальних послуг (визначений Законом України «Про житлово-комунальні послуги») –  забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, місцеперебування.

3. Норми Постанови КМУ «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 № 869 (зі змінами) не стимулюють підвищення енергоефективності підприємств-монополістів, оскільки в ці норми закладено принцип індивідуального ціноутворення (витрати підприємства + прибуток).

4. Ефективним стимулом модернізації підприємств-монополістів, зменшення витрат енергоресурсів та підвищення їх енергоефективності, було б встановлення не індивідуального тарифу для кожного підприємства, виходячи з його витрат та планових прибутків, а граничного, який спонукав би власника, для отримання прибутку, інвестувати в модернізацію свого підприємства, зменшувати витрати та підвищувати енергоефективність, або не робити цього та працювати в ”0”.

5. При визначенні тарифу на опалення враховується лише площа (м2), при цьому не враховується об’єм приміщення (м3), чим створюються не рівні умови для власників квартир. Мешканці квартир заввишки 4,8 та 2,4 метрів платять однаково, при цьому використовуючи різну кількість теплової енергії, внаслідок чого власники менш комфортного житла дотують власників більш комфортного.

6. Практика застосування збільшеного тарифу за централізоване постачання гарячої води за умови підключення рушникосушника до систем гарячого водопостачання, при одночасній оплаті за опалення санвузлу призводить до подвійної оплати. Загальна сума річних переплат може сягати більше 2 мільярдів гривень.

7. Законодавча зміна бази нарахування плати за опалення, з житлової площі квартири до загальної, а також зміна визначення «опалювальна площа», дозволила підприємствам теплокомуненерго збільшити доходи на 20-30 відсотків, без будь-яких інвестицій, модернізацій або покращення якості послуг для населення.

8. Застосування застарілих норми при формуванні тарифів на опалення, створює ризик завищення обсягів споживання теплової енергії населенням та як наслідок зайвих витрат коштів громадянами.

9. В грошовому еквіваленті, розбіжність між нормами тепловитрат «КТМ204 України 244-94» та ДБН-в.2.6-31:2006 складає 4,42 грн./м2 або 48% від встановленого тарифу без лічильника (на прикладі тарифу ПАТ «Київенерго»).

10. Не дивлячись на суттєві кліматичні відмінності України та Якутії, які напряму впливають на обсяг споживання теплової енергії, місячні норми тепловитрат в Україні (КТМ204 України 244-94) майже тотожні з нормами, що застосовуються в Якутії. Відхилення складає 5-10%.

11. Місячні норми тепловитрат встановлені для Києва вищі на 29%, а для Білопілля та Глухіва Сумської області вищі на 46% за максимальні норми в Іжевську, що застосовуються для 3-4 поверхових будівель 1928-1965 років забудови.

12. В порівнянні з середніми нормами Іжевська (0,016 Гкал/м2), норми тепловитрат для Киян вищі на 53%, для мешканців Білопілля та Глухіва Сумської області вищі на 74%.

13. Відхилення від мінімальної норми тепловитрат (0,008Гкал/м2), що застосовується в Іжевську для будинків 2000-2008 років забудови, для Києва складає +206%, для Білопілля та Глухіва Сумської області +247%.

14. Витрати теплової енергії в різних будинках відрізняються та залежать від його віку, стану, проекту, кількості поверхів та наявності енергозберігаючих заходів. Система діючих тарифів на опалення не враховує відмінності тепловитрат будинків.

15. Україна має величезний потенціал для підвищення енергоефективності до рівня країн ЄС, реалізація якого спроможна забезпечите енергетичну незалежність України. Загальний економічний ефект від підвищення енергоефективності в Україні до рівня ЄС, складає понад 11 мільярдів Євро щорічно. Потенціал енергозбереження житлового сектора України оцінюється у  € 4 млрд або 11,4 млрд м3 природного газу.

16. Прийняття рішень співвласниками багатоквартирних будинків потребує 75 відсотків голосів, хоча навіть при обранні Президента України законодавство вимагає значно менший відсоток голосів.

17. Запропонований законопроектом № 1565 порядок проведення загальних зборів, прийняття та оформлення прийнятих рішень співвласниками багатоквартирних будинків фактично дублює діючі норми Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», жодним чином не спрощує їх та не стимулює процес об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.


Пропозиції:


  • Розглянути можливість встановлення не індивідуального тарифу для кожного підприємства, виходячи з його витрат та планових прибутків, а граничного, який спонукав би власника, для отримання прибутку, інвестувати в модернізацію свого підприємства, зменшувати витрати та підвищувати енергоефективність, або не робити цього та працювати в ”0”.

  • Забезпечити врахування об’єму приміщення (м3) або висоти стель при визначенні тарифів на опалення без лічильника.

  • З метою уникнення подвійної оплати за опалення санвузлу, скасувати збільшення тарифу за централізоване постачання гарячої води за умови підключення рушникосушника до систем гарячого водопостачання, або не враховувати санвузол в опалювальну площу.

  • Переглянути норми споживання теплової енергії, що використовуються при формуванні тарифів, в тому числі:

  • перейти від застосування норм «КТМ 204 України 244-94» до норм ДБН-в.2.6-31:2006 (зі змінами);

  • забезпечити присвоєння кожному будинку класу енергоефективності.

  • Переглянути встановлені тарифи без лічильника за нормами тепловитрат ДБН-в.2.6-31:2006 (зі змінами).

  • Розглянути можливість встановлення тарифів за опалення в залежності від класу енергоефективності будинку.

  • Враховуючи щорічні мільярдні переплати з боку населення, внаслідок недосконалої тарифної та нормативної політики, з метою негайного усунення причин таких переплат, забезпечити на законодавчому рівні обов’язкове встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії, за рахунок надавачів послуг.

  • Враховуючи, що створенням об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, мають займатись звичайні громадяни, які не завжди мають відповідну юридичну освіту та досвід оформлення документації, під час доопрацювання законопроекту № 1565, максимально спростити першочергові процедури створення ОСББ, які мають бути простими, зрозумілими та не повинні потребувати спеціальних знань, навичок та фінансових витрат.

  • Під час доопрацювання законопроекту № 1565 передбачити процедуру зняття, призначеного виконавчим органом відповідної місцевої ради, управителя, простою більшістю голосів співвласників будинку.



Громадська організація
“Публічний аудит”


30.03.2015

1 апреля 2015 г.

ПУБЛІЧНИЙ АУДІТ


Дослідження тарифів на житлово-комунальні послуги,
обґрунтованості та доцільності їх підвищення для населення.
Частина І. Тарифи на газ


Природний газ, електроенергія, тепло та вода – це найцінніші,  соціально значущі ресурси, без доступу до яких неможливо уявити сучасне життя. Від доступності цих ресурсів залежить рівень комфорту, якості та безпеки життя громадян, що в свою чергу безпосередньо впливає на рівень соціальної напруженості у суспільстві та на ставлення громадян до влади.


Відповідно до статті 13 Конституції України, Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.

Враховуючи занепокоєння громадян анонсованим підвищенням тарифів на газ та житлово-комунальні послуги, громадська організація «Публічний аудит» вирішила дослідити обґрунтованість та доцільність такого підвищення.

Хронологія зміни тарифів на газ


Газ традиційно відігравав ключову роль в економіці держави. В Україні газифіковано більше тисячі міст і селищ міського типу та понад 25 тисяч сіл. Газ поставляється майже 150 тисячам підприємств і комунально-побутових споживачів, його отримують близько 13,5 мільйонів приватних споживачів.

Різниця між світовими цінами енергоресурсів та їх вартістю для населення довгі роки була підґрунтям певної соціальної стабільності.

Розглянемо історію тарифів на газ для населення за останні 16 років.

Впродовж 1999–01.11.2006 року тариф на газ для населення диферинціювався залежно від наявності (відсутності) лічильників. Вартість за 1 тис. м3 підвищувалась двічі:

на 26% постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики України (далі – НКРЕ) від 20.03.06 № 400;
на 85% постановою НКРЕ України від 08.06.06 № 739.


Протягом 01.11.06-01.01.07 року тариф на газ для населення диферинціювався залежно як від наявності (відсутності) лічильників, так і від мети використання – приготування їжі (підігріву води) або опалення.

Вартість за 1 тис. м3 відповідно до постанови НКРЕ України від 19.10.06 № 1345 становила:


Починаючи від 01.01.2007 року, постановою НКРЕ України від 19.12.06 № 1672 було запроваджено тарифи на газ для населення залежно від обсягу річного споживання:


Чергове підвищення тарифу на газ для населення на 14% відбулось 01.09.2008 року – тариф було затверджено постановою НКРЕ України від 07.08.08 № 934:


Цього ж року з 01.12.2008 тарифи на газ для населення було ще раз підвищено постановою НКРЕ України від 25.10.08 № 1239 – на 35%:


Тариф залишався незмінним протягом двох років до 01.09.2010, після чого був підвищений постановою НКРЕ України від 13.07.2010 № 812 на 50%:


Останнє підвищення тарифу на газ для населення відбулося 01.05.2014 на 50% (постановою НКРЕ України від 03.04.2014 № 420):


Таким чином, протягом 2006–2014 років тариф на газ для населення в національній валюті збільшився на 584 % (майже в 7 разів) – зі 175 грн.


до 1197 грн за тис. м3.

В доларах США тариф збільшився на 203 % (більш ніж втричі) – з


$34,65 (01.04.2006) до $105 (01.05.20014) за тис. м3.

Збільшення цін на газ для населення України та, як наслідок, всіх комунальних тарифів є однією з вимог Міжнародного валютного фонду для відновлення кредитування України.

Дворічна домовленість між МВФ та Україною на суму 17,1 млрд доларів США (stand-by) була затверджена 30 квітня 2014 року й передбачала поступове підвищення роздрібних тарифів на газо- і теплопостачання в комплексі з заходами підтримки найбідніших верств населення; також передбачалась реструктуризація НАК «Нафтогаз України» і забезпечення прозорості її звітності.
http://www.imf.org/external/russian/np/sec/pr/2014/pr14189r.pdf

Так, відповідно до тексту меморандуму, підписаного Україною з МВФ в квітні 2014 року, очікувалось підвищення цін для населення в декілька етапів.  
http://www.imf.org/External/NP/LOI/2014/UKR/042214.pdf


Таким чином, згідно з меморандумом 2014 року між Україною та МВФ, чергове підвищення тарифів на газ та опалення для населення передбачалося з 01.05.2015 на 40 %.


Разом з тим, за результатами переговорів між Україною та МВФ щодо відкриття нової програми з розширеним кредитуванням (Extended Fund Facility, EFF) на заміну існуючої програми (stand-by),  НКРЕ збільшила тариф на газ для населення в середньому на 285 %.

Чи вистачає українського газу для потреб населення?


Власний видобуток газу в Україні


Власний видобуток газу в Україні на 88,9 % забезпечується за рахунок підприємств НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до пункту 9 постанови КМУ «Про утворення Національної акціонерної компанії Нафтогаз України» від 25.05.1998 № 747 (зі змінами), 100 % акцій Компанії, які випускаються на величину її статутного фонду, залишаються у державній власності до прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж.

Протягом 2013 року обсяг видобутку Компанії становив 18,664 млрд м3, в тому числі:

15,11 млрд м3 – ПАТ «Укргазвидобування»;
1,903 млрд м3 – ПАТ «Укрнафта»;
1,651 млрд м3 – ПАТ «Чорноморнафтогаз».
Крім того, іншими газодобувними підприємствами, що не входять до складу НАК «Нафтогаз України», видобуто 2,3 млрд м3.


Також для потреб населення проведено відбір газу власного видобутку зі сховищ в обсязі 5,462 млрд м3.

Протягом 2014 року обсяг видобутку «Нафтогаз України» (за прогнозним балансом) становив 17,207 млрд м3, у тому числі:

15,111 млрд м3 – ПАТ «Укргазвидобування»;
1,756 млрд м3 – ПАТ «Укрнафта»;
0,340 млрд м3 – ПАТ «Чорноморнафтогаз».
Крім того, іншими газодобувними підприємствами, що не входять до складу НАК «Нафтогаз України», видобуто 3,288 млрд м3.


Також для потреб населення проведено відбір газу власного видобутку зі сховищ в обсязі 3,506 млрд м3.

У 2013 році загальний обсяг власного видобутку НАК «Нафтогаз України» – 18,664 млрд м3 та обсяг відібраного для потреб населення газу власного видобутку зі сховищ – 5,462 млрд м3 перевищував споживання газу населенням 22,8 млрд м3 (включаючи потреби на виробництво теплової енергії для потреб населення, релігійних організацій та творчих спілок) на 1,33 млрд м3.


Разом з тим витрати газу на виробничо-технологічні потреби (в тому числі втрати) протягом 2013 року становили 3,567 млрд м3.

У 2014 році загальний обсяг власного видобутку НАК «Нафтогаз України» – 17,207 млрд м3 та обсяг відібраного для потреб населення газу власного видобутку зі сховищ – 3,506 млрд м3 не покривав плановий показник споживання газу населенням 22,5 млрд м3 (включаючи потреби на виробництво теплової енергії для потреб населення релігійних організацій та творчих спілок) на 1,787 млрд м3.


Витрати газу на виробничо-технологічні потреби (в тому числі втрати) протягом 2014 року становили 3,570 млрд м3.

Державне планування витрат газу на потреби населення


Щорічна структура надходжень та витрат газу в Україні затверджується Кабінетом Міністрів України у відповідному прогнозному балансі надходження та розподілу природного газу.

Так, розпорядженням КМУ від 29.04.13 № 327-р «Про затвердження прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні на 2013 рік» (зі змінами) прогнозний розподіл природного газу для потреб населення становив 22,8 млрд м3:

16,5 млрд м3  (населенню та для забезпечення горіння Вічного вогню);
6,3 млрд м3 (для виробництва теплової енергії для потреб населення релігійних організацій та творчих спілок).
Аналогічним розпорядженням КМУ від 26.11.14 № 1211-р «Про затвердження прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні на 2014 рік» прогнозний розподіл природного газу для потреб населення становив 22,5 млрд м3:

15,42 млрд м3 (населенню та для забезпечення горіння Вічного вогню);
7,07 млрд м3 (для виробництва теплової енергії для потреб населення, релігійних організацій та творчих спілок).


Як помітно з наведених даних, обсяг природного газу, призначений для потреб населення, у 2014 році порівняно з 2013 залишився майже незмінним, незважаючи на анексію Криму (у березні 2014 року) та бойові дії на Сході України, через які велика частина споживачів залишилась без газопостачання.

При цьому прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу в Україні на 2014 рік було затверджено наприкінці 2014 року (26.11.2014), тобто вже за фактичними обсягами споживання.


Крім того, 11.10.2014 Володимир Гройсман, перебуваючи на посаді Віце-прем’єр-міністра України – Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, наголошував на завищенні обсягу газу, що списується на потреби населення:

«Для громадянина України 9,8 кубів газу списувалося щомісяця, і ви за нього сплачували за найнижчою ціною. Що робив володар газу? Він начебто вам його продавав, але ви споживали не 9,8, а 6 кубометрів. В нього у трубі залишалось 3,8 кубометри на людину в Україні! Ці 3,8 продавалися потім за ціною комерційного газу. Така оборудка коштувала українцям щонайменше 500 млн доларів щороку».(
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=247671382)

Закономірно очікувати корегування показників споживання газу населенням в бік зменшення з відповідним зростанням показників промислового споживання, але цього не трапилось, а слова тепер уже спікера Верховної ради України залишились популізмом.

Півтора місяці потому при формуванні чергового прогнозного балансу на 2014 рік (розпорядження КМУ від 26.11.14 № 1211-р) загальний обсяг споживання газу населенням (з урахуванням виробництва теплової енергії для населення) не було скориговано на обсяг завищення, про який казав Віце-прем’єр.

Плановий рівень списання газу на потреби населення у 2014 році залишено майже на рівні 2013 року (-1,3%), що може свідчити про подальшу практику його завищення.

Також слід звернути увагу, що потреби населення при формуванні прогнозного балансу вираховуються загальним обсягом із потребами для забезпечення горіння Вічного вогню, виробництва теплової енергії для потреб релігійних організацій та творчих спілок, що може бути однією з причин її завищення.

Законодавчі гарантії забезпечення потреби населення в природному газі

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», підприємства (частка держави у статутному фонді яких становить 50 % та більше), господарські товариства (50 % та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава), а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу за закупівельними цінами, які щороку встановлюються НКРЕ.

Потреби населення в природному газі задовольняються з ресурсів природного газу, видобутого газодобувними підприємствами, що зазначені у частині першій статті 10 цього Закону, а в разі їх нестачі – з інших ресурсів газу суб’єкта, уповноваженого на формування ресурсу природного газу для населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими НКРЕ.

Крім того, 04.07.2014 Верховною Радою України в першому читанні прийнято законопроект «Про особливий період у паливно-енергетичному комплексі» від 18.06.2014 №4117а, згідно з яким:

«У разі обмеження та/або припинення постачання енергоносіїв (енергозабезпечення) на територію України Кабінет Міністрів України може прийняти рішення щодо обов’язкового продажу природного газу газодобувними підприємствами, що не підпадають під дію частини першої статті 10 цього Закону, суб’єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу, для задоволення потреб населення та суб’єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, в тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на даху, та тих, що прибудовані (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб’єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), за ціною, встановленою Кабінетом Міністрів України».(http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=51387)

Прийняття зазначеного законопроекту в цілому дозволить Кабінету Міністрів України на час особливого періоду спрямувати український газ, що видобувається приватними газодобувними підприємствами, на потреби населення, а це 3,288 млрд м3 (за плановими показниками 2014 року).

Формування тарифу на газопостачання для населення.


Ціни, за яким добувні підприємства відпускають природний газ НАК «Нафтогаз України», який у свою чергу має використовуватися для потреб населення, встановлені відповідними постановами НКРЕ.

ПАТ «Укргазвидобування» забезпечує постачання газу за ціною 349,20 грн (без ПДВ) за 1000 м3 відповідно до постанови НКРЕ від 30.12.13 № 1851.

ПАТ «Укрнафта» забезпечує постачання газу за ціною 562,50 грн (без ПДВ) за 1000 м3 відповідно до постанови НКРЕ від 30.12.13 № 1853.

ПАТ «ДАТ “Чорноморнафтогаз”» забезпечувало постачання газу за ціною 452,00 грн (без ПДВ) за 1000 м3 відповідно до постанови НКРЕ від 30.12.13 № 1852.


Як свідчать наведені дані, населення отримує власний український газ, початкова вартість якого становить 349,2 грн за 1000 м3 за ціною від 1089 до 4011 грн за 1000 м3 (залежно від мети та обсягу споживання).

При цьому НКРЕ 03.03.2015 ще збільшила тариф на газ для населення в середньому на 285 %.





Доцільність та обґрунтованість підвищення тарифів


За інформацією заступника Міністра фінансів України Фудашкіна від 05.09.2014:

«Ставка ренти, що сплачується до бюджету “Укргазвидобуванням”, становить 72 грн, собівартість, прямі витрати, за розрахунками “Укргазвидобування”, досягають 243 грн».

«Така сама собівартість заявлена й у російського “Газпрому”, це легко перевірити у фінансовій звітності, яку вони публікують. Собівартість видобутку в них приблизно така сама, і вони мають не менш складні умови видобутку. Це ілюзія, що видобуток газу коштує
шалених грошей. Не беручи до уваги глибинного видобутку та розробки шельфу». (http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=402587)

За інформацією від 01.08.2014, розміщеною на офіційному сайті ОАО «Газпром», собівартість видобутку газу в 2013 році становила 1233,0 рублі (в тому числі 602,0 рублі – податок на надра), в 2014 році – 1381,0 рубль (в тому числі 700,0 рублів – податок на надра).
http://www.gazprom.ru/f/posts/05/298369/presentation-press-conf-2014-06-26-ru.pdf

За середнім обмінним курсом 2013 року 631,0 російський рубль відповідав близько $ 20.

За середнім обмінним курсом 2014 року 681,0 російський рубль відповідав близько $ 18.

Таким чином, середня собівартість видобутку газу без врахування податку за користування надрами становила $ 19.

Припустімо, що через знецінення національної валюти України протягом 2014–2015 років вартість газу в 243,0 гривні, затверджена постановою НКРЕ від 30.12.13 № 1851 для “Укргазвидобування”, не відповідає фактичному рівню витрат підприємства на його видобуток станом на 03.03.2015 року та здійснимо розрахунок планової вартості газу для населення, виходячи зі собівартості $ 19 за 1 тис. м3 – 510,15 грн (за курсом НБУ на 03.03.2015 – 26,85 грн/$1).

Також врахуємо підвищення рентної плати на видобуток газу до 70 %.





Наведені розрахунки свідчать про те, що навіть із урахуванням підвищення рентної плати на видобуток газу до 70 % та збільшенні собівартості видобутку до рівня ОАО «Газпром», економічно обґрунтований рівень збільшення тарифів для населення при використанні українського газу становить 99 %.

Разом з тим, за інформацією Інтерфакс-Україна від 03.03.2015, НКРЕ, збільшила тариф на газ для населення в середньому на 285 %, що є необґрунтовано завищеним.

Крім того, за інформацією УНІАН від 26.09.2014, Віце-прем’єр Володимир Гройсман виключав можливість чотириразового підвищення ціни на газ для населення. «Ні, це неможливо», – відповів Гройсман на запитання журналіста, зазначивши, що економічна ситуація та
доходи населення не дозволяють настільки підвищити ціну. (http://www.unian.ua/politics/989295-groysman-vvajae-nemojlivim-podorojchannya-gazu-dlya-naselennya-v-4-razi.html)

На момент заяви Віце-прем’єр-міністра офіційний курс долара до гривні становив 12,9 грн/$1 та з того часу платоспроможність населення впала ще як мінімум у 2,5 рази. Тому анонсоване чотирьохкратне підвищення тарифів на газ для населення може призвести до пропорційного збільшення кількості неплатників.

Імпортований газ


Сукупність наведених у попередніх розділах даних свідчить, що при чіткому визначені реальних потреб населення в споживанні газу, відокремленні їх від потреб релігійних організацій та творчих спілок,  скороченні непрозорих виробничо-технологічних витрат газу та його втрат, корегуванні планових показників споживання на обсяг можливих завищень, а також при максимальному спрямуванні газу, видобутого в Україні на потреби населення, ці потреби можуть бути повністю задоволені за рахунок українського газу.

Враховуючи, що на теперішній час зазначені заходи не реалізовано, а газ, що відбирається зі сховищ, згодом необхідно повертати до резерву, розглянемо не найкращий варіант покриття частини планової потреби населення за рахунок імпортованого газу.

Як вже зазначалося, видобуток державних компаній у 2014 році (за прогнозним балансом Кабміну) становив 17,2 млрд м3, приватні газодобувні підприємства на сьогодні не зобов’язані здійснювати постачання газу для потреб населення, тому обсяг їх видобутку не береться до уваги.

Плановий показник потреби населення з урахуванням витрат на виробництво теплової енергії для потреб населення, релігійних організацій та творчих спілок у 2014 році становив 22,5 млрд м3.


Тобто, для покриття планової потреби населення не вистачало власного видобутку в обсязі 5,3 млрд м3, які держава має імпортувати за ринковими цінами.


Ціна газу, який Україна купує в європейських постачальників, становить менше $ 300 за тисячу кубометрів, – повідомив журналістам міністр енергетики та вугільної промисловості України Володимир Демчишин: «Зараз ціна європейського газу для України – нижче 300 доларів. Я знаю точну цифру, але це комерційні величини. Але я можу сказати, що це нижче 300 доларів». http://biz.liga.net/ekonomika/tek/novosti/2943750-ukraina-pokupaet-gaz-v-evrope-po-tsene-nizhe-300-minenergo.htm

Нижче наводимо розрахунок планового обсягу споживання населенням імпортованого газу та витрат держави на його закупівлю за категоріями споживачів.


За цим розрахунком, витрати держави на закупівлю європейського газу становлять 42,7 млрд грн. Далі розглянемо розбіжність між ринковою закупівельною ціною газу для держави та плановим тарифом на газ для населення. Також розглянемо граничний рівень збільшення тарифу для населення, при якому будуть покриті витрати держави.


Наведені розрахунки вказують: якщо залишити діючу систему надходжень та розподілу природного газу в Україні, зволікати з проведенням реформ у галузі ЖКГ та газовій сфері, продовжувати політику формування завищеної планової потреби населення в природному газі, щорічні додаткові витрати держави можуть становити 29,412 млрд грн, які в свою чергу можуть призвести до зростання вартості газу для населення на 53 %. Разом з тим, як вже зазначалося, цього можливо уникнути.

(Детальний розрахунок наведено далі).



Висновки:


1. Обсяг природного газу, призначений для потреб населення у 2014 році порівняно з 2013 роком, залишився майже незмінним, незважаючи на анексію Криму (у березні 2014 року) та бойові дії на Сході України, через які велика частина споживачів залишилась без газопостачання.

2. Плановий рівень списання газу на потреби населення в 2014 році залишено майже на рівні 2013 року (-1,3%), що може свідчити про подальшу практику його завищення.

3. Потреби населення при формуванні прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні рахуються загальним обсягом із потребами для забезпечення горіння Вічного вогню, виробництва теплової енергії для потреб релігійних організацій та творчих спілок, що може бути однією з причин її завищення.

4. При чіткому визначені реальних потреб населення в споживанні газу, відокремленні їх від потреб релігійних організацій та творчих спілок, скороченні непрозорих виробничо-технологічних витрат газу та його втрат, корегуванні планових показників споживання на обсяг можливих завищень, а також при максимальному спрямуванні газу, видобутого в Україні на потреби населення, ці потреби можуть бути повністю задоволені за рахунок українського газу.

5. У разі, якщо буде залишено діючу систему надходжень та розподілу природного газу в Україні, зволікатиметься з проведенням реформ у галузі ЖКГ та газовій сфері, продовжуватиметься політика формування завищеної планової потреби населення в природному газі, щорічні додаткові витрати держави можуть становити 29,412 млрд грн, які в свою чергу можуть призвести до зростання вартості газу для населення на 53 %.

6. Збільшення Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг тарифів на газ для населення в середньому на 285 % є необґрунтовано завищеним та може призвести до пропорційного збільшення кількості неплатників.

7. Економічно обґрунтований рівень збільшення тарифів при використанні українського газу становить 99 %.

8. Економічно обґрунтований рівень збільшення тарифів для населення при використанні українського та імпортного газу, навіть з існуючими завищеними обсягами споживання, при збільшенні на 70 % ренти та собівартості видобутку до рівня ОАО «Газпром», становить 152 %.

Пропозиції:


1. З метою зменшення навантаження на видаткову частину державного бюджету України та виконання вимог Міжнародного валютного фонду для відновлення кредитування України, визначених меморандумом між Україною та МВФ, розглянути можливість підвищення діючих тарифів на газ для населення в межах 99 %.

2. Чітко визначити реальні потреби населення України в споживанні газу, в тому числі:

  • зменшити планові показники прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу на обсяг споживання анексованого Криму;

  • зменшити планові показники прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу на обсяг споживання, який фактично не отримують споживачі, залишені без газопостачання через бойові дії на Сході України;

  • відокремити потреби населення від потреб релігійних організацій та творчих спілок;

  • не допускати завищення обсягів споживання газу населенням при формуванні прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні.

3. Скоротити виробничо-технологічні витрати газу та його втрати, а також максимально спрямувати газ, видобутий в Україні, на потреби населення.
4. Скасувати рішення Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про збільшення тарифів на газ для населення на 285 % як економічно необґрунтоване.

Громадська організація
“Публічний аудит”


19.03.2015

30 марта 2015 г.

Нові механізми та можливості надання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг

Яким буде порядок надання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з 1 травня ц.р.? Чи необхідно буде особам, які наразі отримують субсидії, повторно звертатися до органу соціального захисту населення для призначення субсидії на новий період?

Ці та інші питання обговорювалися 12 березня ц.р. під час семінару «Нові механізми та можливості надання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг», що відбувся за участю керівництва Мінсоцполітики, представників обласних департаментів соціального захисту населення, громадськості, в т.ч. профспілок.


За інформацією Мінсоцполітики з 1 травня ц.р. ключовими новаціями при наданні субсидій на оплату житлово-комунальних послуг будуть:


-
призначення субсидії відбуватиметься на підставі лише двох документів - заяви та декларації (скасовується необхідність надання довідок про доходи, у тому числі й працюючих осіб).
-
кожне домогосподарство одночасно з рахунком для оплати енергоносіїв у квітні та жовтні 2015 року отримає спрощені форми заяви та декларації для звернення за призначенням субсидії;
-
для 1,1 мільйонів сімей, які сьогодні одержують субсидії (в опалювальний період 2014-2015 років) передбачається автоматичне призначення субсидій на новий термін без необхідності надання нового пакету документів та звернення до органів соціального захисту населення.
-
запроваджується надання субсидії на 12 місяців, а не опалювальний період як раніше.
-
встановлюється автоматичний принцип надання субсидії на новий період (скасовується необхідність повторного звернення до органу соціального захисту населення для призначення субсидії на новий період у разі відсутності змін).
-
надається право на оформлення субсидій особам, які не зареєстровані у житловому приміщенні, але орендують житло і оплачують вартість житлово-комунальних послуг на підставі письмового договору найму (оренди) житла.

Найближчим часом ФПУ планує запросити представників Мінсоцполітики для проведення презентації нового порядку надання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг для представників членських організацій ФПУ.

Департамент бюджетної політики
    та соціального захисту
ФПУ

Любопытная правда о субсидиях

Детально изучив нормативно-правовые акты по новым субсидиям, юрист Аля Гайсинская рассказывает о подводных камнях, которые легко не заметить. «Порядок упростился; ограничения сняты; почти каждая семья может претендовать; заявление получите в апреле, заполните, отправьте и ждите скидку».

ХОРОШО ПОДУМАЙТЕ, прежде чем что-то заполнять! И вот почему:


Читать дальше...

12 марта 2015 г.

Сергій Каплін в ефірі DROZDOV на каналі ZIK

Народный депутат Украины Сергей Каплин в авторской программе "Drozdov" на телеканале ZIK.

- С.Каплин о том кто за ним стоит и своих политических амбициях;
- о антиолигархической конституции;
- о политической силе, которую хочет привести в парламент;
- о коалиционном соглашении и его выполнении;
- о новых тарифах, проблемах с энергосбережении и многом другом.

26 февраля 2015 г.

Опубликовано 26 февраля 2015 г. на Facebook странице С.Каплина

МІНІМАЛЬНІ ЗАРПЛАТИ, ПЕНСІЇ та ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ МОЖУТЬ ЗРОСТИ В ЛИПНІ.

С. Каплін: "Сьогодні зареєстрував два законопроекти, які були розроблені спільно з профспілками. Вони передбачають, що зарплати, пенсії та прожитковий мінімум зростуть спочатку у липні, а потім у грудні.

Якщо депутати підтримають мою ініціативу, то до кінця 2015-го року прожитковий мінімум може зрости на 484 гривні, мінімальна зарплата на 522 гривні, пенсія – на 375 гривень. Так, це не багато, але краще, ніж є зараз.


Якщо відкласти перегляд зарплат і пенсій ще на рік, ситуація буде катастрофічною. Людям просто не буде за що купити їжу та предмети першої необхідності. А це потягне за собою занепад вітчизняного виробництва та зростання видатків з бюджету на допомогу малозабезпеченим.


Також запропонував удосконалити методологію визначення прожиткового мінімуму. Зараз він визначається на підставі наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг. Переглядатися ці набори мають щонайменше раз на 5 років. В Україні вони залишаються незмінними вже 15 років. Наразі офіційний розмір прожиткового мінімуму занижений у порівнянні з фактичним на 35%. Тому спільно з Федерацією профспілок ми пропонуємо змінити структуру прожиткового мінімуму, аби витрати на продукти харчування становили не більше 40%. Зараз ця цифра становить близько 50%».

P.S. У той час, коли ми пропонуємо такі зміни, Уряд не полишає ідею соціального геноциду. Кабмін вніс до Верховної Ради законопроект 2212, який вкотре передбачає підвищення пільгового пенсійного віку для жінок та збільшення страхового стажу на 5 років. Уряд пропонує виплачувати пенсії працюючим пенсіонерам лише у розмірі 85%. А працюючим пенсіонерам, народним депутатам, держслужбовцям, суддям та прокурорам - не виплачувати пенсію взагалі.....
"

23 января 2015 г.

Я СТАВ УПОВНОВАЖЕНИМ ПРЕДСТАВНИКОМ ПРОФСПІЛОК У ВЕРХОВНІЙ РАДІ.
НАША МІСІЯ - ВІДРОДИТИ ПРОФСПІЛКИ!


Як перший заступник Голови соціального комітету, я курую профспілки. Це моя робота, яку я маю щоденно виконувати. Я вирішив піти далі: розвивати і створювати реальний профспілковий рух.
На сьогодні мені довірили захищати свої інтереси 18 всеукраїнських профспілок. За кожною - сотні тисяч робітників. Разом - мільйони. В черзі за підписанням угоди ще близько 30.
Скоро ми відкриваємо офіс Уповноваженого, починає працювати сайт, газета, соцмережа та низка навчальних проектів. І це ще не все. Далеко не все: об'єднаються всі профспілкові лідери у віче.

Приєднуйтесь!


https://www.facebook.com/kaplins/posts/816352808436725

Про співпрацю з народним депутатом України Капліним С.М.


Опубліковано на сайті ФПУ: Середа, 21 січня 2015, 15:53

Керівники вісімнадцяти всеукраїнських профспілок та профоб’єднань (Жугаєвич Я.В., Звінник І.Д., Хмарний О.Т., Дудник В.О., Матов В.О., Андреєв В.М., Агрба О.В., Нікітіна Т.В., Шишов С.С., Романюк О.І., Стародуб М.М., Кубраченко А.В., Черниш О.А., Петров М.М., Бутенко М.О., Ясько Т.Д., Гербеда В.В., Рябко О.І.) підписали з народним депутатом України Капліним С.М. Угоду про співпрацю та визнали його своїм Повноважним представником у Верховній Раді України.

Каплін С.М. – виявив бажання та готовність тісно співпрацювати з ФПУ та кожною її членською організацією, напрацьовувати разом з профспілками та ініціювати подання до Верховної Ради України законопроектів щодо посилення захисту прав та інтересів найманих працівників у сфері трудових відносин, оплати та охорони праці, зайнятості; сприяти налагодженню системного публічного та відповідального соціального діалогу на національному, галузевому, територіальному та локальному рівнях.



У Г О Д А
про співпрацю всеукраїнських галузевих профспілок та територіальних профоб’єднань
з народним депутатом України Капліним Сергієм Миколайовичем


Ми, всеукраїнські профспілки, територіальні профоб’єднання в особі їх голів, які діють на підставі відповідних статутів і положень танародний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Каплін Сергій Миколайович, який діє на підставі законів України «Про статус народного депутата України», Про комітети Верховної Ради України», у подальшому «Сторони», маючи спільну мету та виходячи із загального розуміння необхідності забезпечення конституційних прав і свобод громадян уклали цю Угоду про наступне:

 1.Сповідуючи принципи Революції гідності та керуючись вимогами більшості громадян України щодо нових суспільно-політичних ідеалів - діяти спільно, узгоджено та:

- всіляко сприяти реалізації класичних цінностей демократичного устрою суспільства,   насамперед налагодженню рівноправного соціального діалогу між урядом, профспілками   та роботодавцями;

- добиватися покращення стандартів життя людини праці (росту реальної та   номінальної заробітної плати, створення нових робочих місць, соціального забезпечення, освіти, охорони здоров’я, культури, належного житлово-комунального та побутовогообслуговування тощо) через активну законотворчу діяльність та іншими засобами згідно діючого законодавства України та міжнародних конвенцій та норм;

- захищати трудові права працівників – членів профспілок, інтереси профспілкових організацій усіх рівнів, у тому числі за допомогою депутатських звернень і запитів, проведення спільних акцій протесту тощо;

- боротися з корупцією, сприяти проведенню прогресивних реформ, які передбачають підвищення добробуту більшості громадян, пріоритетний розвиток вітчизняного виробництва, підвищення рівня та надійності інфраструктури населених пунктів, покращення якості житлово-комунального, медичного, соціального, побутового обслуговування населення тощо;

- відстоювати інтереси галузей, регіонів на всіх стадіях реалізації бюджетного процесу у Верховній Раді України, комітетах і комісіях, центральних та місцевих органах виконавчої влади і місцевого самоврядування;

- сприяти впровадженню важливих для галузей, регіонів та місцевих громад проектів  економічного, соціального, інфраструктурного, гуманітарного, культурно - освітнього та іншого характеру;    

- сприяти та добиватися впровадження європейських принципів та норм безумовного виконання законів та інших нормативно-правових актів соціального характеру та тих, які стосуються галузей, територій та місцевого і локального значення;

- співпрацювати з інших суспільно важливих завдань та проблем, які несу перечать змісту та суті цієї угоди.

1.2.Для реалізації цілей та мети Угоди Сторони домовляються про відкритий діалог, обмін наявною у їхньому розпорядженні інформацією, проводять спільні консультації та семінари, створюють робочі групи, експертні ради для фахової підготовки питань взаємного інтересу, розробляють план спільних заходів.

1.3.Всеукраїнські профспілки та територіальні профоб’єднання (підписанти Угоди) за згодою з народним депутатом України Капліним Сергієм Миколайовичем визнають його своїм
Повноважним представником у Верховній Раді України і зобов’язуються проводити необхідну роз’яснювальну та інформаційно-агітаційну роботу серед членів профспілок, розміщувати інформацію про його дії та програму в профспілкових ЗМІ, інтернет-ресурсах, в трудових колективах та сприяти реалізації цієї програми та інших прогресивних соціальних ініціатив.

1.4.Народний депутат України Каплін С. М. зобов’язується активно та відповідально співпрацювати з всеукраїнськими профспілками та територіальними профоб’єднаннями з реалізації питань, що складають предмет цієї Угоди, протистояти будь-яким проявам посягань на права людини праці, права профспілок і їх майна та іншим порушенням Конституції і законів України.

1.5.Зміна та доповнення формату і форм співпраці Сторін цієї Угоди можливі впродовж усього періоду її дії шляхом внесення пропозицій однією з Сторін та їх затвердженням спільним рішенням, яке оформляється додатком до цієї Угоди.

1.6.Дана Угода набирає чинності з моменту підписання Сторонами та продовжує діяти до моменту припинення повноважень Верховної Ради України восьмого скликання.

1.7.Порушення положень цієї Угоди дає право кожній зі Сторін розірвати її в односторонньому порядку із одночасним письмовим інформуванням другої Сторони про вказане.

1.8.У ході вирішення актуальних питань, що не знайшли свого відображення у цій Угоді, Сторони виходи муть із засад верховенства права і поваги до букви закону, справедливості та взаємної поваги
    
   9. Угода складена у кількості примірників, що відповідає кількості підписантів Угоди – по одному для кожного її підписанта, причому кожен екземпляр Угоди має однакову юридичну силу.

         Голови всеукраїнських профспілок та Народний депутат України територіальних профоб’єднань                
С.М. Каплін
                                                                                                                       

8 января 2015 г.

Ціна держави: популярна економіка. Неправительственная организация (НПО)

КІЛЬКІСТЬ СВЯТКОВИХ ДНІВ В УКРАЇНІ НЕВЕЛИКА


В Україні 10 святкових днів: 1 січня - Новий рік, 7 січня – Різдво, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 12 квітня – Пасха, 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня - День Перемоги, 31 травня – Трійця, 28 червня - День Конституції та 24 серпня - День незалежності.

Попри поширений стереотип, порівняно із іншими країнами світу, 10 святкових днів – це небагато. Кількість свят варіюється від 7 у Мексиці до 18 у Індії та Колумбії. Британці відпочивають 8 днів, німці – 9, американці та поляки - 10, китайці, канадці, данці та французи – 11, бразильці – 12, росіяни – 14, японці – 15.

Дослідження, проведене у Великобританії, свідчить, що святкові дні шкодять економіці країни. Додатковий дохід, отриманий магазинами та ресторанами, не перекриває втрат інших галузей. Через це нещодавно Португалія (знаходячись у фінансовій кризі) навіть скасувала на 5 років 4 із своїх 14 свят – тепер португальці, як і українці, мають 10 днів.

Джерело:
Mercer
(международная консалтинговая компания в сфере человеческих ресурсов по управлению персоналом и связанных с ним финансовыми услугами, штаб-квартира которой расположена в Нью-Йорке. Компания работает на международном уровне в более чем 40 странах, насчитывает более 19 000 сотрудников[1] и является крупнейшей в мире консалтинговой фирмой по управлению персоналом[2].)

8 января 2015 г.

Ціна держави: популярна економіка. Неправительственная организация (НПО)

ЯК ПРАЦЮЄ ПДВ?


Про ПДВ потрібно пам’ятати перш за все дві речі: (і) цей податок є «наскрізним», тобто таким, який рівномірно проходить через увесь виробничий ланцюг, (іі) цей податок завжди і за будь-яких умов стягується з кінцевого споживача. Саме його рівномірність для всіх етапів виробництва та, як наслідок, відсутність накопичувального «каскадного» ефекту (на відміну від податку з обороту) і стали тією відмінною рисою, яка завоювала симпатію до ПДВ у більшості країн світу. Працює ПДВ таким чином, що на кожному етапі виробництва до собівартості додається 20% податку, які продавець «відносить» до бюджету, а покупець зі свого боку записує собі як «ПДВ-кредит» і зменшує на цей «кредит» свої податкові зобов’язання, коли продає продукцію наступному виробнику.

Таким чином, кінцева «націнка» ПДВ на будь-який товар/ послугу завжди становить 20% незалежно від того, скільки було етапів виробництва і в яких країнах виготовлялися складові певного товару. А сам податок врешті-решт сплачується з кишені звичайного споживача незалежно від того, коли та в яку країну постачається кінцевий товар/ послуга.

ПДВ-кредит для бюджету
«Нейтральність» для виробників, насправді, лише частина тієї привабливості, яка зробила ПДВ настільки популярним у світі. Податок із продажів, наприклад, теж нейтральний (не плутати з податком з обороту). Але! Податок із продажів стягується вже коли товар/ послуга досягають кінцевого споживача. А от ПДВ можна стягувати до бюджету авансом (!) задовго до того, коли весь виробничий процес завершився.

ПДВ сплачується, ще коли встановлюється виробниче обладнання. ПДВ сплачується, коли тільки здійснюється розвідка корисних копалин. ПДВ може бути сплачений за декілька років до того, як товар потрапить на полицю магазину та буде оплачений покупцем. І весь цей час ПДВ, який залишається податком із кінцевого споживача, кредитується бізнесом і дає можливість державі поповнювати бюджет, незважаючи на те, чи куплять вироблений товар коли-небудь чи ні.

Як уже згадувалося, саме це постійне кредитування бізнесом держави (авансові сплати ПДВ) та, відповідно, потреба в значних обігових коштах для обслуговування ПДВ і є основним подразником для бізнесу

Як впізнати кінцевого споживача?
Ключовим елементом розуміння ПДВ є розуміння того, хто такий кінцевий споживач. Адже для виробника обладнання компанія, яка його придбала, і є кінцевим споживачем. А для видобувної компанії таким споживачем є будь-який покупець нафти/ газу. Ця продукція далі може використовуватися для виробництва нових товарів, але тоді виникає питання – як в такому потоці різноманітних операцій з’ясувати, хто ж саме є кінцевим споживачем, а хто ні?

Насправді, відповідь на це нібито заплутане питання досить проста: якщо економічний агент реєструється у фіскальній службі для обліку ПДВ – це і є показником того, що споживач «проміжний», і такий споживач ще скористається своїм ПДВ-кредитом. Натомість відсутність такого статусу чітко вказує, що Ви маєте справу з тим самим кінцевим споживачем, який повною мірою відшкодовує вартість ПДВ за свій рахунок.

Такий механізм «сортування» покупців працює майже автоматично. Той, хто планує подальше виробництво, має стимул ідентифікуватися як «проміжний» споживач, оскільки це зменшує податкове навантаження. А той, хто купує товар для себе ніколи не буде ставати на облік як платник ПДВ, оскільки, окрім адміністративних витрат, це для нього нічого не несе.

Детальніше про ПДВ читайте у нашому звіті:
http://costua.com/files/vat-report.pdf


8 января 2015 г.

Ціна держави: популярна економіка. Неправительственная организация (НПО)

Пять найбільших податків та зборів в Україні у 2013 р. (млрд. грн.)

Кожна податкова реформа в Україні починається з пропозиції скасувати податок на додану вартість (ПДВ). Підприємці дуже незадоволені існуванням ПДВ і завжди вказують, що цей податок ускладнює їм життя.

Тут важливо розуміти, що однією з причин такого незадоволення є те, що ПДВ «з’їдає» значну частину обігових коштів бізнесу, і при цьому фактично неможливо ухилитися від його сплати.

Однак, «невідворотність» ПДВ та його вага не є основною хворобою цього податку. Справжня проблема полягає в тому, що ПДВ (а) складно адмініструвати, (б) він дає широкі можливості для шахрайства та корупції (як-от системне хабарництво при ПДВ-відшкодуванні), (в) необхідність ПДВ-кредитування спричиняє значні додаткові
витрати.

Архив "Публикации СМИ"


Стр.1

 
Top
Copyright 2015. All rights reserved.
Назад к содержимому | Назад к главному меню