Архив "Новости ЦС ПМГУ" - стр.1 - Запорожский обком ПМГУ

Верховна Рада ухвалила державний бюджет України на 2026 рік з дефіцитом близько 18,5% ВВП. Законопроєкт №14000 у другому читанні з урахуванням пропозицій профільного комітету підтримали 257 народних депутатів.

Після доопрацювання урядом бюджетних висновків до другого читання обсяг доходів збільшено на 27,8 млрд грн, до 2 трлн 917,9 млрд грн. Загальний фонд становить 2 трлн 625 млрд грн, спеціальний фонд – 292,9 млрд грн. Доходи у 2026 році будуть більші на 415,3 млрд грн, ніж у 2025-му.

Видатки та надання кредитів із державного бюджету у 2026 році становитимуть 4 трлн 837,4 млрд грн, що на 134,5 млрд грн більше, ніж у 2025-му. Загальний фонд – 4 трлн 416,5 млрд грн, спеціальний фонд – 420,9 млрд грн.

Граничний дефіцит бюджету на 2026 рік зросте до 1,9 трлн грн. «Рівень дефіциту державного бюджету становитиме 18,5% від ВВП», – заявив міністр фінансів Сергій Марченко.

Потреба у зовнішній підтримці на 2026 рік становитиме 2 трлн 79 млрд грн. Передбачається залучення ресурсів від Світового банку, ЄС, Великої Британії, МВФ та країн «Великої сімки».

Половина витрат піде на сектор безпеки та оборони – 2,81 трлн грн, що становить 27,2% ВВП. Зокрема, 1,3 трлн грн виділено на грошове забезпечення військовослужбовців.

У держбюджеті уряд запланував підвищення соціальних стандартів – вперше з 2023 року: мінімальна зарплата зросте з 8000 грн до 8647 грн (+8%); загальний прожитковий мінімум – з 2920 грн до 3209 грн (+9,9%); прожитковий мінімум для працездатних осіб – з 3028 грн до 3328 грн (+9,9%); прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність – з 2361 грн до 2595 грн (+9,9%).

До другого читання збільшено фінансування резервного фонду на 19 млрд грн.

Передбачені додаткові кошти на поетапне підвищення зарплат педагогів, закупівлю пасажирських вагонів, компенсацію майнових втрат бізнесу через війну та будівництво укриттів у дитсадках.

Видиме споживання сталі в ЄС почне відновлення у 2026 році, збільшившись на 3%. Про це йдеться в останньому звіті Європейської сталеливарної асоціації (EUROFER) «Economic and steel market outlook 2025–2026, Q4».

Це трохи нижче попередньої оцінки асоціації у 3,1%. Як зазначають, це відбудеться за умови поліпшення промислових умов і послаблення глобальної напруженості, проте наразі ці фактори залишаються важко передбачуваними.

У 2025 році видиме споживання сталі в ЄС, очікують у EUROFER, незначно знизиться (на -0,2%), що є четвертою поспіль річною рецесією. Ситуація зумовлена очікуваним впливом тарифів США, який, утім, важко оцінити кількісно, пов’язаною з ним невизначеністю й торговельними проблемами.

«Загальна еволюція попиту на сталь залишається під дуже високою невизначеністю. Не очікується жодного покращення видимого споживання сталі до I кварталу 2026 року, а обсяги споживання, як прогнозують, залишаться значно нижчими за допандемічний рівень», – йдеться в огляді EUROFER.

У II кварталі 2025 року споживання сталі в ЄС становило 34,3 млн т, що на 1,8% менше в річному обчисленні. У січні-березні цей показник зріс на 2,2% р./р.

Попит на сталь в основних секторах споживання залишається стриманим, що відображає загальні слабкі умови для всього виробничого сектору ЄС.

За оцінками EUROFER, будівельний сектор матиме мінімальне зростання виробництва у 2025 році (+0,1% після скорочення на 2% роком раніше) через уповільнене відновлення ринку житла попри пом’якшення монетарної політики.

Автомобільна галузь залишається в застої через постійну невизначеність і затримки із впровадженням електромобілів. Водночас цей сектор є більш вразливим до глобальних торговельних потрясінь у ланцюгах постачання. Виробництво в автосекторі, очікують в асоціації, знизиться на -3,8% у 2025 році й відновиться на 1,4% у 2026-му.

1 грудня на базі Інституту праці Національної конфедерації профспілок Молдови розпочав роботу триденний спільний семінар «Профспілковий органайзинг в часи кризи: Уроки співпраці між Молдовою, Україною та Норвегією» який відбувається за підтримки профспілок Норвегії LO.

Від Профспілки металургів і гірників України участь у заході взяв голова ПО ПМГУ в ПрАТ «Укрграфіт» Ігор Коростильов. Також серед учасників семінару - представники виконавчого апарату Федерації профспілок України, всеукраїнських профспілок працівників охорони здоров’я, культури, авіабудівників, лісових галузей, освіти і науки, вугільної промисловості, енергетики, профоб’єднання м. Києва та представники профспілкових організацій об’єднання профспілок Молдови.

Перший день семінару відкрили представники ФПУ Лариса Ровчак – керівник департаменту профспілкового розвитку та Володимир Харченко – заступник керівника департаменту профспілкового розвитку апарату ФПУ.

Представники ФПУ презентували підсумки дослідження щодо ставлення до профспілок в Україні та необхідність реформ з метою розвитку профспілкових організацій України.

Особливу зацікавленість викликала тема щодо співпраці профспілок та роботодавців. Проведено дискусію та обговорення про спільні напрями співпраці профспілок і роботодавців.

Підсумком першого дня стало обговорення теми життєвого циклу профспілки, етапи розвитку організації та кроки розвитку профспілки.

Наступні дні семінару на учасників семінару чекають виступи представників профспілок Норвегії щодо їх досвіду органайзингу та мотивації профспілкового членства різних категорій працівників.

Представники національного профспілкового центру Молдови презентуватимуть досвід в напряму інформаційної політики та посилення поінформованості громадян про діяльність профспілок.

Мета представників українських профспілок сформувати та підготувати активну групу профспілкових органайзерів, яка буде орієнтована на розширення профспілкового членства та зміцнення профспілкових організацій Україні.

Мінекономіки оприлюднило роз’яснення щодо порядку відрахувань профспілкам на період воєнного стану та впливу на них змін, які запровадив Закон № 4582-IX. Питання викликало чимало практичних суперечностей, адже під час війни окремі норми трудового законодавства тимчасово не діють.

За загальним правилом, роботодавці зобов’язані здійснювати відрахування первинним профспілковим організаціям не менше 0,3 % фонду оплати праці, що спрямовуються на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу діяльність. Такі вимоги закріплені у ст. 250 КЗпП та ст. 44 Закону № 1045.

Проте на час воєнного стану дія ст. 44 призупинена, а разом із нею - і відповідні положення колективних договорів. Важливо, що це право роботодавця, а не обов’язок. Тобто автоматично зупиняти профспілкові виплати не потрібно - підприємство може продовжувати їх здійснювати, якщо має фінансову можливість.

Щоб усунути правові прогалини, парламент ухвалив Закон № 4582, який уточнив порядок призупинення положень колективних договорів. Тепер роботодавець може ініціювати зупинення норм, що регулюють трудові відносини у період війни, лише за взаємною згодою сторін та у порядку, визначеному самим колдоговором.

Окрім того, Закон встановлює додаткову гарантію: протягом трьох місяців після набрання ним чинності сторони зобов’язані розпочати переговори про поновлення тих положень колективних договорів, які були призупинені без узгодження. Строки відновлення дії норм визначаються сторонами, а у разі ухвалення спільного рішення роботодавець має повідомити орган, що провів реєстрацію колдоговору, у тижневий строк.

Запроваджені зміни, з точки зору Мінекономіки, мають забезпечити більш чіткий, контрольований і справедливий механізм зупинення та поновлення дії колективних договорів, а також врегулювати ситуації, коли роботодавці призупиняли норми в односторонньому порядку.

Інформаційна робота в Профспілці – справа, яку не вийде опанувати по книжках та лекціях, і жоден факультет журналістики не допоможе. Тут потрібно орієнтуватися у галузевій специфіці, відчувати аудиторію, чітко розуміти внутрішні профспілкові процеси… Такі вміння приходять тільки з досвідом.

Учасники круглого столу, який відбувся вчора в онлайн-форматі, знають про це не з чуток. Всі вони – відповідальні за інформацію у своїх профорганізаціях, штатні працівники профкомів, члени профільної Постійної комісії ЦР – день у день ведуть інформування на практиці. Тож і зібравшись докупи, обговорювали переважно прикладні питання.

Першим до присутніх звернувся голова ПМГУ Богдан Оверковський. Подякувавши інформаційникам за працю, він підкреслив важливість їхньої місії: говорити про складне простими, зрозумілими людям словами та висвітлювати діяльність нашої Профспілки так, щоб її знали і поважали.

Далі роботу круглого столу поділили на секції. Про представництво первинної організації ПМГУ в соцмережі Facebook, наповнення, залучення підписників та модерацію групи у цій соцмережі розповів Андрій Слюсаренко (ПО ПМГУ «КАМЕТ-СТАЛЬ»). Досвідом створення, запуску та адміністрування профспілкового Telegram-каналу поділився Гліб Гончаров (ПО ПМГУ «Запоріжсталь»).

Інформаційній роботі в Криворізькій міський організації ПМГУ та досвіду співпраці зі сторонніми медіа був присвячений виступ Оксани Шахмоть. Ще одна криворожанка – голова ПО ПМГУ Північного ГЗК Наталія Шамрицька – говорила про систему інформування у своїй організації. Це – особливо цікавий приклад, адже основне навантаження зі створення та публікації матеріалів там бере на себе безпосередньо профлідерка.

Ще дві секції «віддали» технічним питанням: огляду корисних для інформаційників інструментів штучного інтелекту та окремим моментам створення ілюстративних зображень – ці теми висвітлили фахівці апарату Профспілки Роман Тарасенко і Варвара Смірнова.

Неформальна атмосфера заходу сприяла озвученню власних думок та запитань. Дехто з учасників охоче користався такою можливістю – тому на певних етапах спілкування переростало у фахову дискусію.

На її завершення інформаціники домовилися не втрачати зв'язок всередині спільноти, обмінюватися досвідом на постійній основі – зручною платформою для цього вже не перший рік виступає група Постійної комісії ЦР ПМГУ з інформаційної роботи у месенджері Viber. Зокрема, у ній вже розміщено корисні посилання на матеріали, презентовані в межах круглого столу.

Робота нашої Профспілки – напружена і різнопланова. Перелік завдань, які день у день вирішують її лідери, активісти та фахівці, визначається рішеннями керівних органів ПМГУ. Так, сьогодні в Дніпрі його актуалізували в межах засідання Президії Центральної ради.

Відкрив захід очільник Профспілки Богдан Оверковський, вів – перший заступник голови ПМГУ Валерій Гавриленко. Серед розглянутих питань були:

Також члени Президії опрацювали низку документів та, користуючись рідкісною можливістю особистого спілкування, обговорили проблеми деяких первинних організацій ПМГУ і окремі вектори подальшого розвитку Профспілки.

Близько 41% усіх державних витрат Німеччини спрямовуються на соціальний захист — це найвищий показник серед європейських країн, зазначається у новому дослідженні. Майже половина цих коштів припадає на пенсійні виплати.

Втім, профспілки та політичні сили лівого спрямування поставили під сумнів методологію аналізу. На їхню думку, такі висновки не відображають реальної ситуації.

За даними Німецького економічного інституту (IW):

У перерахунку на економічний обсяг скандинавські країни випереджають Німеччину. При цьому витрати ФРН на охорону здоров’я становлять 16% — подібно до показників Бенілюксу та Півночі Європи.

Як розподіляються інші видатки:

Державне управління: витрати зросли з 7,2% до 11% бюджету.

Освіта: Німеччина демонструє нижчі показники — 9,3%, що помітно менше, ніж в Австрії та Швейцарії.

Інвестиції: ФРН перебуває на останньому місці серед аналізованих країн — лише 6,2% державних коштів ідуть на інвестиції.

Дослідження охоплювало період 2001–2023 років і включало порівняння з Бенілюксом, Австрією, Швейцарією та північними державами.

На думку Об'єднання німецьких профспілок  DGB, соціальні видатки слід оцінювати не як частку від бюджету, а у співвідношенні до ВВП. У цьому вимірі результати виглядають зовсім іншими:

У DGB назвали дослідження «порівнянням на сумнівній основі» й зауважили, що роботодавські інститути часто прагнуть представити німецьку соціальну модель як занадто витратну.

Дані Eurostat дають іншу картину. Eurostat повідомляє, що середній рівень соціальних видатків у ЄС торік становив 27% ВВП. З показником 28,8% Німеччина посіла четверте місце — після Фінляндії, Франції та Австрії.

Законопроєкт, запропонований партією La France Insoumise (LFI) щодо націоналізації активів ArcelorMittal France, знову розпалив дебати у країні щодо цього питання.

19 листопада цей законопроєкт, спрямований на повернення 100% контролю над ArcelorMittal, схвалив фінансовий комітет Національних зборів Франції.

Обговорення законопроєкту заплановано на пленарне засідання 27 листопада.

Орелі Труве, депутат від LFI, яка внесла цей законопроєкт, вважає націоналізацію єдиним способом запобігти закриттю 40 об’єктів ArcelorMittal у Франції. Вона звинуватила компанію в офшорингу, недостатньому інвестуванні та нездатності модернізувати виробництво попри отримання державних субсидій.

Труве оцінює вартість націоналізації у €3 млрд і вважає, що це є важливим кроком для швидкого початку декарбонізації доменних печей, інакше галузь ризикує потрапити під тиск майбутніх європейських правил.

Урядові групи вважають цей захід неефективним, таким, що не розв’яже проблему конкуренції з боку Китаю і перекладе проблему кризи сектору на платників податків. RN своєю чергою запропонувало «золоту акцію» – державне вето на стратегічні рішення без прямого управління.

У жовтні поточного року Сенат відхилив подібний законопроєкт про націоналізацію ArcelorMittal, внесений комуністами.

Генеральний директор французької філії групи Ален Ле Грікс де ла Саль заяви у LinkedIn, що зміна акціонера ArcelorMittal France не розв’яже структурних проблем, з якими стикається компанія.

«Поділ наших французьких активів і відокремлення їх від решти групи може лише різко погіршити їхнє становище», – зазначив він.

Щоб дати майбутнє виробництву сталі в Європі, вказує керівник ArcelorMittal France, потрібно відповісти на дві проблеми, які турбують галузь: падіння попиту і глобальні надлишкові потужності, що призводить до масового імпорту субсидованої сталі за низькими цінами та має руйнівний вплив на Європу.

Ален Ле Грікс де ла Саль підкреслив, що французькі структури компанії тримаються, оскільки є частиною групи ArcelorMittal. За 5 років металургійний гігант інвестував у країну €1,7 млрд, а його новий завод у Мардіку з виробництва електротехнічних сталей є найбільшою інвестицією групи у всій Європі за останні 10 років. Окрім того, ринки та клієнти підрозділу наразі є здебільшого європейськими, а клієнтська частка Франції дуже мала.

Внутрішньопрофспілкова робота, як напрям діяльності, є справжнім «комутатором» всіх процесів, що відбуваються у ПМГУ. Її основні інструменти – чітке планування та оперативний контроль, а головний «штурман» – профільна Постійна комісія Центральної ради (голова Юрій Шапчіц, очільник Запорізької обласної організації Профспілки).

Сьогодні ця комісія в оновленому складі провела своє перше установче засідання. Центральним питанням порядку денного стало обговорення плану заходів задля реалізації пріоритетних завдань Профспілки на 2025-2030 роки, визначених VIII З'їздом. Присутні жваво включилися у розмову, зокрема, узгодили пропозиції щодо нових цікавих ініціатив з навчання активу та мотивації профчленства.

Крім того, учасники наради обрали заступника голови і секретаря комісії: ними стали, відповідно, Олександр Чайніков (ПО ПМГУ Південного ГЗК) та Людмила Сич (ПО ПМГУ Інгулецького ГЗК).

Від 20 до 30 тисяч гривень – такий рівень заробітної плати є найбільш прийнятним для 31% українців. 30% респондентів зазначили про бажаний заробіток у 30–50 тисяч.

Про це свідчать результати опитування OLX Робота понад 6 тисяч українців, які знаходяться у пошуку роботи.

Водночас для 19% опитаних прийнятний рівень від 50 тисяч гривень. Помірна оплата 10–20 тисяч підходить 17% респондентів. До 10 тисяч гривень готові отримувати лише 4% учасників опитування.

Згідно з дослідженням, найбільший інтерес серед сфер працевлаштування до торгівлі та продажів. Так відповіли 37% учасників опитування. Другий за популярністю напрям – фриланс, незалежно від сфери (21%).

Значний інтерес є також до сфер транспорту й логістики (16%), а також виробництва та інженерії (13%). Найменше відповідей отримали юриспруденція та консалтинг (по 2%).

Найчастіше українці продовжують шукати роботу на онлайн-платформах. 62% респондентів зазначили, що користуються за потреби саме сервісами з вакансіями, такими як OLX Робота.

Другий популярний варіант – особисті зв'язки. 40% шукачів покладаються на знайомих або рекомендації. Ще 22% використовують соціальні мережі при пошуку роботи.

За результатами опитування, найбільше шукачів – у віці від 35 до 44 років (35%). Друга за чисельністю група 45–54 роки (21%). На третьому місці українці 25–34 років (19%). Лише 7% пошукачів – молодь віком 18–24 роки, і всього 4% серед тих, хто шукає роботу у віці до 18 років.

Гендерний баланс майже рівний: 51% пошукачів чоловіки, 47% жінки. Ще 2% респондентів не захотіли вказувати свою стать.

Найбільша кількість українців шукають роботу у Дніпропетровській області (14%), далі Київська область (11%) та місто Київ (майже 10%). Високий рівень активності також в Одеській області (7%), свідчать аналітичні дані.

Нагадаємо:

В Україні за 9 місяців 2025 року в більшості галузей зарплати змінилися нерівномірно, істотно вищими стали галузі реклами та дизайну, IT, освіти та перекладу, пропозиції для претендентів без досвіду.

У жовтні 2025 року, як і в жовтні 2024, категорія з найбільшою кількістю високооплачуваних вакансій – «Будівництво та облицювальні роботи».

Держава має змінити пріоритети та приділити особливу увагу розвитку промислового сектору в Україні, оскільки саме створення нових переробних підприємств сприяє зростанню економіки та добробуту громадян. Таку думку висловив виконавчий директор та співзасновник аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Анатолій Амелін під час дискусії на GET Business Festival.

«У 1991 році близько 65% нашого експорту і виробництва припадало на промислову продукцію з високою доданою вартістю. Сьогодні 70% нашого експорту – це сировина. Тут відповідь на питання, чи стали ми ресурсом для інших країн. Тому наше завдання через стратегію перезавантажити пріоритети для держави і створити умови, щоб саме в Україні було вигідно будувати нові підприємства, промислові, оборонні, металургійні та інші», – сказав Амелін.

Він також звернув увагу на низку викликів, які на додачу до ризиків, пов’язаних із триваючою війною, обмежують економічне зростання. Зокрема, це високе податкове навантаження та складне адміністрування податків. «Саме тому 40% української економіки щодо війни було в тіні. Бізнесу не вигідно працювати в білу», – вважає він.

Проблемним є залучення фінансування. Вартість грошей в Україні знаходиться на рівні 22–25%, тоді як у сусідній Польщі - від 7 до 10%. Такий дисбаланс створює умови для релокації українських підприємств закордон, де діє низка стимулюючих програм для промисловості.

«Польща дає покриття капітальних податків, а ОАЕ дають можливість віднести до видатків всі витрати на R&D. Тому вже кілька десятків українських підприємств ОПК відкрили свої філії за кордоном. А українські компанії, які мають родовища залізної руди, нові підприємства змушені будувати не в Україні», – зауважив він.

Це значить, що український бізнес платитиме податки та створюватиме робочі місця не вдома, а за кордоном, наголосив Амелін. Тому зараз важливо «перепрограмувати сценарій» та забезпечити розвиток економіки за рахунок розумної промислової політики.

Федерація металургів України завершила масштабне дослідження «Забезпечення рівних можливостей для жінок і чоловіків на підземних та суміжних наземних роботах», присвячене перспективам працевлаштування жінок у традиційно «чоловічих» професіях в Україні і світі. Проєкт реалізований за підтримки Міжнародної організації праці та вже став поштовхом до актуальних змін у законодавстві.

14 листопада відбулася онлайн-презентація результатів дослідження за участю представників органів влади, міжнародних інституцій, роботодавців і профспілок гірничо-металургійного та вугледобувного секторів.

У програмі - вітальне слово проєктного менеджера МОП в Україні Сергія Савчука, виступ голови ФМУ Сергія Біленького та обговорення з обміном досвідом і формулюванням практичних рекомендацій.

До дискусії долучилися представники ПМГУ: головний технічний інспектор праці Володимир Білик, заступник голови Криворізької міськради ПМГУ Олексій Шевчук та головний технічний і правовий інспектор праці Запорізької облради ПМГУ Ігор Скороходов. У заході також взяла участь голова комітету Верховної Ради Галина Третьякова.

Учасники відзначили, що дослідження систематизує європейські директиви та конвенції МОП щодо праці жінок у шкідливих і небезпечних умовах, і є цінним з погляду аналізу міжнародної практики. Водночас підкреслено: війна суттєво вплинула на структуру зайнятості, і в окремих випадках жінки змушені тимчасово виконувати чоловічу роботу через кадровий дефіцит.

Володимир Білик у своєму виступі наголосив, що питання рівності має реалізовуватися виключно добровільно та з урахуванням реальних умов праці. В багатьох виробничих процесах гірничо-металургійної галузі технології, ризики та фактори шкідливості є надто високими для жінок, і це потрібно враховувати, особливо коли йдеться про збереження здоров’я та репродуктивної функції.

Разом із тим було підкреслено: якщо жінка добровільно обирає професію, яка традиційно вважається «чоловічою», її заробітна плата має бути абсолютно рівною до зарплати чоловіка за таку ж роботу - і така практика в Україні вже існує.

Зустріч завершилася підсумковим словом Сергія Савчука. За його словами, презентація стала важливим пізнавальним майданчиком для обговорення того, як у сучасних умовах застосовується праця жінок у гірничо-металургійному комплексі, і які подальші кроки потрібні для забезпечення їхніх прав та безпеки.

Макроекономічні показники за дев’ять місяців 2025 року свідчать, що українська економіка повернулася до мінімального зростання. Такий стан є природним для країни, що перебуває у стані війни. Без додаткових потужних драйверів економічна активність у державі не зростатиме, а будь-яке навіть незначне погіршення воєнної чи геополітичної ситуації може призвести до рецесії.

Ключовими чинниками збереження мінімального економічного розвитку у найближчій перспективі є:

Водночас третій квартал поточного року продемонстрував покращення ситуації в економіці. За оцінками Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД), у серпні економіка зросла одразу на 6,5%, що пов’язано з пізнішим збиранням урожаю. Завдяки цьому зростання реального ВВП у ІІІ кварталі оцінюють на рівні 2,6% р./р., що суттєво більше, ніж у попередніх періодах. За даними Держстату, зростання економіки за перші два квартали поточного року становило лише 0,9% р./р. та 0,7% р./р. відповідно. ІЕД оцінив зростання за І півріччя 2025 року на рівні 1,3% р./р.

Водночас частина макроекономічних показників уже демонструє негативну динаміку. Скорочення промислового виробництва в Україні у січні–вересні 2025 року склало 2% р./р. Паралельно протягом року негативна динаміка уповільнювалася – спад промвиробництва за І квартал та І півріччя становив 6,1% р./р. та 3,9% р./р. відповідно.

Трохи краща ситуація у будівельному секторі. Обсяг виконаних будівельних робіт в Україні за підсумками дев’яти місяців зріс на 15,5% р./р. У той же час галузь вийшла у «плюс» лише влітку, оскільки за результатами січня–травня динаміка будівництва залишалася негативною (–7,5% р./р.).

Таке поліпшення ситуації у галузі відбулося за рахунок інженерної інфраструктури, точніше завдяки терміновому відновленню спорудження захисних споруд на енергооб’єктах після активізації ракетно-дронових ударів. Зокрема, за підсумками січня–травня обсяг робіт зі зведення інженерної інфраструктури показував спад на 22,3% р./р., тоді як завдяки захисним спорудам сегмент вже за дев’ять місяців продемонстрував «плюс» (7,5% р./р.).

Зовнішньоекономічна статистика засвідчила зростання, однак баланс торгових потоків далеко не на користь нашої економіки. За даними НБУ, за дев’ять місяців 2025 року експорт товарів і послуг скоротився на 4,7% р./р. – до $39,4 млрд, тоді як імпорт товарів і послуг зріс на 19% р./р. – до $79,5 млрд.

Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі продовжує зростати. За дев’ять місяців торговий дефіцит за товарами і послугами досяг рекордної позначки $39,9 млрд. Це більше, ніж дефіцит за весь 2024-й ($38,6 млрд), а також 2023 рік ($37,9 млрд).

На тлі невтішної макроекономічної інформації погіршення прогнозів розвитку української економіки є закономірним. Національний банк України вже вчетверте з початку року знизив прогноз зростання ВВП України у 2025 році – до 1,9% з 2,1% р./р. Водночас інвестиційна компанія Dragon Capital знизила свій прогноз на поточний рік до 1,7 % з 2% р./р. Аналітики пояснюють коригування своїх прогнозів черговим виникненням енергодефіциту, руйнуванням газодобувних потужностей та нестачею робочої сили.

У проєкті держбюджету-2026 закладено розрахунковий середньорічний курс на рівні 45,7 грн/дол. та 49,4 грн/євро. Середнє співвідношення пари євро/долар у 2026 році враховано на рівні 1,081 долара за євро, що суттєво нижче від поточних реалій у 1,17–1,18 долара за євро. У такому разі розрахунковий середньорічний курс євро є заниженим: якщо пара євро/долар залишиться у нинішньому коридорі, то середній курс євро у 2026 році складе 53,46–53,93 грн.

Українська економіка в умовах війни досягла своїх меж зростання за рахунок внутрішніх резервів. Раніше домінуючі й наразі чинні фактори розвитку – ефект відновлення після падіння 2022 року, високе приватне споживання та міжнародна фінансова допомога – більше не забезпечують високої динаміки економічної активності. Україні потрібні інші рушії зростання, однак знайти їх в умовах війни – надзвичайно складне завдання.

13 листопада у Києві під головуванням очільника Федерації профспілок України Сергія Бизова відбулось засідання Президії ФПУ.

На початку засідання члени Президії розглянули низку організаційних питань, зокрема підтвердили повноваження членів Президії ФПУ та їхніх постійних заступників.

Було також ухвалено рішення про скликання 23 грудня цього року в місті Києві XII засідання Ради Федерації профспілок України та попередньо погоджено проєкт порядку денного.

Важливою темою засідання стало питання «Про завдання ФПУ та її членських організацій щодо посилення соціального діалогу та колективно-договірної роботи в умовах воєнного стану».

Із доповіддю з цього питання виступив в.о. заступника Голови ФПУ Ігор Москаленко, який поінформував про сучасний стан і перспективи розвитку соціального діалогу на національному, галузевому та територіальному рівнях. Він підкреслив, що, попри складні виклики, спричинені воєнною агресією росії, ФПУ та її членські організації проводять роботу, спрямовану на посилення ролі профспілок у захисті трудових і соціально-економічних прав працівників.

Голова ФПУ Сергій Бизов повідомив про здійснені ним кроки щодо поновлення соціального діалогу на національному рівні та наголосив на важливості консолідації всіх членських організацій ФПУ навколо спільної мети — захисту прав працівників, забезпечення соціальної справедливості та зміцнення соціального партнерства в державі.

За підсумками обговорення Президія ФПУ ухвалила рішення розпочати колективні переговори з метою укладення нових або оновлення чинних галузевих (міжгалузевих) та територіальних угод, а також рекомендувала первинним профспілковим організаціям поновити дію зупинених без взаємної згоди сторін положень колективних договорів відповідно до актуальних змін у законодавстві.

Члени Президії ФПУ розглянули важливе питання - удосконалення структури апарату ФПУ.

Після всебічного обговорення було затверджено нову організаційну структуру, визначено граничну чисельність працівників апарату.

З метою наведення ладу в майновому комплексі ФПУ, за поданням голови ФПУ Сергія Бизова Президія ФПУ підтримала рішення про перерозподіл повноважень між заступниками Голови ФПУ.

Координацію господарських та інвестиційних заходів щодо ефективного використання майна ФПУ, замість Володимира Саєнка буде здійснювати Ігор Москаленко.

Оновлено функціональні обов’язки й інших заступників Голови ФПУ.

Такі зміни мають забезпечити ефективніше виконання завдань Федерації профспілок України, підвищити оперативність роботи та покращити координацію діяльності структурних підрозділів ФПУ у сучасних умовах.

Наступне засідання Президії ФПУ відбудеться перед проведенням Ради ФПУ.

Нараду голів первинних організацій ПМГУ підприємств Запорізької області завершено. Всі заплановані її програмою візити відбулися. Вчора зранку голова Профспілки Богдан Оверковський та очільник Запорізької обласної організації ПМГУ Юрій Шапчіц відвідали «Український графіт» (голова ПО ПМГУ Ігор Коростильов, головний виконавчий директор Олексій Бондаренко), а потім –  зібралися разом із профлідерами регіону для підбиття підсумків роботи.

Богдан Оверковський зазначає: «Ці три дні були дуже насиченими, вражень – чимало, тем до роздумів – ще більше. Я вдячний Запорізькій облорганізації, Юрію Шапчіцу, головам ПО ПМГУ за організацію цього масштабного заходу. Дякую керівникам підприємств галузі за прийом та готовність зустрічатися з Профспілкою. Відкритість до комунікації – те підґрунтя, на якому будується конструктивний соціальний діалог. Та все ж найважливішою складовою мого перебування у Запоріжжі я вважаю спілкування з представниками трудових колективів.

ПМГУ працює для людей, вона має бути там, де люди, чути і враховувати їхні голоси. Тож я радий, що спілчани не мовчали. Вони озвучили широкий спектр проблем, які потребують уваги – від локальних, пов’язаних, наприклад, з неналежним забезпеченням працівників спецодягом, до галузевих і загальнодержавних. Говорили про свої очікування від Профспілки щодо їх вирішення.  Було емоційно, було місце критиці – це добре. Профактивісти, члени ПМГУ мають власне бачення і не бояться його висловлювати.

Я ж, у свою чергу, максимально ділився з ними інформацією стосовно роботи Профспілки, її основних цілей і завдань. А також намагався донести одну думку: щоб чогось досягти, ми маємо діяти – згуртовано, цілеспрямовано і наполегливо. На жаль, труднощі ніколи не зникають самі собою, тільки множаться. Та ми перед ними не безсилі, ми багато що можемо – коли працюємо разом».

У рамках виїзного засідання Ради безбар'єрності Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства презентувало проміжні результати та наступні кроки з реалізації флагманського проєкту Робота без бар'єрів.

Мета - швидше та ефективніше з'єднувати людей і вакансії, усуваючи перешкоди на шляху до працевлаштування, повідомляє міністерство.

«Робота без бар'єрів - це єдиний зрозумілий маршрут до праці для людини та чітка система підтримки для роботодавця. Ми поєднуємо оновлені правила доступної зайнятості, сучасні цифрові сервіси та індивідуальний супровід - від першого звернення до виходу на роботу. Для людей це зручний простір можливостей - реєстрація, послуги, навчання та вакансії в одному місці; для бізнесу - швидший доступ до кандидатів та прозоріші механізми взаємодії з державою», - зазначив міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболєв.

Проміжні результати: програми працевлаштування для вразливих груп та підтримка роботодавців. Робота ведеться комплексно - з чітким маршрутом і супроводом на кожному етапі:

Ключові результати:

Протягом грудня 2025 року завершується підготовка сервісів:

Довідка: проєкт реалізується в межах Національної стратегії зі створення безбар'єрного простору та ініціативи першої леді України Олени Зеленської «Без бар'єрів» за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW.

Профспілки виступили із закликом до невідкладних дій у зв’язку зі світовою кризою сталеливарної промисловості, під час засідання Комітету з питань сталі Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), що відбулося 4–5 листопада в Парижі.

Профспілки наголошують: будь-яке рішення цієї кризи має передбачати участь працівників у процесі ухвалення рішень, відповідальність компаній і гарантії соціального захисту для забезпечення справедливого переходу.

«Сталеливарна галузь - один із найяскравіших прикладів викликів, які створює дисбаланс у глобальній торгівлі та русі капіталу, - заявила Генеральна секретарка Консультативного комітету профспілок при ОЕСР (TUAC) Вероніка Нілссон. - Якщо ми не змінимо підхід - від короткострокових прибутків і субсидованих надлишкових потужностей до сталих робочих місць, трудових прав і внутрішніх інвестицій, що стимулюють попит, - галузь не витримає подвійного тиску несправедливої торгівлі та кліматичного переходу».

У спільній заяві TUAC, IndustriALL Global Union та industriAll Europe підкреслюється, що попри важливість ринків, потужностей і торговельних потоків, людський і соціальний вимір не може залишатися на узбіччі.

«Перехід не може і не повинен лягати лише на плечі працівників, - зазначив Генеральний секретар IndustriALL Global Union Атле Хойе. - Міжнародні сталеливарні компанії мають спрямовувати прибутки на розвиток працівників, безпечні умови праці, підвищення кваліфікації та декарбонізацію, а не лише винагороджувати акціонерів чи переносити виробництво в країни з дешевшою робочою силою».

Профспілки особливо наголошують:

«Сталеливарна промисловість Європи не може розвиватися під тиском глобальних надлишкових потужностей. Торговельні заходи мають поєднуватися з дієвою промисловою політикою для захисту робочих місць і розвитку зеленої трансформації, - заявила Генеральна секретарка industriAll Europe Джудіт Кіртон-Дарлінг. - Сталевари - у центрі глобальної промислової та кліматичної трансформації. Їхній голос і гідна праця мають бути гарантовані, інакше цілі регіони ризикують залишитися позаду».

Профспілки підтверджують готовність співпрацювати з урядами, роботодавцями та ОЕСР над практичними рішеннями - зокрема над реальними дорожніми картами декарбонізації, планами справедливого переходу під керівництвом працівників і сильними глобальними рамками, що захищають робочі місця, права та довкілля.

Профспілка металургів і гірників України звернулася до колег з польської профспілки Solidarność із закликом припинити просування ідеї запровадження ембарго на імпорт української сталі.

Зокрема, у зверенні ПМГУ зазначається:  «Вважаємо, що така позиція не відповідає принципам європейської солідарності, особливо в час, коли Україна чинить опір російським загарбникам, героїчно боронить не лише свою незалежність, а й демократичні цінності, спільні для всіх народів Європи.

Українська металургійна галузь наразі перебуває в надзвичайно складних умовах – значну частину її потужностей втрачено через бойові дії, підприємства потерпають від логістичних труднощів, нестачі електроенергії. Обсяги виробництва падають (тоді як польська сталеливарна промисловість демонструє зростання: за І півріччя 2025 року випуск сталі збільшився на 8%, арматури – на 6,4%).

До повномасштабної війни у лавах ПМГУ, що захищає інтереси працівників українського гірничо-металургійного сектору, було майже 250 тисяч членів, нині – всього 120 тисяч. Велика кількість спілчан втратила роботу через зруйновані підприємства та окуповані міста, тисячі взяли до рук зброю і захищають Батьківщину на фронті. Ті ж, хто лишилися, під обстрілами та ракетними атаками продовжують виробляти сталь, експорт якої є одним зі стовпів вітчизняної економіки і, відповідно, обороноздатності.

При цьому Польща залишається ключовим торговим партнером України в Європі. Загальний товарообіг між нашими країнами за січень-вересень 2025 року склав $9,4 млрд. З них $5,7 млрд – імпорт з Польщі, $3,7 млрд – експорт до Польщі, що свідчить про значне торгове сальдо на користь польської сторони.

Стосовно української сталі: за даними Eurostat за перші сім місяців 2025 року експорт до Польщі зріс на 19% у порівнянні з аналогічним періодом 2024 року. Але це не є рекордом для останніх років, більше того, обсяги постачань залишаються нижчими за довоєнний рівень. В масштабах ринку частка України у польському імпорті сталі становить лише 14,7%, тоді як 27% постачає Німеччина.

У прагненні зміцнити свої позиції промислові об’єднання Польщі закидають українським імпортерам звинувачення в «несправедливій конкуренції», які не мають підстав. Ціни на енергоносії та сировину для українських підприємств значно вищі (для порівняння: в серпні цього року ціна електроенергії для непобутових споживачів в Україні становила 115 євро за МВт/год, тоді як у Польщі – 89,6 євро), отже, і говорити про «дешеву українську сталь» – некоректно.

Ми розуміємо труднощі, з якими стикається сьогодні польська промисловість, – український гірничо-металургійний комплекс відчуває вплив аналогічних згубних тенденцій. До того ж, як і польські колеги, ми не маємо міністерства, відповідального за галузь. Але пошук «зручного винного» не сприятиме вирішенню проблем.

Тож замість просування ідеї введення додаткових бар’єрів для українських сталевиробників закликаємо вас зосередитися на пошуку альтернативних рішень, що відповідатимуть інтересам працівників обох країн. Зокрема, звернути увагу на те, що російська сталь, всупереч санкціям, все ще широко представлена на ринку ЄС та Польщі, а також на європейських виробників, що й досі купують дешеву російську сировину.

Платформою для співпраці українських і польських профспілок в цьому напрямі могли б стати Глобальний союз IndustriALL та профоб’єднання IndustriALL Europe, адже справжня сила профспілок – у вмінні підтримувати один одного в складні часи та діяти разом.

Профспілка металургів і гірників України висловлює готовність до діалогу та спільної роботи, а також запрошує представників польських профспілок відвідати нашу країну, щоб на власні очі побачити, як зараз живуть та працюють наші спілчани, українські металурги».

Світова сталеливарна галузь переживає найглибшу кризу з часів фінансової кризи 2009 року. До такого висновку дійшли учасники 98-ї сесії Сталевого комітету Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), що відбулася 4-5 листопада в Парижі. У заході взяли участь 249 представників урядів та галузі з 43 країн.

За словами заступників голови комітету Шеріл Гроневег та Лівена Топа, надлишок сталевих потужностей у світі зростає найшвидшими темпами за останні 15 років і до кінця 2025 року може перевищити 680 млн т. Загальна потужність світового виробництва сталі досягне 2,55 млрд т, а до 2028 року може сягнути рекордних 2,66 млрд т. Основні джерела приросту – Азія, зокрема Індія, країни АСЕАН і Близький Схід.

Однією з головних проблем названо сплеск китайського експорту сталі, який за І півріччя 2025 року зріс ще на 10% р./р. після рекордного рівня 118 млн т у 2024 році. Китайські підприємства, зокрема державні, замість скорочення надлишкових потужностей продовжують експансію, включно з інвестиціями в заводи в АСЕАН і Африці. Це призводить до обвалу цін і витіснення виробників у ринкових економіках.

Учасники наголосили, що неринкові політики та субсидії – такі як пільгове енергопостачання, податкові звільнення, державні кредити та переваги для держпідприємств – спотворюють конкуренцію і гальмують приватні інвестиції. Такі заходи особливо поширені в Китаї, регіоні MENA та Південно-Східній Азії.

Криза надлишкових потужностей також гальмує декарбонізацію галузі. Близько 19% проєктів зі зниження викидів до 2027 року поставлено на паузу. Це підриває фінансові результати компаній і уповільнює впровадження нових технологій.

Делегати підтримали ініціативу Глобального форуму з надлишкових потужностей сталі (GFSEC) розробити до червня 2026 року спільну рамкову угоду для протидії кризі та зміцнення ефективності торговельних заходів.

Як повідомлялося, за підсумками 2024 року глобальне виробництво сталі знизилося на 0,9% порівняно з 2023 роком – до 1,839 млрд т. Протягом грудня 2024 року показник становив 144,5 млн т, що на 5,6% більше порівняно з груднем 2023-го та на 1,6% менше за попередній місяць.

Фінансова стійкість – запорука ефективності Профспілки, тому цей напрям діяльності – завжди у фокусі уваги. Зокрема, в межах Центральної ради ПМГУ традиційно активно працює Постійна комісія з фінансової роботи. Вчора в онлайн-форматі відбулося перше засідання її оновленого складу із запрошенням членів Контрольно-ревізійної комісії Профспілки.

Головним питанням порядку денного було напрацювання заходів з реалізації пріоритетних завдань Профспілки на 2025-2030 роки, визначених VIII З’їздом ПМГУ, – перелік пропозицій  комісії узгодили та затвердили. Також йшлося про необхідність проведення круглого столу для обговорення наявних проблем, зокрема, постійних нововведень з боку податківців, та обміну досвідом, організацію повномасштабної роботи з якісної підготовки членів КРК до ревізій.

Оскільки на чолі комісії стоїть досвідчений голова – Наталя Маринюк (ПО ПМГУ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), заступника голови не обирали. Посаду секретаря довірили Олегу Ільїну (ПО ПМГУ в АТ «Запорізький завод феросплавів»).

Постійне підвищення тарифів на електроенергію з боку НЕК «Укренерго» може поставити під загрозу існування промисловості в Україні. Про це заявив голова Федерації металургів України Сергій Біленький, коментуючи можливе зростання тарифів на передачу електроенергії у 2026 році.

За його словами, енергоємні підприємства вже вичерпали запас міцності, а чергове підвищення ставок зробить їх роботу економічно неможливою.

«Це вже не питання конкурентоспроможності, а питання, чи залишиться в Україні промисловість взагалі. «Укренерго» зручно перекладати всі проблеми на бізнес, не надто переймаючись власною ефективністю. Але запас міцності енергоємного виробництва давно вичерпано», - зауважив Біленький.

Він наголосив, що наслідки такої політики будуть системними: зупинка підприємств, скорочення персоналу, падіння податкових надходжень і валютної виручки експортерів.

«Змусити зупинити промислове підприємство набагато легше, ніж потім відновити його роботу. Ми ризикуємо втратити головне - кадровий потенціал. І якщо зараз економіка ще якось балансує за рахунок міжнародної підтримки, то після війни усе втрачене буде неможливо надолужити», - попередив він.

Голова Федерації металургів закликав владу не допустити ухвалення необґрунтованих рішень щодо підвищення тарифів і наголосив, що ефективність державних енергетичних компаній повинна забезпечуватися внутрішніми реформами, а не тиском на промисловість, яка залишається основою української економіки.

За таким принципом от вже багато років працює Постійна комісія ЦР ПМГУ із соціально-економічної роботи (голова Володимир Максак, ПО «Запоріжсталь»; секретар Наталія Шамрицька, ПО ПівнГЗК). Не порушили його і вчора. На першому ж засіданні в новому складі, приділивши лише трохи уваги організаційним моментам, одразу стали до обговорення актуальних, гострих і напружених тем.

Йшлося про труднощі, з якими стикаються спілчани та їхні профспілкові організації під час війни, та проблеми роботи ПМГУ в умовах сучасних змін правового поля.

Першим виступив голова ПМГУ Богдан Оверковський. Відкривши захід та привітавши членів комісії, він констатував: у більшості випадків соціально-економічний захист металургів і гірників «просів» там, де роботодавці активно скористалися нормами Закону України №2136. І тепер Профспілці потрібно зробити все можливе, щоб повернути людям втрачені соціальні гарантії.

Про конкретні дії організацій Профспілки, спрямовані на поновлення положень колективних договорів, зупинених без взаємної згоди сторін, у відповідності зі статтею 11 Закону України №2136 в редакції Закону України №4582, розповіла начальник відділу соціально-економічної роботи апарату ПМГУ Валентина Броннікова. Також вона розпочала розмову про неможливість (або можливість) зупинення положень колдоговорів, визначених відповідно до статей 10 та 14 Закону №2136, яку продовжила головний правовий інспектор праці ПМГУ Ольга Зубець.

Досить складною для сприйняття, але потенційно дуже корисною була презентація провідного експерта з регулювання соціально-трудових відносин апарату ПМГУ Вікторії Глаголєвої. Вона продемонструвала присутнім, як застосовувати розроблену фахівцями апарату Excel-модель для розрахунку економічних показників діяльності підприємств ГМК України на базі фінансової звітності останніх. Цей інструмент може допомогти підготувати та зміцнити аргументи профспілкової сторони для ведення соціального діалогу з роботодавцями.

Крім того, в межах роботи заходу було сформовано пропозиції Постійної комісії ЦР ПМГУ із соціально-економічної роботи до плану заходів з реалізації пріоритетних завдань Профспілки, визначених VIII З’їздом ПМГУ.

Українська асоціація виробників феросплавів (УкрФА) просить уряд вжити заходів для недопущення підвищення залізничних тарифів у період дії воєнного стану.

Як ідеться у зверненні, цей крок може остаточно зупинити виробництво феросплавів у країні.

Крім того, асоціація закликає забезпечити прозорий механізм консультацій між урядом, Міністерством розвитку громад та територій, промисловими асоціаціями й «Укрзалізницею» під час обговорення тарифних рішень та їхнього впливу на галузі.

Асоціація висловлює категоричну позицію щодо неприпустимості чергового підвищення тарифів на залізничні вантажоперевезення та наміри АТ «Укрзалізниця» вкотре розв’язувати власні проблеми коштом інших галузей, індексувавши тарифи на 40%. Як наголошують в УкрФА, сегмент вантажних перевезень УЗ залишається високоприбутковим напрямком навіть в умовах війни.

Як підкреслюється, феросплавна галузь України була практично виведена з ладу на початку повномасштабного вторгнення і лише у квітні – травні 2024 року поступово почала відновлювати виробництво. Проте через низку проблемних питань – нестачу персоналу, високу ціну на електроенергію та логістичні обмеження – воно дотепер залишається збитковим. В УкрФА зауважують, що перспективи виходу хоча б на нульовий рівень рентабельності мають вигляд дуже віддалених.

Феросплавні заводи працюють лише на 10% від потужності, намагаючись зберегти безперервність виробництва. Понад 85% транспортування сировини та готової продукції здійснюють залізницею, тому будь-яке підвищення тарифів миттєво знищує економічну логіку виробництва.

«Запровадження нового витка тарифного тиску призведе не лише до згортання внутрішнього виробництва, а й до зростання імпорту феросплавів, що спричинить відтік валюти та втрату податкових надходжень», – ідеться в заяві.

Підприємства галузі і далі працюють: як для того, щоб забезпечити виконання вже підписаних контрактів, так і через участь їхніх електропечей у регулюванні української енергосистеми, а також виконання соціальних функцій.

Будь-яке додаткове фінансове навантаження на і без того збиткове виробництво призведе до скорочення останнього аж до зупинення технологічних процесів. В УкрФА наголошують: це, своєю чергою, не тільки знищить окрему галузь, а й критично позначиться на економіці та національній безпеці України.

Нагадаємо, раніше «Укрметалургпром» закликав утриматися від підвищення залізничних тарифів у 2025–2026 роках. Об’єднання підприємств вкотре попередило про вкрай негативні наслідки цього кроку для промисловості й експорту.

Постійна комісія Центральної ради ПМГУ з охорони праці та Технічна інспекція праці Профспілки роблять спільну справу – здійснюють громадський контроль безпеки спілчан на виробництві, тільки одна опікується стратегією цієї роботи, а друга – орієнтована на тактику і практику. Тож не дивно, що у своїй поточній діяльності вони нерідко проводять заходи разом.

Не зрадили цій традиції і нині: на перше організаційне засідання нового складу комісії запросили технічних інспекторів праці Профспілки.

Модераторами заходу виступили перший заступник голови ПМГУ Валерій Гавриленко, голова Постійної комісії Андрій Чайка (голова Дніпропетровської обласної організації ПМГУ), а також головний технічний інспектор і провідний технічний інспектор праці Профспілки Володимир Білик і Анатолій Тертишний.

На порядку денному була низка актуальних тем, зокрема:

- робота Профспілки зі збереження права працівників на компенсації і соціальні гарантії за роботу у важких та шкідливих умовах праці під час підготовки до розгляду в другому читанні у Верховній Раді України проєкту Закону України №10147 «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі».

- позиція ПМГУ щодо обмеження прав працівників, зайнятих у важких та шкідливих умовах, викликаного призупиненням роботодавцями пунктів колдоговорів.

- застосування Закону України №4582-IX «Про внесення зміни до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

- дії Технічної інспекції ПМГУ з відновлення права на відшкодування шкоди та надання допомоги під час лікування і реабілітації потерпілим від нещасних випадків на виробництві.

Також члени комісії обрали заступника голови та секретаря Постійної комісії ЦР з охорони праці: ними стали, відповідно, Олег Дувінг (голова ПО ПМГУ «Дніпроспецсталь) та Галина Анедченко (заступник голови ПО ПМГУ «Запоріжкокс»).

Підсумком спільного засідання є низка рішень, які скоординують роботу Профспілки із захисту трудових прав працівників в межах соціального діалогу.

В українських медіа поширюється інформація про можливе підвищення АТ «Укрзалізниця» вантажних тарифів - сумарно до 40%. Трудовий колектив ПАТ «Запоріжсталь» звернувся до уряду України та Міністерства розвитку громад і територій із закликом не допустити ухвалення такого рішення, адже воно може мати катастрофічні наслідки для промисловості.

«Запоріжсталь» - одне з провідних металургійних підприємств країни, яке забезпечує понад 11% виробництва чавуну і сталі та майже третину листового прокату України. Попри війну комбінат працює на 75% потужностей, сплачує податки, підтримує громаду та інвестує у модернізацію виробництва.

На підприємстві наголошують, що чергове підвищення тарифів збільшить собівартість продукції, знизить її конкурентоспроможність на світових ринках і поставить під загрозу роботу не лише 8 тисяч працівників комбінату, а й тисяч суміжних спеціалістів.

«Укрзалізниця» повинна залишатися партнером промисловості, а не фактором її ослаблення. Підприємства, які сьогодні забезпечують валютні надходження, робочі місця та сплачують податки, не можуть бути заручниками недалекоглядної тарифної політики монополістів. Сьогодні найвищою цінністю будь-якого національного виробника та держмонополії має бути спільнодія у національних інтересах України, яка бореться за виживання та своє майбутнє», — йдеться у зверненні колективу.

Оновлений склад Постійних комісій ЦР ПМГУ, затверджений на вересневому пленумі, узявся до праці. Першою своє організаційне засідання провела комісія з правової роботи (голова Олена Логунова, очільниця ПО ПМГУ на Запоріжвогнетрив). Воно відбулося вчора, у змішаному форматі.

Відкрив захід перший заступник голови Профспілки Валерій Гавриленко. Привітавши присутніх, він нагадав їм про надважливу роль правового захисту спілчан в діяльності ПМГУ та велику відповідальність, покладену на комісію у зв’язку з її головною місією – координувати та покращувати цю роботу, побажав принциповості, терпіння та успіхів у виконанні поставлених завдань.

В межах засідання члени комісії обговорили реалії сьогодення, в яких провадиться профспілкова правозахисна робота, затвердили план заходів щодо реалізації пріоритетних завдань ПМГУ, ухвалених VIII З’їздом, а також обрали заступника голови та секретаря Постійної комісії з правової роботи: ними стали Володимир Чернявський (голова Криворізької міської організації ПМГУ) та Світлана Панадій (начальник юридичного відділу ПО ПМГУ ПАТ «АМКР»).

Польські профспілки та промислові асоціації намагаються перекласти провину за проблеми польської сталеливарної галузі на українських металургів.

Так, зараз у Польщі закликають уряд вимагати від Європейської Комісії 12-місячного ембарго на імпорт української сталі, аргументуючи це несправедливою конкуренцією. Українська сторона заперечує звинувачення, наголошуючи, що обсяги експорту залишаються нижчими за довоєнний рівень 2021 року та не становлять загрози польським виробникам.

За даними Eurostat, у перші сім місяців 2025 року експорт української сталі до Польщі зріс на 19% у порівнянні з аналогічним періодом 2024 року.

Але ці обсяги не є рекордними для останніх років, а в масштабах ринку взагалі незначні: на частку України припадає 14,7% польського імпорту сталі, тоді як 27% постачає Німеччина.

Президент об’єднання Укрметалургпром Олександр Каленков каже, що польська промисловість намагається знайти «зручного винного» у власній неконкурентоспроможності.

«Польща намагається знайти когось, кого можна звинувачувати. Їхні проблеми пов’язані з високими цінами на електроенергію та тим, що частина європейських компаній досі купує дешеву російську сировину», - пояснив Каленков.

Поки поляки скаржаться, їхня сталеливарна промисловість демонструє зростання: за перше півріччя 2025 року виробництво сталі у Польщі збільшилося на 8%, а випуск арматури - на 6,4%.

Проте польські об’єднання все одно незадоволені нібито дешевшою українською продукцією.

Однак, за даними ArcelorMittal Кривий Ріг, собівартість виробництва в Україні значно вища: у серпні ціна електроенергії для українських підприємств становила 115 євро за МВт-год, тоді як у Польщі – 89,6 євро. Українські заводи також платять більше за газ і вугілля.

Нові обмеження, яких вимагають поляки, можуть призвести до скорочення виробництва, зростання витрат і навіть зупинки окремих підприємств. Це вдарить не лише по економіці, а й по обороноздатності країни — лише за 2024 рік чотири найбільші металургійні компанії сплатили $780 млн податків, що становить 1,6% усіх бюджетних надходжень. Із урахуванням податків від суміжних галузей та споживчих витрат всіх людей, зайнятих у галузі, податковий ефект становить близько $3 млрд.

«Обмеження українського експорту не вирішить внутрішніх проблем Польщі, але створить нову кризу в Україні. Ми вже бачили подібний сценарій із зерном - тепер ризикуємо отримати сталевий «конфлікт», - підсумував Каленков.

      У зустрічі взяли участь представники МОП: Гоча Александрія, старший спеціаліст з питань діяльності профспілок, Леонардус Сіббел, старший спеціаліст із соціального діалогу та трудового права, Сергій Савчук, менеджер проєктів.

        Від профспілкової сторони були присутні: Голова ФПУ Сергій Бизов, заступники Голови ФПУ         Василь Андреєв та Ігор Москаленко, а також голова КВПУ Михайло Волинець, профспілкові фахівці.

  Учасники провели консультації з метою визначення пріоритетних напрямів співпраці у двосторонньому форматі. Зокрема, йшлося про реформування трудового законодавства, подальший розвиток соціального діалогу, посилення інституційної спроможності профспілок, правовий захист членів профспілок, оплату та безпеку праці, соціальний захист, рівність, інклюзивність і гендерну справедливість на ринку праці тощо.

     Сергій Бизов у своєму виступі підкреслив важливість окреслених пріоритетів для створення належних умов життя і праці трудящих. Він повідомив, що Національна тристороння соціально-економічна рада (НТСЕР) починає роботу: сторона уряду вже сформована, нині визначається профспілкова сторона. Це результат тримісячної роботи, який має дати позитивний результат.

       Також тривають переговори на найвищому рівні щодо підписання нової Генеральної угоди. «Є складнощі, але навіть у таких умовах ми маємо знаходити консенсус. Ми проходимо складний шлях повернення Будинку профспілок. Уся власність, збудована за кошти профспілок, має бути повернута. Це принципова позиція», — наголосив він.

        Голова ФПУ подякував МОП за можливість змоделювати майбутнє профспілкового руху.

21 жовтня на семінарі з питань розробки Національної програми гідної праці в Україні на 2026–2029 роки, у рамках тристороннього формату, будуть обговорені та узгоджені ключові виклики, пріоритети та визначатимуться скоординовані дії соціальних партнерів, спрямовані на просування гідної праці та соціальної справедливості в Україні.

За оцінкою Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД), у вересні 2025 року темпи приросту реального ВВП сповільнились до 1,2% до попереднього року після 6,5% у серпні (уточнена оцінка на основі нових даних).

Зміни переважно зумовлені місячною волатильністю випуску сільського господарства. Реальна валова додана вартість (ВДВ) у сільському господарстві, за оцінкою, знизилася на 12% на підставі даних Мінекономіки щодо збору врожаю.

У переробній промисловості, валова додана вартість, за розрахунками ІЕД зросла на 4,3% у вересні.

Водночас у жовтні існує ризик погіршення ситуації через перебої з електропостачанням унаслідок російських ударів по енергетичній інфраструктурі. Тому, ВДВ у виробництві електроенергії, ймовірно, знизиться у жовтні після зростання на 9% у вересні.

Також, за оцінкою ІЕД, валова додана вартість у добувній промисловості у вересні зменшилася лише на 1,6%. У жовтні, ймовірно, падіння буде глибшим, оскільки росіяни пошкодили значну частину газовидобутку.

Темпи зростання торгівлі, за оцінкою, збереглися на рівні близько 3% дпр у вересні. Водночас можливо, ми досить песимістичні щодо цієї оцінки з огляду на вище зростання торгівлі, яке прозвітував Держстат на 2 кв. 2025 року.

Реальна ВДВ у транспорті знизилася приблизно на 9% дпр у вересні, тоді як у жовтні показники, ймовірно, показник надалі погіршиться.

За даними Держстату, реальний ВВП у 2 кв. 2025 року зріс на 0,7%.

З боку попиту зростало кінцеве приватне споживання - на 9% до попереднього року в реальному виразі. Ймовірно, це пояснюється стабільною виплатою зарплат та соціальних виплат, а також ліпшими споживчими настроями.

При цьому, реальне державне споживання скоротилось на 0,5%, ймовірно, через відсутність підвищення військового забезпечення та помірне зростання зарплат і купівлі товарів та послуг за бюджетні кошти внаслідок обмеженого бюджетного фінансування.

Валове нагромадження основного капіталу скоротилось на 2,5% найвірогідніше через меншу військову допомогу та видатки на закупівлю озброєння за рахунок держави.

Експорт товарів та послуг впав на 15,7% дпр через зупинку транзиту газу, а також відсутність залишків зернових, які були зібрані у 2021 2023 роках та були вичерпані раніше у 2024 році.

Імпорт товарів та послуг зріс на 4,5% дпр передусім через вищий імпорт продукції машинобудування (зокрема оборонного), енергоносіїв та інших груп товарів.

З боку виробництва, реальна валова додана вартість (ВДВ) в сільському господарстві впала на 23,4% через пізніший початок збору врожаю.

Втрата шахт та пошкодження газового видобування призвели до падіння реальної ВДВ в добувній промисловості на 10,4%.

Постачання електроенергії та газу зросло на 5,1% через ефект статистичної бази: у 2024 році в цей період Україна втратила половину теплової генерації електроенергії. Торгівля зросла на 4,7% завдяки зростанню роздрібної торгівлі, тоді як приріст оптової торгівлі залишався незначним.

Реальна ВДВ в транспорті впала на 6,4% передусім через нижчий експорт.

Запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи в Україні наразі є передчасним, оскільки фінансовий ринок не готовий забезпечити ефективне інвестування таких коштів, вважає міністр соціальної політики, сім’ї та єдності України Денис Улютін.

У виступі на Київському економічному форумі 16 жовтня він зазначив, що нині єдиним доступним інструментом для інвестування пенсійних коштів є державні облігації (ОВДП).

«Ми не можемо просто зробити пул і чекати, поки інвестувати, оскільки такі кошти знецінюються», – наголосив міністр, який з 2020 року по липень 2025 рік обіймав посаду першого заступника міністра фінансів України.

За його словами, у разі запровадження другого рівня пенсійної системи внески доведеться інвестувати одразу, а їхнє вилучення з ЄСВ створить додатковий дефіцит у публічних фінансах.

Улютін також навів приклади країн, де запровадження другого рівня не виправдало очікувань. За його словами, у Польщі у 2014 році держава вилучила державні облігації з приватних пенсійних фондів, що фактично призвело до згортання системи, а в Угорщині у 2010 році накопичувальний рівень було націоналізовано.

У Румунії, додав міністр соцполітики, через вузький фінансовий ринок дві третини активів другого рівня розміщено в державних паперах, що не створює приватного довгострокового капіталу.

Він наголосив, що створення обов’язкових накопичень можливе лише після розбудови розвинених фінансових ринків, здатних пропонувати різноманітні інструменти, зокрема, соціальні та «зелені» бонди, які можуть бути використані для фінансування інфраструктурних або соціальних проєктів.

Засновник і президент інвестиційної групи «Універ» Тарас Козак, який модерував дискусію, навів порівняльні дані про масштаби пенсійних накопичень у світі. За його словами, на 2017 рік 25 найбільших пенсійних систем світу сукупно володіли активами на суму близько $42,5 трлн, тоді як в Україні обсяг накопичень у недержавних пенсійних фондах становить лише близько 6 млрд грн.

Козак вважає, що запровадження другого рівня могло б забезпечити надходження до 100 млрд грн на рік, виходячи з обсягу фонду оплати праці в економіці близько 3 трлн грн і ставки внеску на рівні 2-3%.

«Це значна сума, але навіть такі обсяги не створять суттєвого навантаження на державний борг, адже загальний обсяг ОВДП становить близько 1,8 трлн грн», – зазначив глава інвестгрупи «Універ».

Улютін у відповідь зазначив, що обсяг щорічного роловеру внутрішнього державного боргу становить близько 520 млрд грн, з яких близько 70% припадає на державні банки. Він уточнив, що держава фактично розміщує облігацій стільки ж, скільки погашає, тобто здійснює 100% роловер, що обмежує можливість залучення додаткових коштів пенсійних фондів без створення надлишкової ліквідності.

«Ми маємо поступово знизити рівень роловеру до близько 30%, а можливо й до 21%, що означатиме появу на ринку близько 400 млрд грн вільної ліквідності. Питання, чи зможе бізнес ефективно її освоїти», – зазначив Улютін.

Міністр також заявив, що уряд працює над удосконаленням солідарної системи пенсійного забезпечення та поступовим переходом до моделі професійних пенсій.

14 жовтня представники Профспілки металургів та гірників України взяли участь у спільній онлайн-нараді українських членських організацій Глобального Союзу IndustriALL та IndustriAll-Європа, урядових структур, міжнародних організацій та експертів з охорони праці.

Тема заходу: «Умови праці українських робітників, які чинять опір війні: виклики та шляхи вирішення».

Учасники наголосили, що українські працівники продовжують працювати в умовах повномасштабної війни, незважаючи на постійну небезпеку, руйнування підприємств і нестачу ресурсів. Саме вони підтримують функціонування ключових галузей - гірничодобувної, металургійної, атомної енергетики, аварійних служб та ін., забезпечуючи стабільність економіки та громадську безпеку.

Під час зустрічі профспілковці поділилися досвідом роботи в умовах війни та висловили категоричну незгоду із законопроєктом №10147 «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі» та необхідністю збереження права працівників на компенсації і соціальні гарантії за роботу в важких та шкідливих умовах праці.

Голова ПМГУ Богдан Оверковський у своєму виступі підкреслив, що ухвалення цього документа може мати руйнівні наслідки для системи соціального захисту та трудових прав в Україні. Він зазначив, що нові законодавчі ініціативи націлені на зниження діючих прав та гарантій щодо безпеки праці, навів конкретні приклади проблем і критичних ситуацій, які виникають з цієї причини. Очільник ПМГУ сказав, що справжня інтеграція України до ЄС можлива, перш за все, лише за умови дотримання високих стандартів охорони праці, а не через їх ослаблення.

Учасники зустрічі наголосили на необхідності зберегти баланс між реформами та соціальним захистом трудящих і важливості приведення українських стандартів безпеки у відповідність до європейських норм, а також зауважили, що в законопроєкті не зафіксовані основні права і повноваження профспілок, як представників працівників, щодо безперешкодного здійснення громадського контролю за додержанням законодавства в сфері охорони праці.

За результатами спільної зустрічі 14 українських галузевих промислових профспілок прийняли Заяву, якою наголошують, що запропонований урядом законопроєкт №10147 не був погоджений із представницькими органами працівників і суперечить нормам ЄС та Конвенціям МОП, оскільки знижує рівень безпеки й соціального захисту. Вони закликають Верховну Раду доопрацювати закон із залученням профспілок та міжнародних експертів, а також пропонують ЄС і МОП втрутитися, щоб не допустити порушення трудових прав і підриву соціального діалогу.

В Україні стрімко поглиблюється нерівність у доходах — як між різними секторами економіки, так і всередині державного сектору. За даними Світового банку, рівень бідності зріс із 23% до 37% за два роки, тоді як зарплати державних службовців і топменеджменту держкомпаній перевищують середні в економіці у кілька, а подекуди й у десятки разів. Український союз промисловців і підприємців (УСПП) та Антикризовий штаб стійкості економіки в умовах воєнного стану наголошують: такі диспропорції не лише підривають довіру громадян, а й безпосередньо впливають на економічну динаміку, споживчий попит і перспективу повернення мільйонів українських біженців із-за кордону.

Нещодавно Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики запропонував обмежити заробітні плати держслужбовців на рівні 80 тис. грн на місяць. Втім, під час години запитань до Уряду Прем’єр-міністр Юлія Свириденко не підтримала цю ідею.

Тим часом дані аналітичної записки Інституту економіки та прогнозування НАН України «Солідаризація українського суспільства шляхом подолання деструкцій національного ринку праці» демонструють: диспропорції набули шокуючих масштабів. Наприклад, середня зарплата в Антимонопольному комітеті становить 91,7 тис. грн, у Мінцифри — 90,4 тис. грн. Це у 3–4 рази більше, ніж середня зарплата по країні.

Згідно з осіннім звітом Світового банку «Моніторинг умов життя в Україні (осінь 2025)», частка населення, що живе за межею бідності, зросла до 37%.

Особливо вразливими стали пенсіонери: 85% з них перебувають у категорії «бідних». Із понад 10 млн пенсіонерів 57% отримують менше ніж 5 тис. грн на місяць, середня пенсія — 6410 грн. Для порівняння, у Польщі середня пенсія становить близько 28 тис. грн в еквіваленті.

Фахівці Світового банку також відзначають посилення нерівності доходів, спричинене нерівномірним зниженням трудових заробітків. Найбільших втрат зазнали саме працівники з нижчого рівня доходів.

Президент УСПП Анатолій Кінах наголосив, що ситуація, яка склалася, є симптомом системного порушення базового принципу справедливості та втрати державного управління соціально-економічними процесами, зокрема у сфері оплати праці.

«Потрібно не лише усунути дисбаланси між секторами, а й створити умови для розвитку національної економіки, підприємництва, підвищення власної ресурсної самодостатності. Потрібні вагомі зміни у пошуку внутрішніх ресурсів, щоб забезпечити гідний рівень життя громадян та гарантувати довгострокову стійкість економіки», — підкреслив він.

Антикризовий штаб стійкості економіки, що діє при УСПП, неодноразово звертав увагу Уряду і парламенту на проблему розривів в оплаті праці та заморожування соціальних стандартів, які не встигають за інфляцією.

Пропозиції Антикризового штабу були направлені, зокрема, і до Ради національної безпеки і оборони України.

У штабі наголошують: надмірна диференціація доходів та зниження купівельної спроможності населення мають негативний мультиплікаційний ефект — вони знижують внутрішній попит, ускладнюють відновлення економіки й демотивують повернення українців, які через війну з російським агресором були змушені виїхати за кордон.

УСПП та Антикризовий штаб наполягають на перегляді державної політики у сфері оплати праці, посиленні контролю над фінансовими потоками у держсекторі, а також на впровадженні системних програм підготовки кадрів, перекваліфікації, реінтеграції ветеранів і внутрішньо переміщених осіб.

Тільки таким шляхом, наголошують експерти, можна повернути довіру суспільства, стабілізувати ринок праці та створити передумови для повернення мільйонів українців із-за кордону.