Показники завантаження окремих підприємств галузі суттєво відрізняються залежно від ситуації на заводах та ринках збуту
Публикации в СМИ
25 серпня 2025 р.
У 2025 році гірничо-металургійна галузь України продовжує функціонувати в умовах значних викликів, зумовлених воєнною ситуацією та економічною нестабільністю. Зважаючи на це, ключові підприємства галузі демонструють різний рівень завантаження виробничих потужностей, що відображає як вплив зовнішніх факторів, так і адаптацію компаній до нових реалій ринку.
GMK Center оцінив рівень завантаженості потужностей підприємств різних сегментів ГМК за показниками виробництва у 2024-му та 6 місяців поточного року.
Гірничо-збагачувальні комбінати
Гірничо-збагачувальні комбінати України станом на кінець 2024 року працювали з різною завантаженістю в залежності від компанії. Так, підприємства групи «Метінвест» – Північний та Центральний ГЗК вийшли на майже 100%-у потужність, тоді як Південний та Інгулецький ГЗК знаходяться в тривалому простої через слабку рентабельність та тиск низки внутрішніх чинників. За оцінками GMK Center, середня завантаженість Об’єднаного ГЗК «Метінвесту» у 2024 році та І півріччі 2025-го була на рівні 52%.
Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат групи Ferrexpo з травня поточного року призупинив роботу двох з трьох ліній з виробництва окатків через неповернення ПДВ за поставлену на експорт продукцію. Без повернення ПДВ Ferrexpo запланувала зменшення обсягу виробництва до 25% від повної потужності, проте компанія поки показує досить високий рівень завантаження – 57% за підсумками минулого та першої половини поточного року.
Гірничий підрозділ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за минулий рік відпрацював на рівні 74%, тоді як «Суха Балка» групи DCH – з рівнем завантаженості близько 37%. Одночасно Криворізький залізорудний комбінат (КЗРК) простоює з березня 2025 року через відсутність ринків збуту та попиту на продукцію, а також через неповернення ПДВ.
Металургійні заводи
Загальне завантаження металургійних підприємств за підсумками І півріччя поточного року склало близько 45% (за підсумками 2024 р. – 46%). Втім, показники окремих підприємств суттєво відрізняються залежно від фінансово-економічного стану та ситуації на ринках збуту.
Так, середня завантаженість «Каметсталі» у 2024 році та І півріччі 2025-го була на рівні 61%, «Запоріжсталі» – 74%. Зі свого боку завод «Інтерпайп Сталь», за оцінками GMK Center, за той же період досяг середньої завантаженості у 65,6%.
За підсумками минулого року «АрселорМіттал Кривий Ріг» відпрацював на рівні 27,5% від потужності виробництва сталі. Дніпровський металургійний завод (ДМЗ) працює лише прокатними потужностями з мінімальним завантаженням, виходячи з наявності замовлень. За оцінками GMK Center, завантаження ДМЗ не перевищує 4%.
Феросплавні заводи
Стан феросплавної галузі значно погіршився після початку повномасштабного вторгнення.
Наприкінці 2023 році ключові виробники – Запорізький завод феросплавів та Нікопольський завод феросплавів – призупинили виробництво через високі ціни на електроенергію та близькість до лінії фронту. З ІІ кварталу 2024 року підприємства відновили роботу та поступово нарощували виробництво. За підсумками минулого року завантаження феросплавних підприємств було вкрай низьким – воно не перевищувало 8-9%, хоча воно дещо зросло вже у 2025-му.
Гірничо-збагачувальні комбінати – Покровський та Марганецький – зараз не працюють на видобуток, хоча аглофабрики в незначних кількостях можуть переробляти сировину.
Коксівні заводи
«Запоріжкокс» наразі завантажений приблизно на 54%, тоді як ДМЗ прийняв рішення про повне виведення з експлуатації коксохімічного виробництва.
Причини невисокої завантаженості
До загальних чинників, які суттєво впливають на рівень завантаження виробництва та в цілому на характер ведення економічної діяльності підприємствами ГМК можна віднести наступні:
- високі безпекові ризики;
- постійне зростання цін та тарифів на енергоресурси (електроенергія, газ);
- високі тарифи на логістику;
- значний дефіцит кадрів;
- торговельні війни у світі, що негативно впливає на зовнішній попит та ін.
На цьому тлі в української економіки немає суттєвих драйверів зростання, а рішення держави щодо стимулювання економічної активності майже ніяк позитивно не впливають на рівень виробничого завантаження підприємств ГМК.