Публикации СМИ - Запорожский обком ПМГУ

Поиск
***** Профспілки - за єдину Україну, мир і злагоду в суспільстві, поліпшення добробуту людей! ***** Профсоюзы - за единую Украину, мир и согласие, улучшение благосотояния людей! ***** Запоріжжя - це Україна! ***** Запорожье - это Украина! *****

Перейти к контенту

Главное меню:

Публикации СМИ

Публикации в СМИ
29 Ноября 2017 г.

Відповідно до Закону про державний бюджет на 2017 рік з 1 грудня буде підвищено прожитковий мінімум. «Мінфін» пропонує читачам детальніше глянути на цю подію.



Отже, розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, з 1 грудня 2017 року збільшується з 1624 грн до 1700 грн. А для основних соціальних і демографічних груп населення:

- дітей у віці до 6 років – з 1426 грн до 1492 грн;

- дітей у віці від 6 до 18 років – з 1777 грн до 1860 грн;

- працездатних осіб – з 1684 грн до 1762 грн;

- осіб, які втратили працездатність, – з 1 312 грн до 1373 грн.

На які основні показники вплине таке підвищення:

Граничний розмір грошових доходів, що підлягає індексації.

Оскільки індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то індексації з 1 грудня 2017 року підлягатиме дохід працівників у розмірі 1762 грн.

Максимальний розмір зарплати для нарахування ЄСВ.

Максимальна величина бази нарахування ЄСВ дорівнює 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, з з 1 грудня 2017 року максимальний розмір зарплати для нарахування ЄСВ збільшиться з 42100 грн до 44050 грн (1762 х 25).

Нагадаємо, з 1 січня 2018 року максимальний розмір зарплати для нарахування ЄСВ буде обчислюватися по-іншому, «Мінфін» розповідав про це тут.

Мінімальний розмір аліментів.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Тож, розмір аліментів у грудні 2017 року становитиме для:

- дітей у віці до 6 років не менше 447,60 грн (1492 грн х 30%);

- дітей у віці від 6 до 18 років — 558 грн (1860 грн х 30%).

Виплати по безробіттю.

Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, максимальний розмір допомоги по безробіттю в грудні 2017 року – 7048 грн (1762 х 4).

На що підвищення прожиткового мінімуму не вплине.

Залишаться колишніми ті показники, розмір яких залежить від показників прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня звітного року. Так, зокрема, таке збільшення не вплине на:

- розмір податкової соціальної пільги (ПСП);

- граничний розмір для отримання ПСП;

- вартість подарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), яка не обкладається ПДФО, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі;

- суму нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, в розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, встановленого на 1 січня такого року (у 2017 році – 2240 грн);

- розмір допомоги на поховання, що виплачується юрособою-роботодавцем за останнім місцем роботи померлого працівника;

- фіксовані ставки єдиного податку для платників першої і другої груп;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- граничні норми добових у разі відрядження;

- збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- ставки судового збору.

21 ноября 2017 г.

Уряд оприлюднив показники бюджету на 2018 рік та заявив про зміну філософії розподілу коштів. У працівників освіти та медицини – галузей, що реформуються – зростуть зарплати. Підвищиться бюджет оборони і соціальної підтримки населення. Додаткові гроші заплановані на допомогу фермерам і на будівництво доріг.
У Гройсмана впевнені, що у 2018-му році сума усіх бюджетів країни перетне позначку 1 трильйон – і це буде рекордна сума з часу проведення грошової реформи у 1996 році і впровадження гривні.

Екс-міністр економіки Богдан Данилишин упевнений, що бюджет-2018 го року року – це бюджет зростання. Адже уряд збільшує фінансування ключових галузей, не піднімаючи податки.

Данилишин не сумнівається, що уряду вдасться зберегти інфляцію на низькому рівні (7%) протягом року.

В свою чергу економічний експерт Борис Кушнірук також вважає основні цифри бюджету (макропоказники) реалістичними, включно із закладеним у бюджет середнім курсом на рівні 29 гривень за долар, але не вірить у таку низьку інфляцію: "Україна має сировинну економіку, тому рівень інфляції залежить від стрибків цін. НБУ може прорахувати її рівень, але якщо ціни мінятимуться, то й інфляція теж".
 
Бюджет 2018: що нового

Вперше бюджет створений на середньострокову перспективу на основі бюджетної резолюції 2018-2020 років. Це трирічний план формування бюджету, і кошти у ньому розподіляються не між галузями і не від утримання, а орієнтуються на фінансування реальних програм і надання послуг.

 
Такий бюджет дозволяє запланувати кошти на будівництво об’єкту від початку і до кінця, а також рятує проекти від заморожування, поки депутати не проголосують за новий бюджет і не передбачать знову на нього гроші.


На що підуть бюджетні кошти?

Такі зміни ще треба провести через парламент, говорить Кушнірук, адже вони зачіпають зміни до бюджетного кодексу. Лише тоді трирічним плануванням можна користуватися.

Паралельно середньостроковому плану бюджету НБУ також сформував грошово-кредитної політику на 2018-2020 роки. Це має створити передбачувану поведінку держави і пожвавити економічне зростання, вважає Данилишин.

Уряд прогнозує, що надходження у зведений бюджет на 2018 рік мають скласти 1 трильйон 118 мільярдів гривень. Називаючи такі цифри, Кабмін спирається на теперішні надходження до бюджету.

Держава також продовжує процес передачі грошей до місцевих бюджетів. Цього разу вони отримають 521 мільярд гривень, що на 10% більше від 2017 року. Загалом доходи місцевих бюджетів зростають на 21%.
 
Слабкі місця

Виділення 40 мільярдів на будівництво доріг є великою сумою, вважають економісти. Такі суми є приводом замислитися про розбудову доріг на концесійних умовах і на державно-приватному партнерстві. З цих 40 мільярдів частина, а саме 5 мільярдів, – сума, яка залучена від міжнародних донорів.

У секторі національної оборони потрібно було більше орієнтувалися не лише на забезпечення особового складу, але й приділити увагу виробництву вітчизняного озброєння і техніки з використанням наукового потенціалу.
 
Обсяг інвестицій в Україну залишається низьким. Утім, українські приватні банки володіють капіталом у 100 мільярдів гривень. Уряд міг би теж спонукати їх фінансувати державну економіку шляхом кредитування.
 

Ключові параметри бюджету на наступний рік
 
Хвороби усіх бюджетів

Радіти зарано, принаймні так говорять економісти. Збільшення грошей у державному і місцевих бюджетах не означає автоматичного зростання економіки. В Україні бракує реальних програм розвитку. Гроші є, але на місцях не знають як їх використовувати, крім тримання на депозитах у комерційних банках. Державні гроші не працюють на розбудову інфраструктури у містах та селах, а є пасивними. Наприклад, зараз у казначействі 70 мільярдів гривень, 40 з них на місцевих казначействах, які не використовуються.

Треба змусити місцеву владу розробляти конкретні програми розвитку і використовувати ці гроші. Наприклад, програми спрямовані на малий і середній бізнес чи слабкі галузі, які в перспективі створять додану вартість,
пояснює екс-міністр економіки Данилишин.

В Україні давно шкутильгає ефективне управління бюджетними коштами, вважають економісти. Борис Кушнірук описує іншу сторону медалі, коли перепоною є не лише відсутність державних програм.
 
Виділення коштів на проекти будівництва зазвичай розтягується. Як правило в першій половині року у держави є лише витрати. Тому реалізації багатьох проектів гальмується. Реальні надходження на державні рахунки відбувається в другій половині року і до кінця року їх просто не встигають освоїти. Кошти повертаються до казначейства. Одним з варіантів вирішення проблеми може стати випуск казначейських облігацій на термін до 90 діб – таким чином можна вирішити нерегулярні надходження і ефективно використовувати бюджетні гроші протягом року.

Експерти завжди підкреслюють корупційну специфіку верстання бюджету в Україні. Донедавна ключові посадові особи були зацікавлені, аби вписувати у бюджет статті, на які немає грошей. Тоді зацікавлені люди мали до них звертатися, щоби отримати гроші в якості дотацій на потрібні галузі. Благо, формальні показники бюджету-2018 виглядають цілком адекватними.

Чи залишиться така ганебна практика торгування бюджетом цього разу – стане зрозумілим ближче до новорічних свят.

 
Автор: Дмитро Бобрицький
16 ноября 2017 г.
 Верховна рада визнала 25 грудня державним святом

Сьогодні 238 голосами народні депутати підтримала за основу і в цілому проект Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів" (№ 5496). Законопроектом вносяться зміни до статті 73 Кодексу законів про працю, яким встановлюється 25 грудня, Різдво Христове, святковим днем та днем відпочинку.
 
З прийняттям цього законопроекту Різдво Христове відзначатиметься в Україні двічі, за Григоріанським календарем - 25 грудня і за Юліанським - 7 січня. Комітет з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення звернув увагу, що в світі вже є країни, які мають два вихідних дня для святкування Різдва Христового у грудні та у січні. Зазначу, що така ініціатива сприятиме об’єднанню та кращому порозумінню між християнськими релігійними громадами. Тому, ми рекомендували схвалити законопроект за основу і в цілому.
 
Водночас, Верховна Рада відмінила святковий день - 2 травня. Цю пропозицію вніс спікер Андрій Парубій. В підсумковому голосуванні цю правку було враховано. Таким чином, святковий день 2 травня - скасовано, а 1 травня перейменовано у День праці і залишено святковим.

Данна інформація була опублікована на інтернет ресурсі facebook Людмилою Денісовою
 
14 ноября 2017 г.

Верховная Рада на утреннем заседании 9 ноября приняла в повторном втором чтении и в целом Закон «О жилищно-коммунальных услугах» (проект № 1581-д, который был принят за основу 2 февраля 2016 года).



Закон принят в редакции Комитета с подтвержденными правками, которые с трибуны огласила Алена Бабак. В частности, одобрена редакция части 1 статьи 26 Закона, согласно которой пеня не будет насчитываться при наличии задолженности государства перед населением по льготам и субсидиям, а также при наличии задолженности по заработной плате, подтвержденной должным образом. Кроме того, проголосованы правки № 46 (регулируемые Законом отношения не включают отношения совладельцев друг с другом и с ОСМД), № 62 (полномочия органов государственной власти и органов местного самоуправления в сфере жилищно-коммунальных услуг), № 97 (относительно прав и обязанностей потребителей).

Среди прочего, потребитель обязан:

- допускать в свое жилье (другой объект недвижимого имущества) управляющего, исполнителей коммунальных услуг или их представителей в порядке, определенном законом и договорами о предоставлении соответствующих жилищно-коммунальных услуг, для ликвидации аварий, устранения неполадок санитарно-технического и инженерного оборудования, его установки и замены, проведения технических и профилактических осмотров и проверки показаний приборов - распределителей тепловой энергии и / или узлов учета, обеспечивающих индивидуальный учет потребления соответствующей комунальной услуги в квартире (помещении) многоквартирного дома;

- соблюдать требования жилищного и градостроительного законодательства при проведении ремонта или реконструкции жилья (другого объекта недвижимого имущества), не допускать нарушения законных прав и интересов других участников отношений в сфере жилищно-коммунальных услуг;

- обеспечить своевременную подготовку объектов, находящихся в его собственности, к эксплуатации в осенне-зимний период;

- в случае несвоевременного осуществления платежей за услуги платить пеню в размерах, установленных законом или договорами.

Кроме того, вводится плата за абонентское обслуживание. Как пояснила А. Бабак, платеж вводится для того, чтобы потребитель смог выбрать экономически выгодную модель отношений с монополистом (тепло- и водопоставщиками). При установлении платы в грн за одну квартиру в месяц потребитель поймет какой договор - коллективный или индивидуальный ему выгоден.

Предусмотрен коммерческий учет потребленных услуг. В то же время, электроэнергия и газ будут оплачиваться только по индивидуальным счетчикам.

Закон вступает в силу со дня, следующего за днем его опубликования, и вводится в действие по истечении шести месяцев со дня вступления в силу настоящего Закона, кроме пункта 7 части первой, пункта 10 части второй и пунктом 2 части четвертой статьи 7, части третьей статьи 11, абзацев первого и второго части пятой статьи 18, части первой статьи 26, которые вводятся в действие с 1 января 2019 года.
ЛІГА:ЗАКОН
14 ноября 2017 г.

В ході програми NEWSONE обговорили прийняту Верховною Радою реформу ЖКГ. Олексій Кучеренко заявив, що все-таки слід зазначити, що в прийнятому законі про ЖКГ є ряд позитивних речей. Колишній міністр також зізнався, що він багато і часто їздить по країні і є обізнаним споживачем. Також Кучеренко оцінив лобіювання закону про ЖКГ в кілька мільйонів доларів.



"У депутатів немає коштів, помічників і можливостей писати такі серйозні закони. Для цього обов'язково повинен з'явитися спонсор. Лобіювання трирічне цього закону, за моїми оцінками, це процес вартістю кілька мільйонів доларів. Я не помиляюся, я знаю масштаби цифр. Кілька мільйонів доларів для того, щоб запустити і обслуговувати цей закон, супроводжувати всіляких псевдоекспертів по ефірах, проводити круглі столи і так далі ", - сказав Кучеренко. Також колишній міністр додав, що у закону з'явився зовнішній замовник.

Крім цього, коментуючи введення пені за несвоєчасну оплату послуг ЖКГ, Кучеренко заявив, що вона не така велика, але погодитися з нею можна, якщо влада відповість, як можна стягнути пеню споживачам з теплокомуненерго за неякісно надані послуги.

Сьогодні "Суб'єктивні підсумки" підводимо разом з екс-міністром з питань житлово-комунального господарства (2007-2010 рр) Олексієм Кучеренко.
10 октября 2017 г.
Бюджет Украины 2018 года
стимулирует выезд украинцев из страны, - Юрий Гаврилечко

Экономический эксперт Юрий Гаврилечко в своём интервью каналу Ukrlife.TV провёл чтения проекта бюджета Украины на 2018 год со своими комментариями, отмечая последствия тех или иных изменениях. В частности, он отметил общее ухудшение социально-экономических показателей и перенос ответственности за финансирование образования и медицины на бюджеты местных общин без дополнительной помощи со стороны государства.



"Бюджет стимулирует выезд граждан из страны в поисках лучшей жизни, потому что других перспектив просто не остаётся. Если не хотите финансировать школы и ПТУ, то не удивляйтесь, что ближайшие страны, их эмиссары прибегут в наши школы за талантливыми детьми", - заявил Юрий Гаврилечко.
3 октября 2017 г.

  • С 2015 года самые богатые 1% имеют больше богатства, чем остальная часть планеты (Oxfam).
  • 71% людей говорят, что правительства должны работать над повышением заработной платы для работников ( МКП Global Poll 2017 ).
  • 80% людей говорят, что минимальная заработная плата в их стране слишком низкая (
    )
В этом году отмечается 10-я годовщина Всемирного дня достойного труда (WDDW), который приходится на  7 октября. Миллионы людей приняли участие в мероприятиях WDDW с 2008 года, и этот год также станет днем ​​глобальной мобилизации: все профсоюзы в мире будут поддерживать достойную работу.

Достойная работа должна быть в центре действий правительства, чтобы вернуть экономический рост и построить новую глобальную экономику, которая  людей ставит на передний план. Любые действия не будут слишком велики или слишком малы для Всемирного дня достойного труда - будь то обсуждение данных в таблицах, огромная демонстрация, письмо протеста, действие флеш-моба или что-то совершенно иное.



В этом году глобальное внимание уделяется мировой борьбе за минимальную заработную плату и повышение заработной платы для всех работников. Правительствам следует прислушаться к призыву работающих женщин и мужчин о достойной заработной плате, безопасных условиях труда и безопасных рабочих местах, окончанию жадности корпораций, устанавливающих правила в экономиках. Это означает, что минимальный уровень заработной платы должен быть достаточным для обеспечения достойного уровня жизни, и что все работники должны иметь право вступать в профсоюз и вести коллективные переговоры.



В этом году 7 октября приходится на субботу, что означает, что некоторые организации могут принять решение о проведении мероприятий в течение недели до или после этой даты.



Независимо от того, какие темы выбирает ваша организация для проведения мероприятий Всемирного дня достойного труда, пожалуйста, сообщите нам об этом, отправив вашу информацию на wddw@ituc-csi.org . Если у вас есть какие-либо вопросы, пожалуйста, отправьте электронное письмо по этому адресу.

В скором времени мы предоставим дополнительные материалы о материалах, которые вы можете использовать для Всемирного дня достойного труда, социальных сетей и информации о веб-сайте, включая примеры мероприятий, запланированных различными организациями.
29 сентября 2017 г.

В новом спецпроекте 061 продолжает рассказывать, как на запорожских предприятиях создают те или иные продукты. Ранее наши корреспонденты показывали производства кваса, пива и шифера. В этот раз 061 побывал на металлургическом комбинате «Запорожсталь» и увидел, как железная руда превращается в рулоны и листы стали.

Производство металлопроката на «Запорожстали», если очень упростить, работает по следующей схеме. Сначала на аглофабрике из обогащенного железорудного концентрата, железной руды и других материалов изготавливают агломерат. Его загружают с другими материалами в доменные печи для получения чугуна. Чугун вместе с добавками переплавляют в сталь в мартеновском цехе.

Затем полученную плавку разливают в слитки и отправляют в прокатное производство. Там горячий многотонный слиток на станах раскатывают до необходимых размеров. После охлаждения сталь упаковывают в рулоны или режут на листы, а затем — отправляют потребителю. Корреспонденты 061 посетили цеха «Запорожстали» и увидели все этапы производства.

Доменная печь: из руды – в чугун

Ежегодно «Запорожсталь» выплавляет больше 4 миллиона тонн чугуна. На металлургическом комбинате – 4 доменные печи. Домна, в которой происходит процесс выплавки, представляет собой вертикальную плавильную печь высотой около 70 метров.



Во время работы домны в печь регулярно добавляют новые порции железорудного агломерата вместе с коксом, окатышами и другими материалами.

Агломерат «готовят» в агломерационном цехе комбината. Его привозят к домнам железнодорожными составами и загружают в большие емкости – бункера доменной печи. Аналогично сюда привозят тонны еще одного ингредиента – кокса.









Шихту – смесь агломерата, окатышей, известняка и железной руды в определенных пропорциях, и кокса – слоями загружают в доменную печь с помощью движущейся 25-тонной вагонетки – скипа. В сутки для производства более 3 тысяч тонн чугуна приблизительно тратят 4,3 тысяч тонн агломерата, 1,5 тысячи тонн окатышей и 1,2 тысяч тонн кокса.



Плавка материалов происходит в нижней части печи благодаря выделению большого количества тепла при горении кокса в потоке нагретого до температуры 1100 градусов дутья – сжатого воздуха, обогащенного кислородом и углеводородным топливом. Горячий воздух подается внутрь через расположенные по радиусу доменной печи отверстия – фурмы. В качестве дополнительного топлива в доменном производстве «Запорожстали» в связи с экономией сейчас используют не природный газ, а пылеугольное топливо.





Расплавленные продукты плавки – чугун и шлак – накапливаются в нижней части доменной печи – горне. Когда приходит время, бригада горновых при помощи специальной машины вскрывает чугунную лётку – отверстие в печи: через него жидкий чугун и шлак стекают в желоб.





Затем плавка разделяется на чугун и шлак, которые разливается в разные ковши. Чугун отправляется в мартеновский цех, чтобы стать сталью.





За работой доменной печи следят в диспетчерской. Здесь на огромном экране отображается информация со всех датчиков и приборов: температура, состояние системы охлаждения, онлайн контроль за выбросами, показатели дутья, уровень расходуемого материала в печи и т.д.





Мартеновская печь: миксер, завалка и разливка

В мартеновском цехе чугун попадает в миксерное отделение. Здесь в огромной 1300-тонной бочке смешиваются плавки из разных доменных печей комбината – для усреднения температуры и химического состава.





Сначала в сталеплавильную печь загружают металлолом, затем заливают жидкий чугун. Химическая реакция нагревает металл и расплавляет лом в течении нескольких часов.









Когда плавка готова, происходит выпуск стали в сталеразливочные ковши – емкостью 250 тонн. Из ковшей сталь разливают в слитки массой до 18,6 тонн каждый. Горячим металлом наполняют специальные емкости – изложницы, в которые добавляют алюминий для улучшения качества продукта.







После этого изложницы со сталью отправляются на следующий этап производства – в обжимной цех.

За день в мартеновском цеху производят в среднем 11 тысяч тонн стали. Ежегодное производство составляет около 4 миллионов тонн.



Обжимной цех: нагрев и слябинг

В обжимном цехе слитки снимают с железнодорожных составов и отправляют их в специальные печи – нагревательные колодцы.



В нагревательных колодцах остывшие во время транспортировки слитки нагреваются до нужной температуры перед прокаткой на обжимном стане – «Слябинге-1150».







На стане «Слябинг-1150» 16-тонный слиток стали размером 780 (толщина) на 1400 (ширина) миллиметров «обжимают» до нужных размеров. С помощью четырех прокатных валков слиток «прокатывают» по вертикали и горизонтали. Почти за две минуты слиток превращается в сляб – плиту толщиной 150 мм, шириной до 1500 мм и длиной до 12 метров.





В обжимном цехе за час могут «раскатать» порядка 600 тонн стали. После этого горячие слябы направляются в цех горячей прокатки тонкого листа.

Цех горячей прокатки: 700-метровая полоса горячего металла

В цехе горячей прокатки тонкого листа на прокатном стане непрерывно производят горячекатаные полосы толщиной от 1,5 мм до 10 мм, шириной от 860 до 1500 мм.





Горячая полоса проходит 10 клетей черновой и чистовой группы для обжатия. В каждой клети по четыре валка. С каждой парой валков раскат после обжатий становится тоньше и длиннее при той же ширине. 4 клети черновой группы раскат проходит при температуре около 1100 градусов Цельсия.





На финальном этапе полосу после охлаждения водой сматывают в рулоны. Даже после охлаждения и смотки температура рулона – порядка 600 градусов. Масса рулона металла может составлять до 16 тонн.





На наших глазах сляб массой 14 тонн «раскатали» в полосу и толщиной 2 миллиметра и длиной около 600 метров. Максимально длина полосы стали на этом стане может достигать 700 метров.
В среднем, каждый час в этом цеху «прокатывают» 480 тонн стали. Годовое производство – порядка 3,6 миллиона тонн.

Цех холодной прокатки: удалить окалину и сделать металл тоньше

Поступающие в цех холодной прокатки горячекатаные рулоны направляются на склад для остывания до необходимой температуры. Во время горячей прокатки и остывания на поверхности металла образуется окалина – соединение оксида железа. Задача травильного отделения цеха холодной прокатки – удалить эту окалину: сначала механическим способом, а потом – химическим (соляной кислотой).









Для непрерывности производственного процесса рулоны в травильной линии разматывают и сваривают в «бесконечную» полосу. Затем «бесконечная» полоса попадает в ванны с кислотой, после чего моется, сушится и снова сматывается в рулоны.

Новые технологии позволили полностью ликвидировать сбросы химии в Днепр: сейчас кислоты рециркулируются и повторно используются в производстве.





После травильного отделения рулоны металла в холодном состоянии прокатывают до нужной толщины: например, с 2-х мм до 0,6 мм. Затем рулоны подвергают смягчающему отжигу в печах и дрессировке – холодной прокатке с маленьким обжатием, чтобы улучшить свойства. Дрессированный металл распускают на ленту или листы. После этого полученную металлопродукцию упаковывают и отправляют потребителю.





В цехе холодной прокатки с металлом так работают две недели. Технологический цикл производства продукции на комбинате – от поступления железорудного сырья до упакованного холоднокатаного металла – составляет 29 суток.

Центральная диспетчерская: контроль за всеми процессами

В центральной диспетчерской комбината в режиме реального времени наблюдают за работой «Запорожстали» – от подготовки железорудного сырья для аглофабрики до отгрузки готовой продукции потребителям. Система также следит за выбросами и возможными внештатными ситуациями, для принятия мер по их исключению.







Система контроля и визуализации, аналогов которой нет на других украинских металлургических предприятиях, – собственная разработка «Запорожстали».

За работой цехов завода удаленно могут следить руководители подразделений с помощью своих мобильных устройств.





Отправка и реализация

Сегодня «Запорожсталь» отгружает порядка 70% экспорта через речные и морские порты Украины. За последние пять лет по воде клиентам комбината отправлено более 2,5 миллиона тонн металлопроката.

ПАО «Запорожсталь» реализует свою продукцию в 60 странах мира. Около 35% продукции комбината продается в Европе.

Текст – Андрей Вавилов, фото – Слава Чиженок
25 сентября 2017 г.

20.09.2017 Профсоюз металлургов «Жактау» и профсоюз угольщиков «Коргау» предприятия «АрселорМиттал Темиртау» в Казахстане обратились в суд, обвиняя руководство в бездействии по не заключению нового коллективного договора и не включению в него прежних социальных льгот и гарантий работникам.

1 сентября срок прежнего коллективного договора закончился. Проект нового договора не сформирован, несмотря на то, что переговоры между представителями профсоюзов и руководством предприятия длятся с февраля. По данным профсоюза «Жактау», руководство компании намеренно затягивало переговорный процесс, а сейчас оказывает давление на активистов, настаивая на их выходе из профсоюза.

Профсоюзы передали дело в Карагандинский областной суд с требованием защитить права работников и обязать компанию соблюдать коллективный договор. 31 августа суд поддержал заявления профсоюзов, которые входят в состав Глобального союза IndustriALL через Отраслевой горно-металлургический профессиональный союз «Казпрофметалл». Руководству «АрселорМиттал Темиртау» запрещено прекращать и приостанавливать социальные выплаты до рассмотрения дела по существу. Также суд обязал руководство предприятия исполнять обязательства по колдоговору от 2014 года. Коллективный договор затрагивает более 27,000 работников предприятия.

В процессе переговоров было согласовано 70 процентов проекта колдоговора, за исключением основных разделов, которые содержат значительную долю выплат и доплат. Первым камнем преткновения стала компенсация семье в случае смерти работника. Однако руководство в конце концов заявило о выплате компенсации родственникам жертв взрыва на шахте «Казахстанская» предприятия «АрселорМиттал Темиртау».

Руководство компании объявило о своем намерении в будущем определять все выплаты, гарантии и доплаты отдельной политикой предприятия.

Председатель профсоюза металлургов «Жактау» Виктор Щетинин сказал:

«Нас это ни в коей мере не устроило: сегодня политика есть, а завтра, с приходом нового руководителя, ее просто не будет. Поэтому мы однозначно заявили о том, что все выплаты и доплаты, которые были в прежнем колдоговоре, должны быть сохранены и включены в новый коллективный договор».

Конфликт в очередной раз обострился после проведения в начале августа конференции трудового коллектива, на которой было принято и направлено в адрес руководства решение о повышении с 1 июля тарифных ставок и должностных окладов работникам стального и угольного департаментов на 30 процентов с 500-600 долларов США до 650-780 долларов США в месяц. Почти 400 участников конференции отметили снижение покупательской способности работников, а также рост цен на продукты питания, товары и услуги, вызванной высокой инфляцией (13.6 процентов в 2015 году и 8.5 процентов в 2016 году). Кроме того, тенге за последние два года упал более чем в два раза по отношению к доллару США, после перехода Казахстана к свободно плавающему обменному курсу своей валюты. Отличные результаты работы компании в последние два года позволяют выполнить требование работников о повышении заработной платы.    

В настоящее время профсоюзы готовятся к судебному заседанию в конце сентября. Председатель Отраслевого горно-металлургического профессионального союза «Казпрофметалл» Асылбек Нуралин направил письмо властям Казахстана с просьбой разрешить трудовой спор и обеспечить соблюдение прав работников.

Председатель профсоюза угольщиков «Коргау» Марат Миргаязов заявил:

«Работодатель намерен сэкономить, в то время как ситуация в компании улучшается. Мы хотим, чтобы наши шахтеры работали и жили в лучших условиях, чем в прошлом. Мы уверены в сврей правоте и дойдем, если нужно, до Верховного суда».
21 сентября 2017 г.

Нещодавно Кабмін вніс до Верховної Ради проект Держбюджету на 2018 рік, у якому пропонує зробити наголос на фінансуванні пріоритетних сфер та урізати другорядні витрати. Ми вирішили розібратися, які основні показники закладені в документі та скільки коштів планують виділити на різні галузі.

Згідно з документом, наступного року планується витратити 948,1 мільярда гривень, а доходи заплановані на рівні в 877 мільярдів – приблизно на 7,5% менше. З огляду на те, що в першому півріччі поточного року доходи бюджету перевищили заплановані приблизно на 10%, такий дефіцит виглядає не дуже страшним.

За прогнозами уряду, загальне зростання валового внутрішнього продукту України в 2018 році складе більше 3%.

При цьому прогнозований рівень інфляції в документі виглядає досить оптимістичним і заявлений на рівні в 7%. У бюджеті-2017 інфляція прогнозувалася на рівні 8,2%, проте до кінця 2017 року може перевищити цей показник майже в півтора раза й скласти близько 12%.

Одночасно ймовірний курс гривні щодо долара оцінили в уряді на рівні в 30,1 гривні за долар, хоча ще 11 вересня голова Мінфіну Олександр Данилюк озвучив цифру в 29,3 гривні за долар, що не набагато вище початкового, але, на думку низки експертів, може свідчити про наявність факторів ризику в оцінці можливих іноземних інвестицій.



При цьому в документі з початку 2018 року мінімальна зарплата в країні закладена на рівні в 3,7 тисячі гривень, а прожитковий мінімум з 1 січня встановлений в 1,7 тисячі гривень, причому до початку липня українці відчують турботу уряду й він зросте ще на цілих 7 гривень. Щоправда, ці гроші навіть не компенсують втрати від інфляції: за той же час лише прогнозована інфляція «з'їсть» близько 3,5% від цієї суми, або приблизно 60 гривень.

Щодо статей видатків, то витрати на сектор оборони виглядають досить скромно й за своїм обсягом порівняні з витратами на медицину: вони йдуть на п'ятому та четвертому місцях відповідно з витратами у 83,3 та 86 мільярдів.

Перше місце з витрат в 2018 році належить Мінфіну, який має витратити близько 291 мільярдів гривень. Друге місце за бюджетним фінансуванням у 2018 році посядуть соціальні виплати, на які передбачено 153,6 мільярда гривень, а третє – витрати на освіту і науку (94 мільярди).

Детальніше про статті витрат бюджету – в нашій інфографіці.



20 ментября 2017 г.
ZAXID.NET
Назарій Тузяк, 18 вересня

У світі розпочалася революція, яка встановить новий економічний порядок. У ньому вже перебувають Вікіпедія, Facebook, Uber, Airbnb, але більшість людей охоплені страхом перед майбутнім. Вони опираються і обирають політиків, які обіцяють відсутність змін.

Чи можна порахувати майбутнє і підготуватися до нього? На основі досліджень київських think tank підприємець та член Національної ради реформ Валерій Пекар під час конференції TEDx UCU розповів, яким буде майбутнє і як у ньому вижити.

ZAXID.NET публікує розшифровку лекції Валерія Пекаря «Ойкумена чи околиця: доля націй у XXI столітті».
***
Давайте поговоримо про майбутнє. Чи можна порахувати майбутнє? Чи можна взяти величезний комп'ютер, завантажити всі дані про теперішнє і минуле, і він нам порахує все, що можна сказати про майбутнє? Більшість вважає, що майбутнє порахувати не можна, тому що тут діє людина, яка є ірраціональною істотою, і тут діють моделі, які ми не можемо вважати досконалими.
Я буду грунтуватися на моделі взаємної пов'язаності всіх речей у нашому світі – економіки, політики, культури, релігії, мови і так далі. І в цій інтегральній моделі ми вже бачимо тренди, які точно можуть показати майбутнє. Те, що є вам далі покажу, є результатом роботи двох київських think tank, фабрик думки, яких наприкінці грудня минулого року вдалося вивезти за місто і там вони напрацювали таку картинку на базі вже існуючих, невідворотних трендів.

Ми бачимо зараз певну кризу теперішнього світу, кризу світу сучасного капіталізму, кризу світу сучасної індустрії, сучасної демократії, міжнародної і внутрішньої політики. І це не проста криза, це – пологи, народження нового світу. Щось нове народжується і спробуємо уявити, що це таке буде. Але спершу нам потрібно подивитися на те, що таке фазовий перехід. Фазовий перехід – поняття, яке прийшло з фізики, і означає дуже рідкісну подію в історії людства, коли повністю змінюється економіка, політика, культура, релігія, мислення, управління – все.

Коли людина з'явилася на Землі – це був такий нульовий фазовий перехід. Потім був перший фазовий перехід – неолітична революція, коли з'явилося сільське господарство, релігія, перші міста, розшарування суспільства, перша держава. Згодом від 600 року до н.е. до 600 року нашої ери був осьовий час, коли світ повністю змінився. І не лише через появу християнства чи грецької філософії, а й через появу римського права, ісламу, буддизму, конфуціанства. І останній фазовий перехід нам добре відомий, тому що це добре описано в літературі як модернізація, як реформація, як науково-технічна революція – це індустріалізація, поява лібералізму, індивідуалізму, капіталізму, націоналізму та інших «ізмів» добрих та поганих.
Ми зараз бачимо кризу теперішнього світу.
І це не проста криза, це – пологи, народження нового світу

Зараз ми переживаємо новий фазовий перехід. І важливо, що не лише проміжок між цими переходами скорочується, а скорочується також тривалість цих самих переходів. Що змінюється? Змінюється усе. Неолітична революція тривала тисячу років, осьовий час тривав 1200, модернізація тривала десь років 400. Скільки буде тривати наш перехід? Ми не знаємо. Можливо, 100 років, а це означає, що більшість із нас не доживе, а, можливо, 30 років і більшість доживе до кінця. Але ми вже в ньому.

І перше, що я маю сказати важливе: «Майбутнє настає не для всіх». Тому що стосовно майбутнього можна зайняти різні позиції. Можна активно йти вперед, вітаючи майбутнє і якомога більше перетягнути з майбутнього в теперішнє, а можна трошки зачекати і стати успішним послідовником. Або бути неуспішним послідовником – як Україна, яка ще не завершила модернізацію і лише починаючи від Майдану її проходить. Можна бути жертвою катастрофи, коли ніби намагався, намагався, але впав і лежиш. Можна бути лінивцем, який нікуди не поспішає, а можна бути ізольованим.

Кожен фазовий перехід веде до щоразу більшого розчарування. Коли всі спільноти людські на Землі жили однаково – збирали горішки і корінці і полювали на те, що вдасться вполювати – тоді всі були на одному рівні. Після першого фазового переходу були ті, хто перейшов, і ті, хто не перейшов. Після другого – ті, хто два рази перейшов, один раз перейшов і жодного разу не перейшов. І так далі.

Відтак стає все більше розчарування. Подивіться, яка фантастична різниця між Швецією, яка вже зробила крок у майбутнє, і Польщею, яка стоїть в активному модерні. Подивіться на різницю в усіх показниках – ВВП на душу населення, індексу людського розвитку та інших. Або на величезний розрив між Польщею та Китаєм, який ще не наздогнав [модернізацію], і Україна десь на тому ж рівні. Між Китаєм і Кенією також величезний розрив, тому що Кенія гальмує. А ще більше гальмує Зімбабве, тому що вона нікуди не поспішає. Але це ще не дно, тому що є Афганістан, де держава ще не застановилася і уряд реально керує лише тим, що перебуває навколо його палацу. І це ще не дно, бо є спільноти, які навіть країни власної не мають, оскільки їх багато сотень років назад витіснили зі своїх країн.
Зараз з'являються два нові класи – пасіонарії та конс'юмтаріат

Я не буду говорити про різні технології, зверну лише увагу на те, що дуже дешевшає електроенергія. Уже навіть є країна, в якій значну частину року електроенергія коштує нуль [йдеться про Чилі – ZAXID.NET]. Я хочу більше поговорити про економічні та соціальні речі. І тут головним результат великого розчарування (оскільки майбутнє настає не для всіх) є розшарування на дві великі страти – на тих, хто перейшов в майбутнє хоча б на трішки, і тих, хто зовсім не перейшов. На їх позначення я використовую старі терміни ойкумена і околиця – там, де живуть цивілізовані люди, і там, де живуть нецивілізовані.

Що таке ойкумена 2030 року? Це світ без кордонів, це дешеві та якісні блага, тому що є роботи, тому що є дешева електроенергія, яка складає величезну частку собівартості будь-яких товарів і послуг. І там є два класи.

Кожен фазовий перехід змінює класи. Так, як рабовласники і раби змінилися на феодалів і кріпаків, а потім феодали і кріпаки змінилися на буржуа і пролетарів, а тепер буржуа і пролетарі – на два нових класи. І один із них – активні пасіонарії. Це люди, які працюють у світі, в якому можна не працювати. Це люди, які працюють заради самореалізації, заради того, щоб стати кимось більшим, заради задоволення. Хай їх буде 10-15% – ми не знаємо поки що. Ці люди займаються креативом в усіх сферах – інновації, підприємництво, журналістика, скульптура, музика, охорона, турбота, навчання інших. Їхнім капіталом є знання та репутація.

А пасивний клас називається конс'юмтаріатом, споживтаріатом. Це люди, які отримують мінімальний гарантований дохід. Ви знаєте, що зараз дуже багато країн експериментують з мінімальним гарантованим доходом. Умовно кажучи – пиво, чіпси і телевізор в обмін на те, щоб нічого не чіпати. Я не даю етичних оцінок, просто показую, куди йде світ зараз.

Більше не треба «втюхувати» товар, важливо, щоб люди були щасливими. Це інша економічна парадигма

А що околиця у 2030 році? А околиця у 2030 році така сама, як околиця у 2017 році. Нічого не змінилося – бідність, неграмотність, інституційна неспроможність, а це означає, що якщо голодує мільйон людей, а потім вони отримують від багатих країн їжу на мільйон людей, то все одно голодує мільйон людей, тому що немає інституції розподілити ту їжу. Дешеві блага недоступні, страшна заздрість, радикалізм, фанатизм і карго-культи.

Усього лише дві речі відрізняють ойкумену від околиці – освіта та інституції. Освіта «виробляє» людей, які здатні щось робити нове, а це головне. А інституції створюють для них умови.

Складне розселення. Є території ойкумени з анклавами околиці, як передмістя Парижу. Є території околиці з анклавами ойкумени, як Бангалорський технологічний центр і Гоа. І є сіра зона – як Сан-Паулу, де є різні квартали, в яких живуть освічені, багаті і включені або бідні, неосвічені і нещасні.

Економіка ойкумени. У нас для цього немає слова. Хтось називає це посткапіталізм, хтось sharing-economy, хтось економікою дарування, вікіномікою. Це все одночасно і це новий економічний лад, в якому сьогодні живуть Вікіпедія, Facebook, Uber, Instagram, Airbnb, WeWork і багато інших систем, які самі є просто точкою, центром підключення величезних мас людей, які є і виробниками, і споживачами, які вкладають, дарують і обмінюються. І тут треба сказати, що нас чекає величезний прорив у гуманітарних технологіях. Гуманітарні технології зараз відсталі: ми запускаємо кораблі в космос, добуваємо ядерну енергію і маємо високошвидкісний інтернет, але не вміємо керувати собою, творчістю, комунікацією, сном.

Дуже важливо, що мислення ойкумени – це нова парадигма, де гармонія, спільний розвиток, взаєморозуміння, свобода, духовність і толерантність є найголовнішими речами. Більше не буде загрози екологічної кризи, тому що це розумне і помірковане споживання не лише через мислення, а й через інші причини, зокрема через те, що закінчується епоха капіталізму, що побудована на кредитному проценті. Кредитний процент стає не позитивним, а нульовим або негативним, а це означає, що не треба більше продавати, не треба «втюхувати» товар, а треба, щоб люди були щасливими. Це інша економічна парадигма.

Знання, які ви зараз отримуєте, вам ніколи не знадобляться. Але вам пригодиться спосіб мислення, який ви отримуєте під час навчання

Ці люди дуже терпимі до розбіжностей, вони не здатні до агресії, тому спрямовують її часто на себе. Ці люди готові до захисту, це космополіти, толерантофіли, прихильники постійних змін, вони живуть дуже рефлексивним і усвідомленим життям. Немає брехні в цьому світі, тому що в мобільному телефоні є ріалтайм детектор і коли ви дзвоните своїй подрузі і питаєте: «Ну що, ти вже готова?», а вона каже, що тільки туфлі одягнути, то індикатор на вашому телефоні блимає і ви знаєте, що вона ще голову навіть не помила.

На жаль, ці люди не будуть янголами. Людям дуже важко стати янголами, бо це дуже індивідуальна робота, але це суспільство уможливлює для людей їх духовний розвиток. Люди будуть жити довго, активно, щасливо і без болю завдяки трьом головним речам – через здоровий спосіб життя, ранню діагностику хвороб (це мінус 70-80% проблем зі здоров'ям) та індивідуалізоване неруйнівне медичне втручання. Поки ви це слухаєте, то нанороботи, яких ін'єкцією ввели у ваш організм минулого тижня, уже дісталися того місця, де знайшли небезпечний тромб, і почали його розбирати на частини.

Освіта. Абсолютно інші зараз навички потрібні. Є величезна проблема – освіта наступного покоління. Єдине, що можна сказати, що будь-які знання, які ви зараз отримуєте, вам ніколи не знадобляться. Але спосіб мислення, який ви отримуєте, це він вам знадобиться і він уможливить ваше успішне життя у фазовому переході і після нього.

Сім'я. Уявіть собі сім'ю, в якій дуже сильно зменшується управління власністю, а сьогодні це, на жаль, головна складова будь-якої сім'ї сучасної. Уявіть собі, що квартиру можна легко зняти, легко поміняти за невеликі гроші. Автомобіль також не треба – пальцем клацнув і під'їхав невеликий безпілотний автомобільчик на два місця. Історія вашого життя – у невеликій коробочці, книжки – електронні і так далі. Зменшується вага управління власністю, значить збільшується щось інше. Що? Я думаю, що збільшується вага любові і турботи.

Перше, що роблять люди, охоплені футурошоком, – вони голосують за політиків, які обіцяють, що майбутнє швидко не настане

Соціальна структура. Сім'я – найменша структура, після сім'ї йде громада. Тут центр прийняття рішень: громада вирішує всі питання, які може вирішити, а що не може – передає нагору. І це є одна з базових ідей української децентралізації, яка зроблена за європейськими мірками. Громада є центром. Вище громади є міста, вище міста – агломерації, вище агломерацій – кільця міст, тобто міста, поєднані спільним інтересом (як Одеса поєднана зі Стамбулом, Салоніками, Варною та Батумі). А держава сильно зменшує свій вплив, тому що знизу її під'їдають громади, а згори її під'їдають міжнародні організації.

Держава перетворюється просто на набір публічних послуг. Вже сьогодні можна мати віртуальне громадянство Естонії, а завтра це будуть десятки віртуальних громадянств, які ви можете мати на чіпі у вас на руці. І це означає, що наша ідентичність перетворюється на віру: я вірю в Україну і тому я українець. Але ви можете собі вірити у що хочете.

І дуже важливі речі на кінець. Футурошок. Це страшна штука, люди бояться майбутнього і кажуть: «Майбутнє, будь ласка, не наставай так швидко». І перше, що роблять люди, охоплені футурошоком, а зараз в усьому світі епідемія футурошоку, вони голосують за політиків, які обіцяють: «При мені майбутнє швидко не настане. Я обіцяю». У всіх країнах навколо України є такі політики. А деякі політики кажуть: «При мені майбутнє взагалі не настане. Голосуйте за мене і все буде гаразд». Головне, щоб ми, українці, не зробили такої самої помилки.

Стратегії різних країн, різних народів. Можна бути першопрохідцем або розвиватися навздогін. Але треба розвиватися навздогін із випередженням – не можна доганяти Польщу 2017 року, бо вона сама піде вперед. Або жертви розвитку – як Китай, що створює перекоси і напруження. Або консервація – майбутнє не настане, давайте законсервуємося. Або архаїзація – давайте по осі часу рухатися назад, в минуле. І ми бачимо на прикладі однієї великої сусідньої країни, що можна дуже швидко рухатися в минуле.

Є ще й персональні стратегії – хто ви? Чи ви пасіонарій, активний, освічений, включений і багатий, чи ви є частиною індустріального суспільства, чи ви просто людина без майбутнього?
20 сентября 2017 г.

Украинские трудовые мигранты стали весомым экономическим фактором в Польше. В соседней стране уже неоднократно говорили, что сейчас у них работает около миллиона украинцев (правда, путая их с беженцами), причем без их работы Польша столкнулась бы с резким торможением темпов экономического роста.

В Национальном банке Польши пошли дальше. Там считают украинских работников весомым фактором влияния как на рынок труда, так и на платежный баланс и темпы инфляции.

Именно поэтому польский центробанк совместно с Варшавским университетом подготовили исследование об украинских трудовых мигрантах. Его выводы были представлены на экономическом форуме в Крынице-Здруй.

ЕвроПравда получила копию исследования и решила поделиться его основными выводами.
* * * * *
Судя по количеству полученных "карт побыту" и национальных виз, количество граждан Украины, задействованных в польской экономике по состоянию на 2016 год, можно оценить на уровне 770 тысяч человек. А это значит, что в течение трех последних лет количество таких работников выросло почти в четыре раза.

Есть все основания говорить, что такая динамика сохранится и в этом году. В частности, если в прошлом году на основании приглашений от работодателей было выдано 127 тысяч национальных виз, то только за первое полугодие 2017 года – 94,8 тысяч.

Характерно, что еще в 2013 году более половины (56%) украинских работников работали в Мазовецком воеводстве (включая Варшаву). По результатам же 2016 года доля столичного региона упала до 28%. Украинцы стали чаще работать в других воеводствах.

Сейчас большинство (58,7%) украинских трудовых мигрантов в Польше – это опытные работники, в среднем уже 9 раз выезжавшие на заработки, посещая Польшу по 2-3 раза в год.

Особенностью же последних трех лет стало появление новых мигрантов. 41,3% приехали в Польшу впервые в 2014 году или позже. Более того, исследования показывают увеличение процента людей, впервые приезжающих на работу в эту страну.

Новшество последних лет – рост числа молодых работников с высшим образованием. В частности, в Люблинском воеводстве средний возраст украинских работников составляет 21,8 (среди них много студентов, обучающихся в Люблине), в Мазовецком – 38,7 лет. 32,4% работников имеют высшее образование, еще 37,2% – среднее специальное образование.

Еще одно изменение – в 2013 году 93,7% украинских работников прибыли из Западной и Центральной Украины.
А за последние годы доля украинцев с Востока и Юга выросла с 6,3% до 28,4%.

Соответственно, увеличилось число тех, кто объясняет свой переезд политической ситуацией – с 3% до 13%. Впрочем, подавляющее большинство (50% в 2013 году и 60% в 2016 году) объясняют такой шаг более высоким уровнем оплаты труда в Польше.

Большинство украинцев – 38% – работают в домохозяйствах. За небольшим исключением это женская работа – соотношение женщин и мужчин в этой сфере составляет 37 к 1.

24% украинцев работают в строительстве (соотношение 23 мужчины на 1 женщину). Еще 13% украинских мужчин и 7% женщин работают в сельском хозяйстве.

Наибольший уровень оплаты труда – в строительстве (2729 злотых в месяц). Наименьший – в домохозяйствах (1826 злотых). При этом в домохозяйствах и в сфере услуг работают дольше всего. Украинцы, задействованные в этих секторах, в среднем трудятся 58 часов в неделю, тогда как в целом этот показатель составляет 54 часа в неделю.

Помимо зарплаты, 26% работников дополнительно получают бесплатное жилье и питание.

Суммарно объем зарплат украинских работников в 2016 году составил 12,6 млрд злотых. Для сравнения, в 2013 году этот показатель был всего 3,6 млрд злотых.

Из этих денег украинцы тратят в Польше "на жизнь" в среднем 34,2% своих доходов,
а остальное отправляют домой.

Нацбанк фиксирует стремительный рост таких переводов. В частности, по результатам 2016 года эта цифра составила 8,1 млрд злотых. Это не только в 2,5 раза больше, чем в 2013 году. Это ровно половина переводов всех работающих в Польше мигрантов.

И напоследок – о плохом. О планах насовсем вернуться в Украину говорят лишь 2,4% студентов, обучающихся в Польше. При этом 36,6% респондентов хотят остаться в Польше навсегда, а 32,5% – ездить туда подзаработать. Еще 22% студентов хотят сменить Польшу на другие страны
15 сентября 2017 г.



«Це ж не догма, все воно буде мінятись, і ви будете приймати в цьому процесі участь», – запевнив Перший віце-прем’єр-міністр – міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів під час зустрічі із профспілковими лідерами з питань проекту бюджету на 2018 рік. У заході також взяли участь міністр соціальної політики Андрій Рева, заступник Голови ФПУ Олександр Шубін, Голова Профспілки працівників охорони здоров’я Вікторія Коваль, Голова Всеукраїнської профспілки виробничників і підприємців Наталя Землянська, Голова Профспілки працівників держустанов Юрій Піжук, Голова Профспілки працівників суднобудування України Микола Бутенко, Голова Профспілки працівників лісового господарства України Степан Кривов’язий, голова Профспілки працівників вугільної промисловості України Віктор Турманов та інші. Зустріч пройшла на виконання положень Генеральної угоди, що була підписана минулого року трьома сторонами соціального діалогу.

Проект бюджету України на 2018 рік розроблено Міністерством фінансів України спільно з іншими відомствами Кабміну на основі трирічної резолюції. Сьогодні, 15 вересня документ мають подати на розгляд Парламенту. Проект уже був розглянутий Радою національної безпеки і оборони.

«Ми продовжуємо формування бюджету на рівні макростабілізації та економічного зростання», – зазначив Степан Кубів.

Бюджет буде прийматись щонайменше в двох читаннях. За цей час планується відкоригувати документ із врахуванням позицій сторін соціального діалогу. Так, Степан Кубів наголошує, що доопрацювання бюджету на наступний рік буде відбуватись за участі профспілок, а одним з пріоритетів у цьому процесі залишиться підняття соціальних стандартів.

«Мова йде про те, що потрібен діалог. Ті цифри бюджету, які там передбачені в різних напрямках, вони мають бути, на мій погляд, узгоджені», – наголосив міністр соцполітики Андрій Рева.

Водночас нагадаємо, що нещодавно було напрацьовано фінальну версію законопроекту пенсійної реформи до другого читання – документ не містить жодної з базових вимог профспілок попри запевнення Андрія Реви, що пропозиції представників трудового класу будуть враховані.


Ключові параметри проекту бюджету

Основні сфери, на які проектом виділяють кошти, це оборона і безпека, освіта, медицина, соціальна сфера, децентралізація, підтримка фермерів, ремонт та будівництво доріг та інші.

Передбачається, що рівень інфляції буде знижуватись, а соціальні видатки – зростати.

Відповідно до статті 7 проекту бюджету передбачено, що прожитковий мінімум у розрахунку на одну особу з 01.01.2018 складатиме 1700 гривень, з 01.07.2018 – 1777, з 01.12.2018 – 1853 гривні.

На кінець 2018 року мінімальна пенсія в Україні складе близько 1500 грн.

Мінімальна заробітна плата, яка закладена в проект бюджету, передбачається в розмірі 1723 грн на місяць з 1 січня, в погодинному розрізі 22 гривні 41 копійка.

«Ми сподіваємось, що упродовж 2–3 років, ми вийдемо на рівень середньої заробітної плати по Україні не менше 500 євро», – зазначив Андрій Рева.

Проект бюджету передбачає також зростання заробітних плат в бюджетній сфері. Зокрема, в освітян – на 25%, та в медичних працівників – для цієї категорії робітників відсотки підняття зарплат не визначені, за словами представників Кабміну, позиція з цього питання уточнюється.

Зазначимо, затверджена освітня реформа, зокрема, прив’язує мінімальну ставку до мінімальної заробітної плати замість прожиткового мінімуму. На думку А.Реви, це, навпаки, призведе до погіршення ситуації з оплатою праці, оскільки законодавчими актами щорічно «буде зупинятись дія цієї статті і фактично в ручному режимі регулюватись зарплата освітян (…) Якби прописали 4 прожиткових мінімуми, то кожен раз, коли б прожитковий мінімум мінявся, мінялась би ставка, по грошам це було б те саме. Те, що прописали зараз, вилезе боком», – говорить міністр соціальної політики.

Також представники Кабміну звернули увагу на потребі у впровадженні державної програми стимулювання працевлаштування вимушено переміщених осіб: «Потрібно, щоб держава стимулювала переселенців переїжджати на Захід країни, де зараз відкриваються підприємства. Зокрема, за рахунок кредитування житла».


Профспілкові пропозиції
Заступник Голови ФПУ Олександр Шубін зазначив, що чи не вперше обговорення документу проводилось на рівні міністерств ще на початку літа, тобто під час розробки проекту, проходили консультації по основним напрямках бюджетної політики тощо.

Однак попри паритетний старт і оптимістичні наміри урядовців прийняти бюджет, який буде погоджений зі сторонами соціального діалогу та врахує профспілкові пропозиції, вже зараз деякі вагомі пропозиції СПО об’єднань профспілок не були підтримані Мінфіном.

Зокрема, Міністерством фінансів не було підтримано такі профспілкові пропозиції до бюджету:
– встановлення розміру затвердженого прожиткового мінімуму (який є базовим соціальним стандартом та впливає на визначення розміру більшої частини видатків соціального спрямування) на рівні фактичного прожиткового мінімуму. Наприклад, сьогодні прожитковий мінімум затверджено на рівні 1624 грн, у той час як фактичний, за даними Мінсоц, складає 3035 грн.
– Встановлення розміру посадового окладу працівника І тарифного розряду ЄТС вище розміру мінімальної заробітної плати.
– Погашення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери та державних підприємств (з урахуванням компенсаційних виплат відповідно до чинного законодавства). Зокрема, зараз лише серед працівників медицини спостерігається заборгованість по заробітній платі на рівні 107 млн грн.
– Скасування практики застосування показника «рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум)» для призначення допомоги малозабезпеченим сім’я, у тому числі, багатодітнім сім’ям, де обидва батьки не працюють.

Зазначимо, цей показник є значно меншим за розмір прожиткового мінімуму та складає для працездатних осіб 353,64 грн. «Я вважаю принциповим збереження цього обмеження по виплаті тим, хто не працює – повинні йти працювати! Все! Не треба їх ще годувати, щоб вони сиділи на шиї у держави, і не хотіли працювати», – говорить Андрій Рева.

Нагадаємо, за 25 років незалежності України населення нашої держави скоротилося на понад 9 млн осіб. У цьому році, за даними Держстату, залишається суттєвим перевищення кількості померлих над кількістю народжених: сьогодні на 100 померлих – 58 народжених.

Обговорення проекту бюджету триває, профспілкова сторона направила Уряду свої пропозиції до проекту та наполягає на врахуванні в документі вимог представників трудового населення України.
Степан Кубів запевнив, що з 25 вересня проведе близько 5 галузевих нарад з профспілками.
15 сентячбря 2017 г.



Предприятия группы "Метинвест" в Запорожье – "Запорожсталь", "Запорожогнеупор", "Запорожкокс" и Запорожский литейно-механический завод – примут на работу 250 молодых специалистов - выпускников высших и средних учебных учреждений.
Всего за последние 5 лет запорожские предприятия "Метинвеста" трудоустроили более 2000 выпускников высших и средних учебных заведений Запорожья.
На предприятиях реализуют комплекс обучающих и мотивационных программ для повышения профессиональных и личностных компетенций, раскрытия научно-технического потенциала молодых специалистов и их карьерного роста.
Программа сотрудничества с учебными заведениями Запорожья предусматривает профориентационные встречи учащихся и студентов с ведущими специалистами по направлениям, ознакомительные экскурсии.
Также комбинат "Запорожсталь" учредил именные стипендии 30 лучшим студентам Запорожского национального университета, Запорожского национального технического университета, Запорожской государственной инженерной академии и металлургического колледжа ЗГИА. На эти цели комбинат направляет 230 тыс. грн.
Ежегодно около 2000 студентов вузов, учащихся колледжей и профессиональных лицеев проходят на запорожских предприятиях "Метинвеста" ознакомительную, производственную и преддипломную практики. С начала текущего года практику на предприятиях компании прошли более 1000 студентов и учащихся.
14 сентября 2017 г.


Як повідомляло наше видання, нещодавно Професійна спілка працівників охорони здоров’я України висунула вимоги до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Згодом медична профспілка визначила дату проведення Всеукраїнської акції протесту — 19 вересня 2017 р.

Солідарно підтримуючи вимоги медиків, представники Профспілки працівників агропромислового комплексу України також візьмуть участь в акції протесту 19 вересня, що проводитиме Профспілка працівників охорони здоров’я України, із додатковими вимогами щодо забезпечення конституційних прав мешканців сільської місцевості на якісну і доступну медичну допомогу, а також на гідний соціальний захист працівників сільгосппідприємств у разі втрати працездатності внаслідок хвороби.

Нагадаємо, Професійна спілка працівників охорони здоров’я України висловила обурення несправедливими, дискримінаційними підходами в оплаті праці та порушенням трудових прав медичних працівників, встановлених законодавством України: невиплата заробітної плати, допомоги на оздоровлення, скасування та обмеження виплат доплат і надбавок; переведення на роботу на умовах неповного робочого часу, відправлення у відпустки без збереження заробітної плати, скорочення персоналу, збільшення навантаження, переведення на строкові трудові договори (контракти); звуження обсягу професійних пільг та гарантій (скасування пенсій за вислугу років та безплатного користування житлом з освітленням та опаленням тощо).

Не погоджуючись із безсистемною, науково та економічно не обґрунтованою реформою системи охорони здоров’я, яка не відповідає Конституції України та законодавству України, не передбачає необхідного фінансування для забезпечення конституційного права громадян на безоплатну, якісну та доступну медичну допомогу, гідних умов та оплати праці працівників галузі,
Профспілка вимагає:
1. Призначити міністра охорони здоров’я України (з метою посилення відповідальності за діяльність галузі в умовах впровадження медичної реформи).
2. Збільшити обсяг медичної субвенції на 2017 р. не менше ніж на 3,9 млрд грн. для забезпечення:
  • своєчасної та у повному обсязі виплати заробітної плати працівникам закладів охорони здоров’я з урахуванням диференціації згідно із вимогами законодавства;
  • виплати допомоги на оздоровлення;
  • погашення заборгованості з виплати заробітної плати.
3. Ліквідувати «зрівнялівку» в оплаті праці шляхом підвищення з 1 вересня 2017 р. на два тарифних розряди ЄТС посадові оклади лікарів, медичних сестер, у тому числі спеціалістів із вищою немедичною освітою, для забезпечення єдиних підходів в оплаті праці працівників бюджетної сфери.
4. Встановити медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я надбавку за престижність праці.
5. Забезпечити в повному обсязі видатки на оплату праці співробітників державних установ Національної академії медичних наук України.
6. Розпочати до 15 вересня поточного року:
  • роботу примирної комісії із врегулювання колективного трудового спору між Профспілкою працівників охорони здоров’я України та Кабінетом Міністрів України;
  • колективні переговори щодо укладання Галузевої угоди на новий термін.
7. Здійснювати реформу системи охорони здоров’я з дотриманням Конституції України та законодавства України, з урахуванням позиції Профспілки та думки медичної спільноти.
8. Не допустити руйнації та комерціалізації системи охорони здоров’я, зберегти кадровий потенціал у галузі, забезпечити конституційне право громадян на доступну та якісну медичну допомогу.
9. Виконати рішення судів щодо скасування Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 (в частині реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби (СЕС) України) та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 р. № 1024 (скорочення ліжкового фонду).
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами medprof.org.ua та profapk.org.ua
13 сентября 2017 г.


Перебои с транспортом, в работе образовательных и медицинских госучреждений, пробки в центре и на периферии крупных городов – во Франции проходит общенациональный день протеста против реформы трудового кодекса. Всего было подано более 180 заявок на проведение манифестаций по всей стране, в которых, как ожидается, примут участие десятки тысяч человек.

Ведущие профсоюзы едины в неприятии самой идеи того, что новое трудовое законодательство будет проведено в обход парламента, исключительно указами исполнительной власти. Вот основные пункты реформы, вызывающие критику:
1. Уже с конца сентября в судах по трудовым спорам размер компенсации за незаконное увольнение не будет превышать 20 месячных окладов, какой бы ни была выслуга лет. По мнению профсоюзов, это “скандально мало”. У трудящихся отныне будет лишь год на то, чтобы оспорить увольнение, тогда как до сих пор им отводилось 2 года.
2. Профсоюзам также не нравится, что теперь компании смогут разрабатывать планы масссовых сокращений рабочих мест, параллельные существовавшим до сих пор и четко регламентированным “социальным планам”. К тому же они смогут самостоятельно устанавливать размер отступных для тех, кто хочет уйти добровольно.
3. Увольнения во французских филиалах международных компаний уже с конца сентября необходимо будет оправдыдвать исходя из национальной и местной конъюнктуры. Профсоюзам больше не удастся блокировать подобные решения, аргументируя тем, что данная группа приносит прибыль в других странах мира.
4. И наконец, профсоюзы выступают единым фронтом против решения слить три разных профсоюзных инстанции, представленные на каждом предприятии, в одну. По их мнению, это свяжет руки представителям трудящихся и приведет к сокращению бюджета, который до сих пор выделялся профсоюзам.

Предыдущие попытки реформировать трудовое законодательство, предпринятые правительством социалистов (в которое входил и нынешний президент Республики Эммануэль Макрон), также вызвали волну протестов. С февраля по декабрь прошлго года буквально месяца не обходилось без массовых акций протеста, многие из которых завершились беспорядками и задержаниями.
29 серпня 2017 р.


Как сообщила Государственная служба статистики Украины, во втором квартале 2017 года ВВП Украины вырос на 0,6% по отношению к первому кварталу 2017 года (с учетом сезонного фактора) и на 2,4% по отношению ко второму кварталу 2016 года. Эти данные говорят о том, что экономика Украины продолжила свой рост вопреки прогнозам и ожиданиям. Очевидно, что рост во втором квартале 2017 года замедлился, в основном из-за ситуации в промышленности, но замедлялся он не так быстро, как это прогнозировалось. Однако экономический рост в первом полугодии 2017 года состоялся во многом благодаря всплеску активности на сырьевых рынках. Перефразирую старую китайскую пословицу: "Если долго сидеть на берегу реки, то в конце-концов можно увидеть, как растет украинская экономика". Под зонтиком финансовой стабилизации правительство Украины таки дождалось, хотя и очень скромного, но роста.

Дрейвер – сырьевые рынки

Сюрпризом для Украины стало поведение цен на рынках стального проката и железорудного сырья (ЖРС). Цены на ЖРС достигли своего пика на мировых рынках в феврале 2017 года на уровне $83,12 за тонну. Затем на рынке ЖРС начался провал, когда вплоть до 14.06.2017 г. цены на ЖРС падали, опустившись примерно до $53 за тонну. Этот сценарий был даже хуже того, что ожидал в апреле 2017 Мировой банк, который посчитал, что средняя цена на ЖРС в 2017 году будет примерно $65 за тонну. Однако внезапно, с середины июня, цена на ЖРС начала восстанавливаться, и уже 21 августа перевалила за $74 за тонну.

Очень похожее движение цен было и на рынках стального проката, где ценовую динамику не так хорошо видно из-за сложного ассортимента готовой продукции. И хотя доля металлургов в украинском экспорте последние 3 года уменьшалась, они все равно оставались заметными поставщиками валюты на рынок и, кроме того, были менее подвержены влиянию сезонного фактора, чем аграрии.

Аграриям также повезло, хоть в меньшей степени. Если, к примеру, цены на пшеницу во втором полугодии 2016 года колебались около $4 за бушель, то в июле 2017 года они достигли отметки в $5,6 за бушель. Рост почти на 40% обеспечил терпеливым аграриям возможности для сбыта прошлогоднего урожая, правда за минусом затрат на его хранение и транспортировку. Далее, уже в августе цены на пшеницу обвалились до $4,38 за бушель, вероятно из-за ожиданий на рынке нового урожая. Новый же урожай в европейском регионе бедным назвать нельзя: он будет меньше чем в 2016 году, но ненамного. Очень может быть, что ценовая динамика в 2017 году повторит историю 2016 года, когда производители не стремились расстаться с пшеницей моментально, а ждали удобного момента.

Аграриям, которые выращивают кукурузу, повезло больше. Если в сентябре 2016 года кукуруза шла по $3 за бушель, то в июле ее цена поднялась до $4 за бушель, а потом чуть опустилась до $3,65. Цены на кукурузу почему-то были менее подвержены колебаниям и имели более яркую тенденцию к росту.

Июльский скачок цен на зерновые и уверенный рост цен на стальной прокат и ЖРС в июле-августе привели к росту выручки, которую экспортеры должны продавать в Украине. Эффект от этого был усилен необходимостью завершения в августе налоговых и других обязательных платежей, что стимулировало компании к продаже валюты. В итоге у НБУ появился шанс пополнить свои золотовалютные резервы (ЗВР). Но, даже несмотря на то, что НБУ скупал валюту, гривна на межбанке немного укреплялась, а на наличном рынке ушла в праздничное плаванье.

Международные отношения

Спекуляций вокруг зависимости сотрудничества Украины и МВФ, а также зависимости от этого сотрудничества курса гривны к доллару США довольно много. Можно бесконечно долго гадать, когда Фонд выделит Украине очередной транш, поскольку в подвешенном состоянии находятся многие вопросы: пенсионная реформа, цена на газ для населения, реформа рынка земли и т.д.

Однако, по прозвучавшей в августе информации от первого вице-премьера по экономике С. Кубива, Украина вскоре может рассчитывать на новый источник валюты. Так, специальную программу для Украины от ЕС готовят в Литве. Эта программа предусматривает ежегодное финансирование реформ в Украине на сумму примерно 5 млрд. евро в год. Из контекста сообщения ясно, что программу готовят в литовском парламенте (сейме) и она будет обсуждаться в ЕС на межправительственном уровне и в международных организациях.

Тем не менее, пока нет никаких гарантий, что программа будет принята и поддержана политическим руководством ЕС на 2017-2020 гг. 5 млрд. евро для бюджета ЕС – это микро-сумма, и если литовцам удастся убедить политиков в Брюсселе, что данная помощь будет действенной, то это очень небольшая цена за “спокойствие” на Восточных границах ЕС. Скорее всего, до конца 2017 года евробюрократы не смогут принять подобную программу. По сути, на ее обсуждение будет всего три месяца, что очень мало для стартовой версии прототипа “плана Маршалла”. Также важно, как эту литовскую инициативу воспримут в Берлине, Париже и Варшаве.

В принципе, ежегодные вливания по 5 млрд. евро на более мягких условиях, чем это делают в МВФ, отодвинут проблему валютного курса на задний план, что снизит риски инвестиций в Украину в глазах нерезидентов. А нерезиденты очень внимательно следят за тем, что происходит в Украине. Так, первым из знаковых спекулянтов оказался американский инвестиционный банк Goldman Sachs, который взялся прогнозировать курс гривны до 2020 года, что в условиях военного конфликта и смен тренда на сырьевых рынках очень неблагодарное занятие. Goldman Sachs ничего не говорил о “плане Маршалла”, однако его выводы как раз наводят на размышления о том, что аналитики банка делали заявление, уже зная о закулисных переговорах.

Приватизация и конфискат

Напомню, что в конце весны этого года Украина получила в бюджет ценности семьи Януковича, которые изъяли из Ощадбанка. Можно спорить о том, насколько это большой плюс, и не будет ли он впоследствии отсужен, но часть этого конфиската пошла в ЗВР, а большая часть была направлена в бюджет, в т.ч. и на военные нужды. Прогнозировать, какие еще приятные сюрпризы Минфину и НБУ приготовила Генеральная прокуратура, сложно, так как ее действия иногда бывают неожиданными и стремительными. В Украине очень много говорят и пишут о расследованиях, связанных с бывшими правительственными чиновниками, но по-существу пока было проведено только одно крупное "изъятие".

Приватизационные планы в Украине всегда были "Наполеоновскими", однако реализовать на практике их очень трудно. Конечно шутка о том, что каждый украинский премьер-министр мечтает в третий раз успешно продать "Криворожсталь", так и остается шуткой, однако раскрывает идею, что для государства, у которого очень много собственности и есть проблемы с ликвидностью, приватизация – это очень хороший выход из положения.

И тут вспоминается история приватизации Одесского припортового завода (точнее попытки его приватизации) и другие провалы в работе ФГИУ. Понятно, что кроме плохой организации чиновников свою роль сыграла и война, поскольку инвесторы не хотят вкладывать средства в страну, где идут военные действия. Однако как они отнесутся к стране, где снят с повестки дня вопрос о валютном курсе, и которая получила от ЕС "план Маршала"? Технически мы видим сейчас, что оба эти вопроса (полноценная помощь от ЕС и успешная приватизация) увязываются в один позитивный сценарий для Украины, однако пока они находятся в разряде прожектов.

Таким образом, риск негативного сценария во втором полугодии 2017 года остается, но он значительно снижен из-за ситуации на сырьевых рынках, которые развернулись к нашу сторону.

Очень многое будет зависеть от того, как поведут себя наши Западные партнеры. Думаю, что прототип "плана Маршалла" может стать серьезным фактором для притока капитала в Украину и для успешной приватизации. Не уверен, что при позитивном сценарии НБУ пойдет на существенное укрепление гривны, поскольку идея восстановления собственных ЗВР все еще актуальна. Поэтому во втором полугодии гривна будет колебаться в диапазоне 25-29 грн за доллар, как и ранее реагируя на: ситуацию на сырьевых рынках, действия наших международных партнеров, динамику притока капитала. Большой разброс в прогнозе определяется степенью "подвешенности" многих важных вопросов, в т.ч. в отношениях с международными партнерами Украины.
Виталий Шапран
член исполкома УОФА

29 серпня 2017 р.


Швейцария занимает первое место в мире по стоимости мяса. Килограмм говядины обойдется швейцарцу в $49,68, сообщает агентство Bloomberg, ссылаясь на индекс цен на мясо (Meat Price Index) от британской компании Caterwings, которая проанализировала ценники в 52 крупных странах.

Стоимость мяса в Швейцарии примерно на 150% выше, чем в среднем по миру. С другой стороны, если стоимость этого продукта сопоставить с минимальной заработной платой в стране, то цены уже не покажутся астрономическими.

Гражданину Швейцарии, причем неквалифицированному работнику, потребуется всего 3,1 часа, чтобы заработать на 1 кг говядины.

Иными словами, мясо стоит дорого в долларах, но дешево в минутах. И швейцарец может позволить себе чаще покупать мясо и мясопродукты, чем жители многих других стран. В Швейцарии в прошлом году было употреблено почти 75 кг мяса, птицы и рыбы на душу населения.

При том, что по всем суммарным позициям рейтинга (говядина, рыба, курица, свинина и мясо ягненка) цены в Швейцарии самые высокие.

И если смотреть на доступность мяса с точки зрения минимального размера зарплаты, то получится, что больше всего повезло жителям развитых богатых стран, где ценники в супермаркетах высокие. Так, гражданам Дании, Швеции, Австралии, Норвегии, Новой Зеландии, Ирландии и Великобритании придется работать менее двух часов, чтобы обеспечить себя килограммом мяса.

Стоит уточнить, что «мясной индекс» градуирует этот продукт на три части: мясо голени, вырезка и фарш (или измельченная говядина) с добавлением 10–20% жира. И конечно, вырезка – это самый дорогой продукт.

В свою очередь, курица посчитана по ценам за грудку и за ножку. Под рыбой подразумевается рыба белых пород (тиляпия, трески или филе пангасиуса), а также отдельно были взяты на анализ цены на лососевые породы (стейк или филе) и креветки (белые креветки, коралловые, тигровые), обработанные и необработанные.

Обманчивая дешевизна

В Украине мясо самое дешевое – килограмм голени обойдется всего в $3,7. Однако, чтобы купить его, украинцу придется отработать 10,8 часа.

Но сравнивая с другими странами, выясняется, что это не предел. И один из худших показателей по всем категориям товаров у России.

С одной стороны, кусок говядины обойдется россиянину в $7,65 (почти в 7 раз дешевле, чем в Швейцарии). С другой, исходя из минимальной зарплаты, которая в России составляет 7800 рублей в месяц, потратить на его добычу придется не 3 часа рабочего времени, как швейцарцу, а почти 22 часа.

Больше только в Индонезии (23,6 часа) и ОАЭ (22,1 часа). А еще в Индии (22,8 часа) — правда, там корова считается священным животным.

Куриная грудка обойдется в российском магазине примерно в $3,9, однако работать для этого россиянину придется практически полный стандартный рабочий день – почти 7 часов. Для сравнения, малоквалифицированный датчанин управится за 18 минут.

Чтобы купить килограмм рыбы жителю Египта нужно отработать чуть более 44 часов. У швейцарца на «улов» уйдет всего час.
10 августа 2017 г.
Инфляция в Украине в июле замедлилась до 0,2%, в годовом измерении составила 15,9%



Инфляция в Украине в июле замедлилась до 0,2% по сравнению с 1,6% в июне, 1,3% в мае и 0,9% в апреле, сообщила Государственная служба статистики Украины во вторник.

Согласно ее данным, в годовом измерении (по отношению к аналогичному периоду прошлого года) рост потребительских цен по итогам июля ускорился до 15,9% с 15,6% в июне, 13,5% по итогам мая и 12,2% – по итогам апреля.

С начала текущего года инфляция составила 8,2%, уточнил Держстат Украины.

На потребительском рынке в июле цены на продукты питания и безалкогольные напитки выросли на 0,3%. Более всего (на 5,9% и 5,1%) подорожали сало, мясо и мясопродукты. На 2,4-0,8% повысились цены на рис, масло, хлеб, макаронные изделия. В то же время существенно (на 9,2% и 9,0%) подешевели овощи и яйца, на 4,3-0,2% - гречневая крупа, фрукты, сахар, рыба и продукты из рыбы, подсолнечное масло.

Цены на алкогольные напитки и табачные изделия повысились на 1,6%, что в первую очередь связано с подорожанием табачных изделий на 3,3%.

Одежда и обувь подешевели на 4,4%, в частности, обувь - на 4,6%, одежда - на 4,3%.

Рост цен (тарифов) на жилье, воду, электроэнергию, газ и другие виды топлива на 0,6% произошло главным образом за счет повышения тарифов на содержание домов и придомовых территорий на 8,5%, канализацию - на 1,4%, водоснабжение - на 1,1%.

Цены на транспорт в целом не изменились. При этом топливо и масла подешевели на 1,1%, транспортные услуги подорожали на 1,6%.

Как сообщалось, Нацбанк в конце января скорректировал прогноз инфляции на текущий год с 8% до 9,1% и в настоящее время сохраняет его на этом уровне. «Инфляция в годовом измерении будет оставаться высокой в течение первых трех кварталов благодаря действию эффекта базы сравнения. Она вернется к однозначному уровню в четвертом квартале 2017 года», - заявил НБУ.

Правительство в конце мая ухудшило прогноз инфляции на 2017 год с 8% до 11,2%.

Рост потребительских цен в Украине в 2016 году замедлился до 12,4% с 43,3% в 2015 году и 24,9% в 2014 году, совпав с прогнозами Нацбанка и правительства.

(По материалам сайта http://interfax.com.ua)
8 августа 2017 г.


Экскурсия по промышленному гиганту, не отходя от компьютера: на электронной карте Запорожья скоро появится результат не легкого труда специалистов компании Гугл, которые на этой неделе работали на комбинате «Запорожсталь».

Николай Онищенко, один из сотен специалистов по визуализации компании Гугл. Назвать его просто фотографом сложно. Работа Николая гораздо более сложнее. Ему нужно не просто сделать сотни снимков, но и объединить и в круговые панорамы. А съемка с десятков точек позволяет в итоге получить полный эффект присутствия и буквально пройтись по основным цехам Запорожстали. Вот цех горячей прокатки. Длина стана, где рождается листовой металл — несколько сот метров. Николай быстро переходит от точки к точке. На каждой — четыре кадра. Из них потом будет сшиваться панорама.

После фотоаппарата в дело вступает самый продвинутый в мире штатив для селфи. На его конце — круговая видео-камера. Управляется через телефон. Кроме фотографий интернет пользователям будут доступны и двухминутные видеоролики снятые там, где рождается металл. Аналогичный процесс и в доменом цехе и рядом с новыми объектами, построенными на предприятии в последние годы. Например — на новой градирне, где охлаждается вода используемая в доменных печах.

Желательно, что бы во время работы в кадре не было людей. Любое движение будет выглядеть смазанным. Следить надо и за тенями, которые могут попасть в кадр.

Работа по визуализации основных объектов Запорожстали заняла у Николая Онищенко и его помощников целый день. Затем обработка и размещение фотографий. Для пользователей сервисов Гугл конечные результаты роботы будут доступны примерно через две недели.
2 августа 2017 г.




В пресс-конференции приняли участие:
- Сергей Украинец - заместитель председателя Укрнафтогазпрофсоюза, сопредседатель рабочей группы по подготовке Трудового кодекса ко второму чтению;
- Михаил Волынец- глава Конфедерации вольных профсоюзов;
- Юрий Кузовой - директор Департамента соцполитики Федерации работодателей Украины;
- Елена Михальченко - юрист, директор ОО «Трудовые инициативы».

Пресс-конференция состоялась по адресу: г. Киев, ул. Бастионная 5/13 (вход с ул. Кургановская).


31 июля 2017 г.

Пресс- конференции: «Пенсионная реформа: что «спрятал» «Кабмин»?»

4 июля 2017 г. в 13:00 информационное агентство ГолосUA провёл пресс-конференцию  на тему: «Пенсионная реформа: что «спрятал» «Кабмин»?»
В пресс-конференции примут участие:
- Кирилл Молчанов – политолог,
- Юрий Гаврилечко – эксперт Фонда общественной безопасности,
- Андрей Павловский — эксперт по социальным вопросам,
- Олег Пендзин — директор Экономического дискуссионного клуба.

Ю. Гаврилечко о пенсионной реформе: "умри молодым — спаси Пенсионный фонд"



31 июля 2017 г.

Складено рейтинг зарплат в країнах - колишніх республіках СРСР



Телеканал «Теперішній час» вивчив, скільки по статистиці заробляють у пострадянських країнах сьогодні і на підставі цього склав рейтинг. Україна зайняла 11-е місце з 15 представлених в рейтингу країн. Цікаво, що найвища і найнижча середні зарплати в країнах колишнього СРСР різняться більше ніж в 10 разів.

Як свідчить рейтинг, найвища середня зарплата з колишніх країн СРСР в Естонії - 1313 доларів.
На другій і третій позиціях Латвія з середньою зарплатою в 1009 доларів і Литва з середньою зарплатою 903 долара.
Росія, яка вважається найбагатшою в регіоні, займає в даному списку лише четверте місце, забезпечуючи своїм громадянам середній заробіток у 657 доларів.
Далі в рейтингу йдуть Казахстан із середньою зарплатою 432 долара і Грузія - з аналогічним показником в 413 доларів.
Білорусь розташувалася в середині рейтингу і посідає 7-му позицію з середньою зарплатою 402 долара. Тобто до середньої естонської зарплати білорусам треба працювати ще три.
Втім, іншим середньостатистичним громадянам колишніх радянських республіках це доведеться робити ще довше. Адже середні статки в Вірменії - 397 доларів, в Азербайджані - 299 доларів, в Молдові - 288 доларів, в Киргизії - 204 долари, в Туркменії - 198 доларів, в Узбекистані - 177 доларів.

Україна зайняла 12-е місце з середньою зарплатою 263 долара. Це найнижчий рівень заробітної плати в європейській частині колишнього СРСР.

Аутсайдером пострадянського простору за середніми заробітками є Таджикистан. Там зарплати людей складають 120 доларів.

Источник - "Наше время"
20 июля 2017 г.

АВТОР

Володимир Саєнко
Заступник голови Федерації профспілок України


Щойно проект Трудового кодексу реєстраційний №1658  було ухвалено в першому читанні, почався тривалий процес його розгляду, підготовки до другого читання та ухвалення, внесення поправок. Для цього при Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення було створено Робочу групу з підготовки проекту кодексу до другого читання.

Федерація профспілок України під час роботи над Трудовим кодексом свідомо йшла проти його надмірної лібералізації за зразком інших країн, наприклад Грузії, Литви, Казахстану тощо. В цих державах фактичне панування роботодавця, закріплене в трудовому законодавстві, пояснювалося турботою про «свободу розвитку бізнесу та залучення інвестицій». Проте українські профспілки вирішили, що нам такий Трудовий кодекс не потрібен. У ньому насамперед мають бути захищені права працівника.

ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ НЕ ТІЛЬКИ НЕ ЗВУЖЕНО, А Й РОЗШИРЕНО!

Як відомо, проект Трудового кодексу в першому читанні Верховна Рада ухвалила ще у листопаді 2015 року. Для доопрацювання законопроекту була створена спеціальна парламентська робоча група, до якої ввійшли представники Уряду, профспілок, об’єднань роботодавців, громадськості, а також експерти та науковці. Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення завершив підготовку проекту Трудового кодексу України (№ 1658, доопрацьований) до другого читання.

В ході підготовки проекту Трудового кодексу України до другого читання  репрезентативними всеукраїнськими профспілковими об’єднаннями – суб’єктами Угоди про утворення Спільного представницького органу об’єднань профспілок, висловлено 112 постатейних поправок до проекту, що затверджені його рішенням від 09.11.2015 №27-1 і були направлені народним депутатам – суб’ єктам права законодавчої ініціативи.

У результаті активної роботи включено положення, спрямовані на адаптацію трудового законодавства України до Європейської соціальної хартії (переглянутої) та інших міжнародно-правових актів: Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці (недопущення дискримінації у сфері праці, тягар доказування дискримінації лежить на роботодавцеві, заборона примусової праці, основні права працівника, основні права роботодавця тощо).

ЗВІЛЬНИТИ ЧИ ЗАТРИМАТИ ЗАРПЛАТУ ВІДТЕПЕР НЕ ТАК ПРОСТО

Для українських працівників стала звичною ситуація, коли роботодавець затримує зарплату і при цьому не несе ніякої економічної відповідальності. Після ухвалення Трудового кодексу цьому буде покладено край. Адже проектом ТК встановлюється матеріальна відповідальність роботодавця за порушення встановлених законом, колективним договором строків виплати заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат. У такому випадку роботодавець зобов’язаний сплатити працівнику пеню (компенсацію) у розмірі облікової ставки Національного банку у розрахунку на рік за кожен день затримки та сплатити всю суму заборгованості із заробітної плати з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Крім того, за наполяганням Федерації профспілок, вдалося внести поправку (а фактично – окрему статтю), яка стосується права працівника відмовитися від виконання роботи у зв’язку з невиплатою заробітної плати в установлений строк або не в повному розмірі. Згідно з поправкою, у разі затримки зарплат и на строк понад 7 календарних днів працівник має право, попередивши про це роботодавця в письмовій формі, припинити тимчасово виконання роботи на весь період до виплати затриманої суми. І в такому разі працівник має право не просто припинити роботу, а й не з’являтися на робочому місці. Але одразу ж після виплати затриманої плати він зобов’язаний приступити до роботи. Роботодавець, своєю чергою, повинен компенсувати робітнику час вимушеної затримки роботи. Ні відсторонити, ні звільнити його він права не має.

Про перебіг роботи над Трудовим кодексом розповідають  учасники робочої групи, члени Спільного представницького органу профспілок. Це представники різних професійних спілок, спеціалісти з кадрової роботи, юристи. Вони провели колосальну роботу, аналізуючи представлений до першого читання документ, а потім наполегливо працювали над внесенням, а головне – відстоюванням численних поправок.

За словами заступника голови Профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України, члена робочої групи Верховної Ради України Павла Прудникова, основні дискусії щодо обговорення Трудового кодексу тривали між профспілками, роботодавцями та міністерством. «Ми мали досить довгі та жорсткі дискусії з багатьох питань. І від того, наскільки професійні та вагомі аргументи надавали представники тієї чи іншої сторони, залежала підтримка більшої частини робочої групи», – зазначив він.

Григорій ОСОВИЙ, Голова Федерації профспілок України:
«Профспілки в переговорному процесі чітко зазначили свою позицію, щоб у новому Трудовому кодексі не було порушено чинні права працівників та обмежено повноваження профспілок у представництві і захисті їх інтересів. Малий та середній бізнес вимагали для себе більшої свободи, зокрема не попереджати працівника про звільнення за 2 місяці. Ми достатньо добре захистили ці позиції: відокремили, де е обов'язок роботодавця погоджувати з профспілкою свої рішення, а де – проводити консультації, завчасно інформувати працівника про можливі зміни в організації виробництва. Нам було важливо, щоб у Трудовому кодексі були особливо ретельно прописані колективні договори, з якими повинні узгоджуватися будь-які акти керівників підприємств. У своєму виступі на щорічній Конференції Міжнародної організації праці 9 червня ц.р. я звернувся до керівництва цієї авторитетної установи з проханням провести верифікацію цього законопроекту на предмет відповідності міжнародним нормам праці до його голосування в парламенті. Ми  маємо пересвідчитися, що наш кодекс відповідає європейським соціальним стандартам в сфері праці, Європейській соціальній хартії. І якщо це буде підтверджено, тоді його можна ухвалювати».

ПРОФІЛЬНИЙ КОМІТЕТ ГОВОРИТЬ КОДЕКСУ «ТАК!»

Людмила Денісова, голова Комітету ВРУ з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Голова робочої групи ВРУ з доопрацювання  проекту Трудового кодексу України до другого читання. «Робота над Трудовим кодексом тривала майже 2 роки, і за цей час до комітету надійшли висновки експертів Міжнародної організації праці, переважну більшість яких враховано в документі».

За словами Людмили Денісової, сторонам вдалося значно осучаснити трудове законодавство та наблизити його до норм міжнародного права.

«У проекті кодексу багато новел, але й залишилися положення, які зараз містяться у Кодексі законів про працю України. Проект оновлює понятійний апарат трудового права, зокрема вводяться поняття «працівник», «роботодавець», «працівники із сімейними обов’язками», «гігієна праці» тощо», – зазначила голова комітету.

За її словами, суттєвим позитивом для учасників трудових відносин є норма проекту щодо обов’язкового укладення трудового договору між роботодавцем і працівником у письмовій формі.
А також заборона змінювати умови трудового договору без згоди працівника. Тобто роботодавець не матиме права вимагати від особи виконувати іншу роботу, змінювати умови праці та визначати меншу зарплату.

Людмила Денісова нагадала, що проект містить положення, які забороняють роботодавцю без аргументації відмовляти особам у прийнятті на роботу. Встановлено чіткий перелік осіб, які не проходитимуть випробування при прийнятті на роботу, зокрема це стосується вагітних жінок, неповнолітніх тощо. Попри чутки про 70-годинний робочий тиждень, у проекті кодексу збережено тривалість робочого часу, яка становить 40 годин на тиждень.

Також голова профільного комітету перерахувала новації Трудового кодексу, які сприятимуть розширенню категорій працюючих. «У законопроекті передбачено можливість окремих категорій працівників працювати вдома. Така організація роботи в низці установ фактично мала місце і раніше, але не була врегульована на законодавчому рівні. У проекті передбачено, що під час укладення трудового договору або пізніше сторони можуть домовитися про виконання працівником роботи вдома (надомну працю), що дасть змогу роботодавцям ефективніше використовувати працю жінок, що мають дітей, осіб із зниженою працездатністю, яким у встановленому порядку рекомендована праця в надомних умовах, пенсіонерів, осіб, що доглядають за інвалідом або хворим членом сім’ї», – зазначила Людмила Денісова.

Голова комітету згадала і про норми Трудового кодексу, які деякі зацікавлені сторони називають «підігруванням роботодавцям».

«Зокрема, говорять, що роботодавець буде проводити за працівником відеоспостереження, чим втручатиметься у його приватне життя. Проте, спостереження буде здійснюватися в тих галузях нашого виробництва, які потребують цього. Наприклад, це друкування коштів, виробництво ювелірних виробів тощо. Крім того, обов’язковою умовою для роботодавця буде зобов’язання попередити особу, яка працевлаштовується, що на її робочому місці здійснюватиметься відеоспостереження. А якщо людина не погоджується на це, то вона може відмовитися від підписання трудового договору з цим роботодавцем. У разі запровадження відеоспостереження до вже працюючої особи та її незгоди з такою умовою праці, працівник може бути переведений на іншу посаду або виконувати іншу роботу», – підкреслила Людмила Денісова

Сергій УКРАЇНЕЦЬ, співголова парламентської Робочої групи з доопрацювання проекту Трудового кодексу України до другого читання, заступник голови Профспілки працівників нафтової і газової промисловості України:
«Головна зміна Трудового кодексу правове положення працівника стало більш стійким і захищеним. Новий кодекс вмістив у собі основні норми понад 60 ратифікованих Україною конвенцій Міжнародної організації праці, Європейської соціальної хартії, директив Європейського союзу у сфері праці.

Роботодавці сьогодні скаржаться, що замість очікуваної ними рівності прав сторін даний проект встановлює «презумпцію вини роботодавця», тобто ставить працівника у більш вигідне, захищене становище. Це дійсно так, бо саме такої підтримки працівник потребує як об'єктивно економічно слабша і адміністративно залежна сторона трудових відносин. Саме захисні норми є переважаючими в проекті. Вперше законом, а не постановою Уряду, легалізуються повноваження органів державного нагляду за додержанням трудового законодавства. На підставі Конвенції МОП № 81 державні інспектори праці матимуть законне право проводити перевірки роботодавця в будь-який час без попереднього його повідомлення. Це дозволить швидше усунути мільйони наявних порушень трудових прав та нелегального використання праці і попередити їх виникнення надалі, розширити співпрацю державних і громадських інспекторів профспілок.

Ірина ЖИТКОВА, експерт-трудовик, спеціаліст по кадрах, член робочої групи Верховної Ради України:
«Я вважаю, що це абсолютно збалансований документ. У ньому прописано покрокову процедуру, що і як робити. Він вирішує нагальні питання, яких не вирішує старий радянський кодекс. Прописали гнучкий графік, врегулювали статус дистанційної та надомної роботи. Дуже добре прописали робочий час, у тому числі ненормований. Підвищено оплату за понаднормові години, за поділ робочого дня на частини, збільшилася тривалість відпустки з 24 до 28 днів, з’явилися оплачувані відпустки при народженні дитини».
Півторарічну роботу над Трудовим кодексом завершено. Проект пройшов широке обговорення, всі зацікавлені сторони мали можливість його проаналізувати та внести відповідні поправки. Наразі слово за депутатами. Чекаємо наступної сесії і віримо в перемогу!
16 мая 2017 г.


https://www.facebook.com/andre.mrost/posts/10155191644403257
Andre Mrost
Вчера в 3:22 ·
Про принципы, ценности и деньги...
Для завершения дискуссии и в награду Sergey Leykand за неуступчивость))) расскажу две истории на обсуждавшуюся тему.
Вот первая. Начну с констатации очевидного. Если в течение последних 20 лет неизменная система социального диалога в России, основанная на всех этих минимумах - МИНИМАЛЬНОМ размере оплаты труда (МРОТ), прожиточном МИНИМУМЕ (ПМ), МИНИМАЛЬНОМ потребительском бюджете (МПБ), а так же на нынешнем алгоритме: трехстороннее Соглашение (ТС) - отраслевое тарифное соглашение (ОТР) - колдоговор (КД, который заключает самое слабое звено профсоюза, по пресловутому закону о профсоюзах) НЕ ПРИНЕСЛА адекватного роста зарплат наемных работников, на фоне непомерного роста доходов бизнеса, и государственных инвестиций в бизнес же, значит эта система, по крайней мере для профсоюзов, НИКУДА НЕ ГОДИТСЯ! ЖДАТЬ ОТ НЕЕ НЕЧЕГО, ЕЕ НАДО МЕНЯТЬ!
В 2007 такая попытка была сделана. ЕС ("заграница нам поможет") предложил РФ свое финансирование проекта по повышению эффективности социального диалога, в рамках программы ТАСИС (TACIS - Technical Assistance for CIS - техническая помощь Странам СНГ), причем не TACIS - Democracy, где финансирование ограничивается тысячами евро и бенефициаром могут быть НГО (включая профсоюзы), а так называемый "большой - big" TACIS, подразумевавший миллионы евро, государственную структуру в качестве основного партнера и бенефициара (в том случае Минтруд во главе с Зурабовым) и, самое главное - с целью проведения СТРУКТУРНОЙ РЕФОРМЫ на выходе. МКП, где я тогда работал, вместе с МОТ (Туринский учебный центр МОТ) попали в консорциум консультантов, с большой долей вероятности претендовавший на выигрыш тендера по этому проекту ТАСИС. Необходимо было быстренько доработать и представить концепцию проекта. На встрече в Турине мне удалось убедить коллег в низкой результативности существующей системы социального диалога, СД. (Концепцию "социального партнерства" сразу выбросили на помойку, как камуфляж неравноправия и диктата со стороны государства и бизнеса: социальное партнерство козла с капустой) и в необходимости полного демонтажа старой системы СД и разработке принципиально новой концепции. Окончательный вариант на английском готовила Sandra Vermuyten, мы с ней целый месяц напряженно работали и сделали отличную программу... И вдруг, ЕС отменил весь проект целиком, не объясняя причин... Нашему разочарованию не было конца...
В кулуарах назывались две рабочие версии. Первая - что Зурабов, в соответствии с павловским условным рефлексом (это когда лампочка зажигается или произносят слово "контракт" и начинается слюноотделение) попытался "выдоить" из ЕС… откат (или европейцы, кое-что разузнав о г-не Зурабове из многочисленных публикаций в российской прессе, сами не захотели иметь дело с человеком с подобной репутацией в качестве основного партнера). Вторая - что "старшие" социальные партнеры, правительство и работодатели, прочитав проект, поняли, новая схема может реально способствовать серьезному росту зарплат наемных работников в стране, и нельзя будет больше сколачивать мгновенно огромные состояния за счет дешевой рабочей силы и ресурсов в России и продажи потом произведенных по дешевке товаров (включая нефть и газ) на зарубежных рынках по хорошим мировым ценам, поняли и "утопили" проект: пусть лучше профсоюзы продолжают барахтаться в "минималках".
Как бы то ни было, реформа не состоялась. "Социальные партнеры" с удовольствием продолжают размазывать острыми клювами по тарелке манную кашу "социального партнерства", а народ, в массе, остается в позорной бедности, то бишь на разных уровнях разных "минималок". И за МРОТ никогда не последует бмПРОТ (более-менее Приличный размер оплаты труда), а уж о ДРОТ (достойный размер оплаты труда) профсоюзы, кажется, вообще не задумываются, оглядываясь назад и видя в своей новейшей истории, в графе массовых профсоюзных действий, только лишь бодро-радостные проходы мимо трибун с вождями на 1 мая, с невнятными или непонятными лозунгами, и поэтому этот самый ДРОТ не рассчитывают и не публикуют...
Второй случай (специально для Сережи, утверждающему, что мол все профсоюзы мира борются за минимальный уровень оплаты труда) произошел в январе 2016 г. в Женеве на трехсторонней встрече МОТ по нефтегазовым проектам в полярной зоне Северного полушария. На внутреннем обсуждении, в Группе Трудящихся, параметров Кодекса Практик (Code of Practice) для нефтегазовых проектов на Северах, НГСП (Нефтегазстройпрофсоюз России) вышел с предложением специально оговорить в КП повышенные зарплаты для работников, которые трудятся и будут трудиться в сложных климатических условиях: холода, ветра, шторма, полярная ночь и т.д. Ну казалось бы - справедливо! У нас же всегда так было: специальные надбавки северянам "за вредность". А тут, вдруг, все участники обсуждения, - канадские, американские, французские, голландские, британские и норвежские профсоюзы, которые до этого очень благосклонно воспринимали все наши предложения, да и саму то тему КП предложил НГСП, не сговариваясь, но разом воспротивились такой постановке вопроса. Как же так???!!!
-- "Мы здоровьем членов наших профсоюзов торговать не можем", - объяснили они нам свой принцип.
-- "Но ведь есть же вредные условия работы? Не только холод и полярная ночь, но например, сильные шумы, вибрация?" - не сдавались мы.
-- "Есть, - отвечают они, - но во-первых, мы требуем и боремся за то, чтобы технологии развивались в направлении удаления вредного воздействия вообще, во-вторых, под нашим нажимом постоянно совершенствуются средства индивидуальной защиты; и в третьих, самое главное, на переговорах с работодателем мы с самого начала договариваемся о принципе: ущерб здоровью человека недопустим, и не может компенсироваться деньгами, и только потом, после этого договора, мы начинаем говорит о деталях и цифрах..."
-- "Но как же быть с холодами, ветрами и полярной ночью, мы же не можем их технологически отменить?", - не сдавались мы.
-- "Не можем, - отвечают нам они, - но это значит только то, что, во-первых, пребывание человека в этих условиях должно быть МАКСИМАЛЬНО комфортно, и работодатель не должен жалеть на это средств; а во-вторых, длительность пребывания человека в этих условиях, должна быть такая, чтобы работнику не был нанесен физический или психический или какой-либо еще вред".
-- "Ну а зарплата то?" - не унимались мы.
-- "Да вы не волнуйтесь, - успокаивали нас они, - для нас, так же, как и для вас, ценны и значимы ВСЕ члены профсоюза! И те, которые работают на северах, и на морских платформах, и те, которые работают в менее сложных условиях, они все должны получать достойные зарплаты и не подвергать риску свое здоровье. Это будет означать, например, что на северах мы будем договариваться о таких вахтовых графиках, которые не нанесут ущерб здоровью. Когда мы будем обсуждать уровень зарплат, мы будем говорить о том, чтобы человек имел возможность вести такой образ жизни, который снивелирует возможные минусы, типа вахтового графика работы в тяжелых условиях (а сюда входит много чего: качественное питание; качественное, просторное и удобное жилье; возможность заниматься спортом и профилактикой здоровья; возможность хорошего отдыха с семьей; культурного досуга и развития и т.д, - а это все стоит денег, значит деньги должны быть!). А потом, продолжают они, уже по своей инициативе развивая этот интересный диалог, со временем все равно усталость накапливается, и работник может достичь состояния, когда ему больше нельзя будет продолжать работать в тяжелых условиях, и он должен будет сменить образ жизни. Это как в атомной энергетике: там есть предельно допустимые нормы как бы "разового" облучения, а есть суммарные допустимые нормы. Так вот за тот период, что работник трудится в тяжелых условиях, он не только не должен причинить вред своему здоровью, но и должен иметь в том числе и финансовую возможность изменить свой образ жизни..."
-- "Ну а если кто-то, привыкший получать большие деньги и вести такой образ вахтовый образ жизни захочет так работать как можно дольше, несмотря даже на реальную угрозу здоровья?" - провоцируем мы.
-- "Ну, запретить мы никому не можем, на это есть определенные медицинские показатели и проверки (и мы за этим тоже следим), но в целом профсоюз будет против: еще раз повторим: мы не хотим, чтобы кто-то торговал своим здоровьем. Это подрывает наш подход и наши усилия."
-- "Но почему же вы против того, чтобы что-то из того, что вы сказали, записать в Кодексе?!" - не унимаемся мы.
-- "Совсем нет, не против. Зафиксировать подходы и принципы очень важно. Что мы вместе с вами собственно и делаем. Но никаких показателей. У нас в каждой стране есть свои традиции коллективных переговоров, свои подходы, свои параметры, и их какое-либо усреднение, или фиксация подорвут возможности эффективных коллективных переговоров в каждой стране и с каждым работодателем отдельно. Мы верим в силу коллективных договоров!"
Такой вот диалог по памяти.
А теперь давайте мысленно вернемся к нынешней ситуации, опять ко всем этим российским минималкам. Что сейчас происходит? А происходит то, что и должно происходить при данном "минималистическом подходе": бесчестные чиновники из правительства, сговорившись с работодателем, пытаются засунуть "северные" льготы и надбавки в подставленную им нынешней схемой "социального партнерства" лоханку, на которой написано: "МРОТ". И тем самым просто снивелировать их, и по сути, обмануть работников: отнять у них здоровье и качество жизни, не компенсировав это деньгам. То есть нашим профсоюзам не удается добиться того, от чего западные профсоюзы вообще отказались: "мы здоровьем своих не торгуем!".
И что же в этой ситуации делают российские профсоюзы? А они разворачивают кампанию против складывания "северных" льгот и надбавок в лоханку с надписью "МРОТ"... То есть они "де факто" и "де юре" принимают правила игры "наперсточника"! - вместо того, чтобы вообще убрать эту лоханку, тогда бы не было куда складывать...
Вот как описывает российская пресса диалог лидера профсоюзов и президента страны:
"... - Ущерб в том, что у тех работников, которые получают заработную плату, близкую к минимальному размеру оплаты труда, в этот минимальный размер оплаты труда погружают все надбавки. Хотя в принципе минимальный размер оплаты труда - это минимальная заработная плата в нормальных условиях работы, - разъяснил Шмаков".
(http://kremlin.ru/events/president/news/54487)
Прочитайте этот текст внимательно и не торопясь... Не всякий и разберется... без поллитры... во всех этих минималках...
Оказывается, что в нормальных условиях работы можно платить минимальную зарплату, и что это есть некий принцип...
Дальше размышляя, понимаешь, что и эту принципиально минимальную заплату за нормальную работу получить будет нельзя, потому что туда собираются погрузить.., а по закону Архимеда при погружении происходит вытеснение...
И дальше ты понимаешь, что поскольку речь идет в том числе и о северных надбавках, то оказывается что на северах, в тяжелых условиях, оказывается есть люди, которые получают заработную плату, "близкую к минимальному размеру оплаты труда", и даже еще меньше минимальной, потому что туда погружают... Приплыли...
После этого диалога (полностью поссылке:
http://kremlin.ru/events/president/news/54487) можно снова вернуться к описанному мной выше по памяти диалогу в МОТ: там люди, выросшие при капитализме - про принципы и человеческие ценности, а здесь, люди, выросшие при социализме - про деньги. Причем, как всегда, когда речь идет о российских наемных работниках, про минимальные деньги...
Пора заканчивать... напоследок вспомнился вдруг один эпизод. Кажется, весной 2006 года я был модератором в миссии ЕБРР (Европейский банк реконструкции и развития, EBRD) на о. Сахалин по проекту "Сахалин -2". Как и все банкиры, ЕБРР летает бизнес классом, ну и я с ними. И вот на обратном пути, на рейсе Трансаэро "Южно-Сахалинск - Москва" со мной рядом, в бизнес-классе, оказался шотландец, электрик, с проекта компании ExxonMobil "Сахалин - 1", работавший на морской платформе Molikpaq. Времени до Москвы было полно, шотландец рассказывал о себе под коньячок (на платформе жесткий "сухой" закон). Он уже больше 10 лет работал на морских платформах, в Северном море (на Сахалине лучше); хороший дом, семья, двое детей-школьников старших классов, собираются в университеты.
Работа - вахтовая, кажется, типа, 30 дней на платформе (дорога включается в рабочее время) и почти столько же дома. Собирался скоро завязывать с этой работой и начинать новую жизнь, деньги на это есть.
Тогда подумалось: как же это компания каждые 30 дней оплачивает ему бизнес класс по маршруту шотландский городок - Лондон - Москва - Ю. Сахалинск и обратно, да еще и крутую зарплату? И на пенсию отчисляет, и на медицинскую страховку... Как же так? ExxonMobil - совсем не лидер в корпоративной социальной ответственности... После третьей (или четвертой) я его обо всем откровенно спросил...
"А у нас, в Шотландии, профсоюз крутой, - был ответ, - я как пришел только, сразу в профсоюз вступил. Знаешь - это круто... Компания разве что просто так даст? Я три раза в забастовках участвовал - кайф! Мы как вернемся все из командировок, так обязательно с мужиками из моего профсоюза в паб закатимся... А здесь, в Сахалинэнерджи, почему-то профсоюза нет...?"
Так почему же бизнес классом? А чтобы человек сразу, уже в самолете, по дороге домой отдыхать начал, восстанавливаться. Шотландский профсоюз выбил бизнес класс?
Не предвижу много комментариев... Вот если бы я про спаржу или щи из крапивы написал...
Хотя я знаю, что прочтут многие... Но молча...
Об этом еще, помнится, Алексей Константинович Толстой писал в "Истории государства Российского...":
"Ходить бывает склизко,
По камешкам иным.
Итак, о том, что близко,
Мы лучше умолчим... "
5 апреля 2017 г.




МВФ обнародовал Меморандум об экономической и финансовой политике Украины в рамках третьего пересмотра программы расширенного финансирования EFF. Немного позже Минфин предоставил перевод документа на украинский язык.

Материалы МВФ содержат в том числе письмо от 29 марта, подписанное президентом, премьером, министром финансов и главой Нацбанка Украины. В этом письме описывается влияние на ситуацию в стране в связи с блокадой ОРДЛО и решением фонда отложить рассмотрение вопроса о выделении 4-го транша.

Кроме того, в МВФ опубликовали исследования о коррупции в Украине, необходимости реформирования пенсионной системы Украины с рекомендацией постепенно повысить пенсионный возраст до 63-65 лет к 2026 и 2031 гг. и о переходе к инфляционному таргетированию и улучшению денежно-кредитной политики.

Пенсионная реформа

Украина должна принять пенсионную реформу до конца апреля 2017 года. Вступить в силу пенсионная реформа должна с 1 января 2018 года.

Согласно данным, изложенным в документе, пенсионная реформа будет включать в себя новый перечень вариантов выхода на пенсию с широким диапазоном пенсионного возраста. Ожидается, что человек, который выходит на пенсию, будет сам выбирать сроки и условия выхода на пенсию, что будет зависеть от общего трудового стажа.

Также реформа должна предусматривать дополнительные пенсионные выплаты. Такая мера, как ожидается, будет стимулировать продолжительность занятости и более поздний выход на пенсию.

Кроме того, реформа будет содействовать долгосрочной экономии не менее 3% ВВП.

В опубликованных МВФ документах говорится, что средний эффективный возраст выхода на пенсию в Украине составляет 58,5 лет для мужчин и 55,9 года для женщин.

НАБУ: Прослушка и следствие под прикрытием
НАБУ до конца мая 2017 года должно получить право прослушки и проведения следственных действий под прикрытием. В документе указано, что это условие должно было быть выполнено еще в конце ноября 2016 года, а новый срок был назначен на конец мая 2017 года.

Контрольным показателем сотрудничества с МВФ определено, что изменения должны быть внесены в парламент и приняты к концу мая нынешнего года. Эти изменения должны гарантировать возможность для НАБУ проводить операции под прикрытием, перехватывать сообщения, получить доступ к компьютерным системам и контролировать корреспонденцию. Сейчас, напомним, НАБУ пользуется при необходимости помощью, в частности, СБУ для проведения подобных следственных действий.

Также в меморандуме сказано, что дела НАБУ и постановления следственных судей нужно защитить от утечки. Этого нужно добиться путем ограничения доступа к ней офицеров НАБУ и Специальной антикоррупционной прокуратуры до тех пор, пока расследование дела не завершено или закрыто.

НАБУ также должно продолжать публиковать статистические данные, касающиеся расследований актов коррупции со стороны высокопоставленных должностных лиц на своей странице в свободном доступе.

Земельная реформа
Украина должна принять закон об обороте сельскохозяйственных земель до конца мая 2017 года. Отмечено также, что это новый предельный срок для выполнения структурного маяка, который остается с конца сентября 2016 года.

Итак, действующий мораторий на продажу земель сельскохозяйственного назначения должен потерять силу с конца 2017 года, позволяя таким образом продажу земли, находящейся в государственной и частный собственности, сразу же после этого.

Украина же обязуется запустить кампанию по информированию общественности и разъяснению преимуществ этой реформы.

Антикоррупционный суд
Закон об Антикоррупционном суде должны быть приняты до середины июня 2017 года. Закон необходим для того, чтобы обеспечить преследование коррупционных действий со стороны высоких должностных лиц специализированным и приоритетным судебным разбирательством. Напомним, что антикоррупционный суд образован в соответствии с принятым в июне 2016 года Законом Украины "О судоустройстве и статусе судей", а его деятельность будет соответствовать Европейской конвенции по правам человека и другим стандартам Совета Европы.

"Для этого мы (Украина, - ред.) подадим до середины апреля 2017 в Верховную Раду соответствующие проекты законодательных актов для их принятия к середине июня 2017", - сказано в документе. Антикоррупционные суды должны начать работу до конца марта 2018 года.

Отмечается, что  законопроект будет содержать положения, обеспечивающие бюджетную автономию и соответствующее обеспечение системы антикоррупционных судов и определять процесс отбора антикоррупционных судей.

Отмечается, что в соответсвии со статьей 33.2 Закона Украины "О судоустройстве и статусе судей", особые требования будут введены в предлагаемом законопроекте, чтобы обеспечить соответствие кандидатов на позиции антикоррупционных судей требованиям не только образцовой репутации и высокопрофессиональных качеств, но и требованиям по владению соответствующими определенными навыками, необходимыми для рассмотрения уголовных дел, связанных с коррупцией.

"Учитывая это, закон будет предусматривать процедурные нормы, включая такие экзамены и задания для оценки определенных профессиональных навыков кандидатов, которые будут опираться на прозрачную оценку кандидатов Высшей квалификационной комиссии судей Украины с привлечением уважаемых специалистов по общепризнанными этическими стандартами и опытом в ведении антикоррупционного судопроизводства, включая возможное задействование експертиз и соответствующий опыт, приобретенный в других странах", - сказано в меморандуме.

Приватизация
Украина подтвердила свои обязательства по приватизации "Одесского припортового завода" и будет внедрять необходимые меры, включая урегулирование идентифицированных балансовых недостатков, для привлечения авторитетных международных инвесторов и завершения его приватизации в первой половине 2017 года.

Параллельно Украина будет инициировать приватизацию большого количества госпредприятий для приватизации до конца сентября 2017 года. В спике: ПАО "Центрэнерго" и "Турбоатом", чьи доли были уже переведены в ФГИУ, и региональные энергораспределительные компании, облэнерго, чьи доли будут переведены в ФГИУ до конца апреля 2017. Аналогичным образом ожидается утверждение законодательства, которое позволит полную приватизацию ГП "Укрспирт", государственного производителя алкоголя в Украине, в состав которого входит около 150 связанных ГП, к концу марта 2017 г. с той целью, чтобы конкурсная продажа была завершена до конца сентября 2017 года.

Новые фискалы, пересмотр и монетизация субсидий
Кроме того, в Меморандуме определены новые так называемые структурные маяки для Украины. В частности, Верховная Рада должна принять законодательство о создании новой гражданской службы, ответственной за расследование финансовых преступлений против государства, под управлением Минфина для замены нынешней налоговой милиции и консолидации всех полномочий по борьбе с финансовыми преступлениями против государства в одном агентстве, избегая при этом дублирования функций, до конца апреля 2017 года.

До конца июля 2017 года должны быть пересмотрены параметры системы коммунальных субсидий для улучшения адресности, введены корректировки социальных норм в непиковые месяцы в течение отопительного сезона, применены тарифы на доставку газа и отопление на основе мощности, что позволит перенести некоторую часть стоимости на летние месяцы. Все изменения должны вступить в силу с 1 мая 2017 г.

До конца августа 2017 года правительство должно принять постановление о монетизации коммунальных субсидий на уровне предприятий, предоставляющих коммунальные услуги.

До конца декабря в Минфине должна быть создана централизованная база данных получателей социальной помощи.

(перевод документа на украинский язык)



6 марта 2017 г.


Сергій Следзь 3 березня, 23:01

Нині ВВП на душу населення України становить 21% від відповідного показника ЄС.

Відносно США — це ще менше: 14%; нарешті, порівняно з Норвегією — 12%. Такі цифри прозвучали цього тижня на Київському міжнародному економічному форумі. За 25 років "реформ" перспективна Україна перетворилася на економічного аутсайдера. За цей час країна втратила одну третину свого ВВП (у натуральному вимірі) і близько 10 млн населення.

Що нас чекає в далекосяжній перспективі, якщо не буде змінено економічну політику? Аналітичний підрозділ групи The Economist прогнозує Україні до 2050 р. середньорічний темп зростання ВВП усього на 1% і зменшення чисельності населення до 32 млн чоловік.

Але це не фатум, Україна ще може зламати руйнівну тенденцію і перетворитися на багату країну. Ба більше, нинішній новий цикл розвитку світової економіки дає їй для цього реальну можливість. Про це в інтерв'ю DT.UA люб'язно розповів всесвітньо відомий норвезький економіст, професор Ерік РАЙНЕРТ, автор бестселера "Як багаті країни стали багатими, і чому бідні країни залишаються бідними". Цю книжку Всесвітня асоціація економістів включила в ТОП-50 найбільш економічно важливих книжок останнього століття.



— Пане професоре, наскільки мені відома ваша думка, то нині починається новий економічний цикл, і світова торгівля поринає у стан колапсу. Чи є шанс в України вирватися зі стану економічного аутсайдерства в цей перехідний для всієї світової економіки період?

—Це ключове питання. Як ви знаєте, саме країні-гегемону завжди вигідна вільна торгівля. У 20-х рр. XIX ст. гегемоном була Англія. Після неї, вже у XX ст., ним були США.

— Тобто економічна теорія підлаштовувалася під гегемона?

—Так. Насправді так звана "класична" економічна теорія представляє інтереси багатих країн і, власне, створюється ними. Теорія Давида Рікардо 1817 г. про вигідність торгівлі між країнами була створена на основі бартеру робочих годин, тобто йдеться про обмін не товарами, а робочими годинами. Американці не купилися на цю теорію. Вони заявили, що будь-який продукт із Англії годиться тільки для експорту, тому Англія як найбільш індустріальна країна (на той момент) створила її для власної вигоди. Мовляв, індустріальна Англія вироблятиме промислові товари, а решта країн — сировину. Фактично, американці сказали, що це блеф, абсолютно непідходяща їм теорія. Але головне, що, по суті, те ж саме відбувається й тепер, коли ЄС заявляє Україні — мовляв, ви виробляйте сировину, а ми — продукти на її основі. Звісно, це теж блеф, і так не може бути.

Цікаво, що в 1900-х рр. англійці (втративши промислову першість) самі стали сумніватися в своїй теорії. Вони визнали, що її більше не можна застосовувати до Великобританії, оскільки Німеччина і США стали гегемонами. Прикметно й те, що в наш час саме поняття вільної торгівлі постраждало як від лівих, так і від правих, оскільки і Берні Сандерс, і Дональд Трамп атакували поняття "вільна торгівля", вважаючи, що воно більше не годиться для застосування. Процес повторної індустріалізації неймовірно важливий зараз для України, саме тому Д.Трамп — це хороша можливість для вас. Адже він розбиває лицемірство, яке відбувається в Європі, і його поняття про вільну торгівлю можуть допомогти Україні розвиватися. Індустріалізація для України необхідніша, ніж для США, тому факт президентства Трампа для США — новина погана, а для України — навпаки.

Те, що відбувається сьогодні у світовій економіці, дуже схоже на момент 1848 р., бо тоді, як і тепер, і праві, і ліві атакували поняття "вільна торгівля". І це дало поштовх розвитку, наприклад, скандинавських країн (включно з Норвегією), інших невеликих європейських держав.

— Це означає, що в даний історичний момент і в України є хороший шанс?

—Саме так. По суті, вам випала політична можливість переконати неолібералів і лібертаріанців в Україні, що нинішня система не працює. Якщо вона не спрацювала у США, чому вона має спрацювати в Україні? Якщо у США розуміють необхідність захисту своєї промисловості, то аналогічно маєте робити й ви. І заявляти про це треба якомога голосніше, бо стандарти життя в Україні неймовірно швидко падають.

— Ми мусимо заявити про це Європі, яка допомагає нам будувати щось інше?

—Гадаю, що так.

— Той шлях, яким зараз рухається Україна, — це реалізація плану Моргентау чи плану Маршалла, якщо провести аналогію з післявоєнною Німеччиною?

—Нинішня політика Євросоюзу розчаровує, бо, фактично, вони намагаються ввести план Моргентау для України. Як раніше був переможений комунізм? Був створений певний пояс із країн, котрі межують із комуністичним режимом, і ці країни стали багатшими. Так відгородилися від комунізму. А тепер через політику ЄС країни, котрі межують із Росією, стають біднішими. В цьому помилка.

— Чому ж Європа не хоче допомогти Україні стати багатшою?

—Тому що це циклічний процес. Країни ЄС так довго живуть у достатку і без якихось особливих проблем, що вони забули, як самі розбагатіли. Цикли ми можемо спостерігати й тепер. Це стосується будь-якої країни. Вона стає багатшою і забуває про те, як цього досягла. Але я не думаю, що в Європі так чинять, бажаючи зла, просто вони не в курсі. Я переконаний, що 99% (коли не всі 100) громадян ЄС дуже здивуються, дізнавшись, що в Росії пенсії вдвічі-втричі вищі, ніж в Україні. Вони й уявлення не мають про ту відчайдушну ситуацію, в якій ви зараз перебуваєте. Саме тому про це варто заявляти якомога голосніше.

— Квотована торгівля з Європою врятує Україну, зробить її багатою?

—Жодні квоти вас не врятують. По-перше, тому, що вони недосить великі для вас. Наскільки мені відомо, важлива для вас квота на пшеницю була вичерпана вже в лютому, а квота на томатний сік — ще раніше. Аграрний сектор привертає багато політичної уваги й забирає багато ресурсів. За парламентаріїв ЄС голосують громадяни Євросоюзу. Ні в України, ні в Норвегії немає права голосу. А чого бояться всі парламентарії — то це злих фермерів. Найстрашніше для них, коли прийдуть фермери й кидатимуться гнилими помідорами.

У мене таке враження, що ЄС тримає перед вами морквину, намагаючись вас привабити. Точно так само, як тримають морквину перед віслюком, щоб він рухався вперед. Але навіть сама ця морквина в даному разі несправжня. Вони кажуть вам: позбувайтеся промисловості й займайтеся виключно сільським господарством. Даруйте, але це не вихід. Я навіть не знаю, наскільки грубе слово потрібне, щоб пояснити, що ця морква несправжня.

— Що треба робити насправді?

—Вам треба звернути увагу на країни, котрі перебувають в аналогічній ситуації. Вони не є членами ЄС. Це Грузія, Білорусь (певною мірою), Вірменія, Молдова… Вам треба створити зону вільної торгівлі з цими країнами, тоді у вас будуть взаємні преференції.

— Тобто вони — наші торговельні партнери.

—Так. А ще зверніть увагу на Туреччину, Азербайджан… І вам слід більше концентруватися на місцевому ринку. Зрозумійте, що ви самі. Я розумію, що вас близько 44 млн, але ви все одно самі. І вихід мусите знаходити самостійно. Концентруйтеся на місцевому ринку, оскільки ви самі по собі — досить великий ринок, і жителям вашої країни потрібна різноманітна місцева продукція.

— Але як концентруватися на внутрішньому ринку із зарплатами в населення 150— 200 дол. на місяць?

—На жаль, це порочне коло, з якого ви не можете вирватися: промисловість згортається, зарплати знижуються, люди не можуть собі нічого дозволити і їдуть… Серед політиків часто поширена думка, що треба позбутися держави, послабити її значення (це лібертаріанці) як такої. Насправді не треба мати велику державу, треба, щоб вона була сильною і могла приймати правильні рішення. Я сподіваюся, Брексіт і результат виборів у США відкриють очі українським політикам, і вони почнуть приймати правильні рішення. До речі, раджу звернути увагу на адміністрацію з підтримки малого бізнесу у США.

— Є й така адміністрація?

—Так, у Вашингтоні. Допомагає малому бізнесу. Правда, за два квартали від її будівлі розміщуються МВФ і Світовий банк, яким це не подобається. І тому я вам раджу: "Не робіть те, що вам кажуть робити американці, а робіть те, що американці робили самі". Саме так говорили й самі американці у 1820-х: "Не робіть те, що вам кажуть робити англійці, а робіть те, що англійці робили самі".

— Річ у тому, що коли нам кажуть, що треба робити, то дають і кредити. Хоча дедалі частіше лунають застереження, що це шлях у боргове рабство…

—Це справді так. Україна майже "на голці". Ви звикли вже до цього боргового рабства, — виник значний торговельний дефіцит, тому знову й знову потрібні кредити… Європейці помічають, що такі проблеми актуальні для Іспанії, Португалії, Греції, але не помічають, що такі ж вони злободенні і для України, просто тому, що Україна — не на їхньому порядку денному. Біда в тому, що ЄС настільки зайнятий порятунком самого себе, що в нього просто немає часу дивитися поза свої кордони.

— Що на практиці означає "боргове рабство" для країни, і чи траплялися вам такі приклади?

—Історія свідчить, що борги, виплатити які неможливо, — не виплачуються. Навіть у Старому Заповіті згадуються ювілейні роки списання боргів. Єдина країна, яка пережила неймовірне полегшення, коли їй списали борги з Європи, — це Німеччина. Латиноамериканські країни постійно перебувають у цьому циклі: борги — дефолт — борги. Так уже було п'ять-шість разів від часу здобуття ними незалежності в 1930-х рр. Єдиний вихід із таких боргів — оголошення дефолту. Але проблема в тому, що Європейський центральний банк, наприклад, не хоче, щоб Греція визнавала свій дефолт.

— Однак така боргова практика привела латиноамериканські країни до примітивізації.

— Я сам спостерігав примітивізацію в Аргентині. Раніше в них були і легкові автомобілі, і вантажівки, а потім вони почали їздити на конях і мулах. За 1990-ті роки, після втрати країною промисловості, зарплата там упала на 40%. До речі, земля в Аргентині, як і в Україні, дуже родюча.

— Щоб Україна не повторила "успіхів" Аргентини, мабуть, самої тільки світової торгівлі мало. Щось потрібне ще?

—Крім світової торгівлі, зокрема агропродукцією, потрібен ще достатній рівень індустріалізації країни. Тому слід звертати увагу на країни, котрі не є членами ЄС, наприклад на Туреччину чи навіть Саудівську Аравію. І, звісно ж, як я вже казав, працювати з внутрішнім ринком. Тут, в Україні, людям потрібні продукти й промислові товари. Так, у них немає грошей усе це купувати, отож вам треба подумати про мінімальну зарплату і пенсію.

— Але мінімальну зарплату й пенсію не підвищиш просто так. Вона має відповідати економіці країни.

—Проте мінімальна зарплата дуже важлива. Якщо її зробити занадто високою, з'являються ризики створення тіньової економіки. Тому регулювати слід дуже виважено.

Для реіндустріалізації вам також потрібен банк розвитку, який би підтримував відродження промисловості, як це було в Бразилії. А ще — адміністрація малого бізнесу, як у США.

— На жаль, складається враження, що в нас у країні намагаються потіснити малий бізнес із ринку на догоду великому. Це теж може вилитися у проблему.

—Це неправильно. Малий бізнес потребує підтримки. У тому числі й через податкову політику. Наприклад, у Норвегії був (а може, й зараз є) такий закон: якщо підприємець, отримавши прибуток, залишає його на розвиток підприємства, то цей прибуток не оподатковується.

— А що нам робити з імпортом, треба його контролювати?

—Корисно ретельно проаналізувати основні статті імпорту й зрозуміти, що ви можете виробляти самостійно. Є повчальний приклад із курячим м'ясом. Під час кризи 1990-х у Росії виробництво курячого м'яса практично зникло. І тоді країні довелося імпортувати "ніжки Буша" зі США. З допомогою таких зовсім незначних інтервенцій державі вдалося відродити місцеве виробництво курячого м'яса. Треба шукати сфери, де невелика інтервенція матиме найбільший вплив, коли ви вже майже конкурентоспроможні.

— Як подолати тенденцію відпливу мізків і робочої сили з України?

—Сумно, що основним експортним товаром є молодь. Норвегія теж переживала такий період у XIX ст. Тоді молодь пливла у США. Проблема в тому, що мігрують не ті люди. Тобто, в принципі, міграція — це непогано, але саме люди, котрі мігрують, могли б створювати підприємства, розвивати бізнес і таким чином піднімати країну. З погляду індивідуума, така міграція логічна й правильна, а з погляду суспільства — на жаль, ні. Однак є багато прикладів, коли відплив мізків із країни врешті-решт обертається повторним їх набуттям. Їх поверненням. Найкращий приклад — аграрна Ірландія, яка у 80-х минулого століття поставила перед собою завдання досягти першості в інформаційних технологіях. Держава вклала кошти у відповідну освіту. І перший випуск коледжу, який навчав студентів інформаційних технологій, повністю виїхав із країни. З другого випуску залишилося тільки два випускники. Однак, коли минуло 6—8 років, випускники почали повертатися в Ірландію, бо там з'явилися робочі місця і вони хотіли ростити своїх дітей в Ірландії. Мізки повернулися у країну.

— Тобто Україні, щоб стати багатою, потрібно створити умови для повернення мізків. Але як стати багатими без їхньої допомоги?

—Якщо ви не почнете нарешті приймати рішення, ви ставатимете все біднішими й біднішими. Але якщо Україні вдасться диверсифікувати промисловість, ви навчитеся додавати додану вартість до виробленої сировини, тоді зростатимуть зарплати, і ваші люди, звісно ж, повернуться. Я впевнений. — Отже, в нас усе-таки залишився шанс. —Я виїхав із Норвегії, коли мені було 19, а повернувся, коли мені був 41…



1 марта 2017 г.

Падший экспорт: рейтинги и рецепты спасения (инфографика)

По большинству товарных позиций украинский экспорт падает,
рост демонстрируют только несколько направлений

Экономисты и политики бьют тревогу. Структура украинского экспорта ухудшается, его объем падает, в итоге возникает большой дефицит торгового баланса с негативными последствиями для экономики и для граждан. Недавно председатель комитета Верховной Рады по вопросам промышленной политики и предпринимательства Виктор Галасюк в интервью Hubs заявил, что в торговом балансе образуется настолько крупная дыра, и что ее «не перекрыть никакими миллиардами валютных кредитных заимствований». К тому же, со слов политика, вместе с искусственными источниками финансирования, такими как кредиты МВФ, «нам навязывают обязательства, противоречащие национальным интересам Украины».  

Последние сводки Госстата о показателях внешнеэкономической деятельности действительно свидетельствуют о существенном сокращении объема экспорта украинских товаров. В итоге за 2016 г. он «усох» на 4,6%. На первый взгляд может показаться, что это заурядный шажок вниз по экономической лестнице, коих Украина делает множество в последнее время и что к таким «шалостям» у страны уже выработался иммунитет.

Однако экспорт сейчас – это основная составляющая ВВП страны, их абсолютные величины уже становятся сопоставимыми. И недоработки в несколько процентов на внешних рынках могут быть губительными для национальной экономики.

Фактически страна за прошлый год потеряла на экспорте $1,764 млрд (см. ниже «Основные показатели ВЭД в 2016 г.»). Экономике нанесен урон, размер которого почти в 2 раза больше кредита, за который Нацбанк и все правительство бьются с МВФ уже почти полгода и все никак не могут получить. А за «потерю» экспортных почти $1,8 млрд никого даже не пожурили. Хотя, по большому счету, пора, наконец, опрокидывать тренд и наращивать поставки за рубеж, восстанавливая утраченные позиции Украины на мировых рынках.

Основные показатели ВЭД в 2016 г.



Нынешняя ситуация удручает еще и тем, что объемы экспорта украинских товаров падают уже 4 года подряд – с $68,8 млрд в 2012 г. до $36,4 млрд в 2016 г. Весьма симптоматично, что за эти 4 года отечественный экспорт обвалился уже в 2 раза и полет вниз продолжается (см. ниже «Динамика экспорта товаров»).

Обнадеживает лишь то, что темпы этого падения немного замедлились – с ежегодных 8-29% (на протяжении 2013-2015 гг.) до нынешних 4,6%. В этой ситуации выход из пике экспорта услуг, зафиксированное по итогам прошлого года, можно расценивать не более как отсутствие отягчающих обстоятельств.

Динамика экспорта товаров



Падение экспорта, конечно же, негативно сказалось на формировании сальдо внешней торговли. Процесс усугубился ассиметричным ростом импорта товаров на $1,73 млрд за 2016 г. В итоге товарное сальдо резко ухудшилось и стало отрицательным. Во внешнеторговом балансе образовалась «дыра» размером $2,89 млрд (см. ниже «Торговое сальдо»). Председатель Комитета Верховной Рады по вопросам налоговой и таможенной политики Нина Южанина в комментарии Hubs утверждает, что из-за негативного внешнеторгового сальдо в стране уменьшается количество валюты и формируется давление на гривну. «Но если ее удерживать ручным путем, дефицит валюты все равно наступит и вызовет массу процессов, которых боится вся страна. Вот говорили, что доллар может быть по цене от 40 до 80 гривен. Представляете, что будет твориться с населением, его настроениями. Это очень опасно», – заявляет Южанина.

Торговое сальдо



Временно «дыру» в торговом балансе прикрыло положительное сальдо по услугам во внешнеэкономической деятельности. Но как только спрос на услуги украинского трубопроводного транспорта упадет, к чему уже имеются предпосылки, сразу же обнажится дыра из-за перекосов в торговле товарами. К слову, трубопроводный транспорт нынче обеспечивает, по данным Госстата, положительную прибавку к сальдо размером $2,3 млрд. И «порожняк» в трубе может крайне негативно сказаться на состоянии внешнеэкономической деятельности Украины.

Главной угрозой для внешнеторгового баланса, все же, является нынешний тренд по сокращению объемов экспорта товаров. Остановить падение украинского экспорта, начиная с 2013 г., пытается уже третий состав Кабмина. Однако результат прежний. По мнению многих законодателей, нынешнее правительство продолжает бездействовать. Как говорит Нина Южанина, она уже второй год подряд ждет «программу правительства, в которой была бы четко обозначена экономическая политика нашей страны».

Пока же, по оценкам политика, Украина просто теряет время и никуда не двигается. «Все в экономике происходит стихийно или само собой. Мы, как государство, не регулируем и не знаем, как в дальнейшем, например, ликвидировать дефицитный баланс во внешнеэкономической деятельности. Я все-таки надеялась, что у нас новое правительство должно ознакомиться с делами, все должны понять, какие у них новые обязанности, функции. Сейчас у меня менее радужные ожидания. Не знаю, почему у нас не доходят руки до более глубоко понимания, разбора всего по косточкам. Возможно, я чего-то не знаю, возможно, в Минэкономразвития активно работают над тем, как ликвидировать внешнеторговый дефицит», заявляет Южанина.

Hubs решил не дожидаться, пока какое-то ведомство соизволит предпринять попытку проанализировать негативную ситуацию с экспортом отечественной продукции, и сделал это самостоятельно.

Экспорт по косточкам

Структура экспорта отечественных товаров по итогам 2016 г. в целом получилась похожей на расклады прошлых лет. Более 45% экспорта – продукция двух товарных групп: металлы и изделия из них, а также продукты растительного происхождения (см. ниже «Товарная структура экспорта в 2016 г.»).

Незыблемыми лидерами в этих группах являются черные металлы и зерновые культуры, на их долю соответственно приходится 19,9% и 16,7% от совокупного украинского экспорта.

Товарная структура экспорта в 2016 г.



В то же время, объемы поставок в денежном выражении по многим видам продукции существенно изменились, по сравнению с предыдущим периодом. Упал экспорт металлургической продукции, машин и оборудования, транспортных средств, химической и многой другой продукции. Отрицательную динамику продемонстрировали 12 товарных групп из 20-ти проанализированных нами, согласно классификатору УКТВЭД.

«Антирейтинг товаров по падению экспорта», составленный Hubs (см. ниже), возглавили: черные металлы; реакторы ядерные, котлы и машины; продукты неорганической химии. Совокупное падение поставок за рубеж товаров-призеров этого рейтинга составило $1,6 млрд – почти столько же, сколько потеряла вся Украина на зарубежных рынках за прошлый год. В совокупности по 15 позициям антирейтинга экспортеры недополучили $2,8 млрд валюты из-за зарубежных стран, если сравнивать с показателями за 2015 г.

Антирейтинг товаров по падению экспорта в 2016 г.



В то же время экспортерам некоторых товаров в 2016 г., по сравнению с 2015 г., удалось нарастить поставки за рубеж своей продукции. Однако прирост выручки по такой продукции получился небольшой, и он не смог покрыть потери неудачников года. Наибольшее увеличение доходов продемонстрировали экспортеры сахара и кондитерских изделий из него – плюс $0,2 млрд.  В числе призеров также – поставщики электромашин и семян. Совокупный прирост по 10 самым результативным видам товаров – $0,5 млрд.

На фоне общего сокращения украинского экспорта на $1,8 млрд такой результат представляется достойным подражания. К сожалению, в перечне счастливчиков слабо просматривается высокотехнологичная продукция с большой добавленной стоимостью (см. ниже «Топ-10 товаров по приросту экспорта в 2016 г.»). Овощи, древесина, мука и зерновые культуры – яркие представители сырьевой направленности даже наиболее динамичных сегментов украинского экспорта.

Топ-10 товаров по приросту экспорта в 2016 г.



Крупнейшие направления экспорта в 2016 г. остались практически те же, что и годом ранее. Однако позиции Египта и Польши среди них заметно улучшились. Теперь эти 2 страны – уже в тройке призеров рейтинга крупнейших-импортеров товаров из Украины (годом ранее они занимали 4-ю и 6-ю позиции соответственно). Турция же и Китай по итогам прошлого года выпали из первой тройки и опустились в рейтинге вниз (см. «10 крупнейших стран-импортеров украинских товаров в 2016 г.»). В целом на рейтинговую десятку стран приходится более половины украинского экспорта – $19,2 млрд.

10 крупнейших стран-импортеров украинских товаров в 2016 г.



При этом наиболее динамично отечественным экспортерам удавалось наращивать поставки своей продукции в другую группу стран (см. «15 наиболее динамичных импортеров украинской продукции в 2016 г.»). В эту группу вошло много государств, еще не являющихся (в абсолютных величинах) крупнейшими импортерами наших товаров. Но в ближайшие годы, по прогнозам Hubs, часть из них вполне может оказаться в Топ-10. В первую очередь это такие страны как Нидерланды, Иран и Румыния.

15 наиболее динамичных импортеров украинской продукции в 2016 г.



Самым податливым для украинских экспортеров оказался рынок Индии – украинский экспорт в эту страну за 2016 г., по сравнению с 2015 г., вырос на $0,5 млрд. А совокупный прирост во все 15 стран за аналогичный период превысил $2,1 млрд. Отрадно, что среди 15 наиболее динамичных импортеров оказалось и 5 стран из Евросоюза – Польша, Румыния, Венгрия, Германия и Нидерланды. Кстати, темпы роста поставок украинских товаров в половину стран из «гостеприимной» 15-ки превысили в среднем 30% за год. При этом в Индонезию экспорт вырос в 2 раза, а в Шри-Ланку – в 10 раз.

За счет чего же экспортерам из Украины удавалось в 2016 г. столь интенсивно наращивать поставки своей продукции в эти заманчивые 15 стран. Анализ показывает, что украинцы и здесь не блистали особой оригинальностью. И увеличивали объемы поставок на рынки этих государств традиционных в последнее время для украинского экспорта товаров – зерна, растительного масла, металла и руды, семян, сахара и кондитерских изделий. Правда, на некоторые рынки удалось увеличить экспорт даже электрических машин (подробнее по каждой из стран – см. крайнюю правую графу таблицы «15 наиболее динамичных импортеров украинской продукции в 2016 г.»).

К сожалению, достижения украинских экспортеров в «податливых» странах оказались полностью перечеркнутыми результатами (их же и их коллег) в так называемых «негостеприимных» странах. Десятку наиболее ярких представителей этой категории стран возглавляет Россия. Причины продолжающегося падения экспорта в эту страну – не совсем рыночные. Во многом они военно-политические. Результат налицо – сокращение поставок в Россию за 2016 г., по сравнению с 2015 г., на $1,2 млрд, темп падения – более 25%.

В тройке самых негостеприимных оказались, к сожалению, еще 2 страны из десятки крупнейших импортеров украинских товаров – Турция и Китай. Причем падение объемов нашего импорта сюда весьма существенное – по $0,6-0,7 млрд. Отрадно констатировать, что в десятке неудачных направлений только 1 страна из Евросоюза – Португалия. Совокупное падение экспорта по провальным 10 географическим направлениям – $3,5 млрд. Это в 2 раза больше, нежели общее сокращение всего украинского экспорта на мировые рынки.

Как показывает анализ, пострадали поставки за рубеж по 10 странам как промышленной, так и аграрной продукции. В частности, сократился экспорт недрагоценных металлов и изделий из них, котлов и машин, руды, удобрений, мебели, зерновых культур, семян, молочных продуктов и др. (см. ниже крайнюю правую графу таблицы «Десятка провальных направлений экспорта украинской продукции в 2016 г.»).

Десятка провальных направлений экспорта украинской продукции в 2016 г.



Показательным моментом, демонстрирующим серьезность проблем с экспортом, является и то, что по итогам 2016 г., 14 из 25 регионов Украины сократили поставки товаров за рубеж. Среди них оказались в том числе и те 4 региона, которые являются лидерами в Украине по экспорту – г. Киев, а также Днепропетровская, Донецкая и Запорожская области (см. ниже «Регионы Украины, сократившие экспорт товаров в 2016 г.»). При этом на эти 14 регионов сейчас приходится около 74% всех поставок отечественных товаров за рубеж.

Регионы Украины, сократившие экспорт товаров в 2016 г.



Рейтинг регионов Украины по приросту экспорта товаров в 2016 г.



Варианты спасения экспорта

Можно ли улучшить положение в экономике. И в частности, за счет каких мер можно остановить падение экспорта и индустриализовать его структуру?

Три способа реанимации экспорта от народного депутата Виктора Галасюка Hubs недавно уже представлял своим читателям. Глава промышленного комитета парламента считает, что комплексная система поддержки и развития украинского экспорта, должна включать: создание экспортно-кредитного агентства и действенной системы продвижения украинских производителей за рубеж, а также введение налоговых стимулов для компаний, занимающихся производством и экспортом, в частности создание индустриальных парков.

Четвертой составляющей, по версии Галасюка, должно стать снятие искусственных барьеров и регуляторных норм, стоящих на пути экспортера, которые навязаны некоторыми международными организациями и Национальным банком Украины. «Искусственные нормы, например, об обязательной продаже 60% валютной выручки – ты заработал деньги, обязан их продать, а потом бегать и просить купить себе их опять, но уже по иному курсу, с рисками – это серьезный недостаток. Люди вообще не хотят заводить средства в Украину. Думаю, падение экспорта обусловлено не только объективными обстоятельствами. Надо убрать барьеры на пути притока валюты в страну и провести либерализацию », – считает депутат Галасюк. И уточняет, что уже предложен законопроект, который снижает планку максимально возможного объема продажи валюты. По мнению главы промышленного комитета ВР, «валютная либерализация – это еще один важный элемент комплексной системы поддержки экспорта». По версии Галасюка, реализация 4 вышеназванных компонент непременно поможет Украине добиться лучших результатов в экспорте.

Глава налогово-таможенного комитета парламента Нина Южанина, говорит, что она бы сейчас «настаивала на развитии собственной экономики, на развитии собственных экспортно-ориентированных производств. Чем лучше начнет работать бизнес, тем у нас более реальные есть шансы экспорта продукции и привлечения валюты в Украину». В то же время, законодатель заявляет, что если поговорить с политиками в зале Верховной Рады, то там неоднозначные настроения. «У нас же были определенные преференции для экспортеров. Мы их убираем. Мы считаем, что все должны быть равны. Проблема в том, что все эти шаги развития все-таки должно диктовать правительство, которое разбиралось и формировало всю эту политику. Потому что веяния в зале Рады, которые сейчас происходят, они не к лучшему», – говорит Южанина.

Согласно рецепту реанимации экспорта от члена Комитета Верховной Рады по вопросам экономической политикиАлександра Романовского, законодатели должны принять законы о поддержке производства в части финансирования.

Создание экспортно-кредитного агентства могло бы в этом плане помочь, считает депутат. Один из важных моментов, по его мнению – государственная поддержка должна осуществляться в рамках целевой программы, в которой бы указывались конкретные результаты для промышленности. Непременное требование – создание условий для привлечения инвестиций. «Надо создавать такой климат, чтобы инвестор пришел в Украину и не переживал за свои инвестиции. Поэтому нужна стабильность в законодательстве. У нас, к сожалению, не совсем так получается: принимаем один закон, второй – против первого», – говорит депутат.

По мнению Романовского, правительству следует выбрать отрасли, которые должны стать локомотивом развития. Такими отраслями, как считает законодатель, являются машиностроение и космическая промышленность, которые создают высокую добавленную стоимость. «Имея такие хорошие позиции на внешнем рынке, как в авиационной промышленности, почему бы не сосредоточить усилия по производству тех же «Русланов», которых вообще кроме нас никто в мире не делает? И можно здесь вырваться вперед. Самое главное иметь политическую волю и желание», – считает представитель экономического комитета парламента.

Александр Цыганок, Константин Макульский
22 февраля 2017 г.


Польша привлекает украинцев высокими зарплатами и лёгкостью трудоустройства. Однако всё не так радужно. Собрав истории трудовых мигрантов и предпринимателей, Фокус выяснил, что стоит за объявлениями "работа в Польше"

Евгений Гордейчик - 17.02.17



В Польше сейчас работает 1,3 млн украинцев. Местные работодатели считают, что это очень мало — население стареет и сокращается. Чтобы сохранить темпы развития экономики, нужно привлечь как минимум 5 млн иностранцев трудоспособного возраста. Единственная проблема в том, что для пришельцев из-за Буга практически не работают социальные лифты. Влиться в польское общество смогут разве что дети трудовых мигрантов.

Ваши наши

Польский предприниматель Ян, которому принадлежит небольшой швейный цех под Жешувом, набирает швей исключительно из числа украинок. "Я могу заплатить швее максимум 1,2 тыс. злотых на руки (276 евро), больше не получается. Это меньше, чем официальная минимальная зарплата, поэтому вынужден оформлять людей на частичную занятость. Польки на таких условиях работать не хотят", — говорит бизнесмен. По его словам, ситуация усугубилась в прошлом году, когда правительство ввело программу "500+" — выплату по 500 злотых в месяц на каждого ребёнка. "Местным женщинам, если учесть оплату садика и проезд до места работы, проще сидеть дома. Для украинок же тысяча злотых и бесплатное жильё — нормальные условия. Когда заканчивается виза, спрашивают меня, понравилось ли, как они работали, и возьму ли я их в следующем году", — гордится своей кадровой политикой Ян.

И польские власти, и бизнес понимают, что без украинцев им не выжить. Дело в том, что Польша столкнулась с массовым оттоком рабочих в государства "старой Европы" — по данным национальной статистики, с момента вступления в ЕС из страны с населением 38 млн уехали 2,4 млн человек. Отток продолжается и сейчас, ведь средняя зарплата в Польше (980 евро в 2016 году) в 3,2 раза меньше средней зарплаты в Великобритании.

Теоретически около 9% поляков из 23 млн трудоспособных людей сидят без работы. Но более половины из них — это "профессиональные" безработные, которые ничего не делали более 20 лет. Помимо прочего, польское население стареет. По официальным прогнозам, к 2060 году трудоспособное население сократится с нынешних 60% до 48%. На рост рождаемости здесь, как и в прочих странах Европы, надеяться не приходится.

Польские власти уже начали активно привлекать украинцев в страну. С 2017 года вступили в силу изменения в законе "О карте поляка". Отныне владельцы этого документа, который выдают проживающим на территории бывшего СССР людям с польскими корнями, смогут переселиться в Польшу вместе с семьями (ранее семья обладателя "Карты поляка" не имела права получить долгосрочную визу). А поселившись в Польше, обладатель карты будет получать помощь — по 1 тыс. злотых первые три месяца, и по 600 злотых с четвёртого по девятый месяц пребывания в стране. Каждому несовершеннолетнему ребёнку правительство будет выплачивать половину этой суммы. Кроме того, обладателям "Карты поляка" государство предоставит возможность бесплатно посещать языковую школу и поможет в приобретении востребованной на рынке труда специальности.

Наконец, украинец с польскими корнями, переехав в Польшу, может сразу же получить постоянный вид на жительство. А написав президенту страны просьбу о предоставлении гражданства, в течение года стать обладателем польского паспорта. По официальной версии, власти Польши инициировали эти изменения в законодательстве для того, чтобы помочь украинцам польского происхождения, подвергающимся опасности из-за идущей на востоке Украины войны. Но истинные мотивы поляков несколько иные.

Только этого мало

По словам президента Союза предпринимателей и работодателей Польши Цезария Казьмирчака, 100 тысяч новых работников с польскими корнями, которых поможет привлечь новый закон "О карте поляка", — это крайне мало. Чтобы Польша смогла сохранить темпы развития экономики, стране нужно принять на постоянное жительство 5 млн украинцев, причём не меньше 1 млн в течение ближайших пяти лет.

Пока это не позволяют сделать правила трудоустройства. Относительно просто, по одному лишь заявлению работодателя, украинцы могут получить разрешение лишь на временную работу — до 6 месяцев в году. "Сейчас украинец в Польше живёт, как аскет, экономит на всём. За полгода он должен накопить средства для содержания своей семьи весь год. Если бы "бумажные" процедуры упростились, работники забирали бы в Польшу семьи и оставались тут насовсем", — говорит Казьмирчак. Кстати, по его подсчётам, если бы украинские работники окончательно переселились в Польшу, это позволило бы получать бюджету дополнительно 9 млрд злотых в год — за счёт их налогов, социальных платежей и НДС с приобретаемых ими товаров.

Польские власти уже думают над облегчением бюрократических правил. "Мы интересуемся возможностями включения миграционной политики в стратегию экономического развития", — говорит вице-министр развития Польши Ежи Квечиньски. По его словам, существующая система выдачи разрешений на работу сроком более чем на 6 месяцев может быть смягчена для людей моложе 35 лет с востребованной на польском рынке труда профессией.

Кроме того, польские чиновники собираются отменить нынешние правила, согласно которым иностранец может работать лишь у того работодателя, по инициативе которого ему выдали визу. По словам Квечиньского, такая практика породила масштабный рынок торговли разрешениями на работу. Обещает польское правительство позаботиться и о детях мигрантов — они получат доступ к бесплатному образованию, включая высшее, наравне с поляками.

Что дадите?

Польский рынок труда весьма привлекателен для украинцев. Средняя зарплата в Украине в 5,4 тыс. грн (180 евро) почти вдвое меньше даже по сравнению с минимальными 1500 злотыми (345 евро), которые польский работодатель обязан выдать на руки работнику. Неудивительно, что количество украинских работников в Польше стремительно растёт с 2014-го, когда началась девальвация гривны. Если в 2014 году украинцы получили 373 тысячи разрешений на работу, то в 2015-м — уже 517 тысяч, а за 2016 год на работу в Польшу въехало 1,3 млн соотечественников.

Однако несмотря на нехватку кадров, найти достойную работу украинцам не так просто. Главная проблема, с которой сталкиваются мигранты, — оплата труда ниже установленной законом минимальной зарплаты и отсутствие гарантий со стороны работодателя.

Польское законодательство надёжно защищает права работников — досрочно расторгнуть трудовой договор по инициативе работодателя практически невозможно. Поэтому компании предпочитают не вступать с рядовыми сотрудниками в трудовые отношения, а нанимать их по гражданско-правовым договорам, так называемой "умове злеценя". Такой документ формально предполагает лишь выполнение эпизодической, почасовой работы и не защищает работника. В реальности трудиться приходится и более 200 часов в месяц, а почасовая ставка составляет менее 8 злотых в час на руки, гарантированных законом. Но доказать нарушение своих прав практически нереально. По бумагам работник отработал лишь несколько часов в день, а после первой же жалобы его просто не допустят на производство.

За примерами далеко ходить не нужно. В декабре прошлого года на одном из крупнейших колбасных производств Польши, в компании Animex под Щецином, разразился скандал. Украинские работники пожаловались польской прессе, что работают по 350 часов в месяц, но получают в итоге лишь 1 тыс. злотых. После вмешательства украинских дипломатов компанию проверила трудовая инспекция. Но нарушений не нашла — инспекторы по труду не занимаются гражданско-правовыми договорами. Чиновники только порекомендовали украинцам подать на работодателя в суд.

Подобные нарушения повсеместны — по официальной статистике, лишь 14% украинских работников имеют трудовой договор, который защищает их права.

Отдельный разговор о многочисленных "агентствах временного трудоустройства", которые поставляют работодателям сотрудников, формально трудоустроенных в агентской структуре. Их услугами чаще всего пользуются международные компании, которым нужна дешёвая рабсила, но которые не хотят пятнать свою репутацию сомнительными схемами трудоустройства. При этом зачастую оказывается, что необходимые для работы вещи такому сотруднику нужно покупать на свои деньги — помимо того, что агент удерживает в качестве комиссии часть его зарплаты.

"Через польскую фирму-посредника я устроился работать на склад. Поначалу казалось, что условия хорошие — 10 злотых в час, при переработке больше 8 часов в день и в выходные выплачивают дополнительные 20%. Фирма предоставляет бесплатное жильё и транспорт к месту работы. Денег с меня не требовали, помогли сделать визу", — рассказывает Василь Ратич из Львовской области.

"Сложившаяся на рынке труда ситуация ясно показывает, что в Польше начинает не хватать рабочих рук"

Министр семьи,  труда и социальной политики Польши Эльжбета Рафальская о привлечении в страну украинских работников

Но после приезда в Польшу выяснилось, что всё не так радужно. Жильё оказалось комнатой на шесть человек в доме, расположенном в селе за 20 км от места работы. А транспорт — месячным проездным на пригородный автобус, который ему купил работодатель. Смена начиналась в 7 утра, а автобус отъезжал от села, в котором жил Василь, в 5:15, приходилось вставать ни свет ни заря и приезжать на работу на час раньше. Иначе добраться в срок было нереально — автобус ходил раз в два часа, а в случае опоздания рабочих просто не пускали на склад. Кроме того, выяснилось, что работникам, нанятым через агентство, работодатель не выдаёт спецодежду и расходные материалы — их обязан предоставить посредник. А в договоре с ним мелкими буквами было прописано, что спец­одежду работник должен арендовать у работодателя. "Заставляли покупать даже ножи для разрезания упаковок и скотч. При этом стоили они в фирме в несколько раз дороже, чем в магазине", — вспоминает Ратич.

В итоге сумма, которую он получал, была почти на треть меньше обещанной.

Твоё дело маленькое

Хоть польские работодатели и говорят о необходимости привлекать украинских работников на ПМЖ, но создавать им условия для комфортной работы и предоставлять социальные гарантии не спешат.

Непросто и с ведением малого бизнеса. Особенно если он связан со сферой услуг. У Вячеслава Беликова до 2014 года в Донецке был небольшой, но прибыльный бизнес по ремонту бытовой техники. Работал он "семейным подрядом": жена размещала объявления и вела бухгалтерскую отчётность, а он с сыном ездил по вызовам и чинил стиральные машины и холодильники.

Когда в Донецке появились первые адепты "русского мира" с автоматами, Вячеслав, отставной офицер, сразу понял, чем это закончится, и решил переехать с семьёй в более спокойное место. Бабушка его жены была полькой, и супруга недавно сделала "Карту поляка". Перебраться решили во Вроцлав.

Поначалу казалось, что жизнь на новом месте складывается хорошо. На свои сбережения семья Беликовых купила во Вроцлаве двухкомнатную квартиру. А на средства, полученные в Украине от продажи авто, в Польше удалось приобрести машину получше. Спустя три месяца после переезда жена Вячеслава получила разрешение на постоянное жительство, а он с сыном как члены семьи оформили временный вид на жительство с правом работы. За три месяца ожидания документов Беликовы подтянули свой польский, и с трудоустройством проблем не возникло.

Вячеслав нанялся в фирму, занимающуюся ремонтом техники на дому, а его сын Александр — в крупную компанию, которая обслуживала холодильники и кондиционеры в супермаркетах. Единственная проблема — им обоим предложили весьма скромную зарплату: по 1800 злотых. Денег впритык хватало на текущие расходы, о путешествиях и мелких радостях жизни вроде посещения ресторана в выходной можно было забыть.

Беликовы отнеслись к этому с пониманием — их на новом месте никто не знал, и было ясно, что придётся начинать всё сначала. Вячеслав согласился работать за деньги, на порядок меньшие, чем он зарабатывал в Донецке, и доказать свою пользу для бизнеса. Это ему удалось. "Владелец фирмы уже через пару недель стал называть меня лучшим другом и каждую пятницу тянул в бар "пропустить по рюмке", — рассказывает Вячеслав. — Польские мастера учились в официальных сервисных центрах и умеют менять только забарахливший блок целиком. Мы же ремонтировали технику, от которой отказывались конкуренты. Напарник, с которым я ездил на вызовы, на то, что я делаю, смотрел с открытым ртом".

Поток заказов вырос, благодаря рационализаторству Вячеслава снизилась себестоимость услуг, доходы фирмы увеличились. Вячеслав решил, что доказал свою незаменимость, и предложил шефу дальше работать на партнёрских началах — за процент от прибыли. Тот отказал. Конкуренты, к которым решил перейти Вячеслав, тоже не хотели платить ему большую ставку. Похожая ситуация сложилась и у сына. Тогда Беликов решил, что достаточно освоил местный рынок и может начать собственный бизнес. Он зарегистрировал фирму и собрался работать, как и раньше, — семьёй. И тут Беликовых ждало разочарование: клиенты отказывались вызывать мастера, услышав в трубке голос с восточным акцентом. "Стало понятно, что работать в Польше возможно, лишь наняв двух человек из местных — диспетчера и мастера-напарника, который будет общаться с клиентом. В этом я смысла не видел". В итоге после года в Польше Беликовы вернулись на родину и обосновались в Трускавце. Там дела у Вячеслава пошли неплохо. По крайней мере на ежегодную поездку в Европу деньги есть.

История Беликова не уникальна. "Польша — это не Израиль, где даже если у тебя всего четверть еврейской крови, тебя поблагодарят за алию (возвращение на родину. — Фокус) и помогут как можно скорее влиться в социум. Ты можешь иметь польские корни, получить гражданство, но навсегда останешься при этом чужаком. Даже если ты вращаешься в кругу образованных людей, где ксенофобия не так сильна, как среди низов польского общества, с тобой будут общаться подчёркнуто корректно, но внутренне никогда не признают соотечественником. Украинский акцент — это своего рода приговор", — жалуется биохимик Евгений Сосновский из Черновцов, который прожил в Польше несколько лет, сумел устроиться на высокооплачиваемую работу в одной из фармкомпаний, но в итоге вернулся домой по причине всё той же социальной изоляции.


Причины настороженного отношения к украинцам — вопрос отдельный. Справедливости ради стоит отметить, что во многом истоки этого объяснимы — свою роль сыграл и низкий культурный уровень большинства украинских мигрантов, и большое число украинских проституток в Польше, и увлечение наших соотечественников контрабандой алкоголя и сигарет. И даже готовность браться за самую грязную и низкооплачиваемую работу — трудно относиться как к равному к человеку, который считает за счастье получить место, на которое твоя родня и соседи смотрят с отвращением. Но самое смешное, что бытующие в Польше стереотипы отношения к украинцам в точности такие же, какие сложились у коренных британцев в отношении эмигрировавших на острова поляков. Им тоже не доверяют и крайне неохотно берут на должности выше мойщика посуды в ресторане. И точно так же, если поляку в Англии удаётся перейти с работы через "агентство временного труда" на прямой контракт с работодателем, он считает это неслыханной удачей.

О причинах этого явления пусть рассуждают психологи. Но надо принять как данность, что украинцу, который решил не просто подзаработать денег в Польше, а начать новую жизнь, будет непросто подняться хотя бы до уровня среднего класса. Скорее всего, это получится лишь у его детей. И лучше, если они родятся от смешанного брака.

Кто нужен

Фокус выяснил, какие профессии наиболее востребованы в Польше и сколько получают их обладатели

Квалифицированные рабочие
(Электрики, механики, сварщики, печатники, сантехники, каменщики)
Зарплата в Польше*: 1,8–3,1 тыс. злотых (410–713 евро)
Чего ждут работодатели:
  • диплом о профильном образовании
  • опыт работы от двух лет
  • желательно коммуникативный польский
Формальные требования: для некоторых производств требуется сертификат международного образца

Водители для грузоперевозок
Зарплата в Польше: 1,8–2,8 тыс. злотых (414–644 евро)
Чего ждут работодатели:
  • права категории СЕ
  • опыт работы от двух лет
  • коммуникативный польский
Формальные требования к украинским работникам: отсутствуют


Инженеры
(Электромеханики, инженеры по автоматизации, судостроители, конструкторы)
Зарплата в Польше: 2,3–3,6 тыс. злотых (466–828 евро)
Чего ждут работодатели:
  • диплом о профильном образовании
  • опыт работы от пяти лет
  • свободный польский
  • коммуникативный английский
Формальные требования к украинским работникам: для некоторых должностей нужна нострификация диплома и получение лицензии

Операторы машин
(Операторы производственных линий и станков с ЧПУ)
Зарплата в Польше: 1,7–2,7 тыс. злотых (391–621 евро)
Чего ждут работодатели:
  • диплом о профильном образовании
  • опыт работы от двух лет
  • коммуникативный польский
Формальные требования к украинским работникам: для некоторых производств требуется сертификат международного образца

Средний технический персонал
(Мастера участков и цехов)
Зарплата в Польше: 2–3,3 тыс. злотых (460–759 евро)
Чего ждут работодатели:
  • диплом о профильном образовании
  • опыт работы от двух лет
  • коммуникативный польский
  • желательно коммуникативный английский
Формальные требования к украинским работникам: для неко­торых производств требуется сертификат международного образца

IT-специалисты
(Программисты, администраторы баз данных, фронт-энд-девелоперы, тестировщики)
Зарплата в Польше: 3–5,8 тыс. злотых (690–1334 евро)
Чего ждут работодатели:
  • опыт работы от двух лет
  • свободный английский
Формальные требования к украинским работникам: отсутствуют


Руководители отделов продаж
Зарплата в Польше: 2,8–5,2 тыс. злотых (644–1334 евро)
Чего ждут работодатели:
  • опыт работы от пяти лет
  • свободный польский
  • свободный английский
  • желательно знание второго европейского либо азиатского языка
Формальные требования к украинским работникам: отсутствуют

Семейные врачи
Зарплата в Польше: 2–3,2 тыс. злотых (460–736 евро)
Чего ждут работодатели:
  • диплом о профильном образовании, окончание интернатуры и ординатуры
  • практика от двух лет
  • свободный польский, включая медицинскую терминологию, подтверждённый сертификатом
Формальные требования к украинским работникам: необходима нострификация диплома, получение лицензии на практику


Персонал ресторанов и отелей
(Повара, официанты, бармены, горничные, рецепционисты)
Зарплата в Польше: 1,5–2,1 тыс. злотых (345–483 евро)
Чего ждут работодатели:
  • желателен опыт работы
  • желателен коммуникативный польский
  • желателен коммуникативный английский
Формальные требования к украинским работникам: отсутствуют

Неквалифицированные рабочие
Зарплата в Польше: 1,5–2,3 тыс. злотых (345–590 евро)
Чего ждут работодатели:
  • желательно начальный уровень польского
Формальные требования к украинским работникам: отсутствуют
22 февраля 2017 г.


Європейська конфедерація профспілок розпочала компанію за підвищення заробітних плат по всій Європі, для забезпечення економічного зростання та подолання соціальної нерівності.



«Повышение оплаты труда за счет роста покупательной способности является движущей силой экономического спроса, роста и создания рабочих мест. Повышение заработной платы необходимо для того, чтобы вытащить Европу из почти нулевого роста». – заявив Генеральний секретар ЄКП Лука Вісентіні.

Підтримку профспілкам вже висловили Міністр зайнятості Люксембургу, Державні секретарі з питань зайнятості Португалії та Словаччини. Адже, зарплати в Європі відстають від продуктивності праці, прибутки не розподіляються справедливо, а колективні переговори необхідно посилювати. Європейська політика повинна відображати позитивний ефект підвищення зарплат для соціальної справедливості та економічного зростання.

Перші ластівки такої політики профспілок вже є. Минулого тижня нарешті закінчилась багаторічна боротьба між керівництвом авіакомпанії Lufthansa та профспілкою пілотів. З 2012 року робітники вимагали підвищення зарплат, а з 2014 влаштовували регулярні страйки, внаслідок яких було скасовано майже 10 тис. рейсів. Тепер профспілка відзначає перемогу. Керівники авіакомпанії погодились підвищити зарплату пілотам на 8,7%.

Також, перемогою закінчився страйк польських металургів. Через два тижні з початку страйку, вимогу профспілок, щодо підвищення зарплати було задовільнено.

Ці приклади дають ЄКП надію, що і інші роботодавці підуть назустріч працівникам, та підвищать заробітну плату на своїх підприємствах. Якщо ні – профспілки готові до рішучих дій.
3 февраля 2017 г.


Что такое международные трудовые нормы и механизм контроля МОТ? В чем состоят правовые концепции свободы объединения и коллективных переговоров? Как противостоять дискриминации и определить размер минимальной заработной платы?



Коротко о курсе

Права трудящихся являются неотъемлемой частью основных прав человека. Тем не менее, нарушения прав человека в сфере труда широко распространены во всем мире: каждый день миллионы людей сталкиваются с эксплуататорской продолжительностью рабочего времени, нищенскими зарплатами, унижением и плохим обращением на рабочем месте. Вместе с экспертами из Беларуси, России и Украины международная команда Глобального университета труда разработала этот Массовый открытый онлайн-курс (МООC) по правам трудящихся. В данном курсе обсуждается, что такое международные права трудящихся, а также те инструменты и стратегии, которые могут быть использованы для их реализации. На основе тщательного сочетания видео-лекций, материалов для чтения, интернет-ресурсов и интервью с активистами и экспертами в сфере труда из разных стран, вы получите знания и практические навыки для дальнейшего продвижения прав трудящихся.




Чтобы записаться на этот курс, сначала вы должны зарегестрироваться на учебной платформе iversity.org. Нажмите на клавишу "sign up", расположенную в верхней части этой страницы. Вам нужно будет заполнить краткую форму, указав имя, фамилию, адрес электронной почты и ввести пароль для авторизации. После этого вы получите сообщение от iversity, в котором вам будет нужно подтвердить ваш адрес электронной почты, нажав на ссылку в тексте сообщения. Пожалуйста, проверьте также папку со спамом. После того как вы зарегистрируетесь, вы сможете войти на iversity.org, указав вашу электронную почту и пароль, и начать курс.

Чему я научусь?

К концу курса вы ознакомитесь с концепцией международных трудовых норм и их практическим применением, ознакомитесь с концепциями таких основополагающих прав как свобода объединения и ведение коллективных переговоров, будете понимать институциональную структуру Международной организации труда (МОТ) - ключевого игрока в установлении международных трудовых норм. Вы сможете присоединиться к экономической дискуссии об установлении минимальной заработной платы, научитесь определять типы дискриминации и противостоять им.

Что мне необходимо знать?

В теоретическую основу данного курса заложены знания в области политологии, экономики и права на уровне, соответствующем уровню магистратуры. Однако, теоретические концепции представлены в доступной для понимания форме и хорошо проиллюстрированы, поэтому участвовать в обучении можно используя знания и навыки, приобретенные и за пределами специального профессионального образования.

Учебная платформа Iversity, на которой размещен курс, является международной. Поэтому навигационное меню платформы оформлено на английском языке. Для того, чтобы вам было удобнее пользоваться меню курса - был разработан специальный подробный глоссарий.

Структура курса
Модуль 1: Введение в международные трудовые нормы

Каковы типы международных трудовых норм и как они устанавливаются? Кто основные участники этого процесса и как они взаимодействуют между собой? В этом модуле представлен обзор международных трудовых норм МОТ, а также заложена основа для понимания механизма их установления.

Модуль 2: Контроль за соблюдением международных трудовых норм

Данный модуль предназначен для ознакомления с контрольным механизмом МОТ и способами его использования для защиты прав трудящихся. Этот сложный процесс представлен в краткой и удобной форме, и дополнен практической информацией от экспертного сообщества.

По завершении модуля вам будет предложено выполнить промежуточное задание и применить полученные знания для анализа практического случая из вашей страны. Задание должно быть выполнено к моменту завершения Модуля 3, а затем прорецензировано вашими однокурсниками. Метод взаимного рецензирования позволит вам учиться друг у друга и углубить знания о ситуации в других странах.

Модуль 3: Свобода объединения, коллективные переговоры и право на забастовку

Свобода объединения и коллективные переговоры - это «неотъемлемые права», лежащие в основе достойного труда. Но в чем заключается правовая концепция свободы объединения согласно Конвенции №87, и почему она является фундаментальной для соблюдения международных трудовых норм? В этом модуле также рассказывается о существующей полемике вокруг права на забастовку, представлены материалы, иллюстрирующие примеры реализации права на свободу объединения и на ведение коллективных переговоров.

Модуль 4: Дискриминация в сфере труда

Какие виды дискриминации существуют в сфере труда? Какие инструменты МОТ следует использовать, чтобы противостоять дискриминации и отстаивать равенство на рабочем месте? В данном модуле обсуждаются проблемы гендерной дискриминации, дискриминации в связи с членством профсоюзе, дискриминации по отношению к работникам-мигрантам. Основной лекционный материал дополнен примерами успешного опыта борьбы профсоюзов из разных стран.

Модуль 5: Минимальная заработная плата

В этом модуле представлена концепция минимальной заработной платы как одного из прав человека, рассматриваются инструменты МОТ по установлению минимальной заработной платы и обсуждается ее экономическая роль и проблемы эффективного применения.

Заключительный экзамен ( письменный тест)

Студенты, выбравшие сертифицированный курс, будут иметь неделю на подготовку к экзамену по материалам обучения. Экзамен будет проходить в форме теста с множественным выбором ответа.

Команда курса

Елена Герасимова (Заведующая кафедрой трудового права и права социального обеспечения факультета права, Национальный исследовательский университет “Высшая школа экономики”, Россия)
Павло Кутуев (Профессор, заведующий кафедрой социологии Национального технического университета Украины «Киевский политехнический институт» имени Игоря Сикорского, Украина)
Анна Андреева (Специалист по политическим вопросам и кампаниям Интернационала работников строительства и деревообработки (BWI)
Оксана Балашова (Международный центр для развития и достойного труда при университете Касселя, Германия)
Арина Граженская (Координатор проекта, тьютор учебного курса, Глобальный университет труда)
Захар Попович (Центр социальных и трудовых исследований, Украина)
Франк Хоффер (Специалист по исследовательской работе Бюро по деятельности трудящихся, МОТ; Международный координатор Глобального университета труда)
Международные эксперты и соавторы курса
Пол Уайтхед (Профессор Университета штата Пенсильвания, США) Автор материалов видео-лекций Модуля 1 “Введение в международные трудовые нормы”
Беатрис Вакотто (Департамент по международным трудовым нормам, МОТ) Автор материалов видео-лекций Модуля 2 “Контроль за соблюдением международных трудовых норм”
Стефани Лоренцен (Профессор Берлинской школы экономики и права, Германия) Автор материалов видео-лекций Модуля 3 “Свобода объединения, коллективные переговоры и право на забастовку”
Джеффри Вогт (Директор по правовым вопросам Международной конфедерации профсоюзов (МКП)
Александр Ярошук (Председатель Белорусского конгресса демократических профсоюзов (БКДП), Беларусь)
Василь Андреев (Председатель профсоюза работников строительства и промышленности строительных материалов Украины, Украина)
Петр Тулей (Заместитель председателя Конфедерации свободных профсоюзов Украины, председатель Киевского городского объединения КСПУ, Украина)
Михаил Чесалин (Председатель профсоюза работников наемного труда Калининградской области «Трудовые бригады», Россия)
Елена Еськова (Национальный юрист БКДП, Беларусь)
Лизавета Мерляк (Специалист по международной работе, Белорусский Независимый профсоюз, Беларусь)
Олеся Брязгунова (Менеджер по связям с общественностью, Конфедерация свободных профсоюзов Украины, Украина)
Вениамин Тимошенко (Председатель независимого профсоюза бортпроводников авиокомпании “АэроСвит”, Украина)
Нина Потарская (Директор Центра социальных и трудовых исследований, Украина)
Сергей Стынко (Председатель первичной профсоюзной организации Всеукраинского профсоюза “Защита справедливости” Измаильского морского торгового порта, Украина)
Катерина Ярмолюк-Крьок (Глобальный университет труда)
Михаил Ромась (Председатель Свободного профсоюза студентов, Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Украина)

Image Copyright (above): Принев П. / КТР
1 февраля 2017 г.




Бизнесмены, которых украинцы привыкли считать самыми богатыми, одновременно являются самыми большими должниками страны

В Украине правило 19-начала 20 века, гласившее "Les affaires, c'est l'argen des autres" (в переводе с французского − "Бизнес должен строиться не за свои деньги, а за деньги других людей") достигло максимального воплощения в жизнь. Украинский крупный частный бизнес развивался за счет чужих денег: средств как в национальной, так и в иностранной валюте.

Во-первых, владельцы крупного бизнеса накапливали финансовые обязательства в виде банковских кредитов (в национальной и иностранной валюте), некоторые выпускали еврооблигации. Во-вторых, «правилом хорошего тона» крупных бизнесменов Украины до недавнего времени было иметь собственный банк, что означало для владельцев переход на более изощренный уровень использования чужих денег: возможности приумножать капитал за счет депозитов населения и латать дыры в трудные времена за счет денег государства. Банкротство таких банков в 2014-16 гг нанесло государству убытки на 130 млрд грн (выплаты вкладчикам и задолженность по кредитам рефинансирования НБУ), что сопоставимо с расходами на оборону страны в течение 16-ти месяцев и с расходами на социальную защиту и обеспечение населения за 10 месяцев (по данным бюджета-2016). Причины произошедшего лучше всего описывает цитата американского специалиста в расследовании мошенничества в финансовом секторе Вильяма Блэка, который сказал, что «лучший способ ограбить банк – быть его владельцем».

Слабоконкурентная среда, где отсутствовал контроль и где от «иностранного влияния» с упорным постоянством защищали отечественный автопром, металлургию, аграрный и финансовый сектора, сформировала у крупного бизнеса неадекватное представление о реальности и своей стоимости. На чужих деньгах, при благоприятной конъюнктуре 2005-08 гг и без каких-либо ограничений в использовании заемного капитала, украинские бизнес-империи бурно росли. Полоса финансовых и политических потрясений 2008-09 гг и 2014-15 гг показала настоящую цену этого «роста». За него Украина уже сполна заплатила: падением экономики, девальвацией гривни, затяжным кризисом в промышленности и углубляющимся социальным расслоением населения. В 2015-16 гг удельный вес заработной платы в структуре ВВП сократился до исторического минимума в 39%, в то время как удельный вес прибыли в структуре доходов ВВП поднялся до исторического максимума в 45%. А по индексу паритета покупательской способности Украина пребывает на 113 месте между Марокко и Гватемалой - странами, где в разы меньше дорог, школ, больниц и остальных привычных украинцам социальных благ. Влияние крупного бизнеса на власть и общественные настроения с помощью политических партий и медиа обусловили устойчивость этой системы к стороннему воздействию и ее ожесточенное сопротивление любым попыткам изменить правила игры.

А король-то голый!

Генри Форд в 20-х годах прошлого века утверждал, что законы бизнеса (согласно которым источник денег для фабрики – это сама фабрика, а не банк) подобны законам силы тяжести: кто им противится, тому суждено испытать на себе их могущество. Украинские миллиардеры занимали деньги и пытались «догнать и перегнать Америку» в наличии роскошных яхт и самолетов, но забыли о главном – о бизнесе, которому заявленные «понты» должны соответствовать. Но поскольку кроме продажи сырья и выкачивания последних соков из советского промышленного наследства ничего нового придумать не могли, жизнь быстро вернула все на свои места. «Богатейшие люди страны» на самом деле − нищие, их дорогие «игрушки» им не принадлежат, и судя по состоянию их бизнеса, они никогда не смогут вернуть свои долги.

Отечественный крупный бизнес, выросший в 90-е по принципу «бои без правил», до сих пор пребывает в убеждении, что Украина – уникальная страна, где можно по-быстрому «срубить денег», а правила - для кого-то другого, но не для них. Эта убежденность в доступности легких денег находит отклик во всех слоях украинского общества благодаря созданным и финансируемым крупным бизнесом политическим партиям и медиа. Все ждут чуда: то миллиардных инвестиций, то зарплат по €1 тыс, то пенсий по €500, то списания государством всех долгов и прочее. Но лопнувшие пузыри украинских миллиардеров – яркое доказательство, что чужие деньги не помогут, если нет долгосрочной стратегии и правильной бизнес-модели. Свежим примером стала группа «Приват», где под вывеской самого крупного и технологичного банка оказалась дыра почти в полторы сотни миллиардов.

Как мы считали долги

Обычно на слуху – только активы богатейших украинцев, а не долги, за которые эти активы были приобретены. Издание БИЗНЕС решило восполнить этот пробел и оценило величину долга самых богатых украинцев перед отечественными и иностранными банками, прочими кредиторами (включая обязательства перед Фондом гарантирования вкладов физических лиц (ФГВФЛ), а также их личные финансовые поручительства перед НБУ по кредитам рефинансирования) на основе открытых источников, в том числе СМИ и реестра судебных решений. Сумму долгов крупных бизнесменов мы сравнили с величиной их активов, указанной в публичных исследованиях состояний самых богатых украинцев (http://magazine.nv.ua/article/post/29663-zolotye-nashy,http://forbes.net.ua/ratings/4 ). В результате выяснилось, что долги многих крупных бизнесменов Украины существенно превышают сумму их активов. Представляем двадцатку самых крупных должников страны перед государством, бизнесом и населением.



1.Игорь Коломойский
Сумма долга: 16,128 миллиардов долларов

Бизнес-империя: активы промышленно-финансовой группы «Приват» - это производство и продажа нефтепродуктов, металлургия, промышленная химия, горнорудная, пищевая промышленность, медиа и телекоммуникации.
Проблемы и долги: минус 120 млрд грн — столько составила "дыра" в капитале ПриватБанка, финансовой сердцевины бизнес-империи «Приват». Доля Коломойского в банке составляла 49,98 %. Таким образом, его долги – 60 млрд грн. Дыра образовалась в результате кредитования связанных с владельцами банка компаний, многие из которых оказались в оффшорах. Для спасения ПриватБанка государство было вынуждено его национализировать и взять под контроль. В ином случае банк пришлось бы ликвидировать, и сумма вкладов, подлежащих выплате, составила бы 90 млрд грн – это столько же, сколько пришлось выплатить вкладчикам всех выведенных с рынка неплатежеспособных банков за два года.
У остальных бизнесов Коломойского также долги: в частности, у компании МАУ - 1 млрд грн, у компании «Укрнафта» - около 12 млрд грн.

2. Олег Бахматюк
Сумма долга: 5,345 миллиардов долларов

Бизнес-империя: агрохолдинг UkrLandfarming (производство зерна, яиц, сахара, животноводство) с одним из крупнейших земельных банков в мире, банки «Финансовая инициатива» и VAB банк. В 2010-12 гг UkrLandfarming провел более 10-ти поглощений и вырос почти в пять раз, во многом за счет заимствований: кредита в $600 млн. Deutsche Bank и Сбербанка России и $ 500 млн. от размещения евробондов в 2013 г. В Украине банки Бахматюка привлекали депозиты населения и прокредитовали его бизнес на 31 млрд. грн, и получили 8,5 млрд грн кредитов рефинансирования от НБУ, по которым Бахматюк дал финансовое поручительство.

Проблемы и долги: в 2014 г акционер исчерпал возможности привлечения дополнительного капитала. Банк «Финансовая инициатива» и VAB банк не смогли выполнить обязательства перед вкладчиками и были признаны неплатежеспособными. Их задолженность перед населением составляет 15 млрд. грн (из этой суммы 11,1 млрд грн подлежит выплатам за счет ФГВФЛ). Идут судебные разбирательства относительно взыскания сумм финансовых гарантий в размере 8,5 млрд грн (при общей задолженности по рефинансированию в 10,8 млрд. грн.).
Долг ULF по еврооблигациям - $500 млн. При этом еврооблигации субхолдинга Авангард составляют $200 млн. или 5,2 млрд. грн. и были реструктуризированы. Помимо задолженности по еврооблигациям, компании Олега Бахматюка должны в общей сумме $754 млн., или 19,6 млрд. грн (объем задолженности перед государственными банками составляет 3,9 млрд. грн., перед российскими банками - 260 млн. грн., перед иностранными банками - 12,8 млрд. грн., остальная задолженность - 2,7 млрд грн). Общая задолженность компаний составляет 37,8 млрд. грн ($1,4 млрд).

3.Сергей Тарута
Сумма долга: 3 миллиарда долларов

Бизнес-империя: группа Индустриальный Союз Донбасса (собственник 24,99% доли). В 2004-2008 гг ИСД привлекла около $3 млрд кредитов, включая кредиты IFC и ЕБРР, на масштабную модернизацию металлургических предприятий группы.
Проблемы и долги: с 2009 года из-за падения мировых цен на сталь бизнес группы становится убыточным, и ИСД допускает дефолт сначала по оплате банковского долга, а затем формальный дефолт по еврооблигациям. В 2010-2011 гг продолжались переговоры по реструктуризации долгов ИСД, которые были приостановлены из-за разногласий между российскими и украинскими акционерами ИСД: украинские акционеры блокировали попытки российских утвердить довнесение средств в капитал чтобы не допустить размыва своей доли
К началу 2016 года, источники Коммерсанта оценивали общий долг ИСД в размере $5-7 млрд. Открытые источники сообщали, что ВЭБ, российский мажоритарный акционер ИСД начал активные поиски потенциальных покупателей своей доли в ИСД, а доля Таруты арестована по иску ВТБ.

4.Константин Жеваго
Сумма долга: 2,942 миллиарда долларов

Бизнес-империя: горнорудная компания Ferrexpo (oдин из крупнейших добытчиков и экспортеров железной руды в Украине), индустриальная группа АвтоКрАЗ, банк «Финансы и Кредит».
Проблемы и долги: с 2013 г. с падением мировых цен на железорудный концентрат выручка Ferrexpo упала в нecкoлькo рaз. В 2014 г Жеваго потерял Стахановский вагоностроительный зaвoд и керченский судостроительный зaвoд «Залив». Безнадежные долги его различных бизнесов перед собственным банком «Финансы и кредит» на сумму 22 млрд грн привели к тому, что банк не смог выполнять обязательства перед вкладчиками, и был признан неплатежеспособным. Его задолженность перед населением составляет 17 млрд грн, из которых 10,5 млрд грн компенсировано из ФГВФЛ за счет государственного бюджета. Бизнесмену предстоит отвечать в суде за невозвращенное рефинансирование банка «Финансы и Кредит» в размете 1,4 млрд грн, залогом по которому выступает его личное финансовое поручительство. При этом общая сумма задолженности по рефинансированию перед НБУ составляет 7,1 млрд грн. Компания АвтоКрАЗ имеет проблемную задолженность перед государственным Ощадбанком на сумму 1,3 млрд грн., в связи с чем продолжаются судебные разбирательства. В мае 2016 Ощадбанк подал в Хозяйственный суд Полтавской области заявление о признании АвтоКрАЗа банкротом. Общая сумма убытков, нанесенных государству, составляет 17,5 млрд грн.

5.Семья Гута
Сумма долга: 1,297 миллиардов долларов

Бизнес-империя: агрохолдинг «Мрия», который до 2014 года был одним из ведущих сельскохозяйственных производителей в Украине и расширялся благодаря заимствованиям в иностранной валюте. Большой земельный банк и положительные финансовые показатели, внушали доверие кредиторов к компании.

Проблемы и долги: в отчете Standard & Poor’s 2013 г прогнозировался дефолт компании, связанный с ухудшением операционных показателей и реализации стратегии агрессивного расширения. В 2015 году общий долг компании перед кредиторами составлял 33,7 млрд грн, из них задолженность по еврооблигациям - 12,3 млрд грн. После продолжительных переговоров кредиторы агрохолдинга согласились списать 70% долгов в обмен на акции компании. С июня 2015 кредиторы и держатели облигаций вложили в компанию $77 млн. для поддержки и восстановления операционной деятельности компании.

6.Андрей и Сергей Клюевы
Сумма долга: 1,483 миллиарда долларов

Бизнес-империя: компания Activ Solar, занимающаяся производством поликремния и запуском солнечных электростанций, под которую в 2009 братьям Клюевым удалось пролоббировать закон о высоких «зелёных» тарифах. Activ Solar была австрийской компанией, а кредиты на ее развитие брались преимущественно в российских банках (Сбербанк, ВТБ, ВЭБ) и их дочерних структурах. Значительная часть проблемных кредитов Active Solar была профинансирована государством. Один из активов Activ Solar, Завод полупроводников в Запорожье, в 2009 году получил в Укрэксимбанке два займа на €230 млн. и 1,5 млрд грн. Причем эти кредиты выдавались под залог продукции будущих периодов, которую планировалось произвести в 2011-2018 гг.

Проблемы и долги: Activ Solar оказалась не способной обслуживать полумиллиардный долг и была объявлена банкротом. Крымские СЭС компании не могут погасить кредиты на сумму €800 млн. Долги предприятий, связанных с Activ Solar, перед Ощадбанком составляют свыше $500 млн. Сумма претензий государственного Укрэксимбанка к предприятиям Клюевых составляет 5,1 млрд грн.

7.Ринат Ахметов
Сумма долга: 5, 231 миллиарда долларов

Бизнес-империя: компания SCM (металлургия и энергетика), ее агрессивное расширение в 2005-2013 гг сопровождалось активными заимствованиями, преимущественно в долларах США.
Проблемы и долги: ослабление мировых рынков металлургической продукции и сырья, российская военная агрессия, девальвация гривни. 2014 г - дефолт ДТЭК по долговым обязательствам на сумму около $3 млрд, неплатежеспособность “Метинвеста”, чья задолженность на момент дефолта также составляла около $3 млрд. Обе компании находятся в завершающей стадии сложных и длительных переговоров с кредиторами по реструктуризации задолженности. На 30 сентября 2016 года общий долг “Метинвеста” составлял $2,9 млрд, а ДТЭК - около $2,3 млрд.

8.Виктор Нусенкис
Сумма долга: 1,1 миллиарда долларов

Бизнес-империя: основные активы его группы «Донецксталь» - Донецкий металлургический завод, Ясиновский коксохимический завод, Макеевский коксохимзавод, шахтоуправление Покровское и Донецкий электротехнический завод. Большую роль в развитии бизнеса в 90-х гг сыграло знакомство Виктора Нусенкиса с Геннадием Васильевым, (на тот момент - прокурор Донецкой области, а затем - генеральный прокурор Украины).

Проблемы и долги: к 2008 г «Донецксталь» накопила финансовую задолженность в $800 млн. и допустила дефолт, после чего начались переговоры по реструктуризации задолженностей, которые завершились соглашением с кредиторами в 2010. Однако, война на Донбассе и ухудшение глобальных рынков резко ухудшили положение «Донецкстали», группа вступила в новые переговоры по реструктуризации, которые продолжаются до сих пор. Задолженность «Донецкстали» перед кредиторами составляет около $1,1 млрд, большая часть которой перед российскими ВТБ и Сбербанком.

9.Виктор Полищук
Сумма долга: 769 миллионов долларов

Бизнес-империя: сеть бытовой электроники «Эльдорадо», ТЦ Гулливер и банк «Михайловский». Полищук развивал свой бизнес, в том числе и банк «Михайловский», благодаря кредитам, полученным в государственном Ощадбанке, на общую сумму 20 млрд грн.

Проблемы и долги: Банк «Михайловский» с самого начала своей деятельности вел агрессивную кампанию по привлечению средств вкладчиков. В мае 2016 года НБУ признал банк «Михайловский» неплатежеспособным, а в ноябре Шевченковский суд Киева принял решение об аресте ТРЦ Гулливер по делу о хищении средств банка «Михайловский». Кредиты компаний Полищука на общую сумму 20 млрд грн являются проблемными и фактически невозвратными. Кроме того, в результате афер в банке «Михайловский», на государство легли дополнительные обязательства в виде 1,2 млрд грн.

10.Станислав Березкин
Сумма долга: 704 миллионов долларов

Бизнес-империя: группа «Креатив» (производство подсолнечного масла).

Проблемы и долги: при продаже бизнеса в 2015 году аудит нового акционера выявил недостачи и проблемы с финансовой документацией, в частности, фальсификацию финансовой отчетности за предыдущие периоды, которая подавалась в банки для получения новых кредитов. Значительная часть кредитных средств направлялась на личные инвестиционные проекты и личные нужды владельцев. Государственный Ощадбанк выиграл суд у поручителей по «Креативу» Максима Березкина (сын Станислава Березкина) и Юрия Давыдова на сумму почти в $200 млн. Ранее Ощадбанк выиграл суд у Максима Березкина на сумму $25 млн. и был наложен арест на все движимое и недвижимое имущество.

11.Юрий Иванющенко
Сумма долга: 546 миллионов долларов

Бизнес-империя: предприятия группы «Азовобщемаш» (производство цистерн для нефтепродуктов и сжиженного газа, химических растворов; вагонов и полувагонов для угля, железорудного концентрата, химических удобрений, зерна и других насыпных грузов). В группу входят ЧАО «Азовэлектросталь», завод «Азовмаш».
Проблемы и долги: группа «Азовобщемаш» привлекла кредиты на сумму $575,8 млн. в десяти банках, среди которых Укрэксимбанк, Сбербанк России, ВТБ Банк, Альфа-Банк, Райффайзен Банк Аваль и другие. Предприятия еще с 2012 г. начали терять российский рынок сбыта, который был основным (в производстве цистерн доля поставок в РФ составляла около 80%). В 2013 г. «Азовмаш» получил два стабилизационных кредита по финансированию контрактов – от Альфа-Банка Украина и Сбербанка России в размере $20 млн. По оценкам экспертов, эти средства направлялись не в производство, а выводились за рубеж. Одним из вариантов решения проблемы с долгами рассматривается смена собственников в пользу банков.

12.Владимир Костельман
Сумма долга: 404 миллионов долларов

Бизнес-империя: «Фоззи Групп» (крупнейшие розничные сети страны — «Сільпо» и «Фора».

Проблемы и долги: ВТБ Банк подал против структур Владимира Костельмана, владельца "Фоззи Групп", 37 исковых заявлений, общая сумма требований по которым составила 10,5 млрд грн, из них по 9 кредитным договорам сумма требований составила 2,2 млрд грн, и по 28 договорам финансового поручительства — 8,2 млрд грн. В июле Печерский районный суд Киева арестовал все денежные средства на счетах ООО "Фоззи Фуд" по иску ВТБ Банка в объеме просроченной компанией задолженности по кредитному договору от 2007 года (сумма 239,1 млн грн) по кредитам, которые компания заняла в сумме 62,9 млн грн и $9,6 млн.

13.Александр Тисленко
Сумма долга: 350 миллионов долларов

Бизнес-империя: финансово-промышленная группа «Альтком» (проектирование и строительство инфраструктурных проектов - Международный аэропорт «Донецк», Арена «Львов», автодорожный мост в Туркменистане и жилых комплексов). Основные победы компании на тендерах связаны с периодом подготовки к Евро-2012, когда ее курированием занимался вице-премьер Борис Колесников. В 2008-2013 гг компания получила подряды в общей сложности на 9,8 млрд грн.

Проблемы и долги: Задолженность группы и связанных компаний в гривневом эквиваленте перед Проминвестбанком составляет 9,1 млрд грн. Из них долларовый объем составляет $158 млн. Задолженность считается безнадежной, так как практически все лица, фигурирующие в исках, прописаны либо в Донецке, либо в Крыму.

14.Леонид Климов
Сумма долга: 346 миллионов долларов

Бизнес-империя: финансовая группа «Приморье» (контролирует одесские рынок «Привоз» и все стройки вокруг него, три гостиницы «Черное Море», ЦУМ, футбольный клуб «Черноморец» и парк Шевченко в Одессе).

Проблемы и долги: в 2011-2014 гг компании, связанные с Климовым, взяли кредиты в Имэксбанке на 10,2 млрд грн, многие из них были выданы под залог стадиона «Черноморец». В 2011 ФК «Черноморец» под залог своей базы и части «Нового Привоза» взял кредит на $40 млн. в Сбербанке России. В 2009-2014 контролируемый Климовым Имэксбанк получил два стабилизационных кредита от НБУ на сумму в 3,4 млрд грн, из которых погашено было только 400 млн.грн, а в 2013 был выдан еще один кредит на 300 млн. грн. ФК «Черноморец» не вернул кредит, взятый в Сбербанке России. Сбербанк России выиграл суд первой инстанции с иском на сумму более 1 млрд грн. В 2015 году Имэксбанк был признан неплатежеспособным. Общий ущерб, который нанесен государству в результате деятельности группы, составляет 8,1 млрд грн.

15.Дмитрий Святаш
Сумма долга: 300 миллионов долларов

Бизнес-империя: корпорация «Автоинвестстрой» (АИС), крупнейший игрок автомобильного рынка Украины.
Проблемы и долги: в 2007-2009 гг предприятия корпорации «АИС» активно набирали валютные кредиты под личные обязательства собственников, либо под залог движимого и недвижимого имущества. Корпорация «АИС» также брала кредиты в Мегабанке, Кредит Европа Банке и Омегабанке. Невыполнение взятых на себя обязательств корпорацией «АИС» на сумму более $100 млн. вынудило УкрСиббанк в свое время не только подать в суд, но и просить помощи у посольства Франции. На сегодняшний день группа «АИС» ведёт судебные разбирательства со многими банками, а общая задолженность составляет более $300 млн. дол.

16.Виктор Дзензерский
Сумма долга: 245 миллионов долларов

Бизнес-империя: корпорация Веста (производство и утилизация свинцово-кислотных аккумуляторных батарей).

Проблемы и долги: в 2011 г. вышла на IPO и была оценена в $190 млн. После того как группа стала с 2014 г. нарушать условия кредитных договоров, начались судебные разбирательства. Задолженность корпорации «Веста» и связанных компаний перед кредиторами составляет 6,36 млрд грн, из которых, валютные долги составляют $162 млн.

17.Александр и Вячеслав Константиновские
Сумма долга: 185 миллионов долларов

Бизнес-империя: сеть ресторанов «Пузатая хата», строительство офисного центра Sky Towers.

Проблемы и долги: в 2007-2008 гг Укрсоцбанк предоставил сети ресторанов «Пузатая хата» кредит на сумму $70 млн. для расширения бизнеса (было открыто 22 новых ресторана). На строительство еще одного проекта Константиновских, офисного центра Sky Towers, был взят кредит в размере более чем 3 млрд грн в государственном Укрэксимбанке. В 2008 г. начались перебои с выплатой процентов, а в начале 2010 г. сеть заведений перестала обслуживать кредит, и Хозяйственный суд Киева начал процедуру банкротства сети. Это не помешало Константиновским и дальше открывать новые рестораны сети. Строительство центра Sky Towers так и не завершено, а кредиты не выплачены.

18.Владимир Лукьяненко
Сумма долга: 172 миллиона долларов

Бизнес-империя: Владимир Лукьяненко до недавнего времени являлся основным бенефициаром Сумского машиностроительного НПО им. Фрунзе, которым он фактически владел с 1989 года, оставив должность министра химического и нефтяного машиностроения СССР.

Проблемы и долги: Долгое время семья Лукьяненко контролировала предприятие через кипрские фирмы, таким образом, выплачивая налоги не в Украине. Во времена правления Лукьяненко, предприятие набрало кредитов на 4,8 млрд грн, которые не выплачены до сих пор. Лукьяненко обвиняют в блокировании работы предприятия в связи с тем, что его главным конкурентом является российская «Группа ГМС», членом совета директоров и крупнейшим совладельцем которой выступает сын Лукьяненко – Владимир Лукьяненко-младший.

19.Тариэл Васадзе
Сумма долга: 145 миллионов долларов

Бизнес-империя: корпорация УкрАВТО, входит в число крупнейших в Украине производителей и импортеров автомобилей. Корпорация включает в себя несколько десятков компаний и предприятий, среди крупнейших активов – Запорожский автомобилестроительный завод и польский автопроизводитель FSO.

Проблемы и долги: в 2012-2013 гг Запорожский автозавод для расширения производственных мощностей привлек кредитов на общую сумму в 3 млрд грн.
Просроченные кредиты Запорожского автозавода составляют в Укрэксимбанке - 680 млн. грн., а в обанкротившемся Дельта Банке на 820 млн. грн. Общая задолженность предприятий корпорации УкрАВТО оценивается в 3,7 млрд грн.

20.Анатолий Юркевич
Размер долга: 133 миллионов долларов

Бизнес-империя: группа компаний «Милкиленд».

Проблемы и долги: через UniCredit Bank Austria и Raiffeisenbank группа привлекла кредит в размере $58,6 млн. на развитие бизнеса. Задолженность компаний, связанных с Юркевичем, государственному Укрексимбанку составляет 3,5 млрд грн. Также, «Милкиленд» намерена завершить переговоры с кредиторами и подписать соглашение о реструктуризации кредита в размере $58,6 млн. Ранее компания подписала договор о реструктуризации $14,5 млн. дол. перед ПАО «Кредит Агриколь».

Андрей Каут
1 февраля 2017 г.



ПАО «Запорожсталь» в 2016 году увеличил налоговые перечисления в бюджет Украины на 28% (на 704 млн гривен), направив в государственную казну рекордную сумму в размере 3,2 млрд гривен. В 2015 году комбинат выплатил государству 2,5 млрд гривен налогов и сборов.

Объем налоговых отчислений предприятия в местный бюджет в 2016 году возрос на 66% (на 255 млн гривен) – до 640 млн гривен. В 2015 году этот показатель составлял 385 млн гривен.

Комбинат ежегодно наращивает объем отчислений в бюджеты всех уровней, несмотря на кризис в отрасли, в частности снижение спроса и цен на металлопродукцию, продолжающийся упадок внутреннего рынка, давление монополий. Укрепить свои позиции ПАО «Запорожсталь» удалось за счет эффективной работы, направленной на снижение издержек, реализации крупных модернизационных проектов, программ энергосбережения, повышения качества продукции, эффективного использования производственных ресурсов.

«Увеличение выплаты налогов в первую очередь свидетельствует о прозрачной работе комбината «Запорожсталь». Налоги – это стабильная выплата зарплат и пенсий бюджетникам, работающая экономика, реализация важных инфраструктурных проектов, нормальная жизнь Запорожья и Запорожского края. Мы это понимаем и, со своей стороны, делаем все необходимое для того, чтобы обеспечить своевременное поступление налогов в полном объеме», ‑ отметил Генеральный директор ПАО «Запорожсталь» Ростислав Шурма.

Эффективная работа комбината «Запорожсталь» отразилась на росте заработной платы сотрудников, которая в 2016 году увеличилась на 16,8%, составив по итогам декабря 2016 года в среднем по комбинату 11120 гривен.

ПАО «Запорожсталь» является одним из крупнейших налогоплательщиков Украины и Запорожской области. Комбинат входит в ТОП-100 крупнейших плательщиков налогов Украины, который составляет Государственная фискальная служба по итогам уплаты налогов в сводный бюджет страны.
25 января 2017 г.



1 березня в Україні підвищать тариф на електроенергію для населення з 1,29 грн до 1,68 грн за кВт·год у межах найбільш поширеної норми від 100 до 600 кВт·год, що є останнім підвищенням згідно з меморандумом з МВФ від лютого 2015 року.

Пільгоий тариф до 100 кВт·год включно підвищиться трохи менше, на 26%, з 0,714 до 0,9 грн за кВт·год.
Тариф у межах норми «для багатіїв» (від 600 кВт·год і більше) підвищиться найменше – лише на 3%, з 1,638 грн до 1,68 грн за кВт·год.

Відзначимо, що поки електроенергія для приватних споживачів продовжує зростати, Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг, ухвалила рішення знизити оптово-ринкову ціну електроенергії з 1 січня на 10% і з 1 квітня на 5,8%.


25 января 2017 г.



Подорожают многие товары и услуги, среди которых - ж/д билеты, бензин, алкоголь и билеты в кино.

В наступившем году украинцев ожидает новая волна подорожаний. Несмотря на то, что повышения тарифов, как заверяют власти, не будет, увеличивать расходы семейного бюджета все равно придется.

Так, уже известно, что платить больше придется за алкоголь и табак, бензин и проезд на ж/д поездах. Дороже станет и поход в кино. Очевидно, что в случае дальнейшего падения гривны цены на все продукты питания и вещи будут расти.

Ж/д билеты

В 2017 году обещают подорожание билетов на поезда сразу на треть. Если цены поднимут, то проехать в купе из Киева во Львов обойдется в 365 грн вместо 270 грн, из Киева в Днепр - 300 грн вместо 220 грн, а второй класс в Интерсити Киев-Одесса будет стоить 345 грн вместо 256 грн.

Тарифы покрывают только 35% себестоимости, и новые цены без комплексных реформ ничего не дадут.
Пока процесс подорожания затягивают в Мининфраструктуры - глава ведомства Владимир Омелян уверяет, что сначала улучшат сервис. Но по словам экспертов, повышение цен этому не поможет.

“Тарифы покрывают только 35% себестоимости, и новые цены без комплексных реформ ничего не дадут“, - рассказал журналистам издания Вести директор Центра транспортных стратегий Сергей Вовк.
Ранее повышение объясняли нехваткой денег на ремонты составов, хотя, как прежде рассказывали источники на железной дороге, деньги есть, просто идут не туда: “Все знают о миллионах, которые идут по цепочке наверх от проводников - так они откупаются от проверок. В локомотивном хозяйстве злоупотребляют на снабжении запчастями. Плюс бодяжат ГСМ и лакокрасочные материалы“.

Алкоголь

С этого месяца Кабмин повышает акцизы и на алкоголь, главной производной для которого и является сахар. Согласно принятому закону, акциз вырастет на 20% на крепкое спиртное и на 12% на пиво и вино. Это отразится как на отечественном, так и на импортном алкоголе.

С 3 декабря спиртное подорожало из-за поднятия минимальной цены на него. Также собираются поднять и акциз на табак - на 30%. Таким образом каждая пачка сигарет вырастет в цене на 4-5 грн.
Эксперты прогнозируют, что  с подорожанием алкоголя продажи в магазинах будут падать, а покупатели будут переходить на алкоголь хенд-мейд - самогон.
“Себестоимость литра самогона почти равна килограмму сахара - это 15-16 грн, плюс дрожжи и электричество. Продают его по 20-25 грн за литр. Никто не будет брать водку за 70 грн, если в соседнем подъезде будут продавать “пол-литру“ по 15 грн“, - говорит эксперт по алкогольному рынку Вячеслав Сокерчак.

Правда, в этом году дорожает и сахар: согласно проекту постановления Кабмина, минимальная цена на сахар из свеклы может возрасти почти в полтора раза - до 9,078 тыс грн за тонну.

Электричество и бензин

С 1 марта, уже в пятый раз за последние полтора года, подорожает электроэнергия. Например, до 100 кВт заплатим уже 90 коп вместо нынешних 71,4 коп за кВт, от 100 до 600 кВт, а также все, что свыше этой отметки, придется оплачивать по единому тарифу - 1,68 грн за каждый киловатт вместо нынешних 1,29 грн (до 600 кВт) и 1,638 грн (свыше 600 кВт).
Электроэнергия подорожает в пятый раз за последние полтора года.
По словам экономического эксперта Андрея Блинова, подорожание электроэнергии может происходить и дальше, так как цены для промышленности гораздо выше. Хотя ранее вице-премьер-министр Розенко сообщал, что цены на коммуслуги уже зафиксированы, и повышать их в 2017 году не будут.

Вслед за светом также подорожает и топливо. По прогнозам Блинова, бензин вырастет на 25%, то есть А-95 будет 30-31 грн. “Это связано с решением ОПЕК о сокращении добычи нефти, из-за этого она может вырасти в цене до $70 за баррель“.

Кино

Дороже станет и смотреть новые фильмы на больших экранах кинотеатров. В частности, из-за высокого курса доллара и повышенного в прошлом году 20% НДС, отечественные кинотеатры решили поднимать цены на 10%.
За билеты в кино придется платить на 10 гривен больше.
Например, если билет в 2016 году стоил 100 грн, то в наступившем году он обойдется на 10 грн дороже. Станет дороже смотреть и кабельное телевидение дома: 1 января телеоператоры начнут требовать с операторов платного телевидения плату за вещание каналов в их сетях. Соответственно, цена за кабельное может увеличиться в несколько раз.

Напомним, вместе со всеми повышениями цен вырастет и минимальная зарплата - до 3200 грн. Как это повышение скажется на украинцах и что изменит - покажет время.
20 січня 2017 р.




Із 01.01.2017 р. у розрахунок оплати праці повернули стару, добре забуту, доплату до мінімальної зарплати. Однак, як її застосовувати за наявності в законодавстві різноманіття доплат, надбавок, компенсаційних виплат і гарантій… не пояснили.

Лише 12.01.2017 р. з’явилося роз’яснення від Мінсоцполітики щодо застосування норм Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII у частині проведення доплати до мінімальної зарплати згідно зі ст. 31 Закону про оплату праці.

Нагадаємо: якщо ж нарахована зарплата за виконану місячну норму праці є нижчою за розмір мінімальної зарплати, тоді роботодавець має провести доплату до рівня мінімальної зарплати, яку слід виплачувати щомісяця одночасно з виплатою зарплати.
Однак поза увагою Мінсоцполітики в наведеному роз’ясненні лишилася набагато складніша проблема із сумою індексації зарплати.

Яким варіантом користуватися:

  • варіант 1 — суму індексації плюсувати до розміру зарплати працівника, а надалі вже визначати необхідну суму доплати до мінімальної зарплати, якщо зарплата працівника нижче мінімальної зарплати;

  • варіант 2 — суму індексації визначати вже після того, як була обчислена необхідна сума доплати до мінімальної зарплати, якщо зарплата працівника нижча за мінімальну зарплату.

Адже доки відсутнє належне роз’яснення Мінсоцполітики, законодавчі норми дозволяють обґрунтувати як перший, так і другий варіанти.

На користь першого варіанта виступає той факт, що суми виплат, пов’язані з індексацією зарплати працівників, належать до фонду додаткової зарплати (пп. 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5). При цьому, як ми знаємо, відповідно до абз. 7 п. 4 Порядку № 1078: сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується — пропорційно відпрацьованому часу. Тобто, виходить, її рахуємо як виплату за відпрацьований час. Доплатою до мінімальної зарплати ми лише дотягуємо розмір нарахованої зарплати працівникові за виконану норму праці до розміру мінімальної. Якщо ж індексація — частина зарплати, і для неї не зроблено винятків у ст. 31 Закону про оплату праці, то вона має входити до зарплати при обчисленні суми доплати до мінімальної зарплати.

На користь другого варіанта виступає сам механізм проведення індексації. Адже індексації підлягає оплата праці найманих працівників у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер (п. 2 Порядку № 1078). А доплата до мінімальної зарплати входить до фонду додаткової зарплати (пп. 2.2.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5).

Тож і вона має індексуватися, а отже — і суму індексації нараховуємо вже після визначення суми доплати до мінімальної зарплати.

До того ж, як рахуватимемо суму підвищення зарплати, якщо не враховувати сюди й доплату до мінімальної?

Адже в місяці підвищення посадових окладів (тарифних ставок) суму зростання зарплати визначають з урахуванням усіх виплат, що не мають разового характеру. Якщо сума такого зростання зарплати перевищує суму можливої індексації, тоді виплату індексації не проводять. У випадку ж коли розмір підвищення зарплати менше суми можливої індексації, то суму індексації обчислюють як різницю між сумою індексації та підвищення зарплати.

От таку маємо дилему… і сподіваймося, що Мінсоцполітики прояснить це питання оперативно.

20 січня 2017 р.


З початком нового 2017 року з’являються і нові зміни в трудовому законодавстві України.
Зокрема йдеться по Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VII.
В даному Законі докорінно змінено суть поняття «мінімальна заробітна плата», яка викладена в новій редакції в Кодексі Законів про працю (КЗпП) та Законі України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР.
До прийняття цих змін мінімальна зарплата визначалась, як розмір зарплати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не могла провадитись оплата, до якої не включались доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. У новій редакції цю норму виключено.
До мінімальної зарплати застосовується нове визначення – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Законом про Держбюджет 2017 (від 21.12.2016 року №1801/VII) встановлено розмір мінімальної заробітної плати – 3 200 грн.
Також, новим є те, що внесено зміни щодо визначення системи оплати праці, на сьогодні це тарифна та інші системи, що складаються на основі оцінки складності кваліфікації працівника та виконуваних робіт.
Особливий резонанс викликали зміни щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, тепер проводити перевірку роботодавців з питань дотримання норм трудового законодавства та застосовувати фінансові санкції можуть: інспекції з питань праці (Державна служба України питань праці), Фіскальна служба та органи місцевого самоврядування.
Закон став суворішим до недобросовісних роботодавців, оскільки влада посилила покарання у разі порушення трудового законодавства.
Новим Законом ст. 265 КЗпП доповнено — встановлено відповідальність за: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні — у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (з 01.01.2017 — 9600 грн); недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод при проведенні перевірки з питань виявлення порушень щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків — у 100-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (з 01.01.2017 — 320 тис. грн).

Отже, в загальному, відповідальність яка застосовується до роботодавців така:

  1. Фінансова відповідальність (згідно ст. 265 КЗпП)
  • 100 мінімальних заробітних плат (320 000 грн.) – у разі перешкоджанню перевірки державному інспектору неоформлених працівників трудовим договором, виплати заробітної плати без нарахування і сплати єдиного внеску;
  • 30 м.з.п. (96 000 грн.) – за кожного працівника який: працює без договору; оформлений на неповний робочий день, але фактично працює повний робочий день; видана заробітна плата без відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку; порушено терміни виплати або виплачено не в повному обсязі заробітну плату;
  • 10 м.з.п. (32 00 грн.) - за кожного працівника якому оплата праці здійснюється без дотримання держаних гарантій (неоплачена понаднормова робота, у вихідні та святкові дні, за роботу у нічний час);
  • 3 м.з.п. (9 600 грн.) - за затримку виплати заробітної плати більше ніж на 1 місяць або виплат не в повному обсязі, а також у разі не допуску інспекторів до перевірки;
  • 1 м.з.п. (3 200 грн.) у разі неподання або несвоєчасного подання повідомлення про прийняття працівника на роботу та інші порушення трудового законодавства.

  1. Адміністративна відповідальність ( застосовується якщо порушення в судовому порядку не визнано грубим)
  • 30-100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510-1 700 грн.) – за порушення вимог законодавства про оплату праці;
  • 100-300 н.м.д.г. (1 700-5 100 грн.) – за повторне порушення протягом року або якщо вчинено щодо неповнолітнього, вагітної жінки, самотнього батька або матері, що виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
  • 500-1000 н.м.д.г. (8 500-17 000 грн.) – допуск до роботи без оформлення трудового договору (контракту);
  • 1000-2000 н.м.д.г. (17 000-34 000 грн.) – повторне порушення протягом року щодо допуску до роботи без відповідних документів;
  • 50-100 н.м.д.г. (850-1 700 грн.) – у разі не усунення порушень за вимогою інспекторів;
  • 20-40 н.м.д.г. (340-680 грн.) – за порушення законодавства про охорону праці.

  1. Кримінальна відповідальність
  • За незаконне звільнення працівника: штраф від 2000 до 3000 н.м.д.г. (34 000- 51 000 грн.); 3 роки без права займати посаду керівника; виправні роботи на строк до 2 років.
  • Повторне порушення або вчинення неправомірних дій до соціально захищених категорій громадян: штраф від 3000 до 5000 н.м.д.г. (51 000-85 000 грн.); 5 років без права займати посаду керівника; виправні роботи на строк до 2 років; арешт до 6 місяців.
  • За умисну не виплату заробітної плати більше ніж 1 місяць: штраф від 500 до 1000 н.м.д.г. (8 500-17 000 грн.); виправні роботи на строк до 2 років; позбавлення волі на термін до 2 років без права бути керівником на 3 роки.
  • За нецільове використання коштів призначених для оплати праці: штраф від 1000 до 1500 н.м.д.г. (17 000-25 500 грн.); обмеження волі до 3 років; позбавлення волі на термін до 5 років без права бути керівником 3 роки.

Отже, як бачимо,  на несправедливого  та жадібного роботодавця, який намагається ухилитись від своїх зобов’язань чекають серйозні неприємності. Таким чином, влада намагається захистити права працівників та вивести з тіні «зарплату в конвертах».

Автор: Юрист адвокатського об'єднання "Адвокатська сім"я Лисенко" Ірина Кочерга
20 января 2017 г.






Команда ресурсу «Протокол» категорично проти керування водіями автомобілів у стані алкогольного, наркотичного  чи іншого сп’яніння і вважає це тяжким злочином оскільки може призвести до загибелі людей. Навіть пляшку пива заборонено пити перед тим як сідати за кермо!  Незважаючи на досвід інших країни, вважаємо, що заборона без обмежень на дозу вжитого алкоголю повинна залишатись, а покарання посилюватись.  
Проте, випадки коли поліцейські безпідставно прагнуть притягнути до відповідальності водія, який вже не знаходиться у стані сп’яніння, будуть існувати завжди. Копу може не подобатись зовнішній вигляд водія, запах від нього, його хода, спосіб розмови. Часто так буває, що у водій вживав алкоголь багато годин тому, і вже має право керувати ТЗ, проте залишкові сліди алкоголю спонукають патрульного до незаконних дій.
Водію щоб правильно вести в такій ситуації і не бути позбавленим прав керування або притягнутим до штрафу, треба знати Інструкцію. Насправді вона не велика, але корисна. Вивчайте!

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства внутрішніх
справ України,
Міністерства охорони
здоров’я України
09.11.2015  № 1452/735

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
11 листопада 2015 р.
за № 1413/27858

ІНСТРУКЦІЯ
про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння
або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

I. Загальні положення

1. Ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп’яніння), та оформлення результатів такого огляду.
2. Огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану.
3. Ознаками алкогольного сп’яніння є:
запах алкоголю з порожнини рота;
порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
4. Ознаками наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
почервоніння обличчя або неприродна блідість.
5. Ця Інструкція не поширюється на проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертиз.
6. Огляд на стан сп’яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
7. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров’я).
8. У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп’яніння учасників цієї пригоди є обов’язковим у закладі охорони здоров’я.

II. Проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння поліцейським і оформлення його результатів

1. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
2. Огляд на стан алкогольного сп’яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
3. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
4. Огляд на стан сп’яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
5. Перед проведенням огляду на стан сп’яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп’яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
6. Огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
7. Установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
8. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
9. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
10. Результати огляду на стан сп’яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп’яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп’яніння.
Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
11. Оформлення матеріалів огляду на стан сп’яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством.
12. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров’я.

III. Проведення огляду на стан сп’яніння в закладах охорони здоров’я і оформлення його результатів

1. Перелік закладів охорони здоров’я, яким надається право проведення огляду на стан сп’яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
2. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров’я і відповідають установленим МОЗ вимогам.
3. Огляд у закладах охорони здоров’я щодо виявлення стану сп’яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
4. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп’яніння в обстежуваної особи.
5. Лікар (фельдшер) повинен ознайомитися з документами особи, яку оглядає (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо) (за наявності).
6. Відсутність документів не може бути причиною для відмови у проведенні огляду на стан сп’яніння. У цьому разі в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3) (далі – акт медичного огляду), зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі надходження документів дані про оглянуту особу долучаються до акта медичного огляду.
7. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов’язкове.
8. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп’яніння.
9. Використання в закладах охорони здоров’я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
10. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.
11. За збереження та транспортування ємностей з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоров’я, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоров’я, у якому проводився відбір біологічного середовища.
12. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
13. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
14. Якщо водій – учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов’язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров’я, куди він доставлений.
15. За результатами огляду на стан сп’яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
16. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
17. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
18. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».
19. Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров’я.
20. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров’я.
21. Кожний випадок огляду на стан сп’яніння у закладі охорони здоров’я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5).
22. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп’яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
23. Організація забезпечення закладів охорони здоров’я бланками акта медичного огляду, висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння покладається на Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальників структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Відсутність бланків акта медичного огляду на стан сп’яніння та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння не може бути приводом для відмови в огляді на стан сп’яніння.
24. Український моніторинговий та медичний центр з наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України здійснює клінічний моніторинг якості та результатів медичних оглядів клініко-анамнестичних даних обстежуваної особи та методичний контроль за проведенням оглядів на стан сп’яніння.

Т.в.о. начальника
Департаменту патрульної
служби Міністерства
внутрішніх справ України
майор міліції                                        О.Ю. Фацевич




В.о. директора
Департаменту медичної
допомоги Міністерства
охорони здоров’я                               В.В. Кравченко



18 января 2017 г.



Міністерство соціальної політики щодо застосування Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі – Закон) інформує.

Законом приведено поняття мінімальної заробітної плати у відповідність до європейської практики та міжнародних норм, зокрема шляхом:

– запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати (як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою);

– встановлення мінімального посадового окладу у розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

– незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при побудові схем посадових окладів, визначенні плати за надання адміністративних послуг, судового збору, суми податків тощо.

Із 01.01.2017  прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, Законом України „Про Державний бюджет України на 2017 рік” затверджено у розмірі 1 600 гривень, мінімальну заробітну плату в місячному розмірі – 3 200 гривень, у погодинному розмірі – 19,34 гривні.

Згідно із Законом при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

У випадку, коли працівнику встановлені доплати за роботу у шкідливих умовах праці, зазначені доплати мають виплачуватись понад розмір мінімальної заробітної плати (3 200 гривень).

Якщо ж умовами оплати праці передбачено підвищення посадових окладів працівників, наприклад, за роботу в установах і організаціях, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за роботу в певних типах закладів, за роботу у шкідливих та важких умовах праці, то зазначене підвищення враховується до мінімальної заробітної плати.

Якщо працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому заробітна плата є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов’язаний  провести доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно із заробітною платою.

Якщо ж працівник не виконав місячну норму праці, перебував у відпустці, на лікарняному, працює неповний робочий час  тощо, то оплата його праці проводиться пропорційно виконаній нормі праці.

Час простою не з вини працівника оплачується згідно з нормами статті 113 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) без проведення доплати до рівня мінімальної заробітної плати.

При запровадженні підсумованого обліку робочого часу з обліковим періодом місяць робота понад нормальну тривалість робочого часу за обліковий період оплачується як надурочна і зазначена виплата здійснюється понад розмір мінімальної заробітної плати.

Якщо робота при підсумованому обліку робочого часу виконується в межах встановленої працівнику тривалості робочого часу,  яка є меншою нормальної тривалості робочого часу, відповідно до графіку роботи, йому нараховується заробітна плата у розмірі не нижчому від мінімальної заробітної плати.

Для підприємств, на яких встановлено підсумований облік робочого часу,  з метою зменшення годин надурочної роботи та навантаження на фонд оплати праці рекомендується застосовувати такі облікові періоди як півріччя, рік.

Законом також внесено зміни до законів України, в яких заробітна плата або посадові оклади визначались на основі мінімальної заробітної плати. Відповідно до цих змін розміри заробітної плати та посадових окладів будуть визначатись у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Звертаємо увагу, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.12.2016 № 1037 „Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”.

Із 01.01.2017 посадові оклади (тарифні ставки) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери розраховуються виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, визначеного у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, який у 2017 році  становить 1 600 гривень.

При цьому керівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери з метою недопущення „зрівнялівки” в розмірах заробітної плати доручено забезпечити в межах фонду оплати праці диференціацію заробітної плати працівників, які отримують її  на рівні мінімальної, за рахунок встановлення доплат, надбавок, премій залежно від складності, відповідальності  та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його праці.

У зв’язку з цим місцевим державним адміністраціям треба взяти на особистий контроль питання забезпечення підвищення мінімальної заробітної плати, особливу увагу звернути на недопущення „зрівнялівки” в розмірах заробітної плати, скорочення працівників, переведення їх на неповний робочий час.

Підвищення мінімальної заробітної плати не може бути підставою для звільнення. Водночас відповідно до статті 32 КЗпП у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших) працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Статтею 56 КЗпП передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Також звертаємо увагу, що змінювати істотні умови праці роботодавець вправі лише за наявності змін в організації виробництва та праці. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів” визначено, зокрема, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну або на індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо.
10 января 2017 г.




Киевский международный экономический форум (КМЭФ) - постоянно действующая международная площадка, где эксперты вместе с представителями международного бизнеса и власти ищут ответы на ключевые вопросы, которые стоят перед украинской экономикой на пути ее развития, определяют стратегии имплементации лучшего мирового опыта, а также строят новые партнерские отношения для международной торговли и глобальных инвестиций.

МИССИЯ КМЭФ
· Сформировать общее видение путей модернизации экономики Украины

· Разработать стратегии реформирования экономики Украины, которые будут основываться на новых подходах к образованию, науке, развитию приоритетных отраслей и «точек роста» путем консолидации представителей бизнеса, власти и экспертного сообщества в рамках форума   

·  Довести разработанные стратегии до правительства Украины и международных деловых и политических кругов

·  Сформировать команду единомышленников: бизнесменов, чиновников и экспертов, которые примут участие в усовершенствовании стратегии экономического реформирования страны и ее практической реализации  

· Создать условия для конструктивного диалога между представителями бизнеса, власти и профессионального экспертного сообщества по вопросам поиска новых источников и ресурсов экономического роста

·  Вовлечь в процесс обсуждения и консолидировать на площадке форума все стороны, заинтересованные в реализации новой стратегии экономического роста страны  

ОРГАНИЗАТОРЫ
 АССОЦИАЦИЯ "ИННОВАЦИОННОЕ РАЗВИТИЕ УКРАИНЫ"

Ассоциация "Инновационное развитие Украины" объединяет ведущие международные и национальные компании в сфере информационных и других высоких технологий, машиностроения, микроэлектроники, энергоэффективности, образования и науки. Миссией Ассоциации является создание условий для высокотехнологичного бизнеса в Украине.

 K.FUND

Фонд Василия Хмельницкого K.Fund основан в 2015 году для поддержки проектов в области образования и экономики. Миссия K.Fund — предоставлять ключи для развития и реализации, обеспечивать возможности получать новые знания и навыки, способствовать открытиям и помогать выходить на новый уровень. K.Fund открывает путь к мечте.

УКРАИНСКИЙ СОЮЗ ПРОМЫШЛЕННИКОВ И ПРЕДПРИНИМАТЕЛЕЙ

Украинский союз промышленников и предпринимателей – крупнейшее и старейшее в Украине объединение представителей деловых кругов и субъектов экономической деятельности всех форм и видов. УСПП – неправительственная организация. Союз основан в феврале 1992 года с целью защиты экономических и социальных прав предпринимателей, работающих в Украине.



Четверта промислова революція: перспективи для України
8 ноября 2016 г.



У книзі «Немає спогадів без тебе» Ельчин Сафарлі зронив фразу: «Осінь — це сезон перевірки на наявність боргів перед минулим». Чи доречно говорити ці слова кадровику? Так! У кадровика три кредитори: роботодавець, працівник і, звісно, контролюючі органи. Перший — дає кредит професіоналізму, другий — довіри, третій — спокою. І, звісно ж, кредитори вирізняються кращою пам’яттю, ніж боржники. Проте, осінь для кадровика — це час, коли потрібно думати, як платити цим кредиторам. Підготовка та й, власне, сам квест під назвою «Графік відпусток» вимагає неабияких вкладень. Для успішного проходження квесту варто запам’ятати «Правило дев’яти»

Графік відпусток:
9 правил Графік відпусток — обов’язковий документ для будь-якої організації з найманими працівниками (незалежно від їх штатної кількості)

1. Графік затверджується наприкінці року (як правило — до початку нового року)
2. Для графіка немає законодавчо встановленої форми, але є зручна рекомендована, від експертів журналу «Кадровик-01»
3. Обов’язкова умова — погодження графіка з профспілкою (а за її відсутності — уповноваженим представником від працівників)
4. До графіка відпусток включаємо усіх працівників, які перебувають у трудових відносинах.
5. Сумісники — теж люди, а директор — також працівник
6. Особи, які залучені за цивільно-правовими угодами, до графіку НЕ ВКЛЮЧАЮТЬСЯ
7. При складанні графіка обов’язковим є дотримання гарантій трудового законодавства (тривалість відпустки, надання в зручний час тощо)
8. Державні інспектори з праці перевіряють наявність графіка, надання відпусток згідно з ним, а також факт ознайомлення працівників
9. Будь-які зміни до графіка оформляють у письмовому вигляді, аби за потреби довести факт погодження сторонами перенесення відпустки.


Після того, як запам’ятали, ні — з’їдати папірець не потрібно, як і тремкою рукою натискати «Delete» чи «Backspace». Попіл за вітром — теж не варіант. Закляття «відвести очі» не спрацює, особливо у випадку контролюючих органів. Головоломка має дешифратор. Кожне із 9-ти правил має УПВ. УПВ = Увага+Порада+Важливо. Отже, на допомогу кадровику — рішення квесту «Графік відпусток»…

Поняття «графік відпусток»

Правило 1. Графік відпусток — обов’язковий документ для будь-якої організації з найманими працівниками (незалежно від їх штатної кількості). Це випливає як зі статті 10 Закону України Про відпустки (Закон № 504), так і з самого КЗпП (див. статтю 79).

Увага Порада Важливо

Увага. Графік відпусток — це локальний нормативний акт для кожного підприємства, установи, організації (далі — організація), який визначає черговість надання оплачуваних відпусток у календарному році. Він має відбивати розподіл часу відпусток між працівниками всіх структурних підрозділів. Такий графік розробляється щороку в листопаді-грудні на наступний календарний рік. Якщо його не складено вчасно, виправляйте порушення одразу після виявлення.

Порада. Графік відпусток — не лише обов’язковий організаційний документ, а й зручний інструмент планування. За його допомогою вирішуються два важливих питання:

  • забезпечується реалізація права працівника на відпочинок, причому з урахуванням його особистих інтересів;
  • ураховуються інтереси роботодавця, який має можливість спланувати і забезпечити нормальну роботу організації за умови прогнозованої відсутності працівників.

Наявність графіка дає можливість роботодавцю своєчасно письмово попередити працівника про дату початку відпустки, підготувати відповідні розпорядчі документи, виплатити працівнику заробітну плату за час відпустки і, врешті-решт, відправити у відпустку працівника, що з якихось причин відмовляється використати право на відпочинок.

Важливо. У роботодавця є обов’язок, який багатьом видається не вартим уваги. Йдеться про необхідність письмово повідомляти працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну (див. ч. 11 ст. 10 Закону № 504). Однак роботодавець зобов’язаний це робити, а інспектор з праці неодмінно поцікавиться цією складовою процедури.

Строк затвердження

Правило 2. Графік затверджується в кінці року, як правило, до початку нового.

Увага Порада Важливо

Увага. Графік відпусток затверджується роботодавцем (ч. 10 ст. 10 Закону № 504).

Порада. На заздалегідь оформленому грифі затвердження керівник організації проставляє особистий підпис і дату затвердження. Датою графіка відпусток є дата його затвердження.

Важливо. Процедуру і строки розробки доречно регламентувати в одному з локальних нормативних актів організації (наприклад, в інструкції з діловодства (з 2015 року це теж обов’язковий локальний акт для будь-якої організації); якщо інструкцію ще розробляєте, приділить увагу графіку в Правилах внутрішнього трудового розпорядку).

Форма графіка відпусток

Правило 3. Для графіка немає законодавчо встановленої форми, але є зручна рекомендована форма графіка відпусток — від експертів журналу «Кадровик-01».

Увага Порада Важливо

Увага. Інколи з різних підстав запланований період відпустки не збігається з фактичним. Тож у графіку варто передбачати графи для інформації про перенесення відпустки, в яких зазначатимемо підставу для перенесення та нову узгоджену сторонами дату.

Порада. Можлива наявність і графи «Примітки», куди вноситиметься інформація про використання лише частини запланованої в календарному році відпустки, що спростить роботу з підготовки проекту графіка в наступному році, а також інформація щодо заміни частини відпустки грошовою компенсацією, звичайно з дотриманням вимог частини четвертої статті 24 Закону № 504.

Важливо. Тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 к. д.

Зразок графіка відпусток



Погодження з профспілкою

Правило 4. Обов’язкова умова — погодження графіка з профспілкою (уповноваженим представником від працівників, трудового колективу).

Увага Порада Важливо

Увага. Складений графік погоджується з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а за його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, наприклад Радою трудового колективу (ч. 10 ст. 10 Закону № 504, ч. 4 ст. 79 КЗпП).

Порада. Доречно направляти проект графіка для погодження із супровідним листом, в якому зазначити, зокрема, прохання про термін погодження (наприклад, погодити проект графіка до 25.12.2016).

Важливо. Погодження засвідчується проставлянням грифу «ПОГОДЖЕНО» з зазначенням прізвища уповноваженої особи або посиланням на протокол засідання, наприклад, Ради трудового колективу.

Кого з працівників включати до графіка

Правило 5. До графіка відпусток включаємо всіх працівників, які перебувають у трудових відносинах. Сумісники — теж люди, а директор – також працівник.

Увага Порада Важливо

Увага. Право на відпочинок мають не лише громадяни України, а й іноземці, особи без громадянства, які працюють в Україні на законних підставах на умовах трудового договору. На працівників ФОП означене право теж поширюється (див. ст. 2 Закону № 504 та ст. 74 КЗпП ).

Порада. До проекту графіка необхідно включати усіх найманих працівників, що працюють в організації, у т. ч. працівників, які не входять до складу структурних підрозділів (наприклад, керівник організації, його заступники, помічники керівника та ін.). Відпустку сумісника теж плануємо за графіком!

Важливо. Треба врахувати, що у відпускний період в організації має залишитись особа, наділена правом підпису, зокрема, фінансових, кадрових документів.

Підрядники до графіка не включаються

Правило 6. Особи, які виконують роботи за цивільно-правовими угодами, до графіка не включаються.

Увага Порада Важливо

Увага. Право на відпустку мають лише працівники організації, тобто ті, хто працює на умовах трудового договору.

Порада. Не плутайте трудовий договір і договір підряду (договір цивільно-правового характеру). Останній — із царини цивільного права, а не трудового. Плутанина може коштувати занадто дорого (до 30 мінімальних зарплат за кожного «працівника»).

Важливо. На підрядника (виконавця) не поширюються вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку замовника. Свій режим роботи та відпочинку він організовує і планує самостійно.

Дотримання гарантій трудового законодавства

Правило 7. При складанні графіка обов’язковим є дотримання гарантій трудового законодавства.

Увага Порада Важливо

Увага. Тривалість щорічної основної відпустки не може бути меншою за 24 календарні дні. Надається вона за робочий рік, а не за календарний.

Робочий рік відрізняється від календарного тим, що відлічується не з 1 січня, а з дати прийняття на роботу (дати укладення трудового договору).

Дізнатися, кому з працівників належить щорічна основна відпустка більшої тривалості, можна зі статті 6 Закону № 504.

Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, мають право на щорічну основну відпустку в 28 календарних днів (к. д.).

Не всі, звісно, працівники, а лише ті, на кого натрапляємо у Списку робіт, професій і посад, затвердженому постановою КМУ від 09.06.1997 № 570.

Відпустка більшої тривалості, до 56 к.д. — традиційна преференція очільників освітніх закладів та науковців. Порядок її надання визначений постановою КМУ від 14.04.1997 №346.

Відпустка інваліду I або II групи 30 к. д., а інваліду III групи — 26 к. д.

Працюючому неповнолітньому віком до 18 років — 31 к. д.

Інтереси сезонників і тимчасових працівників (строк трудового договору — до 2 місяців, а у разі заміщення відсутнього працівника — до 4 місяців) у площині відпусток дещо ущемлені. Адже їм відпустка надається пропорційно до відпрацьованого часу (Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою КМУ від 28.03.1997 № 278 ).

Для деяких осіб тривалість відпустки встановлюється не базовим Законом, а окремими законодавчими актами. За будь-яких обставин вона не може бути меншою за ту, що визначена статтею 6 Закону № 504.

Приклад
Тривалість відпустки державного службовця —30 к. д. (ст. 57 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII).
Тривалість відпустки прокурора — 30 к. д. (ч. 1 ст. 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII).

Маємо врахувати й те, що чимало хто з наших колег має право на відпустку в зручний час.

Порада. Роботодавцю варто вести облік працівників, які мають право на використання відпустки у зручний для них час, аби на початковому етапі складання графіка відпусток з’ясувати побажання щодо використання відпустки та з урахуванням цього скласти графік. У подальшому, упродовж року працівникам усіх категорій відпустки мають надаватися згідно з графіком відпусток. У разі необхідності використання відпустки не за графіком, за певних обставин, які виникли у працівника, це питання вирішується за погодженням сторін трудового договору, тобто між роботодавцем та працівником.

Важливо. Формулювання «надання відпустки у зручний для працівника час» передбачає, що при складанні графіка відпусток у насамперед з’ясовується, коли працівнику, що має відповідне право, буде зручно отримати відпустку, а не те, що працівник може використовувати право на відпустку на власний розсуд, коли йому заманеться.

Перевірка наявності та дотримання графіка відпусток

Правило 8. Державні інспектори з праці перевіряють наявність графіка, надання відпусток згідно з графіком, а також факт ознайомлення працівників.

Увага Порада Важливо

Увага. Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів затверджено наказом Мінсоцполітики України від 02.07.2012 № 390 . Порядок містить дуже корисну для будь-якого кадровика інформацію — Перелік питань, що підлягають перевірці.

Порада. Дотриманню законодавства про відпустки приділяють значну увагу під час перевірок.

Наприклад, інспектори з праці контролюють правомірність і дотримання умов надання:
  • щорічних відпусток (п. 4.2.1–4.2.11 Переліку питань);
  • відпусток у зв’язку з навчанням, творчих відпусток (п. 4.3.2–4.3.3 Переліку питань);
  • соціальних відпусток (п. 4.4.1–4.4.3 Переліку питань);
  • відпусток без збереження заробітної плати (п. 4.5.1, 4.5.2 Переліку питань).

Важливо. Особливу увагу інспекторів з праці привертає питання — чи визначено графіком черговість надання відпусток (п. 4.2.5 Переліку питань).

Зміни до графіка

Правило 9. Будь-які зміни до графіка оформляємо у письмовому вигляді, так, аби можна було довести факт погодження перенесення відпустки як зі сторони роботодавця, так і працівника.

Увага Порада Важливо

Увага. Якщо працівник звертається до роботодавця із заявою про надання щорічної основної відпустки або її частини в інший термін, ніж це передбачено графіком відпусток, роботодавець може погодитися з проханням працівника, але має й право відмовити у задоволенні прохання. Без згоди роботодавця працівнику не може бути надано щорічну відпустку поза межами, обумовленими графіком.

Порада. Якщо запланований період відпустки не збігається з фактичним, слід відобразити це у графіку відпусток. У графах, передбачених для внесення інформації про перенесення відпустки, зазначте підставу для перенесення й нову узгоджену сторонами дату відпустки.

Важливо. До графіка відпусток можуть вноситися зміни, але недотримання умов графіка працівником, що брав участь у його складанні, і тому є документальне підтвердження, може кваліфікуватися як порушення працівником трудових обов’язків, за яке його може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності/

Квест завершено.

Відтак, ми дали лиш вудило, рибу доведеться добувати самим. Звісно, якщо у вас немає доступу до системи «Expertus: Кадри». Якщо є — питання хліба насущного перед вами не стоїть, як і ризик звинувачення в некомпетентності від керівництва. Це було б можливо за єдиної умови — ви не вмієте читати. Читати ви вмієте, тому, звичайно, прочитаєте покроковий алгоритм розроблення графіка відпусток — зі зразками наказів щодо початку роботи над графіком, повідомлень керівникам структурних підрозділів про необхідність починати роботу з графіком відпусток. Власне, й саму форму графіку, адаптовану під потреби і ситуації, що виникають повсякчас.

А ще — скрипт про внесення змін до графіка, надання відпустки поза графіком, інструменти з погашення заборгованості по відпустках за минулі роки і ще багато смаколиків.

Борг — початок рабства, навіть гірше рабства, тому що кредитор невблаганніший за рабовласника: він володіє не тільки вашим тілом, але й вашою гідністю і може, при нагоді, нанести йому тяжкі образи, зазначив Віктор Гюго. Мінімізуємо ризики такого характеру (див. інфографічну пам’ятку від експертів MCFR: Кадри) і нехай нагоди завжди працюють тільки на краще.

1 ноября 2016 г.

ОФИЦИАЛЬНЫЙ ПРЕСС-РЕЛИЗ IMF GROUP UKRAINE


(свободно для использования СМИ)

Independent Macroeconomic Forcoasts Group (Ukraine) являющаяся независимым неформальным объединением экономистов Украины, ставящей своей целью прогнозирование основных тенденций развития экономики страны и анализ решений, принятых финансовыми властями, завершила эконометрический расчет по вопросу повышения минимальной зарплаты в 2017 году до 3200 гривен.

Основываясь на открытых данных статистики бюджетной, монетарной и фискальной политики, изучив заявления (включая пресс-конференцию вице-премьера по социальной политике и премьер-министра Украины, а также данные изложенные на официальных сайтах и в пресс-релизах на Правительственном портале), включая комментарии критиков правительственного решения со стороны основных экономических экспертов и комментарии ведущих журналистов, мы осуществили собственные расчеты, и пришли к следующим выводам:



1. Решение о повышении минимальной зарплаты до 3200 грн. приведет к увеличению фонда оплаты труда в экономике в 2017 году на 28,1 млрд. грн., включая 12,8 млрд. грн. в государственном секторе и 15,3 млрд. грн. в частном секторе. Учитывая тот факт, что выплаты эти будут касаться в первую очередь беднейших слоев населения страны, мы можем с уверенностью утверждать, что на эти 28 млрд. грн. будет увеличен ЧИСТЫЙ ВНУТРЕННИЙ СПРОС в экономике на продукты преимущественно отечественного производства, преимущественно продовольственной корзины.

2. В зависимости от того, насколько предпринимателями страны будет или не будет востребована налоговая льгота по уплате НДФЛ – это приведет к увеличению уплаты этого налога от 0,42 до 5,04 млрд. гривен.

3. Уплата ЕСВ (поступающего в Пенсионный Фонд) увеличится в результате такого повышения на 63,1 млрд. грн. а уплата единого налога, поступающего в местные бюджеты на 10,3 млрд. гривен.

4. Расходы консолидированного бюджета Украины в результате принятия такого решения увеличатся на 12,8 млрд. гривен, а поступления от увеличения поступлений всех видов налогов вырастут на 73,8 млрд. грн. Таким образом «чистые дополнительные поступления» в Консолидированный бюджет Украины (включая Пенсионный фонд) от повышения минимальной зарплаты до 3200 грн. в 2017 году составят 60,1 млрд. грн.

5. Мы однозначно негативно оцениваем увеличение «фискального процента ВВП» (возрастание уровня налоговой нагрузки на экономику) в результате такого решения правительства на 2,3% ВВП до итоговых 42,3% (отталкиваясь от прогноза МВФ по ВВП Украины на 2017 год в 2571 млрд. грн.), даже не смотря на очевидный позитивный эффект от роста внутреннего спроса на 3,5% ВВП (конечные потребительские расходы домохозяйств в 2 кв. 2016 составили 355,9 млрд. грн. умножим данное значение на 2 и на темпы роста ВВП в 2017—получим объем внутреннего спроса 2017 года- 809,5 млрд. грн. +28,1млрд. увеличат его на 3,5%) в будущем году (за счет роста зарплат наименее обеспеченных), однако не можем не признать что ЭТО БУДЕТ ИМЕТЬ МИНИМАЛЬНОЕ ВЛИЯНИЕ НА УРОВЕНЬ ПОТРЕБИТЕЛЬСКОЙ ИНФЛЯЦИИ В 2017 ГОДУ. Согласно нашим расчетам, инфляция в будущем году не превысит значения в 8-10%.



6. Мы также отрицаем не только существенное, но и какое бы то ни было негативное влияние решения о повышении минимальных зарплат до 3200 гривен на уровень цен в 2017 году через инструмент «монетарной инфляции» и любые риски, связанные с этим фактором, поскольку дефицит бюджета-2017 не только не вырастет от данного повышения, но и, как свидетельствует вышеприведенный расчет, снизятся ввиду того, что в бюджет поступит дополнительные 60,1 млрд. гривен. Соответственно на эту сумму уменьшится как «чистый фискальный разрыв» бюджета 2017 года, так и необходимость его покрытия за счет покупки госбумаг со стороны Нацбанка. Соответственно, это позволит НБУ в 2017 году проводить более консервативную монетарную политику, не увеличивая темпы прироста денежной базы ради потребностей финансирования дефицита бюджета и не порождая дополнительных рисков «монетарной инфляции».

7. Прогнозное значение «недопоступлений» в Пенсионный фонд в текущем году на 80,45 млрд. грн. за счет снижение ЕСВ до 22% в 2017 году будет покрыто за счет заявленного повышения минимальной зарплаты как минимум на 60 млрд. гривен, что, мы надеемся, положит конец дискуссии о целесообразности снижения налогообложения фонда зарплаты труда в стране.





8. Резюмируя, мы хотели бы еще раз подчеркнуть, что не смотря на всю прозвучавшую в последние дни критику (большая часть которой не была подкреплена соответствующими расчетами, пригодными для профессионального изучения и дискуссии), запланированное на 2017 год повышение минимальной зарплаты не рождает дополнительных ни инфляционных рисков ни рисков увеличения дефицита бюджета, а напротив, может иметь хоть и не значительное, но положительное влияние на увеличение внутреннего спроса.

Исследование подготовили экономисты
IMF Group Ukraine:
Grigory Kukuruza, Volodymyr Zhuk и Mykhaylo Kukhar
3 октября 2016 г.


10.03.2016, 09:00 | Статьи, Общество

Уряд, який упродовж двох років цілеспрямовано доводив країну до кризи, нарешті помітив, що в країні зростає рівень бідності. І вирішив з цим боротися. Не підвищенням соцстандартів чи зменшенням тарифів і цін. Кабмін пішов второваною попередниками стежкою, ухваливши стратегію подолання бідності до 2020 року. Але завдяки цим папірцям українці не стануть заможнішими, скоріше, кількість бідних скоротиться за рахунок зростання чисельності жебраків.

Презентуючи стратегію, міністр соціальної політики Павло Розенко зазначив, що ця програма здатна знизити рівень бідності за абсолютним критерієм з 28% до 15%. Тобто уряд обіцяє, що за п'ять років з-поміж майже 11 млн українців, доходи яких менші за 75% прожиткового мінімуму, 6 млн стануть заможнішими.   

Рівень бідності серед працюючих українців також планується до 2020 року скоротити з 18,5% до 11%, а безробіття приборкати до 9%.

Заступник голови Федерації профспілок України Сергій Кондрюк у коментарі «ВВ» зазначив, що нині політика уряду перекреслює сенс легальної праці. Адже вона підсаджує все населення на голку житлових субсидій.

«Уряд заявив про необхідність встановлення ринкових цін на газ, електрику тощо. Водночас Кабмін, попри закони ринку, заморожує мінімальну зарплатню на рівні 2000 року за її реальною споживчою вартістю. Людина, яка чесно відпрацювала цілий місяць, змушена канючити допомогу в держави, бо не може заробити собі на життя. Навіть ще парадоксальніше: чим більше людина заробляє легально, тим менше в неї шансів отримати субсидію», - підкреслив Сергій Кондрюк.  

Наполеонівські цілі уряду, викладені в цій стратегії, досягатимуться шляхом реалізації стратегічних напрямів щодо: розширення доступу до продуктивної зайнятості, сприяння зростанню доходів населення від зайнятості та виплат у системі державного соціального страхування для створення умов гідної праці; забезпечення доступу населення до послуг соціальної сфери незалежно від місця проживання, мінімізації ризиків соціального відчуження сільського населення; протидії соціальному відчуженню та мінімізації ризиків бідності найбільш вразливих категорій населення; запобігання бідності та недопущення виникнення осередків хронічної бідності й соціального відчуження серед внутрішньо переміщених осіб.

За словами експерта з питань соціальної політики Андрія Павловського, схожі програми затверджували уряди Януковича та Азарова.

«Але після кожного ухвалення стратегії подолання бідності в країні ставало ще більше злиденних людей. Стратегія - це просто красиве слово. В ній написано, яких заходів необхідно вжити, але не вказується, за рахунок чого», - констатував він у коментарі «ВВ».

У реалізацію стратегії, мабуть, не вірять самі урядовці. Адже як умови для її втілення у життя Кабмін називає малоймовірні речі. Наприклад, дотримання принципів соціальної справедливості у розподілі суспільного багатства або проведення структурних економічних реформ, модернізацію підприємств та інноваційного розвитку виробництва, розвиток малого та середнього бізнесу і відновлення інвестиційної привабливості країни. Також урядовці вважають, що необхідною умовою є відсутність активної фази військового конфлікту на сході України. Тобто насправді стратегія є елементарною відпискою, бо виконувати її заважатиме геть усе. Однак уряд присягається продемонструвати результати своєї роботи.

«Ми абсолютно чітко фіксуємо основні напрями діяльності уряду України щодо подолання бідності в нашій державі. Усі ці заходи мають завершитися у 2020 році досягненням певних показників», - констатував Розенко під час презентації стратегії.

Отож, уряд має на меті жонглювання показниками, які, за їх бажанням щоразу будуть лише покращуватися. Вочевидь, навіть тоді, коли бідних стане ще більше, а ті, хто вже були за межею, перетворяться на жебраків.

Нагадаємо, загальний прожитковий мінімум на 2016 рік задекларований у держбюджеті на рівні 1330 грн. Уряд вважає, що дітям до 6 років вистачатиме 1167 грн на місяць, від 6 до 18 років - 1445 грн. Прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1378 грн, а для пенсіонерів - 1074 грн. Визнати те, що офіційний прожитковий мінімум для різних груп населення суттєво занижений, довелося навіть Мінсоцполітики. Визнати, але не підвищити.

За словами Андрія Павловського, уряд заморозив соцстандарти на рівні 2013 року. За цей період ті ж тарифи на газ, опалення тощо підвищилися в кілька разів, зросли споживчі ціни на продукти харчування. Офіційна інфляція з кінця 2013 року до сьогодні склала 76,3%. А уряд вирішив проіндексувати пенсії та зарплати лише на 12%, скаржачись на брак коштів.

Але це лише свідчить про небажання шукати джерела наповнення бюджету й спрямовувати кошти на соціальні потреби.

«Вони ж мовчать про те, що минулого року 11,5 млрд грн перекачали в офшорні зони. Ця сума могла б покрити соціальні витрати і суттєво підтримати держбюджет. Яценюк визнав, що  тільки на держзакупівлях було розкрадено 50 млрд грн. Ось де наші зарплати, пенсії та підвищення соцстандартів. А збільшення податку на дивіденди до 20% могло б додати в держбюджет 14,5 млрд грн, які б можна було витратити на соціальні потреби», - додав Павловський.

Проте уряд не зацікавлений у тому, щоб українці ставали заможнішими. Тому й продовжує політику, спрямовану вже навіть не на виживання населення, а на його вимирання. Недарма за прогнозами ООН, яка висловила стурбованість рівнем смертності в Україні, до 2030 року нас залишиться 36 мільйонів. Тож розраховувати на реальну боротьбу з бідністю в нашій країні не варто.

Сергій Кондрюк впевнений, що бідність страшна ще й тим, що змушує більш-менш розсудливих людей шукати альтернативу тим умовам, у які їх загнала держава.

«У 1990-х роках за кордон виїжджали «мізки» - кандидати й доктори наук, потім п'ятами накивали «м'язи». Нині вже починає втікати генофонд - молодь, яка знає про високу плату за навчання в Україні. Самі батьки зацікавлені в тому, щоб їхня дитина отримала освіту в Польші чи Чехії, сподіваючись, що це дасть їй більше шансів залишитися працювати й жити у Європі. Бідність вбиває ринок праці, виробництво. Громадяни «голосують ногами» проти цієї недолугої політики, виїжджаючи за кордон у пошуках елементарного заробітку, або тікають у тінь чи в криміналітет», - підсумував Кондрюк.

Катерина МІЦКЕВИЧ
Експертна думка
«Левова частка українців сьогодні ходить у магазини й аптеки, як до музеїв»
Сергій КОНДРЮК,
заступник голови Федерації профспілок України:
«Ключовою проблемою України є генерація бідності серед працюючих людей. Сьогодні рентабельність легальної праці в нашій країні нульова. Підтвердженням цього є занижена мінімальна зарплатня, близька до рівня офіційного прожиткового мінімуму, який навіть за розрахунками Мінсоцполітики повинен бути удвічі більший. Тож переважна більшість пересічних українців апріорі не може забезпечити себе та свої сім'ї необхідними товарами і послугами. Тому подолати бідність в Україні без вирішення ключової проблеми - політики дешевої рабсили - це блеф.

Сьогодні в країні продукується кілька видів специфічної бідності. Наприклад, є енергетична бідність: значна частина населення не має можливості отримати в необхідній кількості електроенергію і газ по нинішніх цінах. У нас є освітня бідність, медична, культурна, оздоровча...  І всі ці типи бідності помножуються на продуктову скруту. Левова частка українців сьогодні ходить у магазини й аптеки, як до музеїв: подивилися, ковтнули слину і пішли додому.

Тому на перший погляд рішення про ухвалення стратегії подолання бідності є позитивним кроком, адже уряд вперше за два роки заговорив про реальні соціальні проблеми. Однак ці розмови є порожніми, бо неможливо подолати бідність, не ліквідувавши її першопричину. Такі гасла вводять суспільство в оману!»
«Головною причиною бідності в багатій Україні є патологічна жадібність нашої еліти»
Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ,
експерт з питань соціальної політики:
«Ухвалення стратегії є наслідком дворічного реформування країни урядом Яценюка, яке й спричинило масове зубожіння та бідність.

За стандартами ООН, бідним вважається той, хто витрачає на продукти харчування та проживання менш як 5 доларів у день і менш як 150 доларів у місяць. В Україні мінімальна зарплатня становить 1378 грн, пенсія - 1074 грн. Цих коштів не вистачає навіть на те, щоб фізіологічно відновлювати сили, не кажучи вже про задоволення духовних, культурних та інших потреб. Тому, згідно з методологією ООН, в Україні 80% населення опинилися за межею бідності.

Урядовці  кажуть, що Україна є небагатою країною. Але це брехня. У нас 40% європейських чорноземів, уся таблиця Менделєєва в природних ресурсах, працьовитий народ. Головною причиною бідності в багатій Україні є патологічна жадібність нашої еліти, яка служить олігархам, а не національним інтересам. У нас десяток олігархічних кланів контролюють фактично 80% економіки - це неефективна феодально-олігархічна модель.

Бідність можна подолати лише за умов зростання економіки. Уряд же своїми діями ще більше заганяє українців у злидні. Тому першим, найважливішим кроком до економічного розвитку має бути повне перезавантаження нинішньої влади, очищення уряду і парламенту від маріонеток олігархів. Для цього потрібно наважитися і провести дочасні парламентські вибори, що  дозволить сформувати значно компетентніший уряд. Також нам слід відмовитися від політики шокової терапії і думати про розвиток власної промисловості та інновації».
26 сентября 2016 г.


 Юлія Лавреха «TaxLink, платформа податкових знань» експерт

Державна фіскальна служба України в листі від 25.08.2016 р. №28602/7/99-99-15-02-01-17 «Щодо актуалізації реєстру неприбуткових установ та організацій» надала інформацію стосовно алгоритму дій для оновлення реєстру неприбуткових організацій та приведення у відповідність до вимог Податкового кодексу (далі –ПК) України.

Нагадаємо, що з 01.01.2015 р. неприбуткові організації не є платниками податку на прибуток підприємств щодо всіх доходів за умови виконання низки вимог, у тому числі щодо змісту установчих документів. Згідно з перехідними положеннями, неприбуткові організації, внесені до Реєстру, не виключатимуться з Реєстру до 01.01.2017 р., проте з настанням цієї дати в установчих документах повинні міститися обов’язкові положення, передбачені п. 133.4 ст. 133 ПК України. Таким чином, 01.01.2017 р. контролюючі органи повинні будуть перевірити всі зареєстровані неприбуткові організації та виключити з реєстру ті з них, які не відповідають законодавчим вимогам. Виключення з реєстру означатиме, що така організація повинна буде сплачувати податок на прибуток на загальних умовах.

16.07.2016 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 р. №440 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру» (далі – Порядок № 440).

Протягом 2-х місяців (з дати набрання чинності Порядку №440) ДФС України надсилатиме запити всім неприбутковим організаціям, окрім тих, чиї установчі документи оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». На запит неприбуткова організація має надати копії установчих документів (а ЖБК також повинні надати копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом). Такі копії повинні бути завірені підписом керівника або інших уповноважених осіб та печаткою неприбуткової організації (за наявності).

Якщо надіслані копії документів відповідатимуть вимогам п. 133.4 ст. 133 ПК України, неприбуткова організація буде внесена до нового реєстру, а також їй присвоюється одна з ознак неприбутковості, передбачених Порядком №440. Строк для розгляду документів – 1 місяць. Так само будуть внесені до нового реєстру неприбуткові організації, установчі документи яких оприлюднені в загальнодоступних джерелах та містять вказані п. 133.4 ст. 133 ПК України положення.

Неподання організацією документів або невідповідність цих документів не матиме наслідком виключення з Реєстру, оскільки контролюючі органи не наділені таким повноваженням до 01.01.2017 р. Таким організаціям надсилатимуться повідомлення про невідповідність їх документів.

Варто зазначити, що записи з чинного реєстру не будуть перенесені автоматично до нового Реєстру, кожна неприбуткова організація буде заноситися до Реєстру окремо, тому ті неприбуткові організації, які не доведуть до відома контролюючого органу відповідність своїх установчих документів вимогам п. 133.4 ст. 133 ПК України, з 01.01.2017 р. опиняться поза Реєстром неприбуткових організацій і повинні будуть сплачувати податок на прибуток на загальних підставах.

В майбутньому неприбуткові організації, які не подадуть документи на запит або отримають повідомлення про невідповідність документів, для включення до нового Реєстру повинні внести зміни до установчих документів та подати до контролюючого органу реєстраційну заяву з позначкою «зміни» або «доповнення» за формою №1-РН, що наведена у додатку 1 до Порядку №440, а також завірені копії установчих документів (для ЖБК – ще й копії документів, які підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом). Строк розгляду – 14 календарних днів з дня отримання. Подання заяви та документів може бути здійснено особисто представником неприбуткової організації, надіслано поштою або засобами електронного зв’язку. Якщо установчі документи неприбуткової організації оприлюднені на порталі електронних сервісів, така організація може не надавати копії своїх установчих договорів.

ДФС України нагадала, що Реєстр неприбуткових організацій, оновлений за порядком №440, буде у відкритому доступі, однак міститиме лише загальну інформацію для ідентифікації самої неприбуткової організації. Не розкриватимуться дані про місцезнаходження організації, її засновників, керівників та головних бухгалтерів, а також економічні відомості, які характеризують фінансово-економічні показники господарської діяльності неприбуткової організації. До реєстру будуть внесені лише неприбуткові організації зі статусом юридичних осіб.

Надалі контролюючий орган здійснює моніторинг відомостей, що містяться в Реєстрі, відомостей щодо найменування неприбуткової організації та інших, зазначених у реєстраційній заяві, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також щодо неприбуткових організацій.
16 сентября 2016 г.

УНИАН


Дані умови передбачають проведення пенсійної реформи, оптимізацію системи виплат субсидій компослуг та вироблення механізму підвищення тарифів на газ та опалення.


Ілюстрація / REUTERS

Для отримання ще одного траншу розміром 1,3 мільярда доларів від Міжнародного фонду за програмою EFF, Україна повинна провести непопулярну пенсійну реформу, оптимізувати систему виплат житлових субсидій та виробити механізм підвищення тарифів на газ та опалення.

Про це повідомляє Апостроф з посиланням на оновлену версію меморандуму про співпрацю з МВФ.

"Значна частина нових вимог МВФ пов'язана з пенсійною реформою. Фонд вважає за необхідне консолідувати пенсійне законодавство, яке сьогодні складається з двох десятків окремих документів", - йдеться в повідомленні.

Зазначається, що Україні потрібно в грудні 2016 року прийняти закон, який би передбачав поступове підвищення пенсійного віку. У цьому законі також слід передбачити скорочення підстав для дострокового виходу на пенсію та посилення підстав для отримання мінімальної пенсії.

"Серед інших вимог до пенсійної реформи – встановлення єдиного принципу пенсійного забезпечення без надання пільг для будь-яких професій (крім військових), розширення бази для внесків у систему соціального забезпечення, встановлення справедливого податкового режиму для пенсій, забезпечення більш тісної зв'язки між пенсійними внесками і розміром пенсії, що має, в свою чергу, стимулювати громадян декларувати свої реальні доходи", - підкреслює видання.

Крім того, передбачається, що фінансування різних категоріальних надбавок до трудових пенсій буде передано від Пенсійного фонду держбюджету.

Крім того, передбачається скасування спецпенсій і створення умов для запровадження накопичувальної системи пенсій (в доповнення до існуючої солідарної системи).

"Ще однією вимогою є запровадження до кінця жовтня тимчасового механізму коригування тарифів на газ та опалення на щоквартальній основі, на випадок, якщо тарифи відхиляються від рівня повного покриття імпортної вартості газу на 10%", - йдеться в повідомленні. Читайте також МВФ виділив Україні третій транш кредиту.

До кінця жовтня Кабінет міністрів повинен затвердити та опублікувати перелік державних підприємств, визначивши, які з них залишаться в держвласності, які будуть приватизовані, а які – ліквідовані. До кінця грудня мають бути прийняті законодавчі зміни для більш прозорої приватизації.

Також до жовтня всі високопоставлені чиновники повинні подати електронні декларації про своє майно за 2015 рік, і до цих даних буде забезпечений вільний доступ на єдиному веб-сайті.

До кінця вересня уряд має подати до парламенту законопроект про обіг сільськогосподарських земель і прийняти закон, що посилює норми Цивільного процесуального кодексу та Господарсько-процесуального кодексу щодо внутрішніх транзакцій і арешту банківських рахунків.

В кінці листопада 2016 року, відповідно до умов меморандуму, парламент повинен прийняти законодавство про Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), яка отримає широкий спектр повноважень, що дозволяє не залежати від інфраструктури інших відомств.


16 сентября 2016 г.

МВФ выдвинул Украине новые условия: опубликован текст меморандума о сотрудничестве

Для продолжения финансирования МВФ Украине придется поднять пенсионный возраст.



Украина рассчитывает до конца 2016 года получить еще один транш размером $1,3 млрд от Международного фонда по программе EFF. Однако для этого стране необходимо провести непопулярную пенсионную реформу, оптимизировать систему выплат жилищных субсидий и выработать механизм повышения тарифов на газ и отопление. Все эти условия содержатся в обновленной версии меморандума о сотрудничестве с МВФ.

Международный валютный фонд (МВФ) 14 сентября одобрил выделение Украине третьего транша кредита в $1 млрд в рамках программы расширенного финансирования (EFF), подписанной в 2015 году.

В фонде не исключили, что до конца 2016 года Украина сможет получить еще один транш. Однако его сумма, а также время выделения пока не определены. При этом в Национальном банке Украины (НБУ) заявили, что следующий транш МВФ составит $1,3 млрд. По словам главы НБУ Валерии Гонтаревой, в ближайшее время ожидается приезд в Киев миссии фонда.

"Апостроф. Экономика" удалось получить копию новой редакции меморандума о сотрудничестве Украины с МВФ - после второго пересмотра. Документ подготовлен для получения нового, четвертого по счету, транша.

В меморандуме содержится ряд условий, так называемых "маяков", которые фонд выдвинул Украине для получения следующего транша.

Значительная часть новых требований МВФ связана с пенсионной реформой. Фонд считает необходимым консолидировать пенсионное законодательство, которое сегодня состоит из двух десятков отдельных документов.

Украине надо в декабре 2016 г. принять закон, который бы предусматривал постепенное изменение пенсионного возраста. При этом новый возраст для выхода на пенсию не указан.

В этом законе также следует предусмотреть сокращение оснований для досрочного выхода на пенсию и ужесточение оснований для получения минимальной пенсии.

Среди других требований к пенсионной реформе – установление единого принципа пенсионного обеспечения без предоставления льгот для каких-либо профессий (кроме военных), расширение базы для взносов в систему социального обеспечения, установление справедливого налогового режима для пенсий, обеспечение более тесной связки между пенсионными взносами и размером пенсии, что должно, в свою очередь, стимулировать граждан декларировать свои реальные доходы.

Кроме того, предусматривается, что финансирование различных категориальных надбавок к трудовым пенсиям будет передано от Пенсионного фонда в госбюджет.

Помимо того, предполагаются отмена спецпенсий и создание условий для введения накопительной системы пенсий (в дополнение к существующей солидарной системе).

Еще одним требованием является введение до конца октября временного механизма корректировки тарифов на газ и отопление на ежеквартальной основе, на случай, если тарифы отклоняются от уровня полного покрытия импортной стоимости газа на 10% или более.

До конца октября Кабинет министров должен утвердить и опубликовать перечень государственных предприятий, определив, какие из них останутся в госсобственности, какие будут приватизированы, а какие – ликвидированы. До конца декабря должны быть приняты законодательные изменения для более прозрачной приватизации.

Также до октября все высокопоставленные чиновники должны подать электронные декларации о своем имуществе за 2015 год, и к этим данным будет обеспечен свободный доступ на едином вебсайте.

До конца сентября правительству необходимо подать в парламент законопроект об обороте сельскохозяйственных земель и принять закон, усиливающий нормы Гражданского процессуального кодекса и Хозяйственно-процессуального кодекса в отношении внутренних транзакций и ареста банковских счетов.

В конце ноября 2016 года, согласно условиям меморандума, парламент должен принять законодательство о Национальном антикоррупционном бюро Украины (НАБУ), которое получит широкий спектр полномочий, позволяющий ему не зависеть от инфраструктуры других ведомств.

Также МВФ дал прогноз развития экономики Украины до 2021 года, согласно которому рост ВВП Украины в 2017 году может составить 2,5%, в 2018 – 3, в 2019 – 3,5, в 2020 и 2021 годах – 4%.


1 июля 2016 г.


Собрался на выходные в село к бабушке? Будь готов к дебатам на тему экономики, поскольку за полтора месяца после майских бабушка наверняка успела насмотреться выступлений Тимошенко у Шустера. Мы расскажем о самых важных понятиях украинской экономики, объяснив сложные термины на понятных примерах, чтобы ты мог наконец-то аргументированно возразить на бабушкины призывы “все отнять и поделить”.



Есть вещи, которые лучше понимать самому. "Благодаря" кризису украинцы все больше интересуются экономикой и скучные слова вроде "диверсификации" и "рефинансирования" вызывают не меньше эмоций, чем футбольный матч. Но обилие малопонятных терминов — часто лишь способ для политиков скрыть свои провалы. Мы собрали 20 важных экономических терминов, которые помогут тебе разобраться в жизни страны.

1. ВВП — показатель, мало влияющий на твой доход. Но он растет даже в кризис, за это власть его и любит

Валовой внутренний продукт указывает суммарную стоимость товаров и услуг, произведенных страной, но сам по себе не говорит о стойкости экономики или темпах модернизации.

Представь себе такую ситуацию: Инженер Вася работает на большом заводе. В этом году предприятие произвело в полтора раза больше продукции и все ждут прибавки к зарплате. Но завод задолжал много денег, руководители цехов и рабочие воруют, а оборудование нужно менять, ведь оно устарело. Вася знает это и понимает, что не дождется повышения оклада.

Связь между ВВП и нашим достатком такая же. До 2008 года он у нас рос быстрее, чем в Польше, но кризис все равно наступил. Власть любит называть рост ВВП своей победой, а на самом деле это только возможность для развития страны.


Темпы роста ВВП Украины были большими, чем в Польше. И что с того?

2. Государственный долг — это не так плохо, как ты думаешь. Важно то, как мы тратим одолженные деньги

Представь, два человека взяли долг в банке. Один потратил деньги на счетчики для воды и тепла, второй купил себе новый айфон, ведь старый уже надоел. Отдавать им одинаковую сумму, но кредит первого будет окупаться за счет меньших платежей, а второму остается только смотреть на айфон, который через год будет уже немодным. Так вот, Украина как раз в роли покупателя айфона, ведь мы проедали кредиты, а не тратили их на развитие страны.

Сам по себе долг не страшен, если правительство тратит деньги на полезное дело — например, строительство новых заводов или модернизацию инфраструктуры. Кредиты берут даже развитые страны, но там понимают, что деньги придется отдавать, и используют их, чтобы в будущем получить прибыль. А наши политики говорят об одолженных деньгах так, будто это подарок стране, а не будущие долги.


Госдолг Украины в динамике. Иллюстрация Лига:Закон

3. Рефинансирование — попытка спасти наши деньги, похожая на воровство из бюджета. Или наоборот

В соцсетях часто ругают НБУ: мол, в стране мало денег, а Гонтарева раздает миллиарды частным банкам. Но рефинансирование — единственный способ спасти кризисный банк, а значит — деньги вкладчиков. Допустим, у тебя есть знакомый-таксист, который должен тебе 1 000 гривен. Его машину забрали на штрафплощадку, и он просит еще 500, чтобы ее выкупить. Если знакомый вернет машину, то пойдет "таксовать" и вернет тебе 1500, иначе будет сидеть без денег, и тебе тысячу не вернет. Государство так же дает кредиты банкам, чтобы они не разорились и смогли отдавать деньги НБУ и вкладчикам.

Разница в том, что ты не одолжишь денег человеку, который никому не отдает долги, еще и планирует уехать, а НБУ так делает: чиновники ведь не свои деньги отдают. Вот и подарили за два года 19 миллиардов сомнительным банкам, а те исчезли вместе с деньгами. А всего "лопнувшие" банки получили от государства 53 миллиарда — отдавать их теперь некому. Так рефинансирование стало способом помочь "своим" за счет бюджета.


Фото: Julia berezovska
4. Накопительная пенсионная система — возможность откладывать деньги на пенсию, которую мы увидим нескоро

Представь, ты пришел в автосалон, чтобы купить автомобиль. Но тебя просят заплатить деньги не за свою машину, а в общий фонд автосалона. За этот счет компания будет выдавать машины тем, кто перед тобой в очереди, а уже потом тебе — если автомобили не закончатся. Дикость, правда? Сегодняшняя пенсионная система так и работает — за это ее называют "солидарной". Мы платим Пенсионному фонду, а он потом будет начислять нам пенсии. Денег там все меньше — нынешней молодежи может и не хватить. Ведь в Украине пенсионеров уже на полмиллиона больше чем работающих, которые платят пенсионные взносы. Популисты вроде Ляшко любят требовать повышения пенсий, но молчат о том, где взять на это деньги.

Накопительная система похожа на банковский депозит: люди откладывают деньги на собственных счетах  и получают дивиденды. Если ты платишь взносы — будешь получать пенсию независимо от состояния Пенсионного фонда. Но в 2017 году мы не "перейдем на новую систему", как пишут в СМИ. Накопительная система дополнит старую и будет постепенно ее вытеснять. Резкого перехода не получится, ведь миллионы людей получают пенсию из "общего котла" или годами платили туда взносы.


Фото: Paulien Osse

5. НДС — самый важный налог для бюджета и коррупционеров

Украинцы часто спрашивают в Сети, как рассчитать НДС, ведь налог на добавленную стоимость зависит от "истории" товара, а не только дохода. Допустим, предприятие продало ткань за 1000 гривен и заплатило 200 гривен НДС, то есть 20%. Покупатель сшил из нее рубашки и продал уже за 4000 гривен. Но налога он заплатит не 800, а 600 гривен. Остальные 200 в бюджет уже отдал продавец ткани. Покупатель рубашек сэкономит на НДС уже 800 гривен — это называется "налоговый кредит".

Но если рубашки проданы за границу, государство должно вернуть предприятию все 600 гривен, ведь экспортерам положены льготы. Вот тут и начинается коррупция. Налоговики задерживают возврат НДС — государство задолжало уже 20 миллиардов — а предприниматели дают взятки за ускорение процесса. Поэтому НДС часто называют "коррупционным" и требуют его отменить. Но дело не в налоге, а в нечестных чиновниках — они способны даже на вывозе мусора построить незаконную схему. Нужно сажать взяточников, а не отменять налог, дающий 39% доходов бюджета.

6. Торговый баланс — способ оценить успешность нашей внешней торговли

Если ты заработал 5 тысяч, а потратил  7, то остался в минусе. Торговый баланс — это тоже разница между заработанным и потраченным, только здесь идет речь об импорте и экспорте. Например, Украина в январе этого года заработала на экспорте 2 миллиарда долларов — круто, правда? Но на покупку импортных товаров мы потратили 2,3 миллиарда — а значит, несмотря на доходы, у нас возник дефицит валюты. Нельзя судить о внешней торговле только по экспорту — это все равно, что считать свою зарплату, но не учитывать расходы. При отрицательном торговом балансе в стране не хватает валюты для импорта продукции, и доллары приходится покупать за границей, а это невыгодно.



7. Тендер — способ заработка для коррупционеров. Но если следить за закупками, чиновники не смогут воровать из бюджета

Представь, ты решил сделать ремонт и нанял рабочих. Для ремонта требуются стройматериалы, поэтому ты отправляешь рабочих на рынок и просишь выбрать нужные материалы, чтобы было качественно и подешевле. Точно так же поступает государство, когда нужно купить, например, лекарства или еду для солдат. Проводится аукцион, на котором комиссия изучает предложенные варианты и выбирает лучший — эти торги еще называют тендером. Но во время ремонта ты будешь контролировать рабочих, ведь если ты дал им 2000 гривен на новую дверь, они могут купить хорошую, а могут — старую и битую за 500, чтобы положить разницу в свой карман. А вот государство не следило за тендерами, и это помогало членам комиссий отдавать выгодные контракты "своим" или просто воровать деньги под видом закупок.

Чтобы следить за тендерами, волонтеры разработали систему электронных торгов ProZorro. Она позволяет всем желающим видеть процесс и результаты тендеров. Сейчас электронные торги обязательны для всех, но чиновники уженаучились мухлевать и здесь: например, проводят конкурсы ночью, чтобы никто не видел, или придумывают повод, чтобы разорвать контракт с победителем. Но благодаря ProZorro эти нарушения заметны, и правоохранители должны на них реагировать. Ведь причина коррупции — не формат торгов, а люди, которые их проводят.

8. Теневая экономика — законный бизнес, который не платит налоги

При словах "теневая экономика" мы обычно представляем контрабандистов и наркодиллеров. Но стихийный продуктовый рынок возле метро или газетный киоск в переходе — такие же представители "тени". А самый распространенный вид уклонения от налогов — зарплата в конвертах, в них за год выдают до 300 миллиардов гривен!
Большинство "теневиков" скрываются не из-за того, что их бизнес — преступный. Просто они не хотят платить налоги. Такое предприятие может работать легально, но занижать доходы или не оформлять сотрудников — например, половина перерабатывающей промышленности ушла в тень. Или же вообще не регистрироваться — мелкие предприниматели вроде таксистов и строителей могут без этого обойтись.

Вот тебе неожиданный вывод: "теневая экономика" помогает людям переживать кризис, ведь у них остается больше денег на собственные нужды. Но если в бюджете мало денег, государство поднимает налоги — и тогда за "теневиков" платят честные предприниматели.



9. Олигарх — человек, заработавший на близости к власти. В Украине это проверенный способ стать миллиардером

Как ты думаешь, кто больше похож на олигарха: владелец незаконных МАФов, которого не трогают из-за дружбы с местным начальником милиции, или Билл Гейтс? Так вот, больше похож владелец МАФов. Ведь олигарх — не презрительное название богатого человека вроде "буржуя", а тот, чье богатство основано на близости к власти и преференциях. Олигарх не обязательно занимает государственный пост, главное для него — поставить "своих людей" на должности или договориться с нынешними чиновниками. Они помогут ему выиграть тендер, примут нужные решения или не пустят на рынок конкурента. Так заработали деньги 2/3 украинских миллиардеров. Эти связи помогают "дерибанить" природные ресурсы вроде угля и газа или получать деньги для банков. Зачем тогда олигарху вкладывать деньги в высокие технологии, если он и так зарабатывает? Поэтому у нас много богачей, но "умную" продукцию приходится покупать за границей.

10. Реальный доход — показатель твоего достатка, о котором не любят говорить политики

Если смотреть только на цифры, то наши зарплаты постоянно растут — прямо как в Европе. Чувствуешь радость? Вряд ли, ведь цены и тарифы поднимаются еще быстрее. Если ты зарабатываешь в два раза больше, а цены увеличились в три раза, то твой реальный доход снизился. За свои деньги ты можешь купить меньше товаров и услуг, чем раньше. Виновата в этом не только инфляция, а и повышение цен из-за рыночного сговора. В отличие от ВВП или средней зарплаты, реальный доход отражает уровень достатка населения. Поэтому политики реже говорят о нем на ток-шоу: проще ведь похвалиться тем, что ВВП вырастет еще на процент.


Фото: ubr.ua

11. Рентабельность — то, от чего зависит успешность бизнеса

Представь, некий коррумпированный чиновник купил должность за 10 тысяч долларов. Каждый год он получает в среднем 4 тысячи долларов взяток. Это и есть рентабельность: 4 тысячи или 40% в год. Она показывает, как скоро окупятся вложенные в что-либо деньги. 40% — выгодное вложение, ведь если рентабельность составляет 5%, "отбивать" стоимость покупки придется 20 лет. Бывает и хуже: например, Минэнергетики обещает увеличить рентабельность шахт до нуля — значит, они работают в убыток. В таком случае инвесторы обойдут предприятие стороной: зачем им рисковать?

12. Добавленная стоимость — то, за счет чего ты получаешь зарплату. Чем она выше, тем лучше ты будешь жить

Когда ты хочешь кушать, то идешь в магазин и покупаешь там продукты или готовую еду. Причем торт стоит дороже, чем его составляющие: мука, яйца, сахар и так далее. Ведь кто-то уже купил все нужное, потратил время на выпечку, приложил свои умения, чтобы торт вышел съедобным и никто им не отравился, привез его в магазин возле твоего дома. Стоимость производства готового продукта из чего-либо и называют добавленной стоимостью, за ее счет получает зарплату производитель, в нашем случае — кондитер.

Чем сложнее продукция, тем дороже она по сравнению с составляющими — этот принцип работает не только для еды, но и для товаров вроде автомобилей и самолетов. Но если рецептов тортов полно в Сети, то для постройки техники нужны научные разработки и планирование, уникальные умения и технологии. А значит, добавленная стоимость будет еще выше и обеспечит зарплатой не только заводских рабочих, а и ученых. И ещё значит, что развитая сложная промышленность подталкивает развитие науки и образования. Поэтому промышленные страны и живут хорошо: они перерабатывают продукцию, делая ее во много раз дороже, и этим обеспечивают свой достаток.


Фото: Wikipedia

13. Сырье — выгодный экспортный продукт, который в будущем сделает тебя бедным

Чтобы сделать что-то продвинутое и получить ту самую добавленную стоимость, нужно сырье — сталь, например, или резина. Украина производит много сырья, экспорт растет и все вроде бы счастливы, но ставка на сырье делает тебя беднее. Если представить мир как автозавод, то Украина — поставщик стали, из которой делают автомобили. Франция или Германия по такой логике — инженеры, которые делают из сырья детали, а потом собирают готовые машины. Постепенно автомобили дорожают, ведь их "начиняют" сложной техникой вроде бортовых компьютеров, добавляют удобства. А вот сделать дороже сталь не выйдет: как ты улучшишь кусок металла?

Украина тратит все больше на "умную" продукцию, а ее доходы не растут. Если же завышать цены — завод просто найдет нового поставщика: товар-то примитивный, и найти другой — легко. Самое выгодное решение — научиться делать из стали хотя бы детали: их проще продать за большую цену. Тогда сырье не будет тянуть экономику на дно.


Фото: Viktor Mácha

14. Дефолт — банкротство страны, которое иногда приносит пользу. Но Украину он оставит без кредитов и банков

При слове "дефолт" многие украинцы представляют апокалиптическую картину: талоны на продукты, остановка предприятий, дефицит и так далее. Но дефолт — всего лишь невозможность страны платить собственные долги. Дальше все зависит от успеха переговоров с кредиторами. При этом экономика может продолжать работать. Никто не приедет из США и не заберет за долги КБ Антонова и киевское метро — в этом отличие дефолта от банкротства предприятия.

Иногда дефолт называют чуть ли не средством спасения украинской экономики. Мол, и гривна не упадет, и экономика после кризиса здоровее станет, и новые отрасли появятся. Но Украина зависит от международной помощи и в случае дефолта мы можем лишиться кредитов МВФ и США. Из-за кризиса снова будут исчезать банки — в Украине они обычно забирают с собой деньги. Вот тогда будет и доллар по 50, и остановки предприятий, а из-за падения гривны подорожает вся импортная продукция.

15. Покупательная способность — то, что мешает нам радоваться самым низким в Европе ценам на еду и лекарства

Инженер Вася, о котором мы уже говорили, отдает за коммуналку значительную часть своей зарплаты и по доброте душевной искренне жалеет уехавших за границу украинцев — там ведь газ еще дороже. В это же время его польский коллега Яцек платит по таким же тарифам, но радуется жизни и низким ценам. Просто Вася платит условных 50 долларов со своей зарплаты в 200 долларов, а Яцек — из своих 750 долларов. Это и есть покупательная способность: из-за маленькой зарплаты украинец может купить меньше "самых дешевых в Европе продуктов", чем поляк или чех "дорогой еды по ценам ЕС". Нет, тебя не обманывают, что у нас низкие цены на еду и лекарства, но жить не хуже европейцев это помогает только тем, кто зарплату получает где-нибудь в США или Канаде. Поэтому в Украине выгодно быть программистом: выполнил заказ для иностранца, получил "почти американскую" зарплату — и потратил ее у нас.

16. Диверсификация — способ быть независимым от поставщиков или покупателей

Представь, в доме есть один телевизор, а члены семьи любят разные программы. В результате тот, кто первый схватит пульт, определяет, что смотреть. Всем это надоело, и на кухне появляется другой телевизор, а на компьютере — программы для просмотра ТВ онлайн. Теперь досуг семьи не зависит от владельца пульта. Это и называется диверсификацией.
По этой же причине Украина закупает газ и ядерное топливо сразу у нескольких поставщиков: если нет единственного продавца, то никто не сможет диктовать нам свои условия. Разнообразить полезно не только пути поставки, а и виды товаров. Если в супермаркете будут продавать только кефир и гречку, в магазин перестанут ходить, когда эта пища надоест людям. Украинский экспорт ничем не отличается от такого супермаркета, только вместо кефира и гречки у нас зерно и металл.

17. МВФ — банк, чьи деньги транжирит правительство, а отдавать их будем мы. Ведь власть после ухода не несет никакой ответственности

Помнишь соседа, который взял кредит, пропил бабки и свалил, а семья теперь отдает? Вот точно так же наше правительство берет деньги у МВФ. Оно не умеет стимулировать экономику, не нашло точки роста, а только повышает налоги и берет в долг. Вспомни, мы набрали долгов почти как США, но наша экономика не стала хоть чуть-чуть похожа на американскую. Ведь мы берем кредиты не для того, чтобы строить заводы, а чтобы отдавать старые долги. Или же просто откладываем деньги в резерв — а тем временем набегают проценты.

Власть не понимает, как развивать бизнес, чтобы налогов и других доходов хватало на нужды государства, зарплаты, пенсии, еще и оставалось хоть немного на погашение долгов. Последние два года долги только растут. А МВФ зарабатывает на Украине, ведь его "помощь" потом придется возвращать с процентами.

18. Оффшор — законное средство не платить налоги, которым пользуются политики, чтобы прятать свои деньги

Помнишь легенды о кладах? Так вот, люди прятали их по разным причинам: кто-то — чтобы скрыть награбленное или не отдавать долги, другие боялись, что их деньги украдут. Оффшоры — это те же сундуки с кладами, но на уровне государств, и деньги в них прячут тоже по разным причинам. В таких странах низкие налоги и легко зарегистрировать компанию, поэтому бизнес предпочитает их "родным" государствам.  

Сами оффшоры законны, и туда часто уходят компании из неблагополучных стран, ведь дома бизнес могут "отжать". Но еще часто используют политики, чтобы прятать там заработанные деньги, ведь в большинстве стран депутатам и госслужащим нельзя владеть бизнесом, а в оффшорном государстве можно скрыть данные о получателе прибыли. Также через фирмы на Багамах или Виргинских островах из Украины выводят деньги. Все это — поводы для расследований, но "посадить кого-то за оффшоры" или запретить их — обычный популизм, которым политики пользуются, чтобы понравиться избирателю.


Фото: страница Юлии Тимошенко в Facebook

Например, Юлия Тимошенко сейчас обещает искоренить оффшоры, и даже обвиняет несогласных с ней в саботаже, а раньше сама пользовалась оффшорами. А Олег Ляшко требует импичмента президента из-за "Панамского скандала", хотя следственная комиссия по этому поводу еще даже не начала работу. Панаму наше законодательство оффшором вообще не считает, но кого это волнует?


Фото: страница Олега Ляшка в Facebook

19. Свободная экономическая зона — возможность законно платить налоги. Но придут ли инвесторы — зависит от привлекательности региона

Представь, в небольшом  городке всех предпринимателей освободили от налогов. Даже если город бедный и поэтому непривлекательный для розничной торговли и мелких предпринимателей, туда придет крупный бизнес. Ведь большие компании продают товары не только по месту производства, а и в других регионах. С приходом крупного бизнеса в городке появится работа, а значит, он будет богаче и постепенно в нем начнут развиваться и местные предприятия. Территории с налоговыми льготами для бизнеса называют свободными экономическими зонами. По такому пути пошел Гонконг — благодаря льготам он стал центром международной торговли КНР и превосходит остальной Китай по ВВП на душу населения. Объединенные Арабские Эмираты тоже используют СЭЗ чтобы меньше зависеть от нефти, и доля услуг в их ВВП уже достигла 50%. Но свободные экономические зоны не гарантируют процветания: бизнесу нужны не только льготы, но также правовая защита и стабильная экономика. В Украине уже создавали СЭЗ, но предприятий там становилось даже меньше.

Кроме обычных льготных зон, есть и свободные таможенные зоны — туда можно ввозить товары без пошлин. Это и есть порто-франко, о котором часто говорят в Одессе. Он работает по принципу зон Duty Free в аэропортах: ты свободно провозишь и покупаешь товары, но на выходе проходишь таможенный контроль — иначе через эти зоны возили бы контрабанду. Такие СЭЗ действуют в портах, а введение свободного режима в целой области фактически отделяет ее от Украины. Это не привлечет в Одессу инвесторов, зато поможет российским спецслужбам расшатать обстановку в области.

20. Инфляция — одна из причин того, что наши реальные доходы упали. Но цены растут не только из-за нее

Представь, что в один день все проснулись и обнаружили, что денег у всех стало в два раза больше. В этот же день цены на все товары тоже вырастут вдвое — иначе производителям будет невыгодно работать, и покупательная способность гривны упадет снова-таки в два раза. Если государство печатает гривну, чтобы хватило на выплаты, происходит то же самое, только медленнее. Поэтому когда Тимошенко обещает где-то взять деньги на повышение зарплат, она предлагает нам увеличить инфляцию, просто говорит это более красивыми словами. Но цены растут не только из-за инфляции, продавцы и производители поднимают их, чтобы заработать больше. Есть и другая причина: если продукция импортная, ее покупают за доллары. Когда доллар дорожает, цены растут вслед за курсом.

Политики любят использовать умные слова, ведь дилетант кажется профессионалом, когда начинает говорить о диверсификации, оффшорах и дефолте. Очень просто ругать власть за рефинансирование банков или хвалиться ростом ВВП под чутким руководством твоей партии. Намного сложнее разобраться в ситуации и придумать реальный выход. Правда, большинству политиков это не нужно — им главное показать себя с лучшей стороны, а не решить проблему. Поэтому учи экономику сам и объясняй другим, чтобы на следующих выборах не купиться на чьи-то пустые обещания.
28 марта 2016 г.


КОНДРЮК Сергій – кандидат на посаду голови ФПУ

Шановні делегати!
Що ми маємо на сьогодні?
- Зарплатний грабіж і ціновий геноцид;
- Руйнацію системи охорони праці і банкрутство соцстраху;
- Тотальне обрізання трудових і профспілкових прав.
Ось короткий діагноз хвороб в трудовій сфері, від яких все більше страждають члени профспілок.

А яка реакція на це самих профспілок,  національного профцентру ФПУ?

Не буду обтяжувати Вас переліком наданих мною пропозицій і напрацювань Антикризового профспілкового штабу, який я очолював ,але левова частина з них була проігнорована чи забалакана.
В результаті, що було загрозами - стало бідою!

Шановні колеги, я маю чітке розуміння економічної сутності і суспільної небезпеки цих страшних явищ, тому ми маємо покроковий план солідарних дій ,щоб зупинити соціально -трудову катастрофу. Але це перший етап.
Другий – це система колективних дій для забезпечення гідної оплати та належної безпеки праці, це забезпечення ,нарешті, поваги до Людини Праці!

Наступне : ми з Вами свідомі, що профспілки, а також ФПУ ,як його головна складова, потребують не косметичного, а капітального ремонту.
І не колись, а негайно – занадто вже багато пішло тріщин, і вони зростають!
І починати треба з поваги до себе, але…

• Будинок профспілок спалений, а ми досі не домоглись відшкодування збитків з винних.
• В минулому році всіх членів Ради бандити взяли у заручники, труїли газом, але ми досі не домоглись покарання винних.
• Яценюк під стенограму планував знищити ФПУ, а ми досі не домоглись, принаймні ,вибачень чи спростувань.

Ще можна навести десятки, якщо не сотні гострих питань, які як сніжний ком все накопичуються, а замість чіткої відповіді лише пустопорожні розмови…
Хто винний у слабкості і неадекватності дій профспілок – це вже питання істориків.

Дуже важливо. Нам не просто вкрай необхідно відновити повагу до ФПУ, а також самих до себе.

Можливо ,це вже було слід зробити під час передвиборчої компанії, коли визначилось п’ять кандидатів на посаду голови ФПУ.
Всі п’ять  разом мали  проїхати по більшості регіонів ,зустрітись з більшістю делегатів і профактиву і дати відповіді на ці та інші питання.
Саме під час зустрічей і мали формуватися пріоритети і програмні завдання роботи ФПУ, а не писатись на паркеті в теплих кабінетах.  Але маємо те, що маємо…

Наразі ,ключовим є формування новітньої якості профспілкової роботи.

По-перше, створення системи солідарних і РЕЗУЛЬТАТИВНИХ профспілкових дій.
Це і створення реального фонду солідарності(страйковий фонд), це і розгалужене навчання новітнім технологіям профспілкової роботи, це і активна взаємодія із іншими організаціями тощо
Відповідні напрацювання готові і давно чекають свого застосування.
Серця первинок, обкомів, членських і керівництва ФПУ мають почати битись в унісон!

Друге – створення системи оперативного і дійового захисту кожного профлідера, кожного профактивіста.
Вороги мають знати, що отримають жорстку солідарну відсіч, якщо зачеплять профспілковця!
Тут без розкачки – відразу після з’їзду ця система захисту має запрацювати.
Первинка має діяти спокійно, бо буде під захистом
Обкоми, міськоми мають вирішувати профспілкові завдання і знати, що вони під захистом.

Третє. Наголошую – ветерани мають бути під надійним профспілковим крилом. Ми маємо максимально використовувати їх можливості і досвід в роботі. Без коріння немає гілок і плодів!
Безперечно, окремої уваги потребує молодь – і робітнича, і студентська!

Молодим профлідерам мають бути відкриті всі напрямки роботи ФПУ, і надано максимальне сприяння для реальної профспілкової роботи.
Ми консолідуємо мудрість і молоду наснагу!

Передостаннє.
Ми всі потребуємо якісно нового рівня соцдіалогу.
Вже не можна терпіти процесу ради самого процесу – члени профспілок правомірно вимагають РЕЗУЛЬТАТУ.
Гра в піддавки має залишитись в минулому. Кожна проблема повинна мати своє вирішення – такий новий девіз нового соцдіалогу!
Запевняю – у нас багато різноманітних інструментів і механізмів переконати владу і бізнес знаходити з нами правильні компроміси.

Ми вже маємо багато ініціатив, що вигідні членам профспілок і цікаві для роботодавців і влади
Мої чисельні перемовини з політиками, роботодавцями, громадськими діячами переконали мене у великих шансах ФПУ нарешті зайняти гідне місце в суспільстві, а не продовжувати пасти задніх.

Шановні делегати – при Вашій волі і нашій дружній роботі профспілки таки стануть авторитетними у суспільстві.
Більш того – ФПУ стане локомотивом соціального прогресу в нашій державі.

На останок, але найголовніше.
Ми нарешті маємо сформувати довготривалий план консолідованої системної допомоги нашим воїнам, їх реабілітації після повернення до дому, уваги до сімей загиблих Героїв. Це не повинно бути ,як зараз ,піаром окремих посадовців. Це має стати повсякденною турботою.
Треба було б детально зупинитись
  • на планах принципово нової міжнародної роботи,
  • на нових можливостях взаємодії з неурядовими організаціями,
  • про підготовлений план профспілкового медіа-наступу і результативної співпраці зі ЗМІ,
  • про те, як профспілкове майно має перестати бути причиною скандалів і ганьби, а нарешті має почати реально слугувати рядовим членам профспілок і профруху…,
але час виступу обмежений.

Намічена робота дозволить нарешті зробити імідж ФПУ позитивним.
Названі мною завдання ,ой, не прості, але реальні.
Шановні делегати, Вам завтра повертатись на роботу в колективи.
Вам завтра говорити профактиву, який Ви, підкреслюю ,персонально Ви, обрали курс – чи далі пробувати ще трошки протриматись на плаву, чи оновлювати профрух ,реально захищаючи Людину праці.

Ми повинні і можемо зробити ФПУ сильною і авторитетною!
У нас попереду багато спільних справ і перемог!
ЄДНАЙМОСЯ!!!


23 марта 2016 г.

Киев. 17 марта. УНИАН.  Профсоюзы требуют повышения реальных заработных плат работников в рамках  нового генерального соглашения с работодателями и правительством.  Об этом заявил председатель совместного представительного органа  объединений профсоюзов (СПО), глава Федерации профсоюзов Украины (ФПУ)  Григорий Осовый на пресс-конференции в УНИАН.  

“Правительство и сторона работодателей довольно четко давали сигнал о  том, что они готовы к заключению генерального соглашения. Единственный,  кто не был готов - это профсоюзная сторона. И не был готов не по  техническим причинам, а исключительно из-за того, что мы имеем разные  взгляды и разные позиции в отношении тех норм, которые мы хотим видеть в  новом генеральном соглашении”, - сказал он.

По словам заместителя главы СПО Сергея Кондрюка, присутствовавшего на  пресс-конференции, основными требованиями профсоюзов являются повышение  реальной заработной платы, устранение дискриминации в разных видах  трудовой деятельности и задолженности по зарплатам.

“Первое, о чем должны договорится стороны - это как вернуть реальную  стоимость заработной платы, то есть компенсировать инфляцию 2014-2015  годов. Это 78% “украденной” заработной платы… Второе - это отсутствие  дискриминации. Не может быть так, чтобы полицейскому высшего ранга  устанавливали зарплату в 90 тыс. грн, а учителю с высшей категорией или  врачу-нейрохирургу платили зарплату в размере 2,5 тыс. грн ставки”, -  подчеркнул Кондрюк.

При этом заместитель председателя Независимого союза горняков Украины  Анатолий Акимочкин, также присутствовавший на пресс-конференции,  отметил, что даже уступки со стороны профсоюзов не дали возможности  найти компромисс.

Кроме того, члены профсоюзных объединений выразили готовность к началу  акций протеста и предложили работодателям и правительству начать  конструктивный диалог.

Как сообщал УНИАН, по словам премьер-министра Арсения Яценюка,  правительство пока не располагает необходимым финансовым ресурсом для  немедленного повышения социальных стандартов в Украине.

Ранее глава правительства отмечал, что Кабинет министров Украины  проведет первую в текущем году индексацию зарплат и пенсий в мае  текущего года, как и запланировано в государственном бюджете на текущий  год.

Прожиточный минимум, согласно бюджету, с 1 января 2016 года  составляет 1330 грн, с 1 мая - 1399 грн, с 1 декабря - 1496 грн. Размер  минимальной зарплаты: с 1 января - 1378 грн, с 1 мая – 1450 грн, с 1  декабря – 1550 грн.

Инфляция в Украине в 2015 году (декабрь 2015 года к декабрю 2014 года)  выросла до 43,3% по сравнению с инфляцией 24,9% в 2014 году.  В текущем году правительство прогнозирует инфляцию на уровне 12%.
26 февраля 2016 г.


Правительство пересмотрело состав потребительской корзины, экспертная комиссия увеличила количество предоставляемых парикмахерских услуг с четырёх до шести раз в году, но при этом мобильные телефоны и полотенца эксперты признали роскошью.

Об этом свидетельствует протокол заседания комиссии, предоставленный Министерством соцполитики на запрос правозащитника Станислава Батрина, основателя проекта “Открытый Суд”.

Как сообщило Министерство социальной политики, Комиссия по научно–общественной экспертизе еще в ноябре 2015 года провела ряд заседаний по пересмотру содержимого наборов непродовольственных товаров, продуктов питания и услуг для основных социально – демографических групп населения (“потребительская корзина”).

Исходя из протокола заседания, комиссия не согласилась с тем, чтобы учесть в потребительской корзине позиции “полотенце махровое” (2 шт. на одно лицо), “памперсы”, “мобильный” (один на 5 лет). По поводу необходимости учета позиции “памперсы”, – решили обратиться в Минздрав для выяснения целесообразности.

При этом, комиссия посчитала справедливым изменить позицию “парикмахерские услуги” для трудоспособных лиц и лиц, утративших трудоспособность, с 4 до 6 стрижек на год.

Следует отметить, что вопреки требованиям гласности к процессу проведения экспертизы, заседания под председательством Минсоцполитики фактически прошли в закрытом режиме.

Сам проект постановления Кабмина об утверждении “потребительской корзины” хоть и не обнародован, но на скорую руку был передан на рассмотрение Кабинета министров.

В то же время правительство в очередной раз сознательно нарушило требования законодательства и, без утверждения соответствующих наборов, подготовило проект бюджета на 2016 год с полным игнорированием решения суда.

Стоит отметить, что за неисполнение решения суда предусматривается уголовная ответственность – лишение свободы на срок от 3 до 8 лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет.

В состав комиссии вошли представители Минсоцполитики, Минэкономики, Минфина, Минздрава, а также Федерации работодателей Украины, Федерации металлургов Украины, Объединения организаций работодателей в Украине, а также профсоюзы.

Напомним, в 2015 году Кабинет министров проиграл две судебных дела о необходимости пересмотра прожиточного минимума и содержания “потребительской корзины” по иску правозащитника Станислава Батрина. Сейчас решение суда подлежит принудительному исполнению, а государственная исполнительная служба открыла соответствующее производство. Государственный исполнитель решает вопрос об ответственности должностных лиц правительства и соответствующих министерств за невыполнение решения суда.

 
Top
Copyright 2015. All rights reserved.
Назад к содержимому | Назад к главному меню