Металургія ЄС невідкладно потребує угоди про чисту промисловість – EUROFER - Запорожский обком ПМГУ

Угода про чисту промисловість (Clean Industrial Deal), включно зі швидкими та радикальними заходами в промисловій, енергетичній та торговій політиці ЄС, є останнім шансом забезпечити процвітання Європи та захистити європейську промисловість від дешевого імпорту. Про це попередила Європейська сталеливарна асоціація (EUROFER).

Як йдеться у заяві асоціації, останні події в сталеливарному секторі та в критично важливих ланцюжках виробництва та збуту є тривожними ознаками стійкого погіршення. Це ставить під загрозу виживання й екологічний перехід металургійних компаній та їхніх ключових клієнтів в Європі, таких як автомобілебудування.

Як зауважив Аксель Еггерт, гендиректор асоціації, ризик деіндустріалізації в Європі ще ніколи не був таким очевидним. Він попередив: або Європа отримає надійну угоду про чисту промисловість, або неминуче перетвориться на «промисловий музей», що живиться коштом китайських і американських чистих технологій.

Він перелічив кілька ключових вимог, аби металургія ЄС залишилася в Європі:

- негайні та всеосяжні торговельні заходи, що зупинять несправедливу торговельну практику і глобальні надлишкові потужності, які вивантажуються на ринок сталі ЄС і руйнують його;

- «водонепроникний» CBAM, який не дозволить імпортувати сталь з країн, що обходять захист клімату, експортуючи до ЄС сталь з кількох «чистих» заводів і продаючи «брудну» металопродукцію на внутрішніх ринках і ринках за межами блоку;

- доступна чиста енергія і провідні ринки для екологічно чистої продукції, виробленої в ЄС, щоб підтримати перехідний період.

У 2023 році виплавка сталі в ЄС склала 126 млн т, підкреслюють в EUROFER. Це є найнижчим рівнем за всю історію спостережень, окрім того, показник на 25 млн т нижче середнього за останнє десятиліття (150 млн т).

«Низький попит і дешевий імпорт знищили маржу європейських виробників сталі, інвестиції зупиняються або відкладаються. Перспективи попиту на сталь в ЄС до 2024 року залишаються дуже похмурими. Велика кількість металургійних потужностей в Євросоюзі простоює з ризиком того, що це може стати остаточним закриттям, що загрожує тисячам робочих місць», – йдеться в заяві асоціації.

Після економічної кризи сталь із Китаю за демпінговими цінами, нагадує EUROFER, заполонила основні ринки. Дешевий експорт не лише з цієї країни, але й з інших регіонів світу перенаправляється до ЄС. Частка імпорту сталі в загальній пропозиції ринку Євросоюзу постійно зростає, досягнувши майже 30% для г/к прокату.

Європейський сталеливарний сектор – лакмусовий папірець здоров’я всієї промисловості ЄС, зазначив Аксель Еггерт. Хоча асоціація забила на сполох кілька років тому, наразі симптоми деіндустріалізації поширилися на ланцюжок створення вартості. Тож потрібні радикальні зміни в політиці ЄС, щоб перезавантажити конкурентоспроможність блоку.